Справа № 171/1366/19

1-кп/212/132/21

У Х В А Л А

17 лютого 2021 року м. Кривий Ріг

колегія суддів Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Чорного І.Я.

суддів: Ваврушак Н.М.

Пустовіт О.Г.

за участю секретаря Поперечної А.С.

прокурора Свиридюка О.О., представника потерпілого Мотрука В.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого Яковченка В.І.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 289 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

в провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вищевказане кримінальне провадження № 12019040410000451 від 24.05.2019 року.

Прокурор Свиридюк О.О. в судовому засіданні 17 лютого 2021 року заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 . Своє клопотання прокурор обгрунтовує тим, що ризики, які було встановлено судом під час обрання та продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 не зникли та продовжують існувати. Продовжують існувати ризики, що передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. В разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу останній зможе переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо.

Представник петерпілої адвокат Мотрук В.І. в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Яковченко В.І. проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу заперечили, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Обвинувачений зазначив, що всі перелічені прокурором ризики є надуманими, він має постійне місце проживання, не має наміру переховуватись від суду. Також посилався на наявність міцних соціальних зв`язків.

Захисник обвинуваченого Яковченко В.І. в судовому засіданні заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт з підстав, що зазначені в письмовому клопотанні. Просив звернути особливу увагу на те, що на даний час стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 суттєво погіршився, він потребує лікування.

Дане клопотання підтримав обвинувачений ОСОБА_1 .

Покурор ОСОБА_2 та представник потерпілого адвокат Мотрук В.І. в судовому засіданні проти клопотання про зміну запобіжного заходу заперечили.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання слід зазначити наступне.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судовою розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Ухвалою суду від 23 грудня 2020 року за клопотанням прокурора, строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено до 20 лютого 2021 року включно.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, колегія суддів виходить не лише з вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України, а й правових позицій Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення ЄСПЛ Нечипорук і Йонкало проти України від 21.07.2011, Осаковський проти України від 17.07.2014 та ін).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позицію, викладену в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Колегія суддів зазначає, що достатні відомості про усунення та відсутність на даний час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на даний час, залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини як характер протиправних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_1 щодо яких органами досудового розслідування пред`явлене обвинувачення.

На даний час, є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим в інкримінованих злочинах, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення. Також, суд приймає до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його соціальні зв`язки, а також те, що ОСОБА_1 на момент його затримання ніде не працював, що дає підстави вважати та свідчить про можливе переховування даної особи від суду з метою уникнення відповідальності. Також існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідка на допиті якого наполягає сторона захисту та який не допитаний в судовому засіданні.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, що дає обгрунтовані підстави вважати, що опинившись на волі обвинувачений може вчиняти інші злочини.

Що стосується посилань захисника про відсутність можливості проходження курсу лікування в умовах слідчого ізолятора, слід зазначити, що на даний час у суду відсутні відомості, що підтверджують дані обставини, а також відомості, що виключають можливість перебувати обвинуваченого ОСОБА_1 в умовах слідчого ізолятора.

З врахуванням вищевказаних обставин, продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

За сукупності таких обставин, на даний час, колегія суддів вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 197, 331, 369 КПК України, колегія суддів -

постановила:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.3 ст.289 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 17 квітня 2021 року включно.

В задоволенні клопотання захисника Яковченка В.І. - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі в місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: І.Я. Чорний

Судді: Н.М. Ваврушак

О.Г. Пустовіт