У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Новодворської О.І.
суддів Сукманової Н.В., Кіянової С.В.
при секретарі Поправка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 25 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля» про стягнення моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 25 грудня 2009 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я та стягнуто з ДП «Артемвугілля» на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я 17000 гривень.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційні скарги на рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 25 грудня 2009 року, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі та допустити негайне виконання рішення, посилаючись на те, що судом не ураховано всіх обставин справи, порушенні норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.
З матеріалів цивільної справи убачається, що у жовтні 2009 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він з 31.01.1984 року по теперішній час працював в вугільній промисловості з повним робочим днем в шахті, зокрема на підприємстві відповідача. Робота в шкідливих умовах призвела до утворення у ОСОБА_1 професійних захворювань. Відповідно до висновку МСЕК від 31.08.2009 року позивачеві була встановлена стійка втрата професійної працездатності за вищевказаними профзахворюванням в розмірі 65 % за сукупністю та його було визнано інвалідом 3 групи.
Позивач вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, тому, що внаслідок втрати професійної працездатності та наявності профзахворювання у нього виникли моральні страждання, переживання, пов'язані з необоротною втратою здоров'я. Було загублено значну частину життєвих функцій його організму, тривалий час вимушений проходити лікування в умовах стаціонару, витримуючи при цьому біль та страждання. Все це приводить до того, що для організації свого життя позивач повинен докладати додаткових
зусиль. Добровільно відповідач не згоден відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1, тому він вимушений звернутися в суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідача в відшкодування моральної шкоди 100 000 гривень.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.
Представник відповідача позов не визнав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 31.01.1984 року по час звернення до суду працює в вугільній промисловості, зокрема на підприємстві відповідача. Під час виконання трудових обов'язків у позивача було виявлено професійне захворювання вібраційна хвороба та хронічна вертеброгенна попереково-крижкова радикулопатія, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 28 липня 2009 року, висновком ЛЕК від 07.07.2009 року (а.с.16), санітарно - гігієнічною характеристикою умов праці (а.с.14-15). Через наявність професійного захворювання ОСОБА_1 вперше встановлено втрату професійної працездатності за профзахворюваннями вібраційна хвороба та хронічна вертеброгенна попереково- крижкова радикулопатії.
За висновком МСЕК від 31 серпня 2009 року у нього встановлено 65 % втрати професійної працездатності за сукупністю захворювань та визнано інвалідом 3 групи. У зв'язку з цим позивач вимушений був проходити курси лікування, що свідчить про те, що стан його здоров'я погіршується, (а.с.31-32).
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача та стягуючи з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 17000 грн., суд першої інстанції врахував, що позивач отримує від держави необхідні платежі по щомісячним страховим виплатам, прийняв до уваги вказані обставини, характер та тривалість моральних страждань,
заподіяних ОСОБА_1 в зв'язку з неповоротною втратою здоров'я, а також принципи розумності та справедливості зазначені в ст. 23 ЦК України, згідно до положень, якої моральна шкода постраждалому від нещасного випадку на виробництві, або професійного
захворювання складається з фізичного болю та душевних страждань, які він поніс у зв'язку з
ушкодженням здоров'я. Висновки суду, також не суперечать роз'ясненням, які містяться в п.
9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року (із подальшими змінами).
Відмовляючи у вимозі про допуск рішення суду до негайного виконання, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що вони не грунтуються на законі, оскільки ст. 367 ЦПК України не передбачено допуск негайного виконання судового рішення по справах про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ст. 311 ЦПК України підстави для обов'язкового їх скасування.
Керуючись ст., ст. 308, 313,315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 25 грудня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: