ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                 № 2а-1206/10/2370

28.04.2010 р.                                                                                    м. Черкаси  

            17 год. 20 хв.                                                                             

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,  

суддів: Руденко А.В., Чалої А.С.

при секретарі судового засідання Кулику О.П.  

за участю:

представника позивача –ОСОБА_1 –за довіреністю,

представника Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації в Черкаській області –Грязона Р. М. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації в Черкаській області про визнання незаконним звільнення ОСОБА_3 зі служби в органах податкової міліції зобов’язання поновити  на службі в органах податкової міліції, зобов’язати стягнути грошове і речове забезпечення за встановленими законодавством нормами за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2006 року представник позивача ОСОБА_3 –Бабіч.Т.Г. звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси із адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації в Черкаській області про визнання наказу про звільнення неправомірним, зобов’язання вчинити дії та стягнення грошового та речового забезпечення.

В ході розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати незаконним звільнення ОСОБА_3 зі служби в органах податкової міліції, визнання незаконним звільнення ОСОБА_3 зі служби в органах податкової  міліції, визнання наказу про звільнення від 06.07.2005 № 1113-о неправомірним, зобов’язання поновити  в органах податкової  міліції, зобов’язати стягнути грошове і речове забезпечення за встановленими законодавством нормами за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позов, який розглядається у справі                         № 2а-1206/10/2370 має інші предмет і підстави ніж позов, вирішений постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2006. Зазначає, що фактичними підставами позовних вимог, заявлених у даній справі є видання відповідачем наказу від 06.07.2005 № 1113-О про звільнення позивача зі служби в органах податкової міліції за пп. «ж»п. 64 Положення № 114 (за власним бажанням), подання позивачем рапорту про звільнення у зв’язку з наявною вислугою років та досягнення граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність», на пенсію у відставку, відсутність бажання позивача звільнитися з органів податкової міліції достроково, тобто до досягнення ним граничного віку перебування на службі, відсутність рапорту позивача про звільнення за власним бажанням, відсутність причин, що перешкоджають виконанню службових обов’язків, невиплата відповідачем речового та грошового забезпечення позивачу з моменту видання наказу № 1113-О від 06.07.2005.

Також, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що нормативно-правовими підставами даного позову є порушення відповідачем пп. «ж»п. 64 Положення     № 114 щодо звільнення за власним бажанням за відсутності рапорту позивача про звільнення за власним бажанням і за відсутності причин, які перешкоджають виконанню службових обов’язків позивачем, та п. 68 Положення № 114 щодо строку звільнення за власним бажанням, а також підстав для такого звільнення. Крім того зазначив, що вимога про визнання наказу про звільнення зі служби № 1113-О від 06.07.2005 неправомірним знаходиться у системному та логічному зв’язку з вимогою про зобов’язання поновити позивача на службі в органах податкової міліції.

Представник позивача просив суд стягнути із відповідача грошове та речове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 162 698 грн. 40 коп.

В судовому засіданні представник відповідача 1, відповідача 2 –Грязон Р. М. заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив наступне. Наказом ДПА України від 16.02.2005 № 211-О «Про звільнення Плакущого С.В.»генерал-майора податкової міліції ОСОБА_3 звільнений з посади першого заступника голови - начальника управління податкової міліції ДПА в Черкаській області, із залишенням його в розпорядженні ДПА України. Даний наказ позивач не оскаржував. 05.07.2006 ОСОБА_3 звернувся із рапортом на ім’я керівника ДПА України з проханням звільнити його на пенсію з 06.07.2005 у відставку у зв’язку з наявною вислугою років та досягненням граничного віку встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність». Наказом №1113-О від    06 липня 2005 року за підписом голови Державної податкової адміністрації України Кірєєва О.І. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги»та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р. № 114 генерал-майора податкової міліції ОСОБА_3, який знаходиться в розпорядженні ДПА України, звільнено з органів податкової міліції в запас за пунктом 64 підпунктом «ж»(за власним бажанням).

Крім того, представник відповідача-1, відповідача-2 зазначав, що питання правомірності наказу №1113-О від 06 липня 2005 року судами вирішено. Також відповідно до п.1 «Положення про виплату грошового утримання особам начальницького складу податкової міліції за час перебування в розпорядженні ДПА України, відстороненим від виконання службових обов’язків (посади), особам, підданим арешту, та за час перебування їх під арештом, а також стосовно видачі грошових атестатів при звільненні та переміщенні по службі», затвердженого наказом ДПА України від 07.02.2001 року № 43, особам начальницького складу податкової міліції, увільненим з посад в розпорядження відповідних органів податкової служби, грошове утримання від дня увільнення із штатної посади виплачується із розрахунку окладу за спеціальне звання, посадового окладу за останньою основною посадою та відсоткової надбавки за вислугу років. Згідно з п. 24 Положення у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Відповідно представник заперечував правильність нарахованої позивачем суми грошового забезпечення  у розмірі 162 698 грн. 40 коп., а зазначив, що стягненню підлягає лише сума за один рік у розмірі 11 126 грн. 61 коп. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року провадження у справі щодо позовних вимог про визнання наказу про звільнення від 06.07.2005 № 1113-о неправомірним, закрито.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача-1, відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Наказом ДПА України № 211-о від 16.02.2005 ОСОБА_3 звільнено з посади першого заступника голови-начальника управління податкової міліції ДПА у Черкаській області із залишенням його в розпорядженні ДПА України.

Наказом №1113-О від 06 липня 2005 року за підписом голови Державної податкової адміністрації України Кірєєва О.І. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги»та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р. № 114 генерал-майора податкової міліції ОСОБА_3, який знаходиться в розпорядженні ДПА України звільнено з органів податкової міліції в запас за пунктом 64 підпунктом «ж»(за власним бажанням).

Підставою для звільнення став рапорт ОСОБА_3 від 05 липня 2005 року.  

Як вбачається із матеріалів справи, 05.07.2005 позивач подав рапорт на ім’я голови ДПА України Кірєєва О.І., в якому зазначив, що у зв’язку з наявністю вислуги років та досягненням граничного віку встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність»просив звільнити його на пенсію з 05 липня 2005 року, у відставку.

          Суд зазначає, що постановою  Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2006 року у справі № 2а-135-05 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації в Черкаській області про визнання дій неправомірними, визнання недійсним наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов’язання оформити належним чином трудову книжку, зобов’язання надати розрахунок вислуги років для призначення пенсії та стягнення моральної шкоди, наказ №1113-О від 06 липня 2005 року визнано правомірним.

Згідно із ч.1 ст. 255 КАС  постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов‘язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно, у постанові Соснівського районного суду встановлено, що наказом         № 211-О від 16.02.2005 ОСОБА_3 звільнено з посади першого заступника голови-начальника управління податкової міліції ДПА в Черкаській області, і з даним наказом позивач погодився та його не оскаржував

Позивач оскаржує наказ №1113-О від 06 липня 2005 року про звільнення із органів податкової служби і надаючи в судовому засіданні 23.04.2010  уточнення до позовних вимог, не зазначаючи підстави позову, а лише предмет позову, тобто вимоги. У поясненнях, наданих на вимогу суду  щодо підстав позову, представник позивача зазначив, що правовими підставами даного позову є порушення відповідачем пп. «ж»п. 64 Положення № 114 щодо звільнення за власним бажанням за відсутності рапорта позивача про звільнення за власним бажанням і за відсутності причин, які перешкоджають виконанню службових обов’язків позивачем, та п. 68 Положення № 114 щодо строку звільнення за власним бажанням, а також підстав для такого звільнення.

Суд критично ставиться до зазначених пояснень представника позивача, оскільки у судових рішеннях у справі № 2а-135-05 судами надана оцінка зазначеним правовим обставинам. Так, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду України від  20.06.2007 у справі № 2а-135-05 суд зазначає, що перебування позивача  в розпорядженні Державної податкової адміністрації України та його звільнення з органів податкової міліції відповідно до наказу № 1113-0 від 06.07.2005, саме, як генерал-майора податкової міліції проведено відповідно до законодавства, та з урахуванням наказу від 16.02.2005 № 20-о про звільнення позивача з посади першого заступника голови-начальника управління податкової міліції ДПА у Черкаській області із залишенням його в розпорядженні ДПА України.

Суд зазначає, що позовні вимоги про визнання незаконним звільнення позивача зі служби в органах податкової міліції та  про зобов’язання поновити позивача на службі в органах податкової міліції є похідними і такими, що перебувають у системному зв’язку з позовною вимогою про визнання наказу № 113-О від 06.07.2005 неправомірним. Оскільки наказ про звільнення зі служби визнаний судами правомірним і суди дійшли висновку про відсутність порушення прав позивача з боку Державної податкової адміністрації України щодо звільнення позивача зі служби в органах податкової міліції, а тому у задоволенні позовних вимог позивача про визнання незаконним звільнення позивача зі служби в органах податкової міліції та  про зобов’язання поновити позивача на службі в органах податкової міліції слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов’язати стягнути грошове і речове забезпечення за встановленими законодавством нормами за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991р. (із змінами та доповненнями) (далі Положення № 114).

Статтею 27 Законом України «Про державну податкову службу в Україні»визначено матеріальне і соціально-побутове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, відповідно до якої, форми і розміри матеріального забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції та оподаткування їх доходів здійснюються в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»особи начальницького складу податкової міліції мають формений одяг та знаки розрізнення і забезпечуються ними безкоштовно.

Поняття вимушеного прогулу закріплено у статті 236 КЗпП України, де зазначено, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника або переведення на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу по виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

          Аналізуючи дану норму закону, суд зазначає, що вимушений прогул має місце в разі наявності двох обставин: незаконного звільнення працівника і поновлення на роботі.

Із досліджених матеріалів справи суд вбачає, що зазначені обставини у даній адміністративній, а саме незаконне звільнення зі служби і поновлення на роботі позивача  у справі відсутні, оскільки звільнення позивача зі служби визнано судами  правомірним.

Грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції регулюється нормами Положення про виплату грошового утримання особам начальницького складу податкової міліції за час перебування в розпорядженні ДПА України, відстороненим від виконання службових обов’язків (посади), особам, підданим арешту, та за час перебування їх під арештом, а також стосовно видачі грошових атестатів при звільненні та переміщенні по службі», затвердженого наказом ДПА України від 07.02.2001 року № 43. Відповідно до п. 1 зазначеного Положення особам начальницького складу податкової міліції, увільненим з посад в розпорядження відповідних органів податкової служби, грошове утримання від дня увільнення із штатної посади виплачується із розрахунку окладу за спеціальне звання, посадового окладу за останньою основною посадою та відсоткової надбавки за вислугу років. Згідно з п. 24 Положення у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Разом з тим, судовими рішеннями у справі № 2а-135-05, які набрали законної сили встановлено факт отримання позивачем трудової книжки і зобов’язано ДПА України виплатити позивачу середньомісячний заробіток за час затримки видачі трудової книжки.

За таких обставин, вимоги про виплату грошового забезпечення за встановленими законодавством нормами за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Щодо виплати речового забезпечення суд зазначає слідуюче.        

          Положення про порядок забезпечення, обліку та видачі речового майна в підрозділах податкової міліції та навчальних закладах державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №501 від 22.10.2003 року регулює питання відшкодування речового майна при звільненні осіб начальницького складу з державної податкової служби України лише при умові, що звільнення відбулося або за віком, або у зв’язку з хворобою, або за скороченням штатів.

Оскільки як встановлено судом позивача звільнено зі служби з органів податкової міліції в запас за підпунктом «ж»пункту 64 Положення № 114 (за власним бажанням), а тому законних підстав для виплати позивачу речового забезпечення за встановленими законодавством нормами за час вимушеного прогулу, не має.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На думку суду представник позивача не довів відмінність підстав позовних вимог у справі № 2а-135-05 та у даній справі № 2а-1206/10/2370, а тому всі вимоги позивача необґрунтовані і не беруться судом до уваги.

Також, слід зазначити, що  відповідно до ст.ст.99,100 КАС України  адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Стаття 233 КЗпП України встановлює строки звернення до суду. Так, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Представник відповідачів наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду передбачених ст.100 КАС України, у зв’язку з тим, що позивач був звільнений зі служби 06.07.2005, а 26.07.2005 позивач отримав лист з повідомленням про звільнення, що встановлено в рішенні Апеляційного суду Черкаської області від 08.11.2006 у справі № 2а-135-05,  а до суду звернувся 06 липня 2006 року, тобто у порушення одного місяця, як зазначено у положеннях ст.233 КЗпП України, що є підставою для відмови у позові.  

Вказана позиція викладена у пункті 13 постанови Пленуму ВАС України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положено Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»№2 від 06.03.2008р. Зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби –у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Представник позивача у свою чергу заперечував щодо пропущення строків, але не надав доказів поважності причин пропуску звернення до суду,  у зв'язку з чим у суду немає підстав для визнання причини пропуску такого строку поважною.

Таким чином,  із врахуванням вищезазначених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є неправомірними, необґрунтованими та недоведеними матеріалами справи, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.  86, 159- 162, 163, 167, 254 КАС України, суд

 ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.  

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                    В.П. Тимошенко

судді:                                                                                                     Руденко А.В.

                                                                                                    Чала А.С.

    Повний текст постанови виготовлений 5 травня 2010 року