Справа № 450/776/17 Провадження № 2/450/225/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Нестерак Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблого Любомира Зеновійовича, приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Романа Васильовича, про визнання недійсними договорів дарування, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір дарування від 24 липня 2008 року 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Мотивував свої вимоги тим, що 24 липня 2008 року приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Віблий Л.З. посвідчив договір дарування 7/10 часток вказаного житлового будинку, який укладений між ОСОБА_5 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним. Зауважує, що після смерті батька його мати успадкувала 7/10 частин зазначеного житлового будинку. Після смерті ОСОБА_5 Пустомитівською державною нотаріальною конторою Львівської області відкрита спадкова справа. Зауважує, що він, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є спадкоємцями померлої ОСОБА_5 . Йому стало відомо, що ОСОБА_5 насправді не відчужувала вказане майно. Повідомив, що коли їй стало відомо про вказаний договір, вона звернулася до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину. Вказав, що, як стверджувала ОСОБА_4 , вона не зверталася до приватного нотаріуса Відблого Л.З. ні для посвідчення договору, який визнається недійсним, ні для вчинення інших нотаріальних дій. Ким цей договір підписаний - їй невідомо. Зазначив, що висновком спеціаліста судового експерта НДЕКЦ при УМВС України на Львівській залізниці № 524 від 19 травня 2011 року було встановлено, що підпис на оспорюваному договорі від імені ОСОБА_5 виконаний іншою особою, а не нею. З огляду на зазначене, просив позовні вимоги задовольнити.

Крім того просив витребувати у відповідача ОСОБА_2 оригінал вказаного договору, витребувати у Пустомитівської державної нотаріальної контори Львівської області спадкову справу померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , призначити почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання, ким виконано один підпис, який був використаний в якості оригіналу від імені ОСОБА_5 в графі «Підпис: Дарувальник» в центральній частині зворотної сторони вищевказаного договору. Окрім цього просив накласти арешт на зазначений вище житловий будинок.

Ухвалою судді Кукси Д.А. від 22 березня 2017 року відкрито провадження у справі.

30 червня 2017 року від представника приватного нотаріуса Віблого Л.З. ОСОБА_6 до суду надійшла заява про відвід головуючого судді Кукси Д.А., мотивована істотними сумнівами в об`єктивності розгляду ним справи.

Ухвалою від 30 червня 2017 року заяву представника ОСОБА_6 про відвід головуючого судді Кукси Д.А. задоволено.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначений суддя Данилів Є.О.

В судовому засіданні 02 листопада 2017 року представник позивача ОСОБА_7 заявив відвід головуючому судді Даниліву Є.О., мотивований наявністю сумнівів у його об`єктивності та неупередженості при вирішенні даної справи.

Ухвалою від 02 листопада 2017 року заяву представника позивача ОСОБА_7 про відвід головуючого судді Даниліва О.Є. задоволено, справу передано до канцелярії суду для виконання вимог ст. 11-1 ЦПК України.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначений суддя Мусієвський В.Є.

В судовому засіданні 10 січня 2018 року представник відповідача ОСОБА_8 подав заперечення проти позову, у який з позовними вимогами не погодився, вважає такі безпідставними. Зазначив, що оспорюваний договір дарування відповідав вільній волі дарувальника. Повідомив, що ОСОБА_4 безпідставно подав від імені ОСОБА_5 заяву про вчинення ОСОБА_2 злочину, а саме шахрайства та підробки документів, за якою Пустомитівським РВ ГУ МВС України у Львівській області винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року, яка не оскаржувалася і набрала законної сили. Зауважує, що 04 серпня 2009 року ОСОБА_4 подав від імені ОСОБА_5 без її відома позов до Пустомитівського районного суду Львівської області про визнання договору дарування недійсним. Коли ОСОБА_5 дізналася про це, вона звернулася до суду з заявою про закриття провадження у справі. Крім того, ОСОБА_4 13 травня 2010 року також звертався до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним. При розгляді справи № 2-1180 за позовом ОСОБА_4 встановлено, що експертиза, на підставі якої виготовлено висновок № 524 від 19 травня 2011 року експертом ОСОБА_9 , проведена особою, яка не мала повноважень на це, а висновок є сфальсифікованим. Крім того 17 червня 2011 року ОСОБА_4 звертався до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним і просив призначити почеркознавчу експертизу, у чому йому було відмовлено. В подальшому він подав заяву про залишення позову без розгляду, яка судом задоволена. Зауважує, що підстави для визнання договору дарування недійсним у зв`язку з тим, що дії ОСОБА_5 не відповідали її волі, відсутні. Крім того, особа може звертатися до суду лише для захисту своїй порушених, невизнаних чи оспорюваних прав. Права позивача оспорюваним договором не порушені. Зазначає, що для задоволення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи відсутні підстави, оскільки суддею Мельничук І.І. від 17 червня 2012 року відмовлено у призначенні такої експертизи під час розгляду іншої справи з тим самим предметом. Повідомив, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки про наявність оспорюваного договору йому стало відомо в день його укладення 24 липня 2008 року. З огляду на зазначене, просив у задоволенні позову відмовити

Крім того, в судовому засіданні представник ОСОБА_8 подав клопотання про витребування доказів, а саме матеріалів цивільних справ №№ 2-1516/09, 2-1180/10, 2-1370/11, матеріалів заяви ЖРЗПЗ № 2035.

Представник позивача Мерза О.Р. у судовому засіданні 10 січня 2018 року подала уточнену позовну заяву, у якій просив поновити йому строк позовної давності, пропущений з поважних причин, а також додав позовну вимогу, у якій просив визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіром Р.В., якого визначила третьою особою. Мотивувала цю позовну вимогу тим, що, як стало відомо позивачу, ОСОБА_2 відчужив на користь свого сина ОСОБА_3 на підставі вказаного договору дарування вищезазначений житловий будинок без достатньої правової підстави. Крім того у поданому запереченні просила витребувати у приватного нотаріуса Олефіра Р.В. оригінал вказаного вище договору дарування, а також вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищезгадане майно.

В судовому засіданні представник ОСОБА_7 просила залучити ОСОБА_3 співвідповідачем по справі та відмовилася від клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Протокольною ухвалою від 10 січня 2018 року позивача зобов`язано доплатити судовий збір у розмірі 64 грн. 80 коп., долучено подані заперечення до матеріалів справи, прийнято уточнену позовну заяву після долучення представником позивача ОСОБА_7 оригіналу квитанції про сплату судового збору, прийнято відмову представника ОСОБА_7 від клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 10 січня 2018 року клопотання про витребування доказів задоволено частково, витребувано у приватного нотаріуса Віблого Л.З. матеріали договору дарування від 24 липня 2008 року, витребувано від приватного нотаріуса Олефіра Р.П. матеріали договору дарування від 07 жовтня 2011 року, витребувано з Пустомитівської державної нотаріальної контори спадкову справу після смерті ОСОБА_5 , витребувано з Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області належним чином засвідчену копію пояснення позивача ОСОБА_1 , відібраних 30 липня 2009 року.

05 лютого 2018 року від приватного нотаріуса Олефіра Р.В. надійшли витребувані докази.

06 лютого 2018 року від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду надійшла заява, у якій вони просили застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову на цій підставі.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні 06 лютого 2018 року подав клопотання про залишення позову без руху, мотивоване тим, що позивачем не сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. та не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску позовної давності і відсутності можливості звернутися за захистом своїх прав до суду.

В судовому засіданні 06 лютого 2018 року представник позивача ОСОБА_7 подала до суду квитанцію про сплату судового збору 704 грн. 80 коп.

Представник третьої особи ОСОБА_10 у судовому засіданні 06 лютого 2018 року просив повторно витребувати у приватного нотаріуса Олефіра Р.В. оригінал договору дарування.

Протокольною ухвалою від 06 лютого 2018 року повторно витребувано у приватних нотаріусів Віблого Л.З. та Олефіра Р.В. оригінали документів, які стосуються договору дарування та пояснення ОСОБА_1 з Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області.

08 лютого 2018 року до суду від приватного нотаріуса Віблого Л.З. надійшли витребувані докази.

У судовому засіданні 01 березня 2018 року представник позивача ОСОБА_7 заявила клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні подала заперечення від імені відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо проведення експертизи.

Ухвалою від 01 березня 2018 року клопотання представника позивача ОСОБА_7 задоволено частково, по цивільній справі призначено посмертну почеркознавчу експертизу, виконання якої доручено експертам Вінницького відділення Київського НДІСЕ, на вирішення якої поставлено запитання, чи виконано підпис та рукописний текст особою ОСОБА_5 у графі «Дарувальник» в договорі дарування від 24 липня 2008 року, чи виконано підпис та рукописний текст іншою особою з наслідуванням підпису і почерку особи ОСОБА_5 у графі «Дарувальник» в договорі дарування від 24 липня 2008 року. Оплата за проведення експертизи покладена на позивача. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

17 квітня 2018 року від Вінницького відділення Київського НДІСЕ до суду надійшов рахунок на оплату експертних послуг, згідно з яким вартість вказаної вище експертизи становить 4290 грн.

02 травня 2018 року від Вінницького відділення Київського НДІСЕ до суду надійшов висновок технічної та почеркознавчої експертизи № 2064/2065/2066/18-21 від 26 квітня 2018 року.

Протокольною ухвалою від 12 червня 2018 року відновлено провадження у справі

В судовому засіданні 12 червня 2018 року представник відповідача ОСОБА_8 подав відзив на судову почеркознавчу експертизу № 2064/2065/2066/18-21 від 26 квітня 2018 року, у якому вказав на недоліки проведення такої.

Представник третьої особи приватного нотаріуса Віблого Л.З. ОСОБА_6 в судовому засіданні 12 червня 2018 року подав клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою від 12 червня 2018 року клопотання представника ОСОБА_6 задоволено частково, по справі призначено повторну посмертну почеркознавчу експертизу, виконання якої доручено експертам Черкаського відділення Київського НДІСЕ, на вирішення якої поставлені запитання, чи виконано підпис та рукописний текст особою ОСОБА_5 у графі «Дарувальник» в договорі дарування від 24 липня 2008 року, чи виконано підпис та рукописний текст іншою особою з наслідуванням підпису і почерку особи ОСОБА_5 у графі «Дарувальник» в договорі дарування від 24 липня 2008 року. Оплату за проведення експертизи покладено на третю особу без самостійних вимог приватного нотаріуса Віблого Л.З. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

24 липня 2018 року від Черкаського відділення Київського НДІСЕ надійшло повідомлення, що призначена судом експертиза може бути виконана в термін, що перевищує 90 календарних днів у зв`язку з навантаженням експертів. Разом з повідомленням до суду надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Листом Пустомитівського районного суду Львівської області вих. № 8763/2018 від 17 серпня 2018 року Черкаське відділення Київського НДІСЕ повідомлено, що матеріали, які просить надати експерт у клопотанні, знаходяться у матеріалах справи.

16 серпня 2018 року від Черкаського відділення Київського НДІСЕ до суду надійшло повідомлення про необхідність оплати експертизи, вартість якої згідно рахунку № 15394 від 09 серпня 2018 року становить 5720 грн.

05 жовтня 2018 року до суду від Черкаського відділення Київського НДІСЕ надійшов висновок експертів за результатами проведення комісійної повторної судово-почеркознавчої експертизи № 686,942-943/18-23 від 26 вересня 2018 року.

28 листопада 2018 року від ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про призначення комплексної посмертної судово-почеркознавчої експертизи.

Протокольною ухвалою від 28 листопада 2018 року відновлено провадження у справі.

15 квітня 2019 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли пояснення до клопотання про призначення комплексної посмертної судово-почеркознавчої експертизи, у якому він вважає, що висновки експертів, виготовлені внаслідок проведення судових експертиз, призначених у даній справі, є неповними, нечіткими, мають невизначений, неконкретний характер.

Ухвалою від 15 квітня 2019 року представника ОСОБА_8 усунуто від участь у розгляді цивільної справи у зв`язку з тим, що він не має права представляти інтереси відповідачів з огляду на відсутність у нього свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Своїм правом на отримання правової допомоги відповідачі після усунення представника ОСОБА_8 не скористалися.

В судовому засіданні 06 серпня 2019 року представник ОСОБА_10 подав заперечення на клопотання про призначення комплексної експертизи, у якому зазначив, що таке є необґрунтованим та безпідставним. Проведеними у справі судовими експертизами встановлено обставини, які підлягали доказуванню у даній справі. З огляду на вказане, просить у задоволенні клопотання відмовити.

Ухвалою від 07 серпня 2019 року по справі призначено повторну посмертну почеркознавчу експертизу, виконання якої доручено експертам Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, на вирішення якої поставлено запитання, чи виконано підпис та рукописний текст особою ОСОБА_5 у графі «Дарувальник» в договорі дарування від 24 липня 2008 року, чи виконано підпис та рукописний текст іншою особою з наслідуванням підпису і почерку особи ОСОБА_5 у графі «Дарувальник» в договорі дарування від 24 липня 2008 року. Оплату за проведення експертизи покладено на відповідача ОСОБА_2 . Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

19 серпня 2019 року відповідачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на ухвалу від 07 серпня 2019 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 задоволена, ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 серпня 2019 року скасована, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 28 квітня 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду як шляхом направлення поштової кореспонденції, так і шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайту суду, в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, однак 11 лютого 2021 року подали до суду заяву, у якій просили розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили такі задовольнити. До заяви долучені письмові пояснення представника, у яких зазначила, що враховуючи обставини справи та наявні докази договір дарування від 24 липня 2008 року не може вважатися дійсним. Крім того, оскільки наступний договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 07 жовтня 2011 року, є похідним від договору від 24 липня 2008 року, він також не може бути визнаний чинним.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду як шляхом направлення поштової кореспонденції, так і шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайту суду, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, однак 09 лютого 2021 року подав заяву, у якій просив відкласти розгляд справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

З приводу поданої заяви суд зазначає, що до такої не додано доказів на підтвердження перебування відповідача ОСОБА_2 на лікуванні, що свідчить про відсутність поважних причин неявки в судове засідання, а тому така задоволенню не підлягає та розгляд справи слід проводити за відсутності відповідача ОСОБА_2 .

Слід також зазначити, що ОСОБА_2 не з`являвся в судове засідання 12 вересня 2020 року о 12 год. 00 хв., 28 травня 2020 року о 11 год. 00 хв. В поданих до суду заявах ОСОБА_2 повідомляв про те, що він хворіє, перебуває на самоізоляції, однак доказів на підтвердження цих обставин ним надано не було.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду як шляхом направлення поштової кореспонденції, так і шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайту суду, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, однак 28 травня 2019 року подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду як шляхом направлення поштової кореспонденції, так і шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайту суду, в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, однак останній 11 лютого 2021 року подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити

Третя особа приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблий Л.З., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду як шляхом направлення поштової кореспонденції, так і шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайту суду, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності або про відкладення судового розгляду не подав.

Третя особа приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Р.В., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду як шляхом направлення поштової кореспонденції, так і шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайту суду, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, однак 05 лютого 2018 року подав до суду заяву, у якій просив судовий розгляд проводити за його відсутності, при розгляді справи покликався на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 24 липня 2008 року укладено договір дарування 7/10 часток житлового будинку, відповідно до якого дарувальник ОСОБА_5 безоплатно передала у власність обдаровуваному ОСОБА_2 належні їй на праві приватної власності 7/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблим Л.З. 24 липня 2008 року та зареєстрований в реєстру за № 1491.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Висновком спеціаліста № 524, виготовленим судовим експертом НДЕКЦ МВС України на Львівській залізниці ОСОБА_9 19 травня 2011 року, стверджується, що підпис, який міститься в графі «Дарувальник» в центральній частині зворотної сторони технічного зображення договору дарування 7/10 частко житлового будинку АДРЕСА_1 від 24 липня 2018 року, виконаний від імені ОСОБА_5 , виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою з наслідуванням її підпису.

Як стверджує відповідач ОСОБА_2 , даний висновок експерта не може вважатися належним доказом, оскільки судовий експерт ОСОБА_9 02 лютого 2011 року позбавлений кваліфікації судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи.

Зазначена обставина підтверджується листом ДНДЕКЦ № 19/7-8133 від 03 жовтня 2011 року.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про судову експертизу» не може залучатися до проведення судової експертизи та виконання обов`язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, а також та, яка має не зняту або не погашену судимість, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією або дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта.

Попри те, що у назві висновку № 524, складеного 19 травня 2011 року ОСОБА_9 вказано, що такий є висновком спеціаліста, за його текстом вбачається, що він виготовлений внаслідок проведення експертного почеркознавчого дослідження і підписаний такий ОСОБА_9 як судовим експертом.

За ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, висновок спеціаліста № 524 не може братися судом до уваги, оскільки при здійсненні почеркознавчого дослідження, на підставі якого він виготовлений, порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про судову експертизу».

Висновком за результатом проведення технічної та почеркознавчої експертизи № 2064/2065/2066/18-21, виготовленим судовими експертами Лозінською А.В. та Сімчук Л.Ю. 26 квітня 2018 року на виконання ухвали суду від 01 березня 2018 року, встановлено, що підписи в графі «Дарувальник» у договорі дарування від 24 липня 2018 року виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підписи в графі «Дарувальник» в договорі дарування від 24 липня 2008 року виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою (особами). Експерт допускає, що вони могли бути виконані з наслідуванням її підпису. Рукописні тексти в графі «Дарувальник» у вказаному договорі ймовірно виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою (особами). Допускається, що вони виконані з наслідуванням її почерку.

Представник відповідачів ОСОБА_8 у поданому до суду відзиві на судову почеркознавчу експертизу стверджував, що висновок № 2064/2065/2066/18-21 не може братися судом до уваги з огляду на наступне.

Так, суд проігнорував заперечення щодо проведення судової експертизи у Київському НДІСЕ і доручив проведення такої експертам Вінницького відділення судових експертиз, яке прямо підпорядковується Київському НДІСЕ.

З цього приводу слід зазначити, що доводи представника відповідачів зводяться до непогодження з рішенням суду (ухвалою про призначення судової експертизи), на яке вони мали право подати апеляційну скаргу, однак не своїм правом не скористалися.

Тези представника відповідачів про можливий вплив ОСОБА_4 на експертів вказаної вище експертної установи є домислами, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Представник відповідачів зазначає, що експерти вийшли за межі предмету дослідження, оскільки провели колегіальну технічну та почеркознавчу експертизу. Крім того, судовий експерт Лозинська А.В. мала право на проведення виключно технічних експертиз документа і не мала права на здійснення судової почеркознавчої експертизи.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За ч. 4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Ухвалою суду від 01 березня 2018 року призначено посмертну почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено запитання, чи виконано підпис та рукописний текст особою ОСОБА_5 у графі «Дарувальник» в договорі дарування від 24 липня 2008 року, чи виконано підпис та рукописний текст іншою особою з наслідуванням підпису і почерку особи ОСОБА_5 у графі «Дарувальник» в договорі дарування від 24 липня 2008 року.

Таким чином, висновок № 2064/2065/2066/18-21 не береться судом до уваги в частині проведення судовим експертом Лозинською А.В. технічного дослідження тексту.

Однак, в частині здійснення судовим експертом Сімчук Л.Ю. графологічного дослідження в межах питань, поставлених судом, даний висновок не може вважатися неналежним доказом, оскільки виконаний в межах питань, поставлених судом та в рамках предмета дослідження.

Щодо проведення судової експертизи колегіально слід зазначити, що дана обставина жодним чином не впливає на проведене дослідження, оскільки судові експерти Лозинська А.В. та Сімчук Л.Ю. здійснювали окремі частини такого, а саме технічне дослідження та графологічне дослідження.

Щодо неврахування при здійсненні експертного дослідження висновків попередніх експертиз слід зазначити, що за ст. 3 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

Крім того, за п. 1.2.13 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року (далі - Інструкція), висновки попередніх (первинних) експертиз мають враховуватися при проведенні повторних або додаткових експертиз.

Враховуючи те, що судом не призначалася повторна або додаткова судова експертиза, висновки судових експертів, викладені у інших експертних висновках, не мали враховуватися експертом при здійснені даного дослідження.

З приводу невказання експертом у висновку виявлених в ході проведення дослідження фактів, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання слід зазначити, що згідно з ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» вказанні таких обставин у висновку є правом експерта, а не обов`язком.

Суд критично ставиться до покликань про те, що експертом не проводилося попереднє вивчення досліджуваних об`єктів, оскільки за п. 4.6 розділу IV Інструкції експерт, призначений головою комісії, не має переваг перед іншими співвиконавцями при вирішенні поставлених питань. Голова комісії виконує лише організаційні функції, зокрема організовує попереднє вивчення досліджуваних об`єктів членами комісії.

Таким чином, вказане положення стосується випадків проведення комісійної судової експертизи.

Слід також зазначити, що попереднє дослідження наданих матеріалів необхідне для визначення вартості проведення експертизи та для визначення строку, за який дослідження можливо здійснити, а враховуючи лист Вінницького відділення Київського НДІСЕ, який надійшов до суду 17 квітня 2018 року, у якому визначено строк проведення експертизи та її вартість, попереднє вивчення наданих матеріалів експертною установою здійснювалося.

Щодо покликань про те, що у висновку експерта не вказано відомостей про первинні (попередні) експертизи слід вказати, що судом ухвалою від 01 березня 2018 року не було призначено повторну або додаткову експертизу, для яких обов`язковим є виконання вимог абз. 17 п. 4.14 Розділу IV Інструкції. В межах розгляду справи № 450/776/17 зазначена експертиза є первинною.

З приводу тощо, що у висновку не перелічено та не зафіксовано у виді фототаблиці матеріалів справи, які є об`єктом дослідження, слід зазначити, що на сторінках 6, 8, 10 висновку № 2064/2065/2066/18-21 містяться фотографії об`єктів дослідження, а на сторінках 1-3 такого наведений перелік документів, зокрема об`єктів дослідження.

Представник відповідачів також вказав, що висновки технічної та почеркознавчої експертизи суперечать один одному, оскільки в першому вказано, що підписи в графі «Дарувальник» у договорі дарування виконанні рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів, а у другому зазначено, що підписи ймовірно виконані не ОСОБА_5 .

Однак суд зазначає, що наведені обставини жодним чином не суперечать одна одній, оскільки стосуються різних фактів, а саме способу виконання підпису та особи, яка такий виконала. Крім того, на сторінках 8, 9 висновку наведене ґрунтовне пояснення методики визначення судовим експертом обставин, викладених у висновку щодо особи, яка виконала підпис.

Враховуючи наведені обставини, аргументи представника відповідачів ОСОБА_8 щодо неналежності висновку № 2064/2065/2066/18-21 не підтвердилися наявними фактами.

З висновку експертів за результатами проведення комісійної повторної судово-почеркознавчої експертизи № 686,942-943/18-23, виготовленого судовими експертами Мамчур О.В. та Крикливенко Т.Я. 26 вересня 2018 року на виконання ухвали суду від 12 червня 2018 року, вбачається, що підписи від імені ОСОБА_5 в графах «Дарувальник» обох примірників договору дарування 7/10 частко житлового будинку від 24 липня 2008 року виконані кульковою ручкою без будь-якої попередньої підготовки або технічних засобів. Крім того, вони виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою з ретельним наслідуванням її підпису. Рукописний текст в графах «Дарувальник» обох примірників вказаного вище договору дарування вірогідно виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою з ретельним наслідуванням її почерку.

Сторонами під час розгляду справи не спростовувався зазначений висновок, не надавались посилань щодо його необґрунтованості, не заявлялись жодні клопотання щодо допиту експерта, призначення додаткової чи повторної експертизи, за наслідком чого суд приймає вказаний висновок в якості належного і допустимого доказу по справі.

Представник третьої особи Віблого Л.З. ОСОБА_6 в судовому засіданні 28 листопада 2018 року повідомив, що Віблий Л.З. не оплачував проведення вищевказаної експертизи, у зв`язку з чим поставив під сумнів те, що проведення такої взагалі оплачено.

Так, ухвалою від 12 червня 2018 року оплату за проведення судової експертизи покладено на приватного нотаріуса Віблого Л.З.

В судовому засіданні 28 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 повідомив, що ним було оплачено проведення вказаної експертизи, оскільки третьою особою Віблим Л.З. така оплата протягом тривалого часу не здійснювалася, що могло свідчити про умисне затягування розгляду справи і зловживання процесуальним правом.

З цього приводу суд зазначає, що для розгляду справи об`єктивно немає значення, ким саме оплачено проведення експертизи, оскільки проведення такої має на меті встановлення дійсних обставин справи.

Враховуючи наведені обставини та положення закону, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про відсутність волевиявлення ОСОБА_5 на укладення 24 липня 2008 року договору дарування 7/10 часток житлового будинку з ОСОБА_2 .

При цьому суд не враховує судові експертизи, проведені в межах справ №№ 2-1180/10 (2-202/11), 2-1370/11, оскільки за змістом ст. 213 ЦПК України, однією із основних засад цивільного судочинства є безпосередність дослідження доказів судом під час розгляду справи.

Безпосередність (тобто пряме «спілкування» суддів з джерелами доказів й особисте сприйняття ними тієї інформації про обставини справи, яку ці джерела містять) є необхідною умовою неупередженого, всебічного та повного розгляду справи.

Таким чином, у разі прийняття до уваги висновки експертів, наявних у зазначених вище справах, суд порушить принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки він позбавлений можливості особисто сприйняти інформацію, викладену у таких висновках, адже такі експертизи проводилися у зв`язку з наявністю іншої обстановки, інших обставин тощо.

А тому такі висновки самостійно не мають доказового значення для предмету доказування у даній справі

При цьому, суд вважає, що заява щодо застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Твердження відповідача, що позивач дізнався про порушення свого права в день укладання спірного договору дарування 24 липня 2008 року не підтверджені жодними доказами по справі, а твердження про те, що позивач мав знати про наявність вказаного договору з огляду на його проживання з дарувальником, є домислом і не може братися судом до уваги. Покликання відповідачів на те, що позивач був учасником судових справ, предметом розгляду яких було визнання недійсним згаданого договору дарування не може самостійно свідчити про його освіченість у наявності такого. Відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що позивач брав участь в зазначених справах, ознайомлювався з матеріалами таких, отримував судові повістки тощо.

З матеріалів цивільних справ №№ 2-1516/09, 2-1370/11 та 2-202/11 вбачається, що позивач не брав у них участь ні як учасник судового розгляду, ні як свідок.

Покликання на пояснення від 30 липня 2009 року, які, як зазначають відповідачі, складені позивачем, не заслуговують на увагу, оскільки походження цих пояснень невідоме. Крім того, з копії цього документу, який наданий стороною відповідача, вбачається, що особа того, хто надавав пояснення не встановлювалася, оскільки у графі «Документ, що засвідчує особу» такий не вказаний, що не дає можливість встановити допустимість та достовірність цього доказу.

28 лютого 2020 року від Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області надійшла відповідь № 2155/42/02/18-20 від 28 лютого 2020 року у якій зазначено, що матеріали ЖРЗПЗ № 2035 від 05 серпня 2009 року, у яких містився оригінал пояснень від 30 липня 2009 року, знищені у зв`язку з закінченням строків зберігання.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що аргументи, які позивач поклав в обґрунтування своїх позовних вимог, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому договір дарування від 24 липня 2008 року 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений 24 липня 2008 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Віблим Л.З., який укладений між ОСОБА_5 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, слід визнати недійсним.

Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Реституція застосовується саме у спорах про визнання правочинів недійсними або нікчемними і полягає у поновленні порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою порушене право особи, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

При цьому, враховуючи те, що дарувальник ОСОБА_5 за договором дарування 7/10 частин житлового будинку від 24 липня 2008 року померла, що визнається сторонами, суд позбавлений можливості застосувати реституцію.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, суд приходить до висновку, що найбільш ефективним способом захисту за наявних обставин є визнання договору дарування житлового будинку від 07 жовтня 2011 року, укладеного між дарувальником ОСОБА_2 та обдаровуваним ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіром Р.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1030 недійсним, оскільки він укладений на підставі договору дарування 7/10 частин житлового будинку від 24 липня 2008 року, який, у зв`язку з визнання його недійсним, не створює жодних юридичних наслідків з моменту його укладення, що надасть сторонам можливість здійснити подальше спадкування спірного майна відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Квитанцією № 17222684 від 17 лютого 2017 року стверджується, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 640 грн.

Згідно з квитанцією № 0.0.935203753.1 від 10 січня 2018 року позивачем сплачений судовий збір у розмірі 64 грн. 80 коп.

З квитанції № 18644671 від 06 лютого 2018 року вбачається, що позивачем сплачено 704 грн. 80 коп. судового збору.

Відтак, з відповідачів на користь позивача слід стягнути 1409 грн. 60 коп. судового збору по 704 грн. 80 коп. з кожного.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на проведення судових експертиз суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували сплату ним вартості таких. З огляду на вказане, в цій частині розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 265, 280-284, 289 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 236, 257, 261, 267, 717 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 13 Закону України «Про судову експертизу», суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування 7/10 частин житлового будинку від 24 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, посвідчений 24 липня 2008 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Віблим Любомиром Зеновійовичем, зареєстрований в реєстрі за № 1489.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 07 жовтня 2011 року, укладений між дарувальником ОСОБА_2 та обдаровуваним ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіром Романом Васильовичем, зареєстрований в реєстрі за № 1030.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1409 грн. 60 коп. судового збору по 704 грн. 80 коп. з кожного.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.