ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2021 р. Cправа № 10/24/2011/5003(902/28/20)

Господарський суд Вінницької області в складі головуючого судді Тісецького С.С., при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В.

до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька міська рада

про витребування майна

у межах справи № 10/24/2011/5003

за заявою: Головного управління ДПС у Вінницькій області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс"

про визнання банкрутом

за участю :

ОСОБА_1 (бувший керівник ТОВ ВКП "Моріс"), за паспортом

арбітражний керуючий (ліквідатор) Куліченко М.В.

Іванцова О.П., за паспортом

від КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" : Яценко Д.Ю., за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №10/24/2011/5003 за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області про банкрутство ТОВ ВКП "Моріс".

Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Так, ухвалою суду від 25.08.2020 року, зокрема, продовжено строк ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В. у справі №10/24/2011/5003 до 16.02.2021 року; розгляд справи № 10/24/2011/5003 в судовому засіданні призначено на 16.02.2021 року.

15.01.2020 року до суду від ліквідатора ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс" Куліченка М.В. надійшла позовна заява № 02-15/3 від 03.01.2020 року до КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про витребування рухомого майна, що знаходиться на території котельні відповідача, згідно переліку.

Відповідно до Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи №10/24/2011/5003(902/28/20) передано на розгляд судді Тісецькому С.С..

Ухвалою суду від 17.01.2020 року призначено підготовче засідання з розгляду позовної заяви ліквідатора ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс" Куліченка М.В. №02-15/3 від 03.01.2020 року (вх. № 02.1-34/363/20) до КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про витребування рухомого майна в межах справи №10/24/2011/5003 на 24.02.2020 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницьку міську раду.

В подальшому, ухвалами суду підготовче засідання з розгляду поданої позовної заяви в межах справи № 10/174-08 відкладалося на іншу дату.

При цьому, ухвалою суду від 18.08.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу з розгляду вищевказаної позовної заяви у справі №10/24/2011/5003(902/28/20) - до судового розгляду по суті на 29.09.2020 року.

Разом з тим, ухвалами судовий розгляд по суті даної позовної заяви по справі №10/24/2011/5003(902/28/20) в межах справи № 10/24/2011/5003 призначався на іншу дату.

Так, ухвалою суду від 19.01.2021 року призначено позовну заяву ліквідатора ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс" Куліченка М.В. № 02-15/3 від 03.01.2020 року (вх. № 02.1-34/363/20) до КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька міська рада про витребування рухомого майна по справі №10/24/2011/5003(902/28/20) в межах справи № 10/24/2011/5003 до судового розгляду по суті на 04.02.2021 року.

На визначену дату в судове засідання з`явилися ліквідатор боржника, ОСОБА_1 , Іванцова О.П. та представник Відповідача.

Також, судом встановлено, що 04.02.2021 року від представника Вінницької міської ради до суду надійшла заява б/н від 04.02.2021 року про проведення судового засідання без участі представника третьої особи.

Поряд з цим, у поданій заяві, третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог внаслідок спливу строків позовної давності.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, оглянувши матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника третьої особи.

В ході розгляду справи по суті, арбітражний керуючий Куліченко М.В., підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задоволити.

Представник Відповідача заперечила щодо позову та просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, оглянувши матеріали поданої позовної заяви, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд встановив наступне.

За змістом позовної заяви, на виконання ухвали Господарського суду Вінницької області № 10/24/2011/5003 від 26.11.2018 р. щодо зобов`язання КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 33126849) надати ліквідатору ТОВ ВКП "Моріс", арбітражному керуючому Куліченко М.В. та уповноваженим ним особам, доступ на територію та в приміщення котельні, що знаходиться за адресою: вул. М. Шимка (колишня вул.К.Маркса), 18а, м. Вінниця для проведення огляду та оцінки майна ТОВ ВКП "Моріс", комісією з огляду та перевірки майна ТОВ ВКП "Моріс" 20.12.2018 р. здійснено огляд та перевірку належного ТОВ ВКП "Моріс" майна, що знаходиться на території котельні, яка перебуває у підпорядкуванні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", за адресою: вул.М.Шимка (колишня вул. К. Маркса), 18а, м. Вінниця.

У ході перевірки, згідно акту огляду, членами комісії виявлено 12 одиниць цінностей, що перебувають у власності ТОВ ВКП "Моріс" та знаходиться на території котельні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" за адресою: вул. М. Шимка (колишня вул. К. Маркса), 18а, м.Вінниця, а саме :

1) Огорожа залізобетонна з металевими воротами;

2) ГРП-200/1-л на рамі;

3) Котел водогрійний Vitomax 200М 241004, заводський № 714380700211, реєстр. №674, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою;

4) Котел водогрійний Vitomax 200М 241005, заводський № 714380800167, реєстр. №675, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою;

5) Котел водогрійний Vitomax 200 М-241006, зав.№714380900169, потужністю 6,6МВт;

6) Котел водогрійний Vitomax 200 М-241006, зав.№714380900170, потужністю 6,6МВт;

7) Насосна група та щити управління теплоносіями, у складі: насосів Wilo IL 150/340-45/4 - 2 одиниці, запірна арматура з електроприводами d300 - 2 од.; щитовідборки управління в комплексі - 2 штуки;

8) Обчислювач об`єму газу "Універсал-02";

9) Станок зварювальний ВД-502-2 УЗ;

10) Станок труборізний;

11) Ультразвуковий тепловий лічильник РУ-300 з обчислювачем;

12) Токарний станок 1М61П.

Відповідно до Висновку про вартість майна Боржника, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Експертно-консультаційний центр", станом на дату оцінки 03.12.2019 р., ринкова вартість майна Боржника, що знаходиться на території котельні по вул. М.Шимка, 18а, м. Вінниця становить 5 521 971,00 грн.

Відтак, за Боржником обліковується нереалізоване майно, яке на переконання Позивача, має перебувати у його безпосередньому володінні та яке має бути включено до ліквідаційної маси, для подальшого продажу та задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим, строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора у справі необхідно продовжити для виконання всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутство заходів та завдань ліквідаційної процедури.

Окрім того, 01.04.2001 р. між Вінницькою міською радою та ТОВ ВКП "Моріс" укладено договір № 2 оренди цілісного майнового комплексу, на підставі якого ТОВ ВКП "Моріс" в строкове платне користування надано котельню по вул. К. Маркса, 18А, склад та вартість якого визначено відповідно до акту оцінки комплексу, результатів інвентаризації та передавального балансу станом на 01.04.2001 р.. Загальна вартість переданого майна становила 2 163 035,92 грн.

Листом № 04/1458 від 05.09.2007 р. начальник Управління житлово-комунального господарства, енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради Броварник В.М., зобов`язав ТОВ ВКП "Моріс" "вжити заходів щодо збільшення потужності орендованої котельні розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. К. Маркса, 18A".

Заходи, спрямовані на ремонт та переобладнання котельні, здійснені за кошти орендаря ТОВ ВКП "Моріс", не дозволяли збільшити потужності котельні та прийняти на обслуговування додатковий мікрорайон.

Враховуючи те, що Орендодавець не забезпечив проведення капітального ремонту приміщень та обладнання котельні, 12.10.2007 р. між ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Дельта-Банк") та ТОВ ВКП "Моріс" укладено кредитний договір, "для оплати товарів, робіт, послуг, обладнання та інших витрат, пов`язаних з поточною діяльністю підприємства. На підставі кредитного договору № 22/68/07-КЛТ ТОВ ВКП "Моріс" отримало кредитні кошти на загальну суму 1 838 000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, на підставі договорів застави № 22/68/301/07-ЗЛТ, № 22/68/302/07-ЗЛТ та № 22/68/303/07-ЗЛТ від 12.07.2007року в заставу банку передано все майно ТОВ ВКП "Моріс", в тому числі котлове обладнання, придбане ТОВ ВКП ''Моріс" у ВКФ ТОВ "Нічлава", на підставі договору купівлі-продажу №1/09 від 03.09.2007 року.

Також, рішенням виконкому Вінницької міської ради № 2377 від 30.09.2008 р., "з метою забезпечення якісних послуг з теплопостачання житлових будинків, гуртожитків, ЗОШ та ДНЗ модернізованою котельнею по пров. К. Маркса 18A та у зв`язку з ліквідацією котельні по пров. К. Маркса 19, вирішено директору ТОВ ВКП "Моріс " (Кирійчук В.І.) під`єднати житлові будинки № 32, 34 по вул. К. Маркса, гуртожитки № 7, 11".

Таким чином, в 2007 р. ТОВ ВКП "Моріс" за погодженням з Вінницькою міською радою, для вжиття заходів з модернізації та реконструкції цілісного майнового комплексу котельні за адресою: вул. К. Маркса, б. 18 А, м. Вінниця, за власні та кредитні кошти придбало 4 (чотири) котлові агрегати, виробництва Німеччина, типу Vitomax 200 та комплектуючі до них (згідно договору купівлі-продажу № 1/09 від 03.09.2007 р. з ТОВ ВКФ "Нічлава"), з яких:

- два котлових агрегати типу Vitomax 200, М-241005, зав. № 714380800167, потужністю 4,5 МВт, зав. № 714380700211, потужністю 5,3 МВт;

- два котлових агрегати типу Vitomax 200, М-241006, зав. № 714380900169, потужністю 6,6 МВт, зав. № 714380900170 потужністю 6,6 МВт (заміни фізично застарілого зношеного обладнання).

У 2008 р. 2 (два) котлові агрегати типу Vitomax 200, М-241005, зав. № 714380800167, потужністю 4,5 МВт, зав. № 714380700211 потужністю 5,3 МВт були змонтовані та введені в експлуатацію ТОВ ВКП "Моріс" на цілісному майновому комплексу котельні за адресою: вул. К. Маркса, б. 18 А, м. Вінниця, інші 2 (два) котлових агрегати типу Vitomax 200, М-241006, зав. № 714380900169, потужністю 6,6 МВт, зав. № 714380900170, потужністю 6,6МВт, у 2008 р. були завезені на будівельну площадку цілісного майнового комплексу котельні за адресою: вул. К. Маркса, б. 18 А, м. Вінниця, але їх монтаж ТОВ ВКП ''Моріс" здійснено не було.

Поряд з цим, зміна системи опалення та встановлення двох нових котлових агрегатів типу Vitomax 200 потужністю 4,5 МВт та 5,3 МВт дозволили Вінницькій міській раді прийняти рішення № 2348 від 30.09.2008 р. "Про затвердження акту списання основних засобів котельні по вул. К. Маркса, 18А", яким затверджено акт списання основних засобів котельні по вул. Карла Маркса, 18А, які визнані непридатними для подальшої експлуатації в зв`язку з недопустимими дефектами.

22.02.2018 р. до КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" ліквідатором було направлено запит № 02-15/70 від 22.02.2018 р. про надання ТОВ ВКП "Моріс", як власнику майна (котлів та обладнання), що знаходиться за адресою: вул. К. Маркса, 18а, м. Вінниця, на території котельні, яке перебуває у підпорядкуванні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", можливості огляду котлів та обладнання та його інвентаризації.

10.03.2018 р. до ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс" надійшов лист КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" № 12/1064 від 28.02.2018 р., відповідно до якого КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" повідомлено, що згідно рішення Вінницької міської ради №2525 від 30.10.2009 р. прийнято на свій баланс об`єкти з віднесенням на поповнення статутного фонду. Зокрема, в авізо-підтвердження про безкоштовну передачу-отримання основних фондів вказано, що обладнання знаходиться по вулиці К. Маркса, 18а, серед ряду найменувань зазначені два котли Vitomax 200М-241-005, іншої інформації, а також інформації про огляд котлів та проведення інвентаризації, не зазначено.

Відтак, спірне майно вибуло із володіння власника - ТОВ ВКП ''Моріс" та було передано на баланс КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" поза волею власника.

Прийняття рішення Вінницькою міською радою № 2525 від 30.10.2009 р., на думку Позивача, не припинило право власності дійсного власника (ТОВ ВКП ''Моріс"), а тому до теперішнього часу саме ТОВ ВКП "Моріс" залишається власником цього майна.

Зважаючи на викладене, Позивач просить суд витребувати у Відповідача згідно переліку рухоме майно, що знаходиться на території котельні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", за адресою: вул. М. Шимка (колишня вул. К. Маркса), 18а, м.Вінниця.

Відповідно до пояснення Вінницької міської ради б/н від 20.02.2020 року, повідомлено наступне.

Єдиний майновий комплекс будівлі котельні, що розміщена по вул. К. Маркса (М.Шимка на сьогодні) в буд. 18а, належить Вінницькій міській об`єднаній територіальній громаді м. Вінниця (до 29.11.2018 року - територіальній громаді м. Вінниця), що підтверджується свідоцтвом про право власності від 28.08.2007 року № 396.

Так, 01.04.2001 р. між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ТОВ ВКП "Моріс" було укладено договір № 2 оренди цілісного майнового комплексу (далі - договір).

Як вказано в пп. 1.1. п. 1 договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс - котельну по вул. К. Маркса, 18а, склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки комплексу, результатів інвентаризації та передавального балансу станом на 01.04.2001 року.

Однак, з огляду на витяг з протоколу № 14 Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17.09.2009 р. визнано роботу ТОВ ВКП "Моріс" по підготовці до функціонування у осінньо-зимовий період об`єкту життєзабезпечення міста-цілісного майнового комплексу по вул. К. Маркса, 18а незадовільною (п. 1 зазначеного протоколу) та доручено виконавчому комітету Вінницької міської ради негайно передати цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К. Маркса, 18а для обслуговування та експлуатації комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (пп. 3.1. п. 3 зазначеного протоколу).

З огляду на вищевикладене, вбачається, що незадовільна робота ТОВ ВКП "Моріс" та небезпека зриву чергового опалювального сезону стали підставою для розірвання договору.

Так, постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р. у справі № 7/144-09 рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 року у справі № 7/144-09, яким було розірвано договір та зобов`язано ТОВ ВКП "Моріс" повернути Виконавчому комітету Вінницької міської ради за актом прийому-передачі цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К. Маркса, 18а, залишено без змін.

30.10.2009 р. Вінницькою міською радою прийнято рішення № 2525 "Про внесення доповнень в підрозділ 3.2.2. розділу 3 додатку до рішення міської ради від 4.04.2008 р. №1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці та визнання таким, що втратив чинність пункт 1 рішення міської ради від 18.10.2002 р. № 107 зі змінами та доповненнями до нього".

Пунктом 1 зазначеного вище рішення, серед іншого, внесено зміни до рішення Вінницької міської ради від 04.04.2008 р. № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці", а саме - доповнено пунктом 85, яким віднесено до переліку комунальної власності два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 з обладнанням загальною вартістю 2 747 965,44 грн. (не обліковане майно).

Окрім того, п. 3 зазначеного вище рішення доручено управлінню енергетики, транспорту та зв`язку міської ради передати, а комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" прийняти на свій баланс об`єкти зазначені в пункті 1 даного рішення з віднесенням на поповнення статутного фонду.

Зазначене вище рішення було предметом судового оскарження. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 р. у справі № 127/27435/14-а касаційну скаргу ТОВ ВКП "Моріс" залишено без задоволення, а оскаржувані ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12. 2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р. у справі за позовом ТОВ ВКП "Моріс" до Вінницької міської ради, виконавчого комітету Вінницької міської ради, комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Управління енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 р. № 2525 - без змін.

Окрім цього, вказаним вище судовим рішенням було роз`яснено, що заявлені ТОВ ВКП "Моріс" вимоги підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, чого останнім здійснено не було.

Таким чином, станом на сьогодні, рішення Вінницької міської ради від 04.04.2008 р. №1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці" (зі змінами, внесеними рішенням Вінницької міської рад від 30.10.2009 р. №2525 "Про внесення доповнень в підрозділ 3.2.2. розділу 3 додатку до рішення міської ради від 04.04.2008 р. № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці та визнання таким, що втратив чинність пункт 1 рішення міської ради від 18.10.2002 р. № 107 зі змінами та доповненнями до нього") є чинним.

За таких умов, беручи до уваги, що спірне майно включено до переліку об`єктів комунальної власності Вінницької міської об`єднаної територіальної громади, на переконання третьої особи, вимоги Позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Згідно заяви Відповідача № 34/395 від 20.02.2020 року, останній просить суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності у справі № 10/24/2011/5003 (902/28/20) за вищевказаним позовом та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ВКП "Моріс", з таких підстав.

Про зазначене Позивачем порушення свого права останньому стало відомо ще в 2009 році, що підтверджується з листа арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича, в якому вказано : "В подальшому, 07.10.2009 р. працівники та керівник ТОВ ВКП "Моріс", в порушення умов договору оренди та законодавства, не були допущені на територію котельні представниками Вінницької міської ради та комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго", про що був складений відповідний акт."

Також, у вказаному вище листі арбітражним керуючим зазначено наступне: "Згідно Протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ ВКП "Моріс", складеної 26.10.2012 року за участі розпорядника майна Болховітіна В.М. та представників комітету кредиторів боржника, виявлено 89 одиниць найменування цінностей ТОВ ВКП "Моріс", на загальну суму 2282358,59 грн. Згідно переліку виявленого майна, 13 одиниць основних засобів підприємства (загальною вартістю 2 072 671,24 грн.) знаходиться на території Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", за адресою: вул. К.Маркса, 18А, м. Вінниця та на прилеглій території."

Аналогічну інформацію містять і листи арбітражного керуючого Куліченка М.В. від 06.08.2018 р. за вих. № 02-16/326; від 28.08.2018 р. за вих. № 02-15/407.

З вищевикладеного вбачається, що з часу як Позивачу стало відомо про ймовірне порушення своїх прав пройшло приблизно якнайменше 8 років, що в свою чергу дає підстави для застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Окрім того, у відзиві Відповідача № 34/396 від 20.02.2020 року на позовну заяву, викладені наступні заперечення.

01.04.2001 року між виконавчим комітетом Вінницької міської ради (Орендодавець) та ТОВ ВКП "Моріс" (Орендар) було укладено договір № 2 оренди цілісного майнового комплексу (далі - договір).

На виконання умов договору 02.04.2001 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду цілісний майновий комплекс бувшої котельні КЕЧ 2/53, залишкова вартість якої складала 2 163 035,92 грн згідно з додатками, про що свідчить підписаний сторонами акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу котельні КЕЧ 2/53 по вул.К. Маркса, 18а та додатки № № 1-5 до нього.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі - ВК ВМР) від 26.04.2001 року № 728, зокрема, було вирішено здати в оренду ТОВ ВКП "Моріс" терміном на 10 років цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К. Маркса, 18а, балансовою та залишковою вартістю 2 163 035,92 грн та затверджено договір оренди цілісного майнового комплексу котельні по вул. К. Маркса, 18а.

У зв`язку із незадовільним станом та недопустимими дефектами основних засобів котельні по вул. К. Маркса, 18а, а саме: шести котлоагрегатів, рішенням ВК ВМР від 30.09.2008 р. визнано їх непридатними для подальшої експлуатації та затверджено акт про їх списання.

Даний факт свідчить про те, що Орендар допустив погіршення стану орендованого майна і, як наслідок, виведення котлів з експлуатації та необхідність їх списання.

06.02.2009 року міським головою м. Вінниці прийнято розпорядження № 25-р "Про створення комісії по перевірці ефективного використання комунального майна орендованих цілісних майнових комплексів по вул. К. Маркса, 18а, та вул. Чехова, 7".

