Справа №22-19/2009     Головуючий у 1 інстанції Гальченко І.В.

Категорія 5     Доповідач Песоцька Л.І.

УХВАЛА

Іменем України

22 січня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Песоцької Л.І.

Дяченка В.М., Ігнатоля Т.Г.

при секретарі Грішко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника ОСОБА_4 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на жилий будинок, усунення перешкод в користуванні ним та вселення,

встановила:

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2008 року за ОСОБА_5 визнане право власності на 1/2 частку жилого будинку АДРЕСА_1 і вона вселена в зазначений будинок, ОСОБА_6 зобов'язаний не чинити їй перешкоди у користуванні будинком та передати ключі від вхідної двері. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 відшкодування витрат на сплату судового збору в сумі 670 грн.50 коп. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення - 37 грн.50 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення і постановления новою про відмову у задоволені позову ОСОБА_5 про вселення, посилається на те, що судом порушені норми процесуального та матеріального права, не обгрунтовані висновки про те, що відповідач перешкоджав позивачці користуватися спірним будинком, не враховані доводи відповідача про те, що позивачка проживає в іншому будинку, а в спірному, в якому він проживає з іншою жінкою, вона вчиняє скандали та пошкоджує майно.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_6, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

У відповідності з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5. суд виходив з того, що спірний будинок є спільною сумісною власністю сторін і позивачка має право користуватися ним. З висновком суду не можна не погодитись.

Судом встановлено, що сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі з 28 червня 1986 року. В період сумісного проживання вони побудували жилий будинок по АДРЕСА_1.

Згідно зі ст.22 КЗпШ України (який діяв на час придбання спірного будинку (свідоцтво про право власності на будинок видане 23 травня 2001 року), майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, коли один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно зі ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження цим майном.

З урахуванням встановленого та положень закону суд законно та обґрунтовано задовольнив позови ОСОБА_5 про вселення та зобов'язання відповідача надати їй ключі від будинку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду.

Посилання на те, що позивачка тривалий час проживає в іншому будинку, а в спірному - відповідач з другою жінкою, на відносини, які виникли між сторонами, не є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 у вселенні в спірний будинок.

Посилання на недоведеність того, що відповідач чинив їй перешкоди у користуванні будинком, спростовуються поясненнями сторін (а.с.35-36), відсутністю у позивачки ключів від будинку.

У справі є дані про направлення відповідачу копії уточненої заяви позивачки (а.с.32). При розгляді справи він не повідомляв, що не отримав цю копію, та не заявляв відповідно будь-яких клопотань. Тому безпідставні посилання у скарзі на порушення судом норм процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст.10, 60, 213 ЦПК України і підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2008 року   залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання чинності.