Постанова

іменем України

9 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 127/29247/19

Провадження № 51-3132км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Короля В.В.,

суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кулініч К.С.,

прокурора Гошовської Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника Горбатюка В.В. на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 3 квітня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020030001160, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івдень Свердловської області Російської Федерації та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2018 року за ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з моменту затримання, тобто з 5 вересня 2019 року по день набрання вироком законної сили.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 3 квітня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за встановлених та наведених судом обставин. Так, 4 вересня 2019 року близько 16:42 год., знаходячись у парку «Дружби Народів», поблизу мікрорайону «Електромережа» в м. Вінниці, ОСОБА_1 помітив раніше незнайому йому ОСОБА_2 і в цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на заволодіння її майном, реалізуючи який, він, діючи з корисливим мотивом та метою, вимагав у потерпілої грошові кошти, однак, остання почала чинити опір, а саме, діставши свою парасолю, відбивалась нею від нападника.

Незважаючи на активний супротив потерпілої, продовжуючи вчиняти протиправні дії, маючи на меті довести свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_1 дістав предмет, схожий на станок для гоління, та, демонструючи його, почав погрожувати ОСОБА_2 завданням їй тілесних ушкоджень, небезпечних для життя та здоров`я. Після чого ОСОБА_1 шляхом ривка заволодів належною потерпілій жіночою сумкою, з місця вчиненого злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2 424 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Горбатюк В.В., посилаючись на неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, за відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення. При цьому зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо відсутності погроз застосування фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілої, не врахували, що безпечним станком для гоління (який не є предметом із підвищеною травмувальною дією) неможливо вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження чи легке тілесне ушкодження з розладом здоров`я і що під час вчинення злочину потерпіла це усвідомлювала.

Крім того, вказує на те, що активна поведінка потерпілої, яка після демонстрації їй ОСОБА_1 станка для гоління нанесла йому численні удари парасолькою та ногою, суперечить її показанням про те, що обвинувачений висловлював їй погрози, які вона сприймала як реальні, та свідчить про відсутність зі сторони ОСОБА_1 погрози застосування фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілої, у зв`язку з чим дії обвинуваченого неправильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 1 ст. 187 КК.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Гошовська Ю.М. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Гошовської Ю.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно ж із вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Наведені вимоги закону судами першої та апеляційної інстанцій було дотримано в повному обсязі.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.

Доводи ж у касаційній скарзі захисника Горбатюка В.В. про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому злочину та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними.

Розбій як злочин проти власності (ст. 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом за ст. 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров`я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки), а при грабежі - насильства, що не є небезпечним для його життя чи здоров`я (пункти 6 і 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику в справах про злочини проти власності»).

Погроза застосування насильства має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демострацією зброї тощо), бажає щоб у потерпілого склалось враження, що, якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров`я. При цьому для кваліфікації діяння за ст. 187 КК не має значення, чи мав винний намір приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров`я, до виконання. Тобто головним критерієм реальності погрози при розбої є суб`єктивне сприйняття її потерпілим.

Крім того, важливе значення для оцінки реальності погрози при розбої має не лише зміст висловлювання щодо застосування насильства, але й характер дій винного та конкретні обставини вчинення цього діяння.

Як убачається з матеріалів провадження та змісту вироку,висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.

Так, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину, суд у вироку послався на показання потерпілої ОСОБА_2 , надані в судовому засіданні, та дані протоколу проведення слідчого експерименту від 17 жовтня 2019 року за її участю із відеозаписом, де остання розповіла та показала про те, що 4 вересня 2019 близько 16:30 год., повертаючись із роботи додому, вона проходила через парк «Дружби Народів», позаду неї біг раніше незнайомий ОСОБА_1 , який її наздогнав та, ставши попереду, почав вимагати грошові кошти, на що вона йому сказала, що у неї немає грошей та просила останнього залишити її в спокої; однак ОСОБА_1 , продовжуючи вимагати гроші, вихопив із її рук сумку, на що вона дістала парасольку та вдарила нею нападника, а він у цей час витягнув зі своєї кишені станок для гоління, почав погрожувати їй і сказав, що заріже, у зв`язку з чим вона дуже злякалась, почала голосно кричати та вдарила його ногою, видерши у останнього з під пахви його портфель.

Також суд дослідив у судовому засіданні й обґрунтовано поклав в основу вироку письмові докази, а саме дані протоколу огляду місця події від 4 вересня 2019 року; протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 5 вересня 2019 року та протоколу проведення слідчого експерименту від 13 вересня 2019 року із відеозаписом за участю ОСОБА_1 як такі, що узгоджуються з показаннями потерпілої.

Разом з тим, з огляду на досліджені в ході судового розгляду докази, якими підтверджено зазначені потерпілою обставини, суд дійшов правильного висновку, що вчинений ОСОБА_1 напад був поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи.

При цьому судом належно оцінено показання потерпілої ОСОБА_2 про те, що коли ОСОБА_1 погрожував їй застосуванням станка для гоління, не припиняючи при цьому дій із заволодіння її сумкою, ці погрози вона сприймала реально та припускала заподіяння їй шкоди, в тому числі небезпечної для її життя та здоров`я. Зокрема, відповідаючи у ході судового розгляду на запитання прокурора та суду, потерпіла прямо підтвердила, що погроза її життю була реальною, також вона послідовно стверджувала про несамовитий вигляд ОСОБА_1 під час нападу, припускала заподіяння їй різної за характером шкоди («Хто знає, що він мав мені різати?»), а також вказувала, що дуже злякалась, у зв`язку з чим пов`язувала свої активні дії щодо захисту.

Крім того, на правильність висновків суду щодо реальності сприйняття потерпілою погроз із боку ОСОБА_1 вказують також конкретні обставини вчинення цього діяння, а саме вчинення нападу раптово, хоча й у світлий час доби, але у безлюдному місці.

А тому доводи захисника Горбатюка В.В. про те, що дії ОСОБА_1 не відповідають критерію реальності погрози, яка характерна при розбої, є такими, що повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, суд першої інстанції надав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, та сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку. При цьому дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 187 КК. Зміст вироку відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Горбатюка В.В., які аналогічні доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано відмовив у її задоволенні, зазначивши мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, положення закону, якими керувався, а також указав підстави прийнятого рішення.

Отже, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів та відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судового рішення, не встановлено.

Тому касаційну скаргу захисника Горбатюка В.В. слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441-442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 3 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Горбатюка В.В. - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

В.В. Король В.К. Маринич Н.О. Марчук