Постанова

Іменем України

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 463/3577/17

провадження № 61-8853св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Назарій Богданович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимум Фактор»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Максимишин Ірина Богданівна, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Назарій Богданович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимум Фактор», про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів іпотеки та договору про відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» (далі - ТОВ «Львівморепродукти») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Н. Б., Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» (далі - ТОВ «Фінанс Траст Груп»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимум Фактор» (далі - ТОВ «Оптимум Фактор»), про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів іпотеки та договору про відступлення права вимоги.

Позовна заява мотивована тим, що 11 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» (далі - ПАТ «Ерсте Банк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), та ТОВ «Львівморепродукти» укладено генеральну угоду № 010/6.2.1.4.0/11577. У рамках цієї генеральної угоди укладено кредитні договори № 012/6.2.1.4.0/11578 (далі - договір № 11578), № 011/6.2.1.4.0/11579 (далі - договір № 11579), та № 011/6.2.1.4.0/11580 (далі - договір № 11580), з наступними змінами. Відповідно до цих договорів банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі, на строк і на умовах, передбачених у цих договорах, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов`язання, передбачені договором.

В якості забезпечення виконання умов генеральної угоди, в рамках якої укладено кредитні договори, 11 листопада 2011 року між ПАТ «Ерсте Банк» та ТОВ «Львівморепродукти» укладено договір іпотеки нерухомого майна № 010/6.2.1.4.0/11577/1 (далі - договір іпотеки), предметом якого є будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3705,8 кв. м, нежитлові приміщення, загальною площею 494,1 кв. м, та нежитлові приміщення загальною площею 297,5 кв. м, на АДРЕСА_1 .

У подальшому банк відступив право вимоги за кредитними та іпотечним договорами ТОВ «Фінанс Транс Груп», а останній, в свою чергу, шляхом укладення відповідного договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами від 20 квітня 2017 року та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 25 квітня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. за № 3171 (далі - договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 3171), відступив права вимоги ТОВ «Оптимум Фактор».

Також 25 квітня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. посвідчено договір за № 3173 (далі -

договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 3173), згідно з яким новий кредитор ТОВ «Оптимум Фактор» відступив права вимоги за договором іпотеки ОСОБА_1

ТОВ «Львівморепродукти» вважає, що ОСОБА_1 не набув права вимоги за договором іпотеки від 11 листопада 2011 року у зв`язку з припиненням цього договору іпотеки до укладення договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 25 квітня 2017 року № 3173. Після набуття ТОВ «Фінанс Транс Груп» права вимоги за договором іпотеки 26 квітня 2016 року було направило ТОВ «Львівморепродукти» лист про можливість врегулювання виконання зобов`язань за кредитними договорами у разі внесення: за договором № 11580 у строк до 29 квітня 2016 року включно грошових коштів у розмірі 2 000 000,00 грн з наступним прощенням залишку боргу за цим договором в порядку статті 605 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); за договором № 11579 - грошових коштів у розмірі 1 100 000,00 грн за графіком: 550 000,00 грн у строк до 30 вересня 2016 року включно і 550 000,00 грн у строк до 31 жовтня 2016 року включно з наступним прощенням залишку боргу за цим договором в порядку статті 605 ЦК України; за договором № 11578 - грошових коштів у розмірі 1 100 000,00 грн за графіком: 550 000,00 грн у строк до 30 листопада 2016 року включно і 550 000,00 грн у строк до 30 грудня 2016 року включно з наступним прощенням залишку боргу за цим договором в порядку статті 605 ЦК України. ТОВ «Львівморепродукти» прийняло таку пропозицію та на виконання зазначеного листа, виконало обов`язки в повному обсязі, однак з порушенням графіку внесення коштів.

Незважаючи на таке порушення, кредитор ТОВ «Фінанс Транс Груп» видав довідки від 28 квітня 2016 року № 732, від 17 січня 2017 року № 40 та від 02 лютого 2017 року № 148, відповідно до яких зобов`язання ТОВ «Львівморепродукти» за кредитними договорами припинено.

20 лютого 2017 року ТОВ «Львівморепродукти» направило ТОВ «Фінанс Транс Груп» вимогу про виключення записів про іпотеку та обтяжень з Державного реєстру речових прав та записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Відповідно до відповіді ТОВ «Фінанс Транс Груп» від 17 березня 2017 року повідомило, що за кредитними договорами № 11580 та № 11578 зобов`язання повинно бути виконано в повному обсязі, оскільки ТОВ «Львівморепродукти» не дотримано графіку внесення коштів. Також цією відповіддю повідомлено про те, що згадані вище довідки про припинення зобов`язань є недійсними.

ТОВ «Львівморепродукти» вважає, що дії ТОВ «Фінанс Транс Груп» щодо визнання недійсними довідок про припинення зобов`язання та відмови у вилученні записів про іпотеку та обтяження не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки між сторонами було досягнуто домовленість про врегулювання заборгованості за кредитними договорами. Незважаючи на порушення боржником графіку внесення коштів, кредитором прийнято таке прострочення боржника як належне виконання зобов`язання, що підтверджується відповідними довідками, які в сукупності з пропозицією кредитора свідчать про вчинення правочину в письмовій формі згідно із частиною першою статті 207 ЦК України.

Оскільки іпотека має похідний характер, то з припиненням основного зобов`язання іпотечний договір від 11 листопада 2011 року припинив свою дію.

Незважаючи на це, 25 квітня 2017 року укладено два договори про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 3171 та № 3173, згідно яких такі права перейшли до ОСОБА_1 , який 17 червня 2017 року провів державну реєстрацію права власності на предмети іпотеки.

Отже, ОСОБА_1 не міг набути права вимоги за договором іпотеки, тому реєстрація права власності на спірні приміщення від 17 червня 2017 року є незаконною, що має наслідком недійсність укладених в подальшому договорів іпотеки від 23 червня 2017 року № 1912 та № 1910, згідно яких ОСОБА_1 передав в заставу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірне нерухоме іпотечне майно.

Самі ж дії відповідачів та третіх осіб щодо передачі права вимоги за іпотечними договорами ТОВ «Львівморепродукти» вважає такими, що мають фіктивний характер, оскільки вони вчинені одразу після того, як ТОВ «Львівморепродукти» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про припинення договору іпотеки від 11 листопада 2011 року.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Львівморепродукти» просило скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення, загальною площею 297,5 кв. м, на АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 21019778), здійснену 17 червня 2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М.; скасувати державну реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення № № 36-40, 40а, 41-50, загальною площею 494,1 кв. м, на АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 21019573), здійснену 17 червня 2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М.; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3705,8 кв. м, на АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 21019171), здійснену 17 червня 2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М.; визнати недійсним договір іпотеки від 23 червня 2017 року № 1912, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та скасувати запис про іпотеку 21085589 та запис про обтяження № 21085265; визнати недійсним договір іпотеки від 23 червня 2017 року № 1910, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та скасувати запис про іпотеку 21083907 та запис про обтяження № 21083284.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2018 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не дотримано графіку платежів, який викладений в листі ТОВ «Фінанс Транс Груп» від 26 квітня 2016 року № 718. Тому його дії не можуть розцінюватися як прийняття пропозиції. Відповідно, прийняття виконання від позивача в такому випадку не може розцінюватися як намір ТОВ «Фінанс Транс Груп» вважати себе зобов`язаним укласти правочин про прощення боргу відповідно до частини першої статті 641 ЦК України. Довідки від 17 січня 2017 року № 40 та від 02 лютого 2017 року № 148 щодо припинення зобов`язань за кредитними договорами № 11578, № 11579 за своєю правовою природою і юридичними наслідками не можуть замінювати одностороннього правочину про прощення боргу, і були правомірно відкликані листом ТОВ «Фінанс Транс Груп» від 17 березня 2017 року № 691 з підстав недодержання позивачем графіку внесення платежів. Отже, договір іпотеки не може вважатись припиненим. Крім того, оскільки основне зобов`язання за кредитними договорами не може вважатися припиненим в розумінні статті 605 ЦК України, а договір іпотеки від 11 листопада 2011 року передбачає можливість задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» підстави для скасування державної реєстрації права власності на спірні приміщення за ОСОБА_1 відсутні. Позовні вимоги про визнання недійсними договорів іпотеки від 23 червня 2017 року і також про визнання недійсним договору від 25 квітня 2017 року № 3173 про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 11 листопада 2011 року не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимог про скасування державної реєстрації.

У квітні 2018 року ТОВ «Львівморепродукти» звернулося до суду із апеляційною скаргою на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2018 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Львівморепродукти».

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07 травня 2018 року цю справу призначено до розгляду.

Під час розгляду апеляційним судом цієї справи ТОВ «Львівморепродукти» заявило клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 914/777/17 за позовом ТОВ «Львівморепродукти» до ТОВ «Фінанс Транс Груп», ТОВ «Оптимум Фактор», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про припинення договору іпотеки.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року зупинено провадження у справі за позовом ТОВ «Львівморепродукти» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Н. Б., ТОВ «Фінанс Траст Груп», ТОВ «Оптимум Фактор», про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів іпотеки та договору про відступлення права вимоги до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/777/17 за позовом ТОВ «Львівморепродукти» до ТОВ «Фінанс Транс Груп», ТОВ «Оптимум Фактор», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про припинення договору іпотеки.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у порядку господарського судочинства вирішується спір щодо визнання припиненим договору іпотеки від 11 листопада 2011 року № 010/6.2.1.4.0/11577/1, на підставі якого ОСОБА_1 зареєстрував право власності на нежитлові приміщення, які є предметом іпотеки, зокрема, будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3705,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення, загальною площею 494,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення, загальною площею 297,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані в реєстрі за № 5855, № 5856, № 5857. Оскільки набуття права власності на ці нежитлові приміщення оспорюється ТОВ «Львівморепродукти» з тих підстав, що договір іпотеки є припиненим, тому наявні підстави для зупинення провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Максимишин І. Б., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 6 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). У господарській справі № 914/777/17 не встановлювались і не з`ясовувались жодні обставини, які не могли бути встановлені у цій справі. Отже, суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості встановити такі обставини на підставі існуючих у справі доказів без зупинення провадження у справі.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Максимишин І. Б., на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року і витребувано із Личаківського районного суду м. Львова цивільну справу № 463/3577/17.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Максимишин І. Б., не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Апеляційним судом встановлено, що у провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 914/777/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Транс Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум Фактор» про припинення договору іпотеки № 010/6.2.1.4.0/11577/1, укладеного 11 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В., за реєстровим № 5854, вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження щодо предмету іпотеки, а саме: будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3 705,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлових приміщень, загальною площею 297,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованих в реєстрі за номерами 5855, 5856, 5857.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2018 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року рішення Господарського суду м. Києва від 22 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року прийнято справу № 914/777/17 до провадження, а ухвалою цього ж суду від 05 грудня 2018 року залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є відповідачами у цій цивільній справі.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18 лютого 2019 року у справі № 914/777/17, яке станом на 18 березня 2019 року не набрало законної сили, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Транс Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум Фактор», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про припинення договору іпотеки відмовлено.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на наведене для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року (провадження № 1957цс16), визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що у порядку господарського судочинства вирішується спір щодо визнання припиненим договору іпотеки від 11 листопада 2011 року № 010/6.2.1.4.0/11577/1, на підставі якого ОСОБА_1 зареєстрував право власності на нежитлові приміщення, які є предметом іпотеки, зокрема, будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3705,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення, загальною площею 494,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення, загальною площею 297,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані в реєстрі за № 5855, № 5856, № 5857. Так як від вирішення в порядку господарського судочинства справи № 914/777/17 залежить вирішення позовних вимог ТОВ «Львівморепродукти» щодо правомірності реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірні нежитлові приміщення, скасування записів про іпотеку та записів про обтяження, що свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи, яка розглядається в порядку господарського судочинства, тому наявні підстави для зупинення провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Максимишин Ірина Богданівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець