Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 344/16968/16-ц

провадження № 61-9280св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Івано-Франківська міська рада, Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2019 року у складі

судді Антоняка Т. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 15 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 12 листопада 2004 року він придбав

у ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 . Вказував, що

у придбаному домоволодінні він провів ремонтні роботи, облаштував

його, святкував день народження та не мав наміру його продавати.

09 жовтня 2007 року у нього стався інсульт, тривалий час він був прикутий до ліжка, знаходився на лікуванні у різних медичних закладах. Після закінчення лікування він, будучи на той час інвалідом першої групи, приїхав

до свого будинку, де знаходилися його особисті речі, документи, проте

у домоволодінні вже проживали інші особи, які його не впустили до будинку. Як виявилося пізніше, 17 травня 2007 року він нібито продав належний

йому житловий будинок та земельну ділянку ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, який зареєстрований приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Кучак Н. В. Проте належне йому домоволодіння він не відчужував та не мав наміру цього робити. При огляді договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року виявилося, що він отримав право власності на будинок та земельну ділянку 16 травня 2007 року згідно з розпорядженням голови Івано-Франківської міської ради від 15 травня 2007 року.

Звернувшись 20 серпня 2015 року у Єдине вікно міської ради, він вперше отримав та побачив копії документів, які він нібито подавав для оформлення права власності після перебудови на будинок, з яких йому стало відомо, що від його імені було подано заяву від 18 квітня 2007 року на імя міського голови про видачу свідоцтва про право власності на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку, літньої кухні та сауни. Проте таку заяву він не подавав та не підписував, у ній міститься підпис, який йому не належить.

Посилаючись на те, що свідоцтво про право власності на його ім'я було видано на підставі поданої від його імені заяви від 18 квітня 2007 року, яку він не підписував, що підтверджено висновком cудової почеркознавчої експертизи, проведеної у іншій справі № 344/17270/15-а за його позовом

до міського голови м. Івано-Франківська про визнання нечинним розпорядження Івано-Франківського міського голови від 15 травня 2007 року в частині оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, ОСОБА_1 просив суд скасувати свідоцтво про право власності

на нерухоме майно від 16 травня 2007 року на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 , видане на підставі розпорядження міського голови від 15 травня 2007 року № 270-р та скасувати державну реєстрацію права власності від 16 травня 2007 року, реєстраційний номер 8388444, на домоволодіння по АДРЕСА_1 , номер запису: 7579 у книзі 207 за ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 25 вересня 2017 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - задоволено. До участі у справі у якості співвідповідачів залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 24 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані позивачем свідоцтво про право власності та державна реєстрація права власності на домоволодіння по

АДРЕСА_1 були оформлені на підставі пункту 107 додатку

до розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 15 травня

2007 року № 270-р. Вказане розпорядження було предметом спору у іншій цивільній справі№ 344/10962/16-ц, за наслідками розгляду якої постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання його недійсним відмовлено. Зазначене судове рішення є преюдиційним у цій справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2019 року - без змін.

Погоджуючись із висновками міського суду, апеляційний суд також

зазначив, що преюдиційним рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до міського голови м. Івано-Франківська, треті особи:

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , уже досліджувалися обставини, яким позивач обґрунтовував цей позов, а саме щодо оформлення право власності на домоволодіння за ним на підставі розпорядження міського голови

м. Івано-Франківська від 15 травня 2007 року № 270-р. Вказаним судовим рішенням апеляційного суду встановлено, що на підставі оспорюваного рішення міського голови м. Івано-Франківська домоволодіння та земельна ділянка не вибули із власності ОСОБА_1 , а лише змінилася площа будинку у сторону збільшення та зазначені відомості про спорудження сауни, позначеної літерою «В», площею 26,2 кв. м. У подальшому ОСОБА_1 відчужив об`єкт права власності разом із земельною ділянкою ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 17 травня 2007 року. При цьому

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спірного домоволодіння спільною сумісною власністю Апеляційним судом Івано-Франківської області ухвалено рішення від 24 червня 2015 року (справа

№ 346/6812/14-ц), в якому досліджувалася правова природа договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року щодо відчуження ОСОБА_1 домоволодіння та земельної ділянки ОСОБА_2 і, відповідно до висновків суду, це домоволодіння та земельна ділянка були особистою власністю ОСОБА_2 , оскільки придбані за особисті кошти. У цьому договорі

купівлі-продажу зазначалися відомості про підстави права власності ОСОБА_1 на домоволодіння під АДРЕСА_1 , а саме, що домоволодіння належить продавцю ( ОСОБА_1 ) на праві приватної власності в цілому

на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 16 травня 2007 року згідно з розпорядження голови Івано-Франківської міської ради від 15 травня 2007 року № 270-р, зареєстрованого в обласному комунальному підприємстві «Івано-Франківське облесне бюро технічної інвентаризації» 16 травня

2007 року за номером запису 7579 у реєстровій книзі 207. У зазначеному спорі ОСОБА_1 не оспорював підстави набуття ним права власності на реконструйоване домоволодіння з технічними характеристиками, зазначеними у цьому договорі.Таким чином, апеляційний суд у справі

№ 344/10962/16-ц дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 схвалювалися підстави набуття ним речового права на домоволодіння

у такій формі на час його набуття.

Крім того, у вищезазначеній постанові апеляційного суду була надана оцінка доводам ОСОБА_1 про те, що він не підписував заяву, подану органу місцевого самоврядування про визнання права власності на домоволодіння у зв`язку з проведеною перебудовою та про оформлення такого права власності під час недійсності його паспорта громадянина України. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що у цьому випадку діє презумпція можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав

і ОСОБА_1 не надав доказів, що набуття такого права власності суперечило його волевиявленню на час його набуття.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати,

а справу направити на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи

між суддями від 15 січня 2021 року справу передано судді-доповідачеві

у зв`язку зі звільненням у відставку попереднього судді-доповідача.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди належним

чином не дослідили його доводи про те, що ні він особисто, ні через своїх представників не звертався до міського голови щодо оформлення права власності на домоволодіння. Висновком судової почеркознавчої

експертизи від 05 червня 2016 року, проведеної в адміністративній справі

№ 344/17270/15-а за його позовом до міського голови м. Івано-Франківська про визнання нечинним розпорядження Івано-Франківського міського голови від 15 травня 2007 року № 270-р у частині оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, встановлено, що підпис від його імені у заяві від 18 квітня 2007 року, поданій Івано-Франківському міському голові, виконаний не ним, а іншою особою. Крім того, суди не дослідили, що на момент нібито його звернення до міського голови та отримання свідоцтва про право власності, а також звернення до приватного нотаріуса його паспорт був недійсним, оскільки 12 травня 2007 року йому виповнилось

45 років, а нова фотографія була вклеєна лише 19 липня 2007 року. Також судами не враховано, що акту комісії про прийняття до експлуатації об`єкта

з добудовою та введення його в дію немає. Згідно з договором купівлі-продажу від 12 листопада 2004 року, який було зареєстровано 15 листопада 2004 року, він є власником житлового будинку площею 480,2 кв. м

по АДРЕСА_1 , тоді як 16 травня 2007 року було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок площею 586,7 кв. м. 17 травня 2007 року приватним нотаріусом було посвідчено договір купівлі-продажу, за умовами якого він продав домоволодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1

ОСОБА_2 . Під час посвідчення вказаного договору приватним нотаріусом були допущені порушення щодо зазначення номеру нотаріальної дії та посвідчення договору за недійсним паспортом. Отже, вказаний договір купівлі-продажу є нікчемним на підставі статті 215 ЦК України. Судами також не досліджено його доводи щодо посвідчення приватним нотаріусом Кучак Н. В. 17 травня 2007 року за одним реєстровим номером № 1152 двох різних договорів, а саме: договору купівлі-продажу домоволодіння і земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та договору дарування трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 травня 2007 року міським головою м. Івано-Франківська було видано розпорядження про оформлення права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, згідно пункту 107 додатку № 1 до якого

було оформлено право власності ОСОБА_1 на домоволодіння

по АДРЕСА_1 та доручено Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації провести юридичне оформлення права власності, у тому числі, видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на вказане майно (т. 1, а. с. 36, 37).

На підставі розпорядження міського голови м. Івано-Франківська

від 15 травня 2007 року № 270-р виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності

на нерухоме майно - домоволодіння по АДРЕСА_1 , а 16 травня 2007 року Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 зареєстровано право

власності на домоволодіння, про що у книзі 207 проведено запис № 7579

(т. 1, а. с. 5, 6).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2018 року

у справі№ 344/10962/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до міського голови м. Івано-Франківська, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_6 , про визнання недійсним пункту 107 додатку до розпорядження міського голови Івано-Франківська від 15 травня 2007 року № 270-р відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської від 25 травня 2018 року зазначене рішення Івано-Франківського міського суду від 14 березня

2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю, а не за пропуском строку позовної давності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної

інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове

рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 просив суд скасувати свідоцтво

про право власності, видане на його ім'я, та державну реєстрацію права власності від 16 травня 2007 року на домоволодіння по АДРЕСА_1 , які були оформлені на підставі пункту 107 додатку до розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 15травня

2007 року № 270-р.

Разом з тим, судами встановлено, що таке розпорядження міського голови було предметом спору у іншій цивільній справі № 344/10962/16-ц за позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Івано-Франківська, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , про визнання недійсним пункту 107 додатку до розпорядження міського голови Івано-Франківська від 15 травня 2007 року № 270-р.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня

2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження міського голови відмовлено за безпідставністю.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаним судовим рішенням апеляційного суду встановлено, що на підставі оспорюваного рішення міського голови м. Івано-Франківська домоволодіння та земельна ділянка не вибули із власності ОСОБА_1 , а лише змінилася площа будинку у сторону збільшення та зазначені відомості

про спорудження сауни, позначеної літерою «В», площею 26,2 кв. м.

У подальшому ОСОБА_1 відчужив об`єкт права власності разом із земельною ділянкою ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу

від 17 травня 2007 року.

Крім того, встановлено, що у справі № 346/6812/14-ц за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спірного домоволодіння спільною сумісною власністю Апеляційним судом Івано-Франківської області ухвалено рішення від 24 червня 2015 року, в якому досліджувалася правова природа договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року щодо відчуження ОСОБА_1 домоволодіння та земельної ділянки ОСОБА_2 і, відповідно до висновків суду, це домоволодіння та земельна ділянка були особистою власністю ОСОБА_2 , оскільки придбані за особисті кошти.

У цьому договорі купівлі-продажу зазначалися відомості про підстави набуття права власності ОСОБА_1 на домоволодіння під АДРЕСА_1 , а саме, що домоволодіння належить продавцю ( ОСОБА_1 ) на праві приватної власності в цілому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видане виконавчим комітетом Івано-Франківської міської

ради 16 травня 2007 року згідно з розпорядження голови Івано-Франківської міської ради від 15 травня 2007 року № 270-р, зареєстрованого в обласному комунальному підприємстві «Івано-Франківське облесне бюро технічної інвентаризації» 16 травня 2007 року за номером запису 7579 у реєстровій книзі 207. При цьому ОСОБА_1 у цьому спорі не оспорював

підстави набуття ним права власності на реконструйоване домоволодіння

з технічними характеристиками, зазначеними у цьому договорі.

З огляду на викладене, апеляційний суд у справі № 344/10962/16-ц

у своєму судовому рішенні, яке є преюдиційним, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 схвалювалися підстави набуття ним речового права на домоволодіння у такій формі на час його набуття.

Крім того, у вищезазначеній постанові апеляційного суду була надана оцінка доводам ОСОБА_1 про те, що він не підписував заяву, подану органу місцевого самоврядування про визнання права власності на домоволодіння у зв`язку з проведеною перебудовою та про оформлення такого права власності під час недійсності його паспорта громадянина України. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що у цьому випадку діє презумпція можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав

і ОСОБА_1 не надав доказів, що набуття такого права власності суперечило його волевиявленню на час його набуття.(т. 2, а. с. 51-55).

У зв`язку з наведеним, безпідставними є посилання ОСОБА_1 на те, що він не звертався до міського голови із заявою щодо оформлення права власності на домоволодіння та на відсутність акту комісії про прийняття до експлуатації об`єкта з добудовою і введення його в дію.

Верховний суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що преюдиційним рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року у справі № 344/10962/16-цуже досліджувалися обставини, яким позивач обґрунтовував цей позов, а саме щодо оформлення його права власності на домоволодіння на підставі розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 15 травня 2007 року № 270-р. При цьому цим судовим рішенням встановлено відсутність порушення майнового права позивача і, як наслідок, відсутність підстав для визнання недійсним пункту 107 додатку 1 до розпорядження міського голови м. Івано-Франківська

від 15 травня 2007 року № 270-р.

Пред'являючи новий позов, ОСОБА_1 змінив предмет позову та змінилися сторони у справі, проте преюдиційні обставини щодо цього спору вже встановлені.

Доводи касаційної скарги про те, що під час нотаріального посвідчення

17 травня 2007 року договору купівлі-продажу, за умовами якого

ОСОБА_1 відчужив домоволодіння та земельну ділянку

по АДРЕСА_1 -Франківську ОСОБА_2 , приватним нотаріусом було допущено порушення щодо зазначення номеру нотаріальної дії та щодо посвідчення договору за недійсним паспортом позивача

є безпідставними, оскільки допущена помилка у реєстраційному номері нотаріальної дії під час вчинення у подальшому угоди щодо спірного майна не свідчить про незаконність дій щодо оформлення його права власності на це майно. Крім того, на момент укладення спірного договору паспорт ОСОБА_1 був дійсний, оскільки договір було посвідчено на 5-й день після його 45-річчя, тобто відповідно до пункту 18 положення «Про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року, яким передбачено, що для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування.

При цьому недійсність паспорту, на що посилається позивач,

не є безумовною підставою для недійсності (нікчемності) правочину. Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 02 грудня 2020 року № 759/22877/19-ц, провадження № 61-15600св20.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а в основному зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів, розглянувши касаційну скаргу у межах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 24 січня 2019 року та постановуІвано-Франківського апеляційного суду

від 15 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець