Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #91994948




КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД




Справа 1006/5366/12 Головуючий у І інстанції - Унятицький Д.Є.

апеляційне провадження №22-ц/824/14816/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача Гуля В.В.,

суддів Суханової Є.М., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Линок В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 12 жовтня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування обмеження у праві виїзду за межі України,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що в провадженні головного державного виконавця Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Смеречинської А.В. перебуває виконавче провадження 39145366 з примусового виконання виконавчого листа №1006/5366/12, виданого Бородянським районним судом Київської області 29 липня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю сплачених по договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) кошти у розмірі 8 728 925 гривень та 5 074,50 гривень судового збору, на загальну суму 8 733 999,50 гривень. Вказане виконавче провадження відкрите 01 серпня 2013 року. 15 лютого 2017 року ухвалою Апеляційного суду міста Києва його обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за рішенням Бородянського районного суду Київської області від 29 липня 2013 року у цивільній справі №1006/5366/12, яке діє по теперішній час. Оскільки за три з половиною роки дії встановленого обмеження підтвердилось, що цей захід на ефективність виконання рішення суду не впливає, а він жодним чином не ухиляється від виконання рішення суду просив скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України встановлене йому ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 12 жовтня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування обмеження у праві виїзду за межі України відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити його заяву про скасування обмеження у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що Законом України від 03.07.2018 року № 2475-VIII внесено зміни до ст.. 441 ЦПК України щодо можливості скасування обмеження у праві виїзду за межі України до виконання судового рішення.

Передбачені законом юридичні санкції у вигляді обмеження у праві виїзду за кордон можуть бути установлені судом не за наявність факту невиконання зобов`язання, установленим рішенням суду, а за ухилення його виконання. Оскільки боржник не ухиляється від виконання рішення суду, вважає, що встановлені обмеження можуть бути скасовані.

У відзиві стягував посилається на те, що рішення суду боржником не виконано, факт ухилення від його виконання встановлений ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року тому підстав для скасування заходів не має.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 обмежено у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов`язань за рішенням Бородянського районного суду Київської області від 29 липня 2013 року у цивільній справі №1006/5366/12, оскільки рішення суду не виконане і боржник ухиляється від його виконання.

Вказане обмеження встановлене в рамках виконавчого провадження №39145366, відкритого 01 серпня 2013 року з примусового виконання виконавчого листа №1006/5366/12, виданого Бородянським районним судом Київської області 29 липня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю сплачені по договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) кошти у розмірі 8 728 925 гривень та 5 074,50 гривень судового збору, на загальну суму 8 733 999,50 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року встановлено, що на дату набрання рішенням законної сили, відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на все майно у боржника перебувало достатньо рухомого та нерухомого майна, необхідного для сплати боргу. Однак ОСОБА_1 своїми діями та бездіяльністю ухилявся від виконання рішення суду, вимоги державного виконавця не виконував, належні йому земельні ділянки та садовий будинок загальною площею 538,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 подарував ОСОБА_2 28 грудня 2013 року. При цьому на дату дарування вказаний будинок перебував під арештом і забороною відчуження. Також ним проданий автомобіль, який перебував під арештом на підставі договору №555/23/248138 від 12 серпня 2013 року, за який він отримав 505 293,60 грн., однак кошти отримані від продажу транспортного засобу фірмі "Т.М.М." - ТОВ не сплачені. Тобто будучи повідомленим про відкриття виконавчого провадження та обов`язок виконати рішення суду жодних дій, спрямованих на виконання своїх зобов`язань за судовим рішенням боржник не здійснив.

Враховуючи, що рішення суду не виконане, обставини, на підставі яких боржнику було встановлено обмеження у праві виїзду за межі України не змінилися, суд вважав, що заява задоволенню не підлягає.

Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, 3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням застосовується, якщо боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною (непропорційною) й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordo v. Italy), скарга № 32190/96, § 96, ECHR 2003-ІХ), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldesand Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і рішення Європейського Суду «Фельдеш та Фельдешне Хайлик проти Венгрії», §35).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (Рішення Європейського Суду з необхідними змінами від 23 червня 1981 р. за справою «ЛеКонт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (LeCompte, Van Leuvenand De Meyere v. Belgium), Series A, № 43, §60).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Передбачені законом юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон можуть бути установлені судом не за наявність факту невиконання зобов`язання, установленого рішенням суду, а за ухилення від його виконання.

Законом України від 03.07.2018 p. N 2475-VIII Верховною Радою України внесені зміни до ст. 441 ЦПК України щодо можливості скасування обмеження у праві виїзду за межі України до виконання судового рішення.

Встановлено, що на адвокатський запит В.о. начальником Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бузніцькою Т.Г. повідомлено, що в межах виконавчого провадження АСВП № 1006/5366/12 здійснено пошук в державних реєстрах відомостей про рухоме та нерухоме майно, на яке можна звернути стягнення. Відомостей про наявність у боржника рухомого або нерухомого майна державним виконавцем не виявлено.

17.09.2019 року держаним виконавцем винесено та направлено постанови про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника до ПрАТ «АС» (Обласний авіаційний центр)», та до Бородянського ВОГ (сервісний центр) ГУ ПФУ у Київській області у розмірі 20% по кожній постанові до виплати загальноїї суми боргу, для подальшого виконання.

На депозитний рахунок Бородянського районного відділу державної виконавчої служби щомісячно надходять утримані з пенсії та заробітної плати ОСОБА_1 кошти, які перераховуються за реквізитами стягувача за виконавчим документом.

Боржник на виклики державного виконавця з`являється та надає відомості, необхідні для здійснення виконавчого провадження.

Обставин, які свідчать про ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або перешкоджання здійснення виконавчого провадження Бородянським районним відділом державної виконавчої служби Центрального межрегіонального управління міністерства юстиції не зафіксовано. (а.с. 16-17).

Отже встановлено, що боржник жодним чином не ухиляється від виконання своїх обов`язків у виконавчому провадженні. Рішення суду виконується.

Тому враховуючи гарантовані Конституцією України права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, а також зазначену вище практику Європейського суду, суд вважає, що такі тимчасові обмеження за відсутності, передбачених ст. 441 ЦПК України підстав для їх збереження, можуть бути скасовані.

При цьому скасування такого обмеження не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 12 жовтня 2020 року скасувати.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Бородянським РУ ГУ МВС України в Київській області 02.11.2006 року) без вилучення паспортного документу до виконання ним своїх зобов`язань за рішенням Бородянського районного суду Київської області від 29.07.2013 в цивільній справі №1006/5366/12, вжиті ухвалою Апеляційного суду м Києва від 15.02.2017 року у справі 22-ц/824/796/668/2017.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя - доповідач:

Судді :



  • Номер: 22-ц/780/989/17
  • Опис: скаргою Бадрудінова О.К. на бездіяльність державного виконавця
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 1006/5366/12
  • Суд: Апеляційний суд Київської області
  • Суддя: Гуль В'ячеслав Володимирович
  • Результати справи: Скасовано ухвалу і передано питання на розгляд суду першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 22.12.2016
  • Дата етапу: 09.03.2017
  • Номер: 22-ц/780/2969/17
  • Опис: заявою Бадрудінова О.К. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 1006/5366/12
  • Суд: Апеляційний суд Київської області
  • Суддя: Гуль В'ячеслав Володимирович
  • Результати справи: в позові відмовлено; Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 03.05.2017
  • Дата етапу: 07.06.2017
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація