ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.06 Справа № 4/309.
Суддя Рябцева О.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Східні ресурси", м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтооргсинтез", м. Лисичанськ
про стягнення 10196 грн. 96 коп.
в присутності представників сторін:
позивача –Кулибаба О.В. –предст. за дов. № 790 від 07.10.05р.
відповідача - Іщук І.О. - предст. за дов. № 18/2-10 від 01.01.06р., Збирит В.Є. –предст. за дов. № 18/2-2 від 23.02.05р.
в с т а н о в и в:
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення вартості недопоставленого бензину в сумі 4846 грн. 08 коп.
Заявою від 25.05.2006р. позивач просить стягнути з відповідача вартість недопоставленого палива в розмірі 10196 грн. 96 коп., виходячи з вартості бензину на час вирішення спору.
Відповідач проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що недостача бензину на суму 4846 грн. 08 коп. не підтверджується належними засобами доказування, зокрема при прийманні товару за кількістю порушено п. 4.1.3.19, п. 4.1.3.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, п. 21 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання.
Оцінивши надані докази і доводи сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
У відповідності з договором від 19.02.2001р. № 19/02/01-06Г ТОВ "Технополіс –Л" поставив на адресу ТОВ "Східні ресурси" –позивача у справі, бензин марки А-80 за супровідними документами в кількості 100003 кг.
Вантажовідправником вказаної продукції за залізничною накладною № 48580393, вагон № 79552568 є ВАТ "Линос" –відповідач у справі.
Позивачем вказана продукція одержана 25.04.2001р.
При прийманні продукції за кількістю виявлена недостача бензину, у зв’язку з чим позивачем складено Акт типової форми № 5-нп приймання нафтопродуктів за кількістю від 25.04.2001р. № 69.
За даними акту недостача склала 2524 кг., у тому числі в межах норм природного убутку 21 кг.
Позивачем 18.05.2001р. направлена претензія вантажовідправнику –відповідачу у справі, з вимогою перерахувати шкоду в сумі 4846 грн. 08 коп., спричинену недоливом.
Відповідач листом від 20.06.2001р. № 18-1426 претензію відхилив, посилаючись на те, що відвантаження бензину здійснено згідно рознарядки № 5509(4) ПІІ "ТНК –Україна", кошти за відвантажений за цією рознарядкою бензин до ВАТ "Линос" не надходили.
Позивач 24.07.2001р. звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути вартість недопоставленого бензину в сумі 4846 грн. 06 коп. На обґрунтування своїх вимог позивач послався на ст.ст. 105, 111а Статуту залізниць України та п. 4.1.3.2 Інструкції про порядок надходження, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1999р. № 81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1999р. за № 685/3978 (далі Інструкція № 685). Додатково збільшуючи розмір позовних вимог позивач послався на положення ст. 174 ГК України, ст.ст. 23, 24, 30, 32, 37 Статуту залізниць України, а саме, позивач вважає, що правовідносини між ним і відповідачем виникли безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність. Таким правовим актом є Статут залізниць України, статтею 24 якого визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Відповідач неправильно визначив в залізничній накладній відомості про кількість бензину, а відтак повинен нести матеріальну відповідальність перед отримувачем продукції. Згідно п. 4.3.3.2 Інструкції № 685 у разі нестачі нафтопродуктів претензія також виставляється вантажовідправнику.
Оцінюючи правову природу правовідносин між позивачем і відповідачем, суд відхиляє посилання позивача на ст. 24 Статуту залізниць України, оскільки дана норма стосується відповідальності вантажовідправників перед залізницею, види і розміри якої визначені статтею 122 розділу VII Статуту. Статутом залізниць України не передбачено відповідальності вантажовідправника перед вантажоодержувачем, а також підстав пред’явлення позовів вантажоодержувачем до вантажовідправника.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач придбав бензин у ТОВ "Технополіс –Л" і оплатив його вартість в повному обсязі, а відтак між позивачем і ТОВ "Технополіс – Л" був укладений договір купівлі –продажу, який виконаний сторонами договору, тобто між позивачем і ТОВ "Технополіс –Л" виникли зобов’язання за договором. Статтею 164 ЦК УРС, що діяв на час укладення і виконання договору, передбачено, що виконання зобов’язання, що виникло з договору, може бути покладене в цілому або в частині на третю особу, якщо це передбачено встановленими правилами, а так само якщо третя особа зв’язана з однією з сторін адміністративною підлеглістю або відповідним договором. У цьому разі відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання несе сторона за договором, з якого воно виникло, якщо законодавством Союзу РСР і Української РСР не передбачено, що відповідальність несе безпосередній виконавець. Позивач не довів суду, що за умовами законодавства України відповідальність повинна нести третя особа, тобто вантажовідправник. Таким чином, позов пред’явлений позивачем до неналежної особи. За умовами договору купівлі –продажу нафтопродуктів від 19.02.2001р. № 19/02/01-06Г відповідальність перед позивачем несе ТОВ "Технополіс –Л". Позивач вправі заявити позов до цієї юридичної особи.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1.У задоволенні позову відмовити.
2.Судові витрати покласти на позивача.
3.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
4.Рішення підписано –19.06.2006р.
Суддя О.В.Рябцева