УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Сокола B.C.,

суддів Даніла Н.М., Сінані О.М.,

при секретарі Амельченко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сімферопольського районного суду АРК від 07 листопада 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

29 липня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом (а.с.3-4), за підставами частини 2 статті 220 ЦК України просив визнати дійсним укладений з відповідачем 20 жовтня 2006 року договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та розташованою за тією ж адресою земельної ділянки. В обгрунтування позову вказав, що 20 жовтня 2006 року він передав відповідачеві згідно розписки 116150 грн.

Заочним рішенням Сімферопольського районного суду АРК від 07 листопада 2008 року у задоволенні позову Шамарана С відмовлено повністю за ненаданням доказів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу за викладеними в ній доводами.

ОСОБА_2, будучи оповіщеним у встановленому порядку (стаття 77 ЦПК України) про час і місце судового розгляду, в судове засідання апеляційного суду не зявився, яких-небудь клопотань суду не заявив. Апеляційний суд вирішив розглянути справу у відсутність відповідача, що не суперечить висновкам Верховного Суду України за результатами розгляду справи від 14 лютого 2007 року (Вісник Верховного Суду України № 6(82), 2007 рік).

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, вислухавши пояснення сторін, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Справа №22-ц-855/2009 р. Головуючий у першій інстанції Онищенко Т.С.

Доповідач Сокол B.C.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з ненадання позивачем належних доказів на підтвердження ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та існуючих на час укладання договору передбачених законом обмежень щодо нотаріального посвідчення договору.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, оскільки він відповідає вимогам закону.

Так, згідно положень статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 2 статті 220 ЦК України передбачено можливість визнання договору дійсним лише'в разі ухилення сторони від нотаріального посвідчення. Однак доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 ухилявся від нотаріального посвідчення спірного договору не надано. Навпаки, як вказано в позові, відповідач прибув до нотаріальної контори, але нотаріусом було відмовлено у зв'язку з належністю земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 на підставі державного акту серія KM № 132960 від 06 листопада 2003 року. Тобто, станом на 20 жовтня 2006 року відповідач не являвся власником земельної ділянки, що згідно вимог статті 658 ЦК України унеможливлювало продажу ним даної земельної ділянки. Також відповідач видав довіреність (а.с.12), і, як стверджують позивач та його представник, для того, щоб оформити відшукувану позивачем земельну ділянку у його власність. Таким чином, справу вирішено відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в пункті 4 постанови від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», тобто суди повинні перевіяти чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Згідно положень статті 3 ЦПК України судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що права позивача діями відповідача не порушені, оскільки саме він прибув до нотаріуса і видав довіреність на право оформлення у відповідних органах належні документи на земельну ділянку, тобто не ухилявся від нотаріального посвідчення договору.

Посилання апеляційної скарги на зміну відповідачем місця проживання належними доказами не підтверджені.

Таким чином, суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позову, а ОСОБА_1, як апелянт, всупереч вимогам статті 60 ЦПК України, не надав належних допустимих доказів, які мали б спростувати викладені у рішенні суду висновки. Отже, оскаржуване рішення суду в порядку статті 308 ЦПК України необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 315, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Заочне рішення Сімферопольського районного суду від 07 листопада 2008 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.