ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.05.10Справа №2а-3422/10/16/0170

(16:44)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю. , при секретарі Габрись П.С., розглянув  у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Феодосійського міського центру зайнятості          

до   Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1              

про стягнення 12500грн.

   за участю представників сторін:

від відповідача - ОСОБА_1 паспорт ЕСНОМЕР_2;

           від позивача - Мєлкова Н.М., довіреність № 04-01/680  від 25.03.09р.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до відповідача про стягнення штрафу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, що складає 12500грн.

Позовні вимоги засновані на положеннях ст. 8 Закону України “Про зайнятість населення” та мотивовані тим, що відповідач прийняв на роботу продавцем громадянина Російської Федерації без отримання дозволу на працевлаштування, що видається Кримським Республіканським центром зайнятості.

У судове засідання, що відбулося 22.04.10р., відповідач надав заперечення на позов, у яких повідомляє суду, що позовні вимоги не визнає, пояснює, що ОСОБА_4 не була працівником відповідача, трудова угода з нею не укладалася. У запереченнях відповідач зазначила, що в грудні 2008р. вона уклала з ОСОБА_4 цивільно-правовий договір (трудову угоду) №4 по строку дії з 01.12.08р. по 01.01.09р. Відповідач вважає, що дана категорія договорів не відноситься до трудових угод і законодавство про працю на ці договори не поширюється. Відповідач також зазначила, що ОСОБА_4 ніяких послуг в червні 2009р. відповідачу не надавала.

Позивач у судовому засіданні, що відбулося 05.05.10р., наполягав на задоволені позовних вимог у повному обсязі, пояснив, що вина у працевлаштуванні громадянки Російської Федерації ОСОБА_4 без відповідного дозволу доведена та визнана відповідачем, що підтверджується постановами Феодосійського міського суду від 26.06.09р. у справі №3-1900/09 та від 03.07.09р. у справі №3-1988/09. Позивач зазначив, що відповідач особисто приймала участь у судовому засіданні 03.07.09р., та їй було відомо про постанову від 03.07.09р. у справі №3-1988/09, але зазначена постанова оскаржена не була та набрала законної сили.

Відповідач заперечував проти позову з підстав викладених у запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 06.03.01р. зареєстрована як платник внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, реєстраційний номер №10422186.

За результатами перевірки проведеної Інспекцією по контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення Кримського республіканського центра зайнятості складений Акт №137/ш «Про порушення законодавства країни про зайнятість населення» від 15.11.09р. (а.с.5).

У вищенаведеному акті зазначено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у червні 2009р. без відповідного оформлення працевлаштувала продавцем магазину «24 години», що розміщений за адресою: м. Феодосія, вул. Степаняна,1, громадянку Російської Федерації ОСОБА_4

У акті зазначено, що дозвіл на працевлаштування в Україні Кримським Республіканським центром зайнятості не видавався. Таким чином Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 порушила ст.8 Закону України “Про зайнятість населення” № 803 - XII від 01.03.1991р. зі змінами та доповненнями (надалі Закон №803) в частині використання праці громадянки Російської Федерації ОСОБА_4 без дозволу державної служби зайнятості України. У акті також зазначено, що факт порушення підтверджується постановами Феодосійського міського суду АРК від 26.06.09р. за №3-1900/09 та від 03.07.09р. за №3-1988/09.

Враховуючи викладене у Акті №137/ш від 05.11.09р., на підставі ст. 8 Закону України “Про зайнятість населення” і п. 8 “г” Положення “Про інспекції по контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991р. № 47 ФОП ОСОБА_1 було запропоновано у місячний термін внести штраф у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної платні, встановленої законом, за кожного працевлаштованого з порушенням законодавства іноземного громадянина у сумі 12500,00грн. (а.с.5).

Акті №137/ш від 05.11.09р. був отриманий відповідачем 13.11.2009р., про що свідчить підпис на бланку акту (зворотній бік а.с.5). На самому акті відповідачем зазначено, що він не згоден з актом та додає заперечення до акту.  

У запереченнях на Акт №137/ш від 05.11.09р. відповідач зазначила, що не згодна з висновками акту тому, що ОСОБА_4. ніколи не була працівником відповідача. ФОП ОСОБА_1 у запереченнях зазначила, що у грудні 2008р. уклала з ОСОБА_4 цивільно-правовий договір (трудову угоду) по строку дії до 31.12.08р. Відповідач вважає, що вищенаведена категорія договорів не відноситься до трудових договорів, законодавство про працю на ці договори не розповсюджується. Також у наведеному акті відповідач зазначила, що посилання на те, що у червні 2009р. відповідач без відповідного оформлення працевлаштувала  продавцем громадянку Російської Федерації не відповідає дійсності та документально не підтверджено (а.с.6,7).

Листом від 23.11.09р. №13-03-4557/009 відповідача повідомлено, що заперечення на Акт №137/ш від 05.11.09р. Кримським республіканським центром зайнятості розглянуті, але не прийняті до уваги у зв’язку із їх неспроможністю, за мотивами викладеними у листі (а.с.8,9).

Враховуючи те, що у добровільному порядку відповідачем заборгованість не сплачена позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по сплаті штрафу за порушення норм ст. 8  Закону України “Про зайнятість населення” у розмірі 12500грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України “Про зайнятість населення” громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, особистого селянського господарства, фермерського господарства, іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості. Порядок і умови укладення трудового договору визначаються законодавством України про працю.

Частиною 2 статті 8 Закону України “Про зайнятість населення” передбачено, що роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами 3, 4, 5, 6, 8 Закону України “Про зайнятість населення” порядок видачі, продовження терміну дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку. Кошти від стягнутих штрафів спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Іноземці та особи без громадянства мають право займатися в Україні інвестиційною, зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності відповідно до законодавства.

Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов'язано з належністю до громадянства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 2 Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 08.04 2009р. “Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства”дозвіл на використання праці іноземця та особи без громадянства (далі - іноземець), що надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця на конкретному робочому місці або певній посаді, видається роботодавцю у разі відсутності в країні (регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Дозвіл на використання праці іноземця видається роботодавцю Державним центром зайнятості або за його дорученням центром зайнятості Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами зайнятості (далі - центр зайнятості).

Дозвіл на використання праці іноземця видається роботодавцю, що зареєстрований у центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) та не має заборгованості перед ним.

Відповідно до пункту 3 Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства для розгляду поданих роботодавцем документів та надання відповідних рекомендацій при центрі зайнятості утворюється комісія, до складу якої включаються представники ДМС, служби безпеки, державної прикордонної та державної податкової служби, а також інших заінтересованих органів.

Положення про комісію затверджується Мінпраці за погодженням з ДМС, СБУ, Адміністрацією Держприкордонслужби та ДПА.

Згідно  пункту 4 Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства рішення про видачу або відмову у видачі дозволу на використання праці іноземця, продовження строку його дії приймається директором чи заступником директора центру зайнятості.

Судом встановлено, що постановою Феодосійського міського суду АРК від 03.07.09р. у справі № 3-1988/09, якою ОСОБА_1  визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 204 КУпАП, встановлено працевлаштування фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1  громадянки Російської Федерації ОСОБА_4 без належного дозволу державної служби зайнятості на працевлаштування, чим порушено вимоги ст. 8 Закону України "Про зайнятість населення" № 8903-XII від 01.03.1991. (а.с.32).

У наведеній постанові зазначено, що ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення визнала повністью. 

         Зазначена постанова відповідачем не оскаржена та набрала законної сили, що підтверджується відповідною відміткою на постанові (а.с.32).

         Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

       Вказаною постановою встановлено, що відповідачем порушено порядок працевлаштування громадянинки Російської Федерації, та відповідно до приписів ст. 72 ч. 4 КАС України, ця обставина не потребує доказуванню при розгляді справи про стягнення штрафу за порушення ст. 8 Закону України "Про зайнятість населення".  

      Крім того, до матеріалів справи долучена копія постанови Феодосійського міського суду від 26.06.09р. у справі №3-1900/09, у якій встановлено, що ОСОБА_4. являючись громадянкою Російської Федерації  25.06.09р. працювала продавцем в магазині «24 години», що розміщений по вул. Степаняна, 1 у м. Феодосія, без відповідного дозволу Центра зайнятості, чим порушила правила перебування іноземця в Україні. ОСОБА_4. вину визнала (а.с.11).

       Враховуючи вищевикладене суд вважає неспроможним посилання відповідача, як на підставу для відмови у позові, на те, що між нею та ОСОБА_4 було укладено цивільно-правовий договір (трудову угоду) №4, який зі змістом є договором підряду та відноситься до трудових угод і законодавство про працю на нього не поширюється, неспроможним  виходячи з наступного.

     Суд в рамках цієї справи не з’ясовує, чи був укладений такий договір взагалі, чи відповідає він за правовим змістом договору підряду тому, що як вказує сам відповідач, договір був укладений  по строку дії з 01.12.08р. по 01.01.09р., тоді як предметом розгляду цієї справи є стягнення штрафу за працевлаштування іноземця у червні 2009р. Крім того, відповідач не заперечує що у червні 2009р. ніяких договорів з ОСОБА_4 не укладав. Факт наявності трудових відносин між ОСОБА_4 та відповідачем підтверджується матеріалами справи, в тому числі вироком Феодосійського міського суду АРК від 01.10.09р. та ухвалою Апеляційного суду АРК від 2009р. (а.с.41-48).

       Судом встановлено, що на час вчинення адміністративного правопорушення, станом на 25.06.2009, згідно з ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" розмір мінімальної заробітної плати у період з 01.04.09р. до 01.07.09р. становив 625 грн.

        Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

       Відповідач не представив суду доказів спростоуючих позовних вимог або доказів сплати заборгованості.

       На час судового розгляду сума штрафу за порушення ст. 8 Закону України "Про зайнятість населення" фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не сплачена, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми штрафу є обґрунтованими, документально підтверджені і підлягають задоволенню.

В судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини.

Постанова викладена у повному обсязі 06.05.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.  Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (98100, АРК, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські рахунки не відомі) на користь Феодосійського міського центру зайнятості (98100, АРК, м. Феодосія, вул. Войкова, 46; отримувач коштів ФЗСС на випадок безробіття м. Феодосії; ЄДРПОУ 20708729, р/р 37171305900024, банк отримувача ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, код платежу 50040500) 12500грн. штрафних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення.

3. Після набрання постановою законної сили за заявою позивача  видати виконавчий лист.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                Александров О.Ю.