КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/10191/20 головуючий у суді І інстанції: Сенько М.Ф.

провадження №22-ц/824/2376/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Іванової І.В., Сліпченка О.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду від 24 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на малолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_2 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь 50% понесених нею додаткових витрат на малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 21658,10 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що від зареєстрованого шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак відповідач не піклувався про створення нормальних сімейних стосунків, не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї та взаємоповагу один до одного, тому рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.11.2011 року шлюб між сторонами розірвано.

Крім того, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07.11.2011 року з відповідача на утримання дитини стягнуто аліменти у розмірі ј частини всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 15.07.2011 року та до повноліття дитини. Однак відповідач протягом останніх чотирьох років практично не спілкується з дитиною і не бере жодної участі у її вихованні, розвитку та ухиляється від усіх додаткових витрат. Крім утримання дитини, у зв`язку із необхідністю її лікування та розвитку здібностей, позивачем понесено додаткові витрати у зв`язку із лікуванням дитини із діагнозом «гострий флегмонозний апендицит» та проведено оперативне втручання «лапароскопічна апендектомія», медикаментозне лікування, вартість яких складає загалом 43316,20 грн., а саме: аналізи - 205,00 грн., консультації дитячого хірурга МЦ «Добробут-Поліклініка» від 04.05.2020 року - 640,00 грн., УЗІ органів черевної порожнини комплексне - 525,00 грн., медичні послуги - 80,00 грн., Рахунок-акт МЦ «Добробут-Поліклініка» № 2456400 від 05.05.2020 року (аналізи та стаціонарне лікування) - 9485,00 грн., Рахунок-акт МЦ «Добробут-Поліклініка» №2459497 від 08.05.2020 року (гістологічне дослідження, лікування, наркоз, апендектомія, стаціонарне лікування, консультація анестезіолога, лікаря-педіатра, аналізи) - 30 812,00 грн., чек на придбання медикаментів від 08.05.2020 року - 856,19 грн., Рахунок-акт МЦ «Добробут-Поліклініка» № 2465902 від 14.05.2020 року (медичні послуги) - 275,00 грн., викопіювання доказів користуванням послугами таксі - 438,00 грн..Відповідач, будучи особою працездатного віку та не маючи інших утриманців, участі у вихованні дитини не приймає, коштів на її утримання не надає, тому позивач вимушена звернутись з вимогами про стягнення з відповідача додаткових витрат у судовому порядку.

Рішенням Дніпровського районного суду від 24 листопада 2020 рокузадоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на малолітню дитину. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму додаткових витрат на дитину у розмірі 21439 (двадцять одну тисячу чотириста тридцять дев`ять) гривень 10 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 грн..

Не погодившись із вказаним судовим рішеннямОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що діючим законодавством передбачено, що держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги, а позивач для отримання медичних консультацій та лікування дитини обрала приватний медичний заклад, проте позивач не надано доказів про наявність медичних показань для звернення дитини до приватної клініки. Також вказує, що позивач в силу вимог Сімейного законодавства повинна була погодити звернення до приватної клініки із відповідачем, проте цього не зробила. Звертає увагу суду, що розмір аліментів, які він сплачує на утримання дитини складає 4000,00грн., а щомісячний дохід 15064,60 грн., і відповідно після всіх відрахувань залишається 11000,00 грн., а тому вважає, що такий розмір заробітку не дозволяє йому сплачувати послуги приватних клінік. Вказує на постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у справі №361/8081/19, у якій у задоволенні позову було відмовлено з аналогічними правовідносинами.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також надала скріншоти переписки в месенджері з відповідачем щодо узгодження лікаря.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, і задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що надавши аналіз наявним у справі доказам, керуючись нормами діючого сімейного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми грошових коштів в розмірі 21439,10 грн., що складає 50% витрачених позивачем коштів на проведення лікування малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із діагнозом «гострий флегмонозний апендицит» за період з 04 травня 2020 року по 14 травня 2020 року включно, оскільки сума грошових коштів, що складає предмет спору, підтверджена наданими позивачем доказами та визнана судом як додаткові витрати на дитину, що викликані особливими обставинами, пов`язаними із відповідним станом здоров`я дитини. Разом з тим, суд визнав необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на її користь 50% вартості понесених послуг на таксі у сумі 219,00 грн., оскільки надані позивачем докази понесення вказаного виду витрат не підтверджують здійснення вказаних послуг таксі, саме позивачем та в інтересах дитини, ураховуючи, що такий вид витрат не віднесено законом до додаткових витрат на утримання дитини.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до положення ч. 1, ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генераль­ної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фі­нансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це поло­ження відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конститу­ції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між ма­тір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку ди­тини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відпо­відно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.

Відповідно до роз`яснень п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, звернуто увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 Сімейного кодексу України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №320/383/19 провадження №61-18284св19.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільну малолітню дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 17.04.2010 року, актовий запис № 1107. (а.с. 26)

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07.11.2011 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею 18 років, починаючи з 15.07.2011 року. (а.с. 28)

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.11.2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім`ї від 18 вересня 2009 року (актовий запис № 2616) -розірвано. (а.с. 27)

За даними довідки, виданої СП «Оптіма-Фарм ЛТД» від 13.11.2020 року, ОСОБА_1 працює в СП «Оптіма-Фарм ЛТД» з 17.10.2016 року по теперішній час, займає посаду головного спеціаліста аск. Загальна сума доходу за період з 01.05.2020 року по 31.10.2020 року за винятком аліментів становить 112 282,72 грн. (а.с. 52)

Позивачем надано докази на підтвердження понесення додаткових витрат у зв`язку із лікуванням дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із діагнозом «гострий флегмонозний апендицит» та проведено оперативне втручання «лапароскопічна апендектомія», медикаментозне лікування, а саме: аналізи - 205,00 грн., консультації дитячого хірурга МЦ «Добробут-Поліклініка» від 04.05.2020 року - 640,00 грн., УЗІ органів черевної порожнини комплексне - 525,00 грн., медичні послуги - 80,00 грн., Рахунок-акт МЦ «Добробут-Поліклініка» № 2456400 від 05.05.2020 року (аналізи та стаціонарне лікування) - 9 485,00 грн., Рахунок-акт МЦ «Добробут-Поліклініка» № 2459497 від 08.05.2020 року (гістологічне дослідження, лікування, наркоз, апендектомія, стаціонарне лікування, консультація анестезіолога, лікаря-педіатра, аналізи) - 30 812,00 грн., чек на придбання медикаментів від 08.05.2020 року - 856,19 грн., Рахунок-акт МЦ «Добробут-Поліклініка» № 2465902 від 14.05.2020 року (медичні послуги) - 275,00 грн., викопіювання доказів користуванням послугами таксі - 438,00 грн. (а.с. 8-20, 21-23).

Встановлено з скріншотів переписки між сторонами, що позивач узгоджувала з відповідачем лікаря, пропонувала надати контакти фахівця-хірурга. Зазначене було проігноровано відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, оскільки позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази (медичні документи), що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, які передбачені статтею 185 СК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що діючим законодавством передбачено, що держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги, а позивач для отримання медичних консультацій та лікування дитини обрала приватний медичний заклад, проте позивачем не надано доказів про наявність медичних показань для звернення дитини до приватної клініки. Також позивач в силу вимог Сімейного законодавства повинна була погодити звернення до приватної клініки із відповідачем, проте цього не зробила, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки звернення позивача до приватної клініки не впливає на наявність підстав для стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Крім того, в матеріалах справи містяться скріншоти переписки сторін в месендрежі, і з них встановлено, що відповідач не надав пропозиції щодо лікаря та медичного закладу для лікування їхнього малолітнього сина. Також встановлено, що позивач неодноразово зверталась до відповідача із проханнями щодо самостійного обрання медичного закладу відповідачем, проте, від нього конкретної відповіді вона не отримала.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір аліментів, які він сплачує на утримання дитини складає 4000,00грн., а щомісячний дохід 15064,60 грн., і відповідно після всіх відрахувань залишається 11000,00 грн., а тому вважає, що такий розмір заробітку не дозволяє йому сплачувати послуги приватних клінік, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати врахував матеріальне становище відповідача, а також інші інтереси й обставини, що мають істотне значення.

Доводи апеляційної скарги щодо постанови Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у справі №361/8081/19, якою відмовлено у позові з аналогічних обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин, що виникли між сторонами положення ст. 198 СК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду від 24 листопада 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «16» лютого 2021 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко

СуддіІ.В. Іванова

О.І. Сліпченко