Справа-№838

Суддя 1-інстанції-Рассуждай В.Я. Категорія - 45                            Доповідач - Єлгазіна Л.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2009 року     м.Донецьк

    Апеляційний суд Донецької області у складі:    

Головуючого судді Червинської М.Є.

Суддів : Лісового О.О., Єлгазіної Л.П.

При секретарі-Баранові В.В.

За участю сторін : позивача ОСОБА_2,

представника позивачки ОСОБА_3    

відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

їх представника ОСОБА_6

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 17 жовтня 2008 року по справі за  позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 - про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та забудовами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням  Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області  від 17 жовтня 2008 року - позивачці відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що дійсно позивачка проживає за адресою : будинок АДРЕСА_1 і згідно Свідоцтва про право власності на житло від21.02.1997 року володіє зазначеною квартирою. Відповідачам на праві власності належить кв.АДРЕСА_2. Позивачка не довела суду, що відповідачі порушують її право володіти гаражем, оскільки відсутні документи на зазначену споруду. Згідно з документами БТІ м. Макіївка спірний гараж є самовільно збудованою спорудою.

Суд дійшов висновку що вимоги ОСОБА_2 про відновлення водопроводу не обґрунтовані, оскільки старий водовід був збудований у 1956 році, прийшов у непридатний стан і мешканці зазначеного будинку за власні кошти відновлювали водовід пао всій вулиці, а кожний мешканець за власні кошти обладнував водогін у своєму дворі. Позивачка невмотивовано відмовилася обладнувати колодязь , про що підтвердила у судовому засіданні. Інших доводів суду не надала. Позивачка помилково тлумачить свої позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки вимоги інші, хоча крім зазначено вимагала від суду ухвалити рішення щодо зобов,язання відповідачів відновити вбиральню, яка була побудована 50 років тому на п,ять родин і прийшла у непридатний стан. Не заперечувала, що відповідачі за власний кошт зі згоди іншого сусіда, декілька разів відновлювали вбиральню в інших місцях, тому вимоги позивачки в цій частині також безпідставні.

Позивачка , не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом не взято до уваги, що побудований гараж внесено до її технічного паспорту, що відповідачі збудували кам,яний паркан без її згоди і порушують її  право  користуватися  гаражем,  оскільки  двір  будинку  знаходиться  у  загальному користуванні..

Суд не забезпечив повного та всебічного розгляду справи. Рішення просила скасувати та постановити нове рішення по суті позовних вимог.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги по викладеним обставинам , просили задовольнити. Відповідачі та їх представник просили рішення суду першої інстанції залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія заслухавши доповідь судді - доповідача , сторони, перевіривши матеріали справи , і обговоривши доводи апеляційної скарги , вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст..308 ч.1 ЦПК України - апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 21.02.1997 року комісією по приватизації жилого фонду ВО « Макіїввугілля « (а.с.7) ОСОБА_7 та ОСОБА_2 У власність була передана у власність однокімнатна квартира за адресою : АДРЕСА_1

Відповідно до свідоцтва про спадщину за законом від 03.08.2004 року позивачка після смерті чоловіка ОСОБА_7 набула права власності на спадкове майно у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_1. (а.с.8-9) З зазначених правовстановлюючих документів вбачається, що у власності позивачки знаходиться тільки 1/2 частина зазначеної квартири. Будь - які споруди, а саме : туалет, гараж тощо, не є власністю позивачки.

Згідно з даними БТІ м.Макіївка від 28.07.2008 року вих..№18596 (а.с.73) зазначені вище споруди є самочинно вистроєними.

В судовому засіданні не заперечувалося, що позивачка у встановленому законом порядку земельна ділянка у користування або у власність не надавалася.

Відповідно до ст.. 387 ЦК України - власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до вимог ст.125 Земельного Кодексу України - право власновсті та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості , одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

На підставі зазначених положень матеріального закону і фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом тієї обставини, що при приватизації були порушені права позивачки, оскільки їй не передали у власність забудови : туалет, гараж, тощо, неспроможні. Позивачка у встановленому законом порядку не оспорила свідоцтво про право власності на житло, правочин є дійсним.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

Законних підстав для зміни чи скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 319 ЦПК України апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу    ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Червоногвардійського районного   суду міста Макіївки   Донецької області від 17 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання її чинності.