465/8665/20

2-а/465/206/21

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.

з участю секретаря судових засідань Беркій Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19) про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕАН № 3550442 від 13.12.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕАН № 3550442 від 13.12.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. В обґрунтування своїх вимог вказав, що 13.12.2020 року о 12 год. 40 хв. лейтенантом поліції Николиним Н.Б. складено постанову серії ЕАН № 3550442 від 13.12.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн. Згідно із зазначеною постановою ОСОБА_1 13.12.2020 року о 12 год. 33 хв. у м. Львові по вул. Ваговій, 8 не виконав вимоги дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо» та здійснив розворот, чим порушив п.8.4.г ПДР України. Вважає постанову незаконною та просить її скасувати, а провадження по справі закрити, оскільки правопорушень він не вчиняв, постанова винесена бездоказово, ґрунтується на припущеннях та в порушення прав позивача. Разом із тим, із урахуванням уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 29.12.2020 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Представник відповідача УПП у Львівській області Петрик В. подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується із позовними вимогами. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 13.12.2020 року о 12 год. 40 хв. у м. Львові по вул. Ваговій, 8 інспектором Николиним М.Б. виявлено порушення ПДР України, а саме ОСОБА_1 не виконав вимоги дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо» та здійснив розворот, чим порушив п. 8.4.г ПДР України. Твердження позивача про те, що він не порушував вимоги п. 8.4.г ПДР України не відповідає дійсності та спрямоване на уникнення настання для останнього негативних наслідків у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності. Інспектор чітко спостерігав порушення і належним чином відреагував, дотримавшись при цьому положень «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відтак, постанова є законною та обґрунтованою. Стосовно витрат на правову допомогу відповідач зазначає, що така є неспівмірною до даної справи та не відповідає істотним обставинам такої. Позивачем не вказано фактично витраченого часу на дану справу, не надано детального опису виконаних робіт, а тільки вказано суму. Зважаючи на вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого остання зазначає, що відповідачем, окрім власної позиції, до матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би міг спростувати позицію позивача. На прохання позивача надати відео-докази скоєного ним правопорушення, йому було відмовлено. ОСОБА_1 не порушував ПДР України, а постанова винесена бездоказово та з порушенням закону. Вина особи має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь. Стосовно витрат на правову допомогу зазначає, що такі є обґрунтованими та належно підтвердженими документами, що містяться в матеріалах справи. Відтак, просить позовну заяву задоволити.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, однак представником позивача направлено до суду клопотання про розгляд адміністративної справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, разом із тим у відзиві на позовну заяву просить розгляд справи проводити у її відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3550442 від 13.12.2020 року ОСОБА_1 13.12.2020 року о 12 год. 33 хв. у м. Львові по вул. Ваговій, 8, не виконав вимоги дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо» та здійснив розворот, чим порушив п.8.4.г ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

Ч.1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ПДР України знак 4.1 "Рух прямо" дозволяє рух лише прямо. Дія знака не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким він встановлений, а також, установлений на початку дороги або за перехрестям, поширюється на ділянку дороги до найближчого перехрестя. Знак не забороняє поворот праворуч у двори та на інші прилеглі до дороги території.

Позивачем заперечується факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому, представником відповідача докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові про притягнення позивача до відповідальності не зазначені та відеозапису вчиненого адміністративного правопорушення суду не представлено. Поданий представником відповідача відзив на позовну заяву не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, не долучено відео- або фото- доказів вчиненого правопорушення, запису із нагрудних камер працівників поліції, натомість в ньому міститься лише посилання на оформлену постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3550442 від 13.12.2020 року.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не додано жодного належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.

Крім того, згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.

Крім цього, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності здійснювалося з дотриманням вимог закону, зокрема в процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення позивача було ознайомлено з правами, передбаченими ст.268 КУпАП, а також роз`яснено йому порядок оскарження постанови. Наведене не відповідає фактичним обставинам справи, адже з копії оскаржуваної постанови серії ЕАН № 3550442 від 13.12.2020 року вбачається, що у п.8 відсутній підпис ОСОБА_1 в графі про ознайомлення його з правами та порядком оскарження постанови. Відповідно, наведене у відзиві на позовну заяву, спростовується матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, тому постанову серії ЕАН № 3550442 від 13.12.2020 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, слід скасувати, а також у відповідності до ст. 286 КАС України - закрити справу про адміністративне правопорушення.

Разом із тим, стосовно позовної вимоги про визнання дій УПП у Львівській області щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП неправомірними, суд зазначає, що згідно із ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відтак, зазначена вище позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про відшкодування коштів на правову допомогу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 14.12.2020 р. укладено договір про надання правової допомоги № 14-12/20 між Адвокатським об`єднанням «А-Адвокат» в особі голови Глушко М.С. та ОСОБА_1

Згідно ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем, окрім Договору про надання правової допомоги № 14-12/20, укладеного між Адвокатським об`єднанням «А-Адвокат» в особі голови Глушко М.С. та ОСОБА_1, надано суду також Додаток № 1 до Договору № 14-12/20, згідно якого вказане адвокатське об`єднання здійснює юридичний супровід щодо написання адміністративного позову про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, № 3550442 від 13.12.2020 року, вартість робіт складає 1000 грн. Вказану роботу позивач ОСОБА_1 прийняв згідно Акта виконаних робіт № 1 до Додатку № 1 від 14.12.2020 року до Договору № 14-12/20. На підтвердження здійснення оплати вказаного виду робіт позивачем надано платіжне доручення № 12372064SB від 15.12.2020 року, згідно якого ним виконавцю робіт - Адвокатському об`єднанню «А-Адвокат» - переказано кошти в сумі 1000 грн. Також позивач представив Додаток № 2 до Договору № 14-12/20 від 15.01.2021 року, відповідно до умов якого Адвокатське об`єднання «А-Адвокат» зобов`язалось здійснити юридичний супровід щодо написання відповіді на відзив у справі №465/8665/20, а ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання оплатити такі роботи в сумі 500 грн. На підтвердження виконання робіт позивач представив Акт виконаних робіт № 2 від 20.01.2021 року до Додатку № 2 від 15.01.2021 року до Договору № 14-12/20, а також долучив платіжне доручення № @2PL079345 від 15.01.2021 року, з якого слідує, що роботи з написання відповіді на відзив оплачено Адвокатському об`єднанню «А-Адвокат» в сумі 500 грн.

Приймаючи до уваги визначений позивачем предмет спору, обсяг задоволених позовних вимог, суд вважає, що підлягають компенсації всі судові витрати, понесені позивачем у вигляді витрат на правничу допомогу. Відтак, суд доходить переконання про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 500 грн. сдових витрат на правничу допомогу.

У відзиві на позов представник відповідача зазначила, що вважає заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу явно завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг. Судом такі доводи не можуть вважатися спроможними, адже відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В даному випадку представником відповідача не надано суду доказів, які б підтверджували неспівмірність таких витрат. За таких обставин, відповідач не довів завищення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Згідно із ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19) про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕАН № 3550442 від 13.12.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - задовольнити частково.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3550442 від 13.12.2020 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп., а також сплачений судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Франківський районний суд м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19).

Cуддя Величко О.В.