За результатами проведеної перевірки, комісією складено відповідний акт з висновками про те, що умови договорів оренди виконуються орендарем неналежним чином (не оформлення останнім права оренди земельної ділянки, страхування предмета оренди на суму, меншу його балансової вартості, самовільне проведення реконструкції, перепланування та встановлення додаткового обладнання, несвоєчасне внесення орендної плати тощо) та запропоновано управлінню комунального майна спільно з юридичним управлінням підготувати на розгляд виконкому проект рішення щодо розірвання договорів оренди №№ 1, 2 з ТОВ ВКП "Моріс" за взаємною згодою сторін. Комісією також було проведено інвентаризацію переданого орендарю майна, результати якої відображено в актах інвентаризації.

Дані обставини були встановлені рішеннями судів різних інстанцій при розгляді справи № 7/144-09 щодо розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу № 2 від 01.04.2001 р., а тому згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, доказуванню не підлягають.

Згідно протоколу міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Вінницької міської ради № 14 від 17.09.2009р., визнано роботу ТОВ ВКП "Моріс" по підготовці до функціонування у осінньо-зимовий період цілісного майнового комплексу по вул. К. Маркса, 18а незадовільною та доручено виконавчому комітету Вінницької міської ради негайно передати цілісний майновий комплекс по вул. К. Маркса, 18а для обслуговування та експлуатації комунальному підприємству "Вінницяміськтеплоенерго".

Беручи до уваги дане рішення міської комісії, з метою запобігання виникнення надзвичайної ситуації в осінньо-зимовий опалювальний період 2009-2010 рр., виконком ВМР, згідно рішення від 17.09.2009 р. № 2050, вирішив передати комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на баланс цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К. Маркса, 18а (додається).

Водночас, розірвання договору оренди ЦМК № 2 від 01.04.2001 р. між ВК ВМР та ТОВ ВКП "Моріс" відбулося в судовому порядку.

Так, Постановою Вищого господарського суду від 24.03.2010 р. у справі № 7/144-09, залишено без змін Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009р. та рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 р., розірвано договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001р. № 2, укладений між ВК ВМР та ТОВ ВКП "Моріс", і зобов`язано ТОВ ВКП "Моріс" повернути виконкому ВМР цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К. Маркса, 18а.

30.10.2009 року рішенням Вінницької міської ради № 2525 внесено зміни до рішення міської ради від 04.04.2008р. № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці" та доповнено пунктом 85, яким передано на баланс КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" з віднесенням на поповнення статутного фонду: два котли Vitomax 20QM-241-005 та Vitomax 200М-241- 004 з обладнанням загальною вартістю 2 747 965,44 грн (не обліковане майно) (наявне в матеріалах справи).

Не погоджуючись з даним рішенням, ТОВ ВКП "Моріс" пред`явило адміністративний позов до Вінницької міської ради, виконавчого комітету Вінницької міської ради, Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Управління енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про визнання його протиправним, незаконним та скасування цього рішення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2014 р. у справі №127/27435/14-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р. та Постановою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016р., відмовлено ТОВ ВКП "Моріс" у відкритті провадження в адміністративній справі, у зв`язку із господарсько-правовим характером спору та невірною підсудністю справи.

Аналогічного позову до господарського суду ТОВ ВКП "Моріс" не заявляло.

Тобто, встановлення факту належності (права власності) на два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 з обладнанням ТОВ ВКП "Моріс" припинило ще у 2016 році, тобто, більше, ніж три роки тому.

В ході ліквідаційної процедури арбітражними керуючими (ліквідаторами) лише проведено інвентаризацію майна Банкрута, виявлено, з поміж іншого, 13 одиниць основних засобів, що, на думку ліквідаторів, належать ТОВ ВКП "Моріс" та знаходяться на території КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" за адресою вул. К. Маркса, 18а; здійснено огляд та перевірку даного майна, перелік якого зазначено при комісійному обстеженні в Акті огляду та перевірки майна від 20.12.2018 р. та являється предметом позову по даній справі.

Жодних дій арбітражними керуючими (ліквідаторами) щодо остаточного встановлення права власності на спірне майно здійснено не було, хоча довідалися про порушення права ТОВ ВКП "Моріс" на майно ще у 2012 році при складанні протоколу інвентаризаційної комісії від 26.10.2012 р. за участі розпорядника майна Болховітіна В.М. та представників комітету кредиторів боржника.

Разом з тим, до переліку спірного майна, серед іншого, віднесено 4 (чотири) котли водогрійні Vitomax 200М, два із яких: зав. № № 714380900169; 714380900170, було змонтовано і введено в експлуатацію ще у 2009 році, до передачі на баланс КП ВМР "ВМТЕ", тому увійшли до цілісного майнового комплексу котельні при її передачі комунальному підприємству. Інші два котли: Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 з обладнанням було передане комунальному підприємству як окремо визначене майно на поповнення статутного фонду.

Однак, на даний час ці два котли також вмонтовані та знаходяться в резерві, що свідчить про віднесення їх до цілісного майнового комплексу.

Водночас, серед переліку об`єктів, що являються предметом спору у даній справі, та знаходяться на території котельні КП ВМР "ВМТЕ" по вул. К. Маркса, 18а, є нерухоме майно, яке задіяне в процесі виробництва та забезпечує важливу стратегічну функцію - забезпечення тепловою енергією та гарячою водою частини мікрорайону м. Вінниці, його відчуження порушить цілісність майнового комплексу.

Також, у п. 1.2 ст. 1 Статуту КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 27.04.2018 р. № 1165 (додається), зазначено, що "Підприємство створене на підставі рішення Вінницької міської ради № 68 від 09.08.2002 р. і є власністю територіальної громади м. Вінниці, управління якою здійснює Вінницька міська рада (далі по тексту - Власник), оперативне управління Підприємством здійснює департамент енергетики, транспорту та зв`язку (далі по тексту - Орган управління)".

Майно Підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста та передається підприємству в експлуатацію на правах господарського відання. Підприємство користується майном без права його відчуження, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту Підприємства (п. 5.3. Ст. 5 Статуту).

Оскільки, спірне майно не належить КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" на праві власності, а лише перебуває на балансі як цілісний майновий комплекс, тому не вправі відчужувати дане майно без попередньої згоди Власника - Вінницької міської ради.

Зважаючи на викладене, Відповідач просить суд відмовити у позові ТОВ ВКП "Моріс" до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про витребування з чужого незаконного володіння рухомого майна.

Відповідно до відповіді арбітражного керуючого Куліченка М.В. на відзив №02-15/110 від 17.03.2020 року, предметом заявлених позовних вимог у даному спорі є витребування з володіння КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" рухомого майна (котли водогрійні Vitomax з комплектуючими та обладнанням, згідно з переліком), що протиправно вибуло з володіння Боржника поза його волею.

