Справа № 345/3055/20

Провадження № 22-ц/4808/251/21

Головуючий у 1 інстанції Кулаєць Б. О.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої                        Горейко М.Д.

суддів:                        Василишин Л.В., Девляшевського В.А.

секретаря                        Пацаган В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Кулаєць Б.О. у м. Калуш,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів, визначений рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2014 року на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) до 1/4 частини, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Позов мотивував тим, що з часу постановлення рішення про стягнення аліментів у нього змінився сімейний та майновий стани. З часу ухвалення рішення по 30.06.2016 року він офіційно працював в ТОВ «Епіцентр К» та отримував заробітну плату, із якої сплачував аліменти та заборгованість по споживчих кредитах на придбання побутової техніки. Через деякий час коштів почало не вистачати, він звільнився з роботи і почав їздити за кордон з метою працевлаштування. У зв`язку з малими заробітками в нього виникла заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 101 562,00 грн, тому державний виконавець Івано-Франківського МВ ДВС виніс постанови, яким обмежив його у виїзді за кордон, у праві керування транспортними засобами та іншими правами. Враховуючи встановлені карантинні обмеження та відсутність вакансій і неможливість виїжджати за кордон, він втратив можливість погашати виниклу заборгованість по аліментах. Просив врахувати, що 28.12.2017 року він уклав шлюб з ОСОБА_5 . Від цього шлюбу у них народилася донька ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , а тому на його утриманні перебуває дружина, яка не працює, оскільки здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Також на його утриманні перебуває перестарілий батько ОСОБА_8 , який хворіє. Враховуючи, що змінився його матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, то просив суд зменшити розмір аліментів з 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) до 1/4 частини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що пріоритетом у даній категорії справ є інтереси дітей, визначений прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, що має бути достатнім для забезпечення належного утримання дітей і їх гармонійного розвитку, врахувавши, що позивач має можливість працювати і отримувати доходи, судом не здобуто доказів, що свідчать про погіршення майнового стану позивача, а народження ще однієї дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на старших дітей. За таких обставин, враховуючи, що позивачем не доведені обставини, які б свідчили про суттєву зміну його матеріального стану, або що існують інші поважні причини, які б давали підстави для зменшення розміру аліментів, суд відмовив у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення суду

Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував обставини, наведені ним у позові, а саме: змінився його (апелянта) сімейний стан (він одружився і у нього народилась дочка), що згідно ст. 192 СК України є однією із підстав для зменшення розміру аліментів, на його утриманні перебуває перестарілий батько, весь тягар утримання сім`ї покладено на нього, у зв`язку з чим стверджував, що подальше стягнення з нього аліментів на утримання двох дітей від першого шлюбу у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (що у грошовому еквіваленті на даний час становить більше 3050 грн на місяць) є несправедливим та ставить у нерівне становище інших членів його сім`ї, у тому числі дочку від другого шлюбу. Також суд не звернув увагу на те, що у запереченні на позов відповідачка вказала, що перебуває за кордоном, з чого слідує, що вона має сталий дохід. Також зазначає, що суд не звернув уваги на правові висновки Івано-Франківського апеляційного суду, зроблені у подібних справах (постанова від 24.06.2019 року у справі №344/7505/17, від 16.01.2019 року у справі №340/349/18 та від 11.04.2019 року у справі №352/1297/18.

Із зазначених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

В засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Від відповідачки 05.02.2021 року надійшла заява, в якій остання просила розглядати справу без її участі, враховуючи те, що на даний час вона знаходиться за межами України та не зможе прийняти участь у судовому засіданні. Вважає рішення суду законним та справедливим. Стверджує, що підстав для зменшення розміру аліментів немає, оскільки позивач не приймає ніякої участі у вихованні їхніх спільних дітей, не цікавиться їхнім життям, не надає ніякої матеріальної допомоги та не сплачує призначених судом аліментів.

Представник позивача подав заяву, у якій просив розгляд справи відкласти на іншу дату, оскільки перебуває на лікарняному з діагнозом ГРЗ ускладнене Ковід 19. Однак, доказів на підтвердження наведеного не надав.

Позивач причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачка ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_10 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданим 24.01.2020 року, та копією паспорта громадянина України № НОМЕР_2 від 11.02.2020 року (а.с. 38, 45, 46).

Тому відповідачкою у даній справі слід вважати ОСОБА_2 .

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03.11.2014 року стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_11 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказане рішення перебуває на примусовому виконанні в Івано-Франківському міському відділі ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а.с. 8-11).

Згідно звіту про здійснені відрахування та виплати, виданого ТзОВ «Епіцентр К» щодо ОСОБА_1 , за період з 10.10.2014 року по 30.06.2016 року було перераховано 42 932,67 грн. аліментів (а.с. 12).

Відповідно до довідки №24 від 03.07.2020 року, виданої ТзОВ «Епіцентр К», ОСОБА_1 працював на посаді інспектора служби безпеки в гіпермаркеті м. Івано-Франківськ з 26.05.2007 року по 30.06.2016 року, звільнений наказом №119-п від 29.06.2016 року (а.с. 13).

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого повторно 30.10.2018 року, вбачається, що 28.12.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 зареєстровано шлюб, про що Івано-Франківським МВ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області складено актовий запис № 2594 (а.с. 17).

Від цього шлюбу в позивача народилася донька ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 18).

У відповідності до довідки про склад сім`ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб від 03.07.2020 року №808, виданої Черніївською сільською радою, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 і до складу сім`ї входить його батько ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 19). Батько ОСОБА_8 перебуває на диспансерному обліку в АЗПСМ с. Черніїв (а.с. 20).

З копії довідки №14701 від 06.10.2020 року, виданої ОСОБА_14 , дочка позивача ОСОБА_15 навчається на І курсі заочної форми навчання за спеціальністю «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність». Навчання здійснюється за кошти фізичних, юридичних осіб, стипендія не нараховується (а.с. 33).

З розрахунку зі сплати аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_16 вбачається, що позивач по даній справі сплачує аліменти відповідачці з жовтня 2014 року. У 2014-2015 роках та до червня 2016 року з ОСОБА_1 стягувалися аліменти на двох дітей в межах 2300-3100 грн, з липня 2016 року по червень 2020 року сума стягнутих аліментів змінювалась з 1500 грн до 3000 грн на двох дітей (а.с. 14-16).

З вищеописаного розрахунку, а також постанов державного виконавця вбачається, що ОСОБА_1 сплачував аліменти у неповному обсязі, частково, інколи не щомісяця, а тому з часу їх стягнення з 2014 року в нього почав рости борг, який станом на 01.07.2020 року становив 101 562,30 грн (а.с. 14-16).

Між сторонами виник спір щодо зменшення розміру аліментів на утримання дітей.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Положення ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, ч. 7 ст. 8 СК України передбачають, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом наведеної статті обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

В силу ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За змістом ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне роз`яснення міститься у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року.

Тобто, закон надає право платнику аліментів звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, що визначені рішенням суду. Підставами для цього є зміна матеріального або сімейного стану сторін, погіршення або поліпшення стану їх здоров`я.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13 викладено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження.

У статті 192 СК України тільки вказано на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, відповідно до статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, пов`язаних з обов`язком батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Наведений висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 682/3112/18 від 04.03.2020 року.

При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Підставою звернення позивача до суду стала зміна його матеріального стану через неотримання доходів у розмірі, який дозволяв би сплачувати аліменти, встановлені судовим рішенням, а саме 1/3 частини від заробітку, а також зміна сімейного стану.

Як на підтвердження зміни сімейного стану позивач посилається на те, що 28.12.2017 року було зареєстровано шлюб між ним та ОСОБА_12 . Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася донька ОСОБА_6 - ОСОБА_17 , відповідно, на його утриманні перебуває дружина, яка не працює, та дитина.

Однак, суд першої інстанції вірно вважав, що народження дитини в новому шлюбі не дає підстав для надання переваги у матеріальному забезпеченні дитини порівняно з дітьми, щодо яких ставиться питання про зменшення розміру аліментів. Верховний Суд у своїй постанові по справі № 565/2071/19 від 16.09.2020 року зазначив, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Крім того, позивач посилався на зміну матеріального стану в сторону погіршення.

Однак, суд першої інстанції врахував, що позивач є фізично здоровий та має можливість працевлаштуватись, а не працевлаштування саме по собі не є підставою для зміни способу стягнення та зменшення розміру аліментів. Такого висновку суд дійшов з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 06.06.2018 року у справі № 138/594/17-ц.

Також судом правильно враховано, що згідно розрахунку зі сплати аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_16 , сума аліментів, яка підлягає стягненню, складає приблизно 3000 грн на двох дітей, що є нижчим від встановленого ст. 182 СК України мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину та нижчим прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому, з часу ухвалення рішення про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей змінились мінімальні соціальні гарантії, зросли ціни на дитячі товари, ліки, продукти харчування тощо, а тому підстави для зменшення розміру стягуваних аліментів відсутні.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не доведені обставини, які б свідчили про суттєву зміну його матеріального стану, або що існують інші поважні причини, які б давали підстави для зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2020 року– без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча                                                                М.Д. Горейко

Судді:                                                                        Л.В. Василишин

       В.А. Девляшевський

Повний текст постанови складено 17 лютого 2021 року