РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 лютого 2021 р. Справа № 120/7708/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до: Агрономічної сільської ради (код ЄДРПОУ: 04525998, адреса: вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницька область, 23227)

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення Агрономічної сільської ради від 19.10.2020 року № 416 року про відмову у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,25 га, на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (в межах с. Агрономічне). Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також витребувано з Агрономічної сільської ради та зобов`язано надати суду у встановлений строк належним чином засвідчені копії:

клопотання ОСОБА_1 із відповідними додатками до нього;

Генерального плану із умовними позначеннями до нього на частину земельної ділянки, згідно якої звернулась ОСОБА_1 ;

Плану зонування із умовними позначеннями до нього на частину земельної ділянки, згідно якої звернулась ОСОБА_1 ;

усіх інших доказів, які стосуються розгляду клопотання ОСОБА_1 та прийняття оскаржуваного рішення, у тому числі, протокол постійної комісії, висновки та рекомендації постійної комісії, копію протоколу із поіменним голосуванням від 26.06.2020 року.

16.01.2021 року на адресу суду від представника Агрономічної сільської ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17 відповідачу заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які можливі юридичні дії, щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам 474,6753 га земель, які включені в межі населеного пункту Агрономічної сільської ради, та до числа яких входить бажана земельна ділянка.

З огляду на викладене, представник відповідача зауважує на тому, що надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на спірних землях для подальшої передачі безоплатно у власність буде прямим порушенням принципу обов`язковості судових рішень.

02.11.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій остання вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Правом подання заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.08.2020 року позивач звернулась до відповідача з письмовим клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,25 га, комунальної форми власності, на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (в межах с. Агрономічне).

До вказаного клопотання позивачем додано копію паспорта громадянина України, документ про присвоєння ідентифікаційного номера та графічні матеріали із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (викопіювання із публічної кадастрової карти України).

За наслідком розгляду даного клопотання, 19.10.2020 року Агрономічна сільська рада на 62 сесії 7 скликання прийняла рішення № 416, яким відмовила у наданні такого дозволу. Відмову мотивовано тим, що бажана земельна ділянка входить до 474,6783 га земель, що знаходяться під забороною ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17, якою заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії, щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам зазначених державних земель сільськогосподарського призначення.

Наведене слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі за текстом ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно з частиною першою статті 40 цього Кодексу громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (стаття 116 ЗК України).

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

За правилами частиною шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Разом із тим, суд звертає увагу, що порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частиною 1 статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Статтею 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (частина 17).

Згідно з частиною 1 статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету з числа депутатів ради обираються постійні комісії ради.

Відповідно до частин 4, 10 вказаної статі постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Як передбачено частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За правилами частини 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Окрім того, приписами частини 11 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Водночас, відповідно до пунктів 2, 12 частини 1 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності, а також іншу інформацію про діяльність суб`єктів владних повноважень, порядок обов`язкового оприлюднення якої встановлений законом.

Отже, положеннями Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про доступ до публічної інформації" визначено обов`язок розпорядників інформації, до яких належить і Агрономічна сільська рада, оприлюднювати інформацію про свою діяльність, а саме: результати поіменного голосування; висновки і рекомендації постійних комісій, протоколи засідань постійних комісій; акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також проекти актів органів місцевого самоврядування (крім деяких виключень).

Як свідчить інформація, розміщена на офіційному веб-порталі Агрономічної сільської ради, у розділі "Рішення сесії 7-ого скликання" підрозділі "62 сесія" оприлюднена інформація про порядок денний сесії сільської ради, що проходила 19.10.2020 року, у якому під номером 44 зазначено про розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області позивачу; результати поіменного голосування.

Водночас, Агрономічною сільською радою всупереч приписів Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про доступ до публічної інформації" не опубліковано рішення від 19.10.2020 року № 416 та проект рішення від 19.10.2020 року № 416 Агрономічної сільської ради 62 сесії 7 скликання, що підтверджується відсутністю інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі Агрономічної сільської ради.

Разом із тим, як уже встановлено судом, підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою стало те, що бажана нею земельна ділянка входить до складу земель, що знаходяться під забороною ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17, якою заборонено відповідачу приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії, щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою цієї статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи мотиви відмови, викладені у рішенні відповідача, суд встановив, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17 Агрономічній сільській раді встановлено заборону до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам 474,6783 га земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, які передані Вінницькому національному аграрному університету від ДП "Агрономічне" як правонаступнику державного підприємства "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України".

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, метою забезпечення позову є, хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового акта, а уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною 3 статті 156 КАС України встановлено, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

При цьому, бажана позивачем земельна ділянка входить до земель, які передані Вінницькому національному аграрному університету від ДП "Агрономічне", як правонаступнику державного підприємства "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України" та щодо яких відповідачу заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які можливі юридичні дії, щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам.

У свою чергу, суд вважає за необхідне вказати, що юридичні дії - це конкретні обставини, які породжують, змінюють або припиняють правовідносини на основі волевиявлення особи.

Так, порядок отримання земельних ділянок державної та комунальної власності в приватну власність зацікавленим особам визначений статтею 118 ЗК України.

Положення зазначеної статті визначають процедуру та етапи отримання земельної ділянки у власність, зокрема:

- звернення особи, зацікавленої в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності із клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування;

- рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- розробка та погодження проекту землеустрою;

- рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, оскільки рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із визначених етапів, що передує переходу права власності на земельну ділянку, породжує подальші правовідносини щодо можливості зацікавленої особи отримати земельну ділянку у власність, а відтак правомірні очікування на передачу її у власність, таке рішення, на думку суду, охоплюється визначенням та поняттям "юридичної дії, пов`язаної із розпорядженням, відчуженням та передачею земельної ділянки у власність".

Незважаючи на те, що отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки само по собі не означає позитивного рішення про надання її у власність, однак на переконання суду, таке рішення свідчить про вчинення відповідним органом, який надає дозвіл та передає земельні ділянки у власність, юридичної дії, яка є передумовою передання земельної ділянки у власність, тому таке рішення охоплюється заходами забезпечення позову, вжитих ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17.

Більше того, об`єкт забезпечення позову зазнає змін та перетворень при виконанні рішення у випадку задоволення даного позову (на етапі реалізації отриманого дозволу на розроблення документації із землеустрою), що в силу мети забезпечення позову є неприпустимим.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість судового рішення є також однією з основних засад судочинства в Україні.

Беручи до уваги обов`язковість виконання судового рішення, що набрало законної сили, зважаючи на судовий розгляд справи № 128/2833/17 та вжиття відповідних заходів забезпечення позову на момент розгляду клопотання позивача, суд вважає рішення відповідача правомірним та таким, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року по справі № 240/6035/18.

У той же час, об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. При цьому, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту.

Тобто, обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу на те, що до моменту вирішення справи № 128/2833/17 по суті, навіть після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивач буде позбавлена можливості безпосередньо отримати у власність цю земельну ділянку, тобто очікування та затрати останньої будуть невиправданими, так як ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17 Агрономічній сільській раді заборонено вчиняти юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність 474,6783 га земель сільськогосподарського призначення, тим самим відповідач буде також позбавлений можливості затвердити розроблену документацію в порядку статті 186-1 ЗК України.

Щодо посилань позивача на не оприлюднення на офіційному веб-сайті рішення та проекту рішення, суд зазначає, що у сукупності з іншими дослідженими доказами по справі вказана обставина не є такою, яка тягне за собою безумовне скасування оскаржуваного рішення.

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його не дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Окремі дефекти процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Однак, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод "оцінки справедливості процесу в цілому" не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, "чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляду у цілому на несправедливий". При цьому, як свідчить практика Європейського суду з прав людини, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

За принципами Європейського суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.08.2019 року по справі № 810/1354/18.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише з підстав недотримання процедури прийняття рішення, задоволенню не підлягає, оскільки мотиви, якими керувався відповідач при прийняті оскаржуваного рішення, відповідають положенням частини 2 статті 19, 129-1 Конституції України та є правомірними.

Вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення даного позову.

У відповідності до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною першою статті 72 цього Кодексу визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим, твердження позивача щодо порушення її прав також мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях та суб`єктивній думці останньої.

Як передбачено частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. " від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У силу положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Агрономічна сільська рада (код ЄДРПОУ: 04525998, адреса: вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницька область, 23227).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 15.02.2021 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна