КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.05.2010                                                                                           № 37/46

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -ОСОБА_1- СПД;

 від відповідача - Прудкий В.І. – представник, дов. б/н від 14.04.2010р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Холдингова компанія "Київінвестбуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.03.2010

 у справі № 37/46 ( .....)

 за позовом                               Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

 до                                                   ТОВ "Холдингова компанія "Київінвестбуд"

 про                                                   стягнення 9383,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» (надалі відповідач) 7 250,00 грн. заборгованості за Договором № 02109 від 02.09.2008р., укладеного між позивачем – виконавцем та відповідачем - замовником. На зазначену заборгованість на підставі п. 7.3.1 Договору відповідачеві нарахована пеня в сумі 1 395,97 грн., а також згідно статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 191,28 грн. - 3% річних та 546,05 грн. - збитків від інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2010р. у даній справі позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 7 250,00 грн. заборгованості, 191,28 грн. - 3% річних, 546,05 грн. - збитків від інфляції та 834,04 грн. – пені. Рішення мотивовано доведеністю з боку позивача факту належного виконання своїх зобов’язань за Договором № 02109 від 02.09.2008р., що підтверджується актами виконаних робіт на загальну суму 30 906,00 грн., які підписані відповідачем без зауважень щодо якості та строків виконання робіт. Суд, визнав доведеним факт наявної заборгованості відповідача за виконані позивачем роботи на загальну суму 7 250,00 грн.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 22.03.2010р. у даній справі просить його скасувати та прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-          відповідач, наголошує на тому, що позивачем порушено умови Договору № 02109 від 02.09.2008р., зокрема п. 1.2, оскільки не було визначено обсягу робіт та оформлено їх виконання належним чином, а саме: актом приймання-передачі виконаних робіт по формі КБ-2 та довідкою про вартість виконаних робіт КБ-3;

-          також, зазначає про те, що оскільки відповідачем умови згаданого Договору порушено не було, стягнення з останнього пені, інфляційних збитків та 3% річних є безпідставним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2010 року було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» до провадження та призначено розгляд справи на 11.05.2010р.

У судовому засіданні 11.05.2010р. представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача усно заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді І інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» - «замовник» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 - «виконавець», був укладений Договір № 02109, відповідно до умов якого за завданням «замовника», «виконавець» надає послуги автомобільними кранами КС-55712 та КТА-25 разом з технічним персоналом для виконання будівельно-монтажних робіт (п. 1.1 Договору). Обсяг робіт визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт КБ-3 виходячи з кількості відпрацьованих робіт (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 згаданого Договору за фактично виконані роботи «замовник» проводить розрахунки з «виконавцем» на підставі оформлених підписами та печатками сторін актів приймання виконаних робіт/наданих послуг «виконавцем». Замовник перевіряє правильність акту протягом 3 робочих днів з дня його отримання та підписує або обґрунтовує причини відмови від їх підписання.

Оплата фактично виконаних робіт здійснюється протягом 3 робочих днів з дня підписання «замовником» актів приймання виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця (п. 3.2 Договору).

Датою завершення виконаних робіт вважається дата їх прийняття «замовником», що оформлюється відповідним актом приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 5.2.1 Договору від 02.09.2008р. відповідач зобов’язаний прийняти в установленому порядку та оплатити надані послуги/виконані роботи.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено судом І інстанції, позивач свої зобов’язання виконав належним чином, що підтверджується наявними Актами прийняття виконаних підрядних робіт за вересень 2008р. - лютий 2009р. на загальну суму 30 906,00 грн., підписаними відповідачем без зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Відповідач в свою чергу власні зобов'язання за Договором № 02109 від 02.09.2008р. щодо оплати виконаних позивачем робіт належним чином не виконав, сплативши лише частину суми у розмірі 23 656,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1980 від 08.10.2008р. на суму 9 792,00 грн., № 1981 від 08.10.2008р. на суму 2 160,00 грн., № 2145 від 04.11.2008р. на суму 2 304,00 грн., № 2492 від 05.02.2009р. на суму 5 400,00 грн. та № 40 від 19.02.2009р. на суму 4 000,00 грн. Залишок несплаченої суми за виконані роботи становить 7 250,00 грн.

На момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 7 250,00 грн. Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією доведеними та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимог статті 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту пунктів 3.1 та 3.2 Договору вбачається, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості виконаних робіт, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за виконані роботи не розрахувався.

Предметом договору є надання послуг за які відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата наданих робіт формує зміст прав і обов’язків відповідача. Документами, які підтверджують надання послуг, тобто виконання позивачем своїх обов’язків є Акти прийняття виконаних підрядних робіт (копії наявні в матеріалах справи). Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містить інформацію щодо найменування та вартості наданих послуг.

При цьому, як вірно встановив суд першої інстанції, у Договорі чітко встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати наданих послуг, а тому воно підлягає виконанню у зазначений в договорі строк, тобто протягом 3 робочих днів з дня підписання «замовником» актів приймання виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Наявні акти прийняття виконаних робіт підписані сторонами та скріплені печатками,  що не заперечується і з боку відповідача. Також до матеріалів справи залучено кошторисні рапорти про роботу машини за грудень 2008р., лютий 2009р., якій містить облік роботи машини (кількість годин).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладені обставини, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 7 250,00 грн. за виконані роботи згідно Договору № 02/09 від 02.09.2008р., яка утворилась внаслідок неоплати в повному обсязі з боку замовника прийнятих згідно Актів приймання виконаних робіт за вересень 2008р. – лютий 2009р. робіт, визнається апеляційною інстанцією доведеним.

При цьому, доводи відповідача щодо відсутності підстав оплачувати у повному обсязі виконані позивачем роботи, оскільки останнім не було визначено обсягу робіт та не оформлено їх виконання належним чином, а саме: актом приймання-передачі виконаних робіт по формі КБ-2 та довідкою про вартість виконаних робіт КБ-3, визнаються апеляційною інстанцією помилковими, з огляду на наступне:

Пунктом 3.1 Договору № 02/09 від 02.09.2008р. передбачено, що за фактично виконані роботи «замовник» проводить розрахунки з «виконавцем» на підставі оформлених підписами та печатками сторін актів приймання виконаних робіт/наданих послуг «виконавцем».

Типові форми первинних облікових документів у будівництві, затверджені спільним наказом Держкомстатистики України та Держкомітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. N 237/5 і поширювались на всі будівельні структурні підрозділи підприємств усіх форм власності, що виконують будівельні роботи з капітального та поточного ремонту, споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування -  акт приймання виконаних підрядних робіт N КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3. Згаданий наказ було скасовано згідно з спільним наказом Державного комітету статистики України та Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4.12.2009р. № 453\553.

З метою приведення цих типових форм до вимог законодавства, наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 4 грудня 2009 року N 554 затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництвіКБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", які слід застосовувати при проведенні взаєморозрахунків за виконані будівельні роботи між замовниками та виконавцями робіт у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

У наказі визначено, що будівельні роботи - це будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи, що виконуються під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального та поточного ремонту будівель та споруд.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача – «замовника» 7 250,00 грн. боргу, та визнає хибними доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для неоплати з його боку цієї суми. Відсутність типових форм первинних облікових документів, які запроваджено саме у будівництві, не впливає на доведеність факту надання позивачем послуг автомобільними кранами КС-55712 та КТА-25 разом з технічним персоналом, і не звільняє відповідача від обов’язку оплатити ці послуги, факт надання яких позивачем підтверджується відповідним актами прийняття виконаних робіт.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи того факту, що зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем Договору № 02109 від 02.09.2008р., а відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме: не сплатив вартість наданих послуг у повному обсязі та у встановлений договором строк, апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 546,05 грн. та трьох відсотків річних в сумі 191,28 грн.

Стосовно заявленої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 395,97 грн., апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого суду, що наданий позивачем розрахунок пені є помилковим, враховуючи наступне:

Згідно вимог статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Приписами ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та п. 7.3.1 Договору, яким передбачено, що за порушення грошових зобов’язань замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, суд першої інстанції правомірно здійснив перерахунок та стягнув з відповідача пеню у розмірі 834,04 грн.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 року у справі № 37/46 залишити без змін.

3.          Справу № 37/46 скерувати до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 17.05.10 (відправлено)