Справа № 760/26644/19 Головуючий у І інстанції Горбатовська С.А.

Провадження № 11-кп/824/1273/2021 Доповідач у 2 інстанції Семенцов Ю. В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

___________________________________________________________________

У Х В А Л А

іменем України

15 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Семенцова Ю.В.,

суддів Миколюка О.В., Шроля В.Р.,

при секретарі Степлюк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатів Власенка Д.О., Гасанова Р.А. та Добраниці В.М. на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 307 КК України.

05.11.2020 року в судовому засіданні на обговорення сторін поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Прокурор вважає за доцільне продовжити тримання обвинуваченого під вартою, посилаючись на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень і дані про особу обвинуваченого, стосовно якого в ході досудового розслідування оголошувався розшук, що, за позицією прокурора, свідчить про наявність у провадженні ризику ухилення обвинуваченого від суду. Представники потерпілих підтримали прокурора. Сторона захисту заперечувала проти позиції прокурора, вважаючи доводи сторони обвинувачення про наявність у провадженні ризиків необґрунтованими, посилаючись на бездоказовість обвинувачення і тривале утримання обвинуваченого під вартою, просила змінити запобіжний захід на більш м`який.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 03 січня 2021 року.

Не погоджуючись із ухвалою суду від захисників обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатів Власенка Д.О., Гасанова Р.А. та Добраниці В.М. надійшли апеляційні скарги у яких вони просять скасувати ухвалу та обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Адвокат Власенко Д.О. в обгрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що судом було порушено процедуру продовження строку тримання під вартою, адже прокурором не було подано письмового клопотання, що відповідно норм КПК України є порушенням, окрім того, суду не надано жодного доказу продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому вказує, що посилання суду на вчинення обвинуваченим особливо тяжкого злочину та перебування його в розшуку, а тому застосування тримання під вартою є співмірним особі обвинуваченого, апелянт такі висновки вважає особистим припущенням колегії суддів і спотворенням фактичних обставин справи. Разом з тим зазначає, що обвинувачений не вчинив насильницького злочину, має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні малолітню дитину, а тому вважає, що наявні підстави для звільнення обвинуваченого з-під варти та обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Від адвокатів Гасанова Р.А. та Добраниці В.М. до початку судового розгляду надійшли заяви про відмову від своїх апеляційних скарг, поданих в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , а також заява від обвинуваченого ОСОБА_1 , у якій зазначив, що погоджується з відмовою його захисників від своїх апеляційних скарг.

Колегія суддів приймає відмову адвокатів Гасанова Р.А. та Добраниці В.М. від своїх апеляційних скарг, поданих в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки така відмова, що відбулась за згодою обвинуваченого ОСОБА_1 , не суперечить вимогам ч. 1 ст. 403 КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Прокурор, та захисники обвинуваченого, не заявляли клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю, а обвинувачений у своїй заяві від 24.12.2020 року просив провести судове засідання у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга адвоката Власенка Д.О. - захисника обвинуваченого ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як вбачається із матеріалів провадження, питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою було вирішено на етапі судового розгляду кримінального провадження у перший інстанції. Тобто це питання вирішувалось на етапі, який унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона за ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Рішення про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд першої інстанції мотивував доведенням існування ризиків, що обвинувачений не перебуваючи під вартою може переховуватись від суду, так як обвинувачений оголошувався у розшук, до того ж обвинувачується у вчиненні тяжкого і особливо тяжкого багатоепізодного злочину. При цьому, судом зроблений висновок про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не в змозі запобігти зазначеним ризикам.

Ці висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, які ґрунтуються на вимогах закону, відповідають матеріалам провадження.

На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги тяжкість інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, за які законом передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі, обставини вчинення кримінального правопорушення, перебування обвинуваченого у розшуку, що вказує на те, що він може переховуватись від суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші, менш суворі, запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченою процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують продовження дії обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Доводи захисника обвинуваченого щодо відсутності ризиків, пов`язаних з можливістю ухилення обвинуваченого від суду, з огляду на наявність постійного місця проживання в місті Києві, сталі соціальні зв`язки (дружина, дитина), не можуть бути визнані обґрунтованими і служити підставами для скасування оскаржуваного судового рішення та зміни обвинуваченому запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки вони не спростовують правомірності продовження обвинуваченому строку його тримання під вартою. Що ж стосується законності розшуку обвинуваченого то це питання, за наявності для цього відповідних підстав, може та повинно бути перевірено під час судового розгляду в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків та формальність рішення суду першої інстанції у цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки наявність ризиків стверджується матеріалами кримінального провадження, а висновки суду у цій частині є обґрунтованими і мотивованими.

Враховуючи наведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 іншого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу адвоката Власенка Д.О залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката Власенка Д.О.- захисника обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: