УХВАЛА

іменем України

12 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 357/10065/18

провадження № 51-6077ск20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т. В.,

суддів Марчука О. П., Слинька С. С.,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від 9 січня 2021 року на вирок Білоцерківського районного суду Київської області від 3 вересня 2019 року й ухвалу Київського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року щодо нього в межах кримінальних проваджень № 12018110030003281 і № 12018110030004246 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз - за вироком Таращанського районного суду Київської області від 2 серпня 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці, звільненого 14 грудня 2017 року у зв`язку з відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 і 3 ст. 185 КК.

Встановлені обставини і мотиви Верховного Суду

За вироком Білоцерківського районного суду Київської області від 3 вересня

2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 цього Кодексу - на строк 4 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено

ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Вирішено питання щодо судових витрат і долі речових доказів.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_1 вчинив злочини за таких обставин.

Так, 1 серпня 2018 року близько 23:00 ОСОБА_1 через відчинені двері зайшов до гаражного приміщення, яке розташоване на території домоволодіння квартири АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_2 , звідки умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, таємно від оточуючих, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав складний металевий ящик з інструментами, заподіявши потерпілому майнову шкоду на загальну суму 1319,18 грн.

Крім того, 1 листопада 2018 року о 4:00 ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом розбиття скла вхідних дверей, проник до будинку АДРЕСА_3 , звідки, діючи умисно, з метою особистого збагачення, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, незаконно, повторно, таємно здійснив крадіжку електроінструментів, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 5407,05 грн.

Київський апеляційний суд ухвалою від 3 грудня 2019 року апеляційну скаргу захисника Чередніченка Ю. М. залишив без задоволення, а оскаржуваний вирок місцевого суду від 3 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 18 грудня 2020 року відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 від 7 грудня 2020 року, оскільки зазначені у касаційній скарзі мотиви щодо невідповідності призначеного йому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості свідчили про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

У повторно поданій касаційній скарзі від 9 січня 2021 року ОСОБА_1 знову, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить пом`якшити йому покарання.

Положення статей 424, 425 КПК не передбачають можливості повторного оскарження в касаційному порядку особою судових рішень, які вже були предметом перегляду суду касаційної інстанції за касаційною скаргою цієї особи. Конституційний Суд України Рішенням від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 встановив, що визначення в положенні п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства «забезпечення … касаційного оскарження рішення суду» у системному зв`язку з положеннями ч.1 ст. 8, ст. 125 Основного Закону означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду.

За касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 від 9 січня 2021 року на вирок Білоцерківського районного суду Київської області від 3 вересня 2019 року й ухвалу Київського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року щодо нього Верховним Судом 18 грудня 2020 року прийнято остаточне рішення про відмову у відкритті касаційного провадження на підставах, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, тобто вказані судові рішення вже були предметом касаційного оскарження.

Оскільки Верховний Суд уже приймав рішення по суті вимог касаційної скаргиОСОБА_1 на вирок Білоцерківського районного суду Київської області

від 3 вересня 2019 року й ухвалу Київського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року щодо нього, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 використав своє право на оскарження зазначених судових рішень, а тому вони не можуть бути предметом касаційного перегляду вдруге.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Враховуючи наведене, оскільки оскаржувані вирок та ухвала не можуть вдруге бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 від 9 січня 2021 року на вирок Білоцерківського районного суду Київської області від 3 вересня 2019 року й ухвалу Київського апеляційного суду

від 3 грудня 2019 року щодо нього.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. В. Матієк О. П. Марчук С. С. Слинько