ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.04.10Справа №2а-1798/10/5/0170
15:18
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Лалаєві Д.О. розглянувши за участю відповідача ОСОБА_1 – НОМЕР_1 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 10961,73 грн.,
Обставини справи: Державна податкова інспекція в Красногвардійському районі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб у сумі 10961,73 грн.
Вимоги мотивовані тим, що платник податку, який одержав протягом звітного податкового 2006 року дохід у вигляді спадщина зобов’язаний включити його вартість (суму) до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати до 1 квітня 2007 року податкову декларацію про майновий стан і доходи до податкового органу за місцем своєї податкової адреси (місце постійного або переважного проживання платника податку) та сплатити відповідну суму податку з вартості (суми) об’єктів спадщини. Відповідачем 30.03.2007р. за вх. № 1435 подана декларація про доходи за 2006 рік. Згідно розрахунку суми податку, перерахуванню до бюджету сума податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10961,73 грн. (84321,00 грн. – вартість спадкового майна у вигляді права на земельну частку (пай) яка перебуває у колективній власності сільськогосподарського підприємства ім. Калініна Красногвардійського району х 13% - ставка оподаткування, визначена п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»), у зв’язку з чим відповідачу було вручено податкове повідомлення від 30.03.2007р. № 0000901702/0 на суму 10961,73 грн., однак заборгованість до бюджету не сплачена.
Позивач явку свого представника в судове засідання 27.04.2010р. не забезпечив, однак від нього до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.
Відповідач проти позову заперечу. В запереченні на позов зазначив, що не повинен сплачувати податок у розмірі 10961,73 грн., оскільки відповідно до п.п. 13.2.1 п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, об’єкти спадщині оподатковуються за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення відповідача, суд -
ВСТАНОВИВ:
Відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого батька – ОСОБА_2 - яке складається з права на земельну частку (пай) площею 3,8 в умовних кадастрових гектарах, що перебуває в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «ім. Калініна» Красногвардійського району, що належало спадкодавцю на підставі сертифікату серії КМ № 0078408.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач 30.03.2007 р. вх. 1435 надав позивачу декларацію про доходи, одержані за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., в розділі 1.2 зазначеної декларації позивачем відображено дохід від отримання земельної частки у спадщину в сумі 84321,00 грн., графа «сума утриманого податку» відповідачем не відзначена.
На підставі зазначеної декларації позивачем проведено розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, який визначений у розмірі 10961,73 грн. на підставі п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», прийнято податкове повідомлення форми «Ф» № 0000901702/0 від 30.03.2007р., яким відповідачу визначено податкове зобов’язання в сумі 10961,73 грн., зазначене повідомлення отримано відповідачем 30.03.2007о., що підтверджується особистим підписом на корінці.
В подальшому позивачем були винесені податкові вимоги № 1/28 від 17.05.2007р. на суму 10961,73 грн. та № 2/28 від 06.05.2008р. на суму 10961,73 грн., які отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.
23.06.2008р. прийнято Рішення № 52 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення відповідача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, до яких належить відповідач, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, визначений у Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон).
У ст. 1 Закону встановлено, що дохід –сума будь-яких коштів , вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплати.
Ставки податку визначені у ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Відповідно до п. 13.4 ст. 13 Закону особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.
Відповідно до п 13.1. ст. 13 Закону об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:
а) об'єкт нерухомого майна;
б) об'єкт рухомого майна, зокрема:
предмет антикваріату або витвір мистецтва;
природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;
будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;
інші види рухомого майна;
в) об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;
г) суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу;
д) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.
Згідно із п.п. 13.2.1. п. 13.2. ст. 13 Закону при отриманні спадщини членами сім'ї першого ступеня споріднення об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою до вартості власності, визначеної у підпунктах "а", "б" пункту 13.1 цієї статті, яка успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є одним із подружжя, та другого ступеня споріднення.
Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов ‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Згідно з п.1. Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
У п.п 4.2.2. п. 4.2. ст.. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.
Підпункт 6.1. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вказує на те, що у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення.
Підпункт 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає, що податкові повідомлення надсилаються в порядку, передбаченому для надіслання податкових вимог.
У ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено порядок надіслання податкових вимог (за цим же порядком і податкові повідомлення). Цей порядок полягає в наступному:
1. Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
2. Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного
дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач розрахував позивачу суму податків з фізичних осіб за 2006 р., включивши до складу суми оподаткованого доходу , з якого слід сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13 % вартість отриманого ним у спадщину земельного паю у розмірі 84321,00 грн., визначив йому суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10961,73 грн.
Як зазначалось вище, позивач надіслав на адресу позивача податкове повідомлення форми “Ф” № 0000901702/0 від 30.03.2007 р., в якому визначив позивачу податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності у сумі 10961,73 грн.
Відповідач також отримав Першу податкову вимогу № 1/28 від 14.05.2007 р., в який зазначено, що станом на 14.05.2007р. сума його податкового боргу по узгодженому податковому зобов’язання складає 10961,73 грн. та Другу податкову вимогу № 2/28 від 06.05.2008р., в який зазначено, що станом на 06.05.2008р.сума податкового боргу по узгодженому податкового зобов’язання складає 10961,73 грн.
Вивчивши зазначені документи, суд прийшов до висновку, що у відповідача склалася заборгованість у зв’язку з тим, що його право на земельну ділянку (пай) позивачем оподатковано за ставкою 13% від вартості спадщини, передбаченою п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" як майнові права, що становить 10961,73 гривень.
Як зазначене вище, відповідач відноситься до осіб, які мають право на спадкування за законом у першу чергу.
Указом Президента України від 08.08.1995р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Статтею 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України ( далі ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Виходячи з наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що земельна частка (пай), як об'єкт оподаткування, відноситься до об'єктів нерухомого майна, оскільки власник права на земельну частку (пай) не перебуває у корпоративних відносинах із колективним сільськогосподарським підприємством чи його правонаступником.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що у зазначений звітний період позивач отримав у спадщину після смерті свого батька право на земельну частку, суд керуючись положеннями ст. 13 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, ст. 1261 ЦК України, вважає помилковим розрахунок йому позивачем податкового зобов’язання за ставкою 13% від вартості спадщини.
На думку суду у зазначених умовах з причин отримання позивачем спадщини за законом у першу чергу об’єкт спадщини - земельна частка (пай) –мав бути оподаткований за нульовою ставкою, як це зазначено у п.п. 13.2.1 п. 13.2. ст.13 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”
Вивчивши надані позивачем документи, суд дійшов до висновку, що позивач неправомірно нарахував відповідачу податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10961,73грн., в наслідок чого у нього були відсутні правові підстави приймати податкове повідомлення форми “Ф” № 0000901702/0 від 30.03.2007 р., Першу податкову вимогу № 1/28 від 14.05.2007 р. та Другу податкову вимогу № 2/28 від 06.05.2008р., у зв’язку з чим відсутні підстави для стягнення податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10961,73 грн.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову.
У судовому засідання 27.04.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 05.05.2010р.
Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Сидоренко Д.В.