Зазначене майно було придбано ТОВ ВКП "Моріс" та встановлено в приміщенні котельні за адресою: пров. К. Маркса, б. 14 А, м. Вінниця.

Котлове обладнання було передано в заставу ПАТ "Дельта-Банк" та не відчужувалось ТОВ ВКП "Моріс". Водночас, нерухоме майно котельні по пров. К. Маркса, б. 14 А, м.Вінниця не є предметом спору щодо витребування майна Боржника.

Рішення Вінницької міської ради про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Вінниця № 2525 від 30.10.2009р., яким внесено зміни до рішення міської ради від 04.04.2008р. № 1845, поставлено на баланс КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" два котли Vitomax 200M як не обліковане майно. Разом з цим, жодних доказів на підтвердження відчуження вказаних двох котлів від ТОВ ВКП "Моріс" Відповідачем не надано.

При цьому, зміна системи опалення та встановлення двох нових котлових агрегатів типу Vitomax 200 потужністю 4,5МВт та 5,3МВт дозволили Вінницькій міській раді прийняти рішення № 2348 від 30.09.2008 р. "Про затвердження акту списання основних засобів котельні по вул. К.Маркса, 18А", яким затверджено акт списання основних засобів котельні по вул. Карла Маркса, 18А, які визнані непридатними для подальшої експлуатації в зв`язку з недопустимими дефектами.

Крім того, ухвалою Господарського суду Вінницької області № 10/24/2011/5003 від 25.07.2017 р. ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Куліченко М.В..

Після призначення ліквідатором Куліченко М.В., останній ознайомився з матеріалами справи про банкрутство Боржника та з`ясував, що в матеріалах справи міститься Протокол інвентаризаційної комісії ТОВ ВКП "Моріс", складеної 26.10.2012 року за участі розпорядника майна Болховітіна В.М. та представників комітету кредиторів боржника, виявлено 89 одиниць найменування цінностей ТОВ ВКП "Моріс", на загальну суму 2282358,59 грн.

Згідно переліку виявленого майна, 13 одиниць основних засобів підприємства (загальною вартістю 2 027 671,24 грн) знаходяться на території Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", за адресою: вул. Шимка (колишня вул.К.Маркса), 18А, м. Вінниця та на прилеглій території.

Також, відповідно до листа Управління Держпраці у Вінницкій області № 614/17-13/08 від 22.02.2018 р., щодо надання інформації про зареєстровані за Боржником об`єкти підвищеної небезпеки та інші об`єкти, облік яких здійснює управління держпраці, зазначено, що за ТОВ ВКП "Моріс" зареєстровані 2 котлових агрегати Vitomax-200, 2007 р.в., заводські №№ НОМЕР_1 , 714380800167, реє. №№ 674,675, що встановлені в котельні за адресою: м.Вінниця, вул. Шимка, (колишня вул. К. Маркса), 18А.

22.02.2018 р. до КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" ліквідатором направлено запит № 02-15/70 від 22.02.2018 р. про надання ТОВ ВКП "Моріс", як власнику майна (котлів та обладнання), що знаходиться за адресою: вул. К.Маркса, 18а, м. Вінниця, на території котельні, яке перебуває у підпорядкуванні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", можливості огляду котлів та обладнання та його інвентаризації.

10.03.2018 р. до ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс" надійшов лист КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" № 12/1064 від 28.02.2018р., відповідно до якого КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" повідомлено, що згідно рішення Вінницької міської ради №2525 від 30.10.2009 р. прийнято на свій баланс об`єкти з віднесенням на поповнення статутного фонду. Зокрема, в авізо-підтвердження про безкоштовну передачу-отримання основних фондів вказано, що обладнання знаходиться по вулиці К.Маркса, 18а, серед ряду найменувань зазначені два котли Vitomax 200М-241-005, іншої інформації, а також інформації про огляд котлів та проведення інвентаризації, не зазначено.

Таким чином, на думку Позивача, позов про витребування майна ТОВ ВКП "Моріс" з чужого незаконного володіння подано ліквідатором в межах встановленого ЦК України трирічного строку.

Відтак, спірне майно вибуло із володіння власника - ТОВ ВКП "Моріс" та було передано на баланс КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" поза волею власника, в зв`язку з чим, Позивач просить суд витребувати у Відповідача відповідне майно.

Згідно додаткових пояснень Відповідача № 34/1254 від 08.07.2020 року, у відзиві на позовну заяву арбітражний керуючий фактично пов`язує перебіг строку позовної давності зі своєю обізнаністю про факт порушення прав ТОВ ВКП "Моріс".

Однак, з огляду на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ та Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 р. № 2597-VIII вбачається, що арбітражний керуючий є особою, яка діє від імені боржника.

В даній господарській справі особою, яка звертається за захистом свого права у розумінні ЦК України є саме ТОВ ВКП "Моріс", а не арбітражний керуючий, так як останній діє від імені боржника і захищає його права, а не свої особисті.

За таких обставин, доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються як чинним законодавством, так і відповідною судовою практикою.

Відповідно до заперечення арбітражного керуючого Куліченка М.В. № 02-15/287 від 14.08.2020 року на додаткові пояснення Відповідача, після припинення дії договору оренди приміщення котельні майно використовується КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", однак право власності ТОВ ВКП "Моріс" так само як і права заставодержателя майна ПАТ "Кредитпромбанк" не оспорювалось. Зокрема, працівниками банку проводився періодичний огляд заставного майна, про що складались відповідні акти (копії частини актів огляду надаються до даних пояснень).

Позивач ніколи не відчужував майно, а з моменту порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ ВКП "Моріс" повноваження щодо розпорядження майном здійснювались під безпосереднім контролем арбітражного керуючого Болховітіна В.М..

Після винесення постанови Господарського суду Вінницької області від 21.11.2013 р. про визнання боржника банкрутом, майно, що було виявлено при інвентаризації увійшло до ліквідаційної маси ТОВ ВКП "Моріс".

Після призначення арбітражного керуючого Куліченко М.В. ліквідатором ТОВ ВКП "Моріс", ліквідатором продовжено реалізацію заходів ліквідаційної процедури щодо виявлення, оцінки та продажу майна боржника, з метою погашення заборгованості перед кредиторами.

Були направлені запити у відповідні державні органи та на підприємства, щодо майнових активів Боржника.

Поряд з цим, 13.03.2018 р., 29.05.2018 р., 07.08.2018 р., ліквідатором ТОВ ВКП "Моріс" до КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" направлялися листи про надання ліквідатору ТОВ ВКП "Моріс" можливості огляду та проведення інвентаризації майна банкрута, яке знаходиться за адресою: вул. К. Маркса, 18а, м. Вінниця, однак відповіді на дані запити не надано.

13.09.2018 р. об 11:00 год., ліквідатор ТОВ ВКП "Моріс", представник заставного кредитора ПАТ ''Дельта Банк", представник суб`єкта оціночної діяльності, та інші представники з питань огляду майна ТОВ ВКП "Моріс" не були допущені на територію котельні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" за адресою: вул. К. Маркса. 18А, м. Вінниця для проведення огляду та оцінки майна ТОВ ВКП "Моріс", про що складено відповідний Акт.

При цьому, про дату та час проведення огляду КП ВМР "Вінницяміськтеплоснерго" повідомлено заздалегідь листом ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс" № 02-15/407 від 28.08.2018 року, який направлено до КП ВМР "Вінницяміськтеплоснерго" через канцелярію ще 29.08.2018 року.

На особистому прийомі Головного інженера КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" 13.09.2018 р. ліквідатору ТОВ ВКП "Моріс" та іншим представникам з питань огляду майна ТОВ ВКП "Моріс" повідомлено про неможливість забезпечення огляду майна ТОВ ВКП "Моріс" у зв`язку з тим, що документація, що попередньо направлялась ліквідатором ТОВ ВКП "Моріс" втрачена при звільненні відповідального працівника КП ВМР "Вінницяміськтеплоснерго". На зустрічі ліквідатору та представнику заставного кредитора запропоновано надати повторно документацію, що підтверджує майнові права на обладнання ТОВ ВКП "Моріс", що знаходиться на території котельні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" за адресою: вул. ІІІимка (колишня К.Маркса), 18А. м. Вінниця.

Також, за результатами проведення огляду та перевірки майна ТОВ ВКП "Моріс" складено та супровідним листом ліквідатора № 02-15/565 від 26.12.2018 р. направлено на адресу КП ВМР "Вінницяміськтсплоснерго" чотири примірники Актів огляду та перевірки, підписані членами комісії з огляду та перевірки майна ТОВ ВКП "Моріс" для підписання представниками КП ВМР "Віпницяміськтеплоенерго", що були присутніми під час огляду майна.

Листом № 34/993 від 11.02.2019 р. КП ВМР "Вінницяміськтсплоснерго" повідомило Ліквідатору наступне: "КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" отримало від Вас акт огляду та перевірки майна від 20 грудня 2018 р. з переліком майна, яке Ви вважаєте власністю ТОВ ВКП "Моріс", але не зважаючи на наявність майна вказаного в акті КП ВМР "ВМТК" вашою власністю не вважає".

Таким чином, на думку ліквідатора боржника, саме з 11.02.2019 р. є порушеним право ТОВ ВКП "Моріс" на належне йому на праві власності майно та розпочався перебіг строку позовної давності за вимогою щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, а тому позов подано ліквідатором в межах встановленого ЦК України трирічного строку.

Крім того, відповідно до Акту інвентаризації № 1, інвентаризація проведена за місцезнаходженням майна по вул. К. Маркса, 18А. За результатами проведеної інвентаризації виявлено 129 найменувань цінностей, що є предметом оренди згідно договору від 01.04.2001 р. (копія акту інвентаризації надаються до даних пояснень).

При цьому, в Акт інвентаризації не увійшли котли ТОВ ВКП "Моріс", що є логічним та обґрунтованим.

Таким чином, рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 р. у справі № 7/144-09, яким розірвано договір оренди та зобов`язано ТОВ ВКП "Моріс" повернути по акту приймання-передачі об`єкти оренди, жодним чином не стосується майна ТОВ ВКП "Моріс" та не визнає право власності на майно за КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго".

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Як встановлено судом, подана заява мотивована тим, що між Вінницькою міською радою та ТОВ ВКП "Моріс" було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу, на підставі якого Позивачу в строкове платне користування було надано котельню по вул. К. Маркса, 18А. В подальшому, у 2007 р. ТОВ ВКП "Моріс" за погодженням з Вінницькою міською радою, для вжиття заходів з модернізації та реконструкції цілісного майнового комплексу котельні, за власні та кредитні кошти придбало чотири котлові агрегати, виробництва Німеччина, типу Vitomax 200 та комплектуючі до них. Разом з тим, згідно рішення Вінницької міської ради № 2525 від 30.10.2009 р. було прийнято на свій баланс об`єкти з віднесенням на поповнення статутного фонду. Зокрема, в авізо-підтвердження про безкоштовну передачу-отримання основних фондів вказано, що обладнання знаходиться по вулиці К.Маркса, 18а, серед ряду найменувань зазначені два котли Vitomax 200М-241-005.

Таким чином, спірне майно вибуло із володіння власника - ТОВ ВКП ''Моріс" та було передано на баланс Відповідача поза волею власника.

Також, в ході огляду та перевірки майна ТОВ ВКП "Моріс", що знаходиться на території котельні, яка перебуває у підпорядкуванні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", було виявлено 12 одиниць цінностей, які перебувають у власності Позивача.

За цих обставин, Позивач просить суд витребувати у Відповідача на свою користь, зазначене у позові рухоме майно.

Приписами ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі №488/5027/14-ц, відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі N 6-140цс14, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі N 6-140цс14).

Згідно правових висновків, наведених у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 року у справі № 910/3496/17, віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правоморчностей.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Судом встановлено, між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (Орендодавець) та ТОВ ВКП "Моріс" (Орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 2 від 01.04.2001 р., предметом якого було передання Орендарю в строкове платне користування цілісного майнового комплексу - котельні по вул. К. Маркса, 18А.

Пунктом 5.4 даного договору передбачено, що Орендар зобов`язується: своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт орендованих основних фондів. Проведення капітального ремонту погоджувати з Орендодавцем.

Орендар має право: з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості (п. 6.3).

В разі розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів з дозволу Орендодавця, визнаються власністю Орендаря. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених без згоди Орендодавця, які не можливо відокремити без шкоди майну, компенсації не підлягають (п. 10.5).

У позовній заяві зазначено, що в 2007 р. ТОВ ВКП "Моріс" за погодженням з Вінницькою міською радою, для вжиття заходів з модернізації та реконструкції цілісного майнового комплексу котельні за адресою: вул. К. Маркса, б. 18А, м. Вінниця, за власні та кредитні кошти придбало чотири котлові агрегати, виробництва Німеччина, типу Vitomax 200 та комплектуючі до них.

При цьому, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 22/68/07-КЛТ від 12.10.2007 року, на підставі договорів застави № 22/68/301/07-ЗЛТ, № 22/68/302/07-ЗЛТ та №22/68/303/07-ЗЛТ від 12.07.2007 року в заставу банку - ВАТ "Кредитпромбанк" передано все майно ТОВ ВКП "Моріс", в тому числі оспорюване котлове обладнання, придбане ТОВ ВКП ''Моріс" у ВКФ ТОВ "Нічлава", на підставі договору купівлі-продажу №1/09 від 03.09.2007 року.

В подальшому, у 2008 р. придбані Позивачем два котлові агрегати були змонтовані та введені в експлуатацію на орендованому цілісному майновому комплексу, а інші два котлових агрегати були завезені на будівельну площадку даного цілісного майнового комплексу, однак їх монтаж Орендарем здійснено не було.

Отже, згідно умов укладеного договору оренди, Позивачем були здійсненні заходи з модернізації та реконструкції орендованого ним цілісного майнового комплексу, шляхом купівлі та встановлення котлових агрегатів із комплектуючими до них.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Пунктом 2.2 договору оренди цілісного майнового комплексу № 2 від 01.04.2001 р., визначено, що Власником орендованого майна залишається територіальна громада м.Вінниці, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно матеріалів справи, єдиний майновий комплекс будівлі котельні, що розміщена по вул. К. Маркса (М. Шимка на сьогодні) в буд. 18а, належить Вінницькій міській об`єднаній територіальній громаді м. Вінниця, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 28.08.2007 року № 396.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

В силу ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Отже, згідно наведених приписів закодавства та матеріалів справи, орендований Позивачем на підставі договору оренди № 2 від 01.04.2001 р. цілісний майновий комплекс, а саме будівля котельні, що розміщена по вул. К. Маркса (М. Шимка на сьогодні) в буд. 18а, м. Вінниця, є комунальною власністю та належить Вінницькій міській об`єднаній територіальній громаді м. Вінниця.

За змістом ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Орендар державного або комунального майна має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Орендар має право залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, за умови, якщо вони можуть бути відокремлені від орендованого ним майна без заподіяння шкоди такому майну.

Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив невід`ємні поліпшення орендованого майна за згодою уповноваженого органу, визначеного статтею 21 цього Закону, орендар має право на відшкодування своїх витрат у межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна згідно з Порядком передачі майна в оренду, якщо інше не визначено договором оренди.

Вартість невід`ємних поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди уповноваженого органу, визначеного статтею 21 цього Закону, компенсації не підлягає, такі поліпшення є, відповідно, державною або комунальною власністю.

В силу ч. 1 ст. 2 Закону України "Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані з: передачею в оренду цілісних майнових комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності.

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону України "Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", витрати, необхідні для підтримання орендованого об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, здійснюються за рахунок орендаря та включаються до складу витрат орендаря. Витрати, пов`язані з поліпшенням орендованого об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які зумовлюють збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об`єкта, здійснюються за рахунок амортизаційних відрахувань, а також за рахунок інших джерел, передбачених умовами договору, та відображаються як капітальні інвестиції, що включаються у вартість об`єкта оренди.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 12 Закону України "Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", амортизаційні відрахування, нараховані на майно, власником якого є орендар, у тому числі створене (збудоване) та отримане в результаті поліпшення об`єкта оренди, є власністю орендаря та використовуються ним відповідно до законодавства.

Будь-які поліпшення орендованого об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що не можуть бути відокремлені від орендованого об`єкта, не завдавши йому шкоди, можуть здійснюватися орендарем лише за згодою орендодавця. До таких поліпшень належать, зокрема, прокладені нові трубопроводи або їх частини, а також проведені нові інженерні комунікації або їх частини, системи енергопостачання або їх елементи.

Як вбачається з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 року у справі № 7/144-09 за позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство "Моріс" про розірвання договору, вирішено розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 року № 2, укладений між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" повернути Виконавчому комітету Вінницької міської ради за актом прийому-передачі цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К.Маркса, 18а.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 року, рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 року у справі №7/144-09 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс", м. Вінниця - без задоволення.

Також, постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010 року, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 року та рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 року у справі № 7/144-09 залишено без змін.

Слід зазначити, що у вищевказаному рішенні від 02.10.2009 року у справі № 7/144-09, господарський суд дійшов висновку про підставність та правомірність позовних вимог позивача в частині розірвання договору оренди, оскільки свідчать про наявність факту порушення договору зі сторони ТОВ ВКП "Моріс", який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 року № 2 було розірвано у судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що Позивачем не надано доказів, які б свідчили про вжиття ТОВ ВКП "Моріс" заходів (подання позовів, тощо) після розірвання вищевказаного договору оренди щодо відшкодування вартості витрат або повернення майна, яке ТОВ ВКП "Моріс" було придбано для модернізації та реконструкції орендованого ним цілісного майнового комплексу на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 року № 2.

Крім того, судом встановлено, що 30.10.2009 року Вінницькою міською радою прийнято рішення № 2525 "Про внесення доповнень в підрозділ 3.2.2. розділу 3 додатку до рішення міської ради від 04.04.2008 р. № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці та визнання таким, що втратив чинність пункт 1 рішення міської ради від 18.10.2002 р. № 107 зі змінами та доповненнями до нього".

Згідно п. 1 зазначеного вище рішення, серед іншого, внесено зміни до рішення Вінницької міської ради від 04.04.2008 р. № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці", а саме - доповнено пунктом 85, яким віднесено до переліку комунальної власності два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 з обладнанням загальною вартістю 2 747 965,44 грн (не обліковане майно).

Пунктами 2, 3 вказаного рішення визначено : управлінню енергетики та зв`язку міської ради взяти на бухгалтерський прийняті у комунальну власність територіальної громади міста об`єкти зазначені у пункті 1 даного рішення; управлінню енергетики, транспорту та зв`язку міської ради передати, а комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" прийняти на свій баланс об`єкти зазначені в пункті 1 даного рішення з віднесенням на поповнення статутного фонду.

Водночас, судом встановлено, що рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 року № 2525 було предметом судового розгляду, що підтверджується долученою до пояснень третьої особи б/н від 20.02.2020 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 року по справі № 127/27435/14-а.

При цьому, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2014 року по справі №127/27435/14-а, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство "Моріс" до Вінницької міської ради, Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Управління енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради, Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року по справі № 127/27435/14-а, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року - без змін.

За змістом зазначених судових рішень, постановляючи відповідні ухвали, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції виходили з того, що даний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 року по справі № 127/27435/14-а, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс" залишено без задоволення, а оскаржувані ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс" до Вінницької міської ради, виконавчого комітету Вінницької міської ради, Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Управління енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про визнання протиправним та скасування рішення - без зміни.

У вищевказаній ухвалі суду касаційної інстанції зазначено, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник державного майна здійснює розпорядження об`єктів, які знаходяться у комунальній власності, у порядку, встановленому законом, а також що відповідно до пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо оренди майна (в даному випадку оренди цілісного майнового комплексу), підвідомчі господарським судам. Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Разом з тим, Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про оскарження рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 року № 2525 в порядку господарського судочинства.

Відтак, зазначене вище рішення Вінницької міської ради наразі є чинним та Позивачем не спростовано неправомірності взяття на бухгалтерський облік та прийняття у комунальну власність територіальної громади міста двох котлів Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 із обладнанням.

Крім того, судом встановлено, що згідно пунктів 1, 2, 3, 5 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17.09.2009 р. № 2050 (наявне в матеріалах справи) було вирішено :

- Управлінню житлового господарства підготувати передаточний баланс та передати, а комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" прийняти на баланс та експлуатацію майновий комплекс котельню по вул. К. Маркса, 18а;

- створити комісію для передачі цілісного майнового комплексу котельні по вул.К.Маркса, 18а за участю представників ГУЖКГ, УЖГ, УЕТЗ, ЮУ, КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго";

- комісії розпочати роботу по передачі цілісного майнового комплексу котельні по вул. К. Маркса, 18а з 17.09.2009 року та завершити роботу по прийому - передачі до 18.09.2009 року;

- КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" забезпечити згідно діючого законодавства працевлаштування працівників задіяних Товариством у виробничому процесі та функціонуванні цілісного майнового комплексу котельні по вул. К.Маркса, 18а.

Згідно матеріалів справи № 10/24/2011/5003, у проміжних звітах арбітражного керуючого Болховітіна В.М., який виконував повноваження розпорядника майна та ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс", повідомлялося, що вищевказане рішення від 17.09.2009 р. №2050 було предметом судового розгляду.

Так, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.2014 р. року у справі № 2а-12063/11/0212, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Моріс" - відхилено, а постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.02.2012 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року залишено без змін.

У даній ухвалі суду зазначено, що у листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП "Моріс" (далі - Товариство) звернулось до Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі - Виконком) з позовом про визнання не чинними підпунктів 1,2,3,5 рішення Виконкому № 2056 від 17 вересня 2009 року.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 лютого 2012 року позов задоволено. Визнано не чинними підпункти 1, 2, 3, 5 рішення Виконкому № 2056 від 17 вересня 2009 року.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, що на час вирішення спору договір оренди № 2 від 01 квітня 2001 року розірваний, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки апеляційного суду про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, правильними.

Отже, рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17.09.2009 р. № 2050, яким, зокрема, вирішено передати комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на баланс цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К. Маркса, 18а, наразі є чинним.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що за умовами договору оренди цілісного майнового комплексу № 2 від 01.04.2001 р., котельня на території якої перебуває оспорюване рухоме майно є цілісним майновим комплексом.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" передбачено, що відповідна територіальна громада зберігає право власності на передані в оренду об`єкти у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, у тому числі реконструйовані або технічно переоснащені орендарями відповідно до умов договору. Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань на передані в оренду об`єкти, у тому числі реконструйовані або технічно переоснащені, належить власнику орендованого об`єкта - відповідній територіальній громаді (громадам). Вартість такого майна не підлягає відшкодуванню орендарю орендодавцем у разі припинення договору оренди.

За змістом ч. 2 ст. 14 Закону України "Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", орендар повертає орендодавцеві орендований об`єкт у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення разом з усіма поліпшеннями такого об`єкта, проведеними за час його оренди, незалежно від суми нарахованих амортизаційних відрахувань за час оренди. При цьому орендар має право залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого об`єкта, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від цього об`єкта, не завдаючи йому шкоди.

Інші поліпшення, проведені за рахунок власних коштів орендаря, залишаються у власності орендодавця, а їх вартість (крім вартості поліпшень, зроблених орендарем без згоди орендодавця) підлягає компенсації орендарю орендодавцем.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу (єдиний майновий комплекс) - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інші позначення та права, включаючи права на земельні ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 ГК України, єдиний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

Суд звертає увагу на те, що серед переліку об`єктів рухомого майна, яке просить витребувати Позивач та знаходиться на території котельні Відповідача є, зокрема, чотири водогрійні котли Vitomax 200М, які задіяні в процесі виробництва та забезпечують важливу стратегічну функцію - забезпечення тепловою енергією та гарячою водою частини мікрорайону м. Вінниці, про що повідомлено Відповідачем у відзиві на позов, а тому, на переконання суду відчуження даного майна порушить цілісність відповідно єдиного майнового комплексу.

Поряд з цим, згідно що п. 1.1 ст. 1 Статуту КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" (наявний в матеріалах справи), затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 27.06.2019 р. № 1840, Підприємство створене на підставі рішення Вінницької міської ради № 1577 від 10.08.2004 року. Власником Підприємства є Вінницька міська об`єднана територіальна громада в особі Вінницької міської ради (надалі - Власник). Органом, за яким закріплено функції управління Підприємством , є департамент енергетики, транспорту та зв`язку міської ради (далі - Орган управління).

Пунктом 5.3 ст. 5 Статуту КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" визначено, що майно Підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста та передається підприємству в експлуатацію на правах господарського відання. Підприємство користується майном без права його відчуження, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту Підприємства. На це майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів Підприємства. При прийнятті на баланс Підприємства майна комунальної власності територіальної громади м. Вінниці та його поліпшення, його вартість відноситься на поповнення Статутного капіталу Підприємства за рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради.

Згідно абз. 1 п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Враховуючи наведені вище пункти статуту Відповідача та зважаючи на те, що спірне майно не належить КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" на праві власності, а лише перебуває на балансі як цілісний майновий комплекс, а тому Відповідач не вправі відчужувати відповідне майно без попередньої згоди Власника - Вінницької міської ради у відповідності до вищевказаних норм законодавства.

Отже, зважаючи на викладені обставини та беручи до уваги те, що оспорюне майно включено до переліку об`єктів комунальної власності Вінницької міської об`єднаної територіальної громади, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги Позивача до Відповідача про витребування рухомого майна, яке знаходиться на території котельні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", за адресою: вул. М. Шимка (колишня вул. К. Маркса), 18а, м. Вінниця, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, суд звертає увагу на заяву Відповідача № 34/395 від 20.02.2020 року про застосування наслідків спливу строків позовної давності у цій справі.

Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Слід зазначити, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу" (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2020 року року по справі № 10/5026/995/2012, в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів Боржника.

В основу конструкції частини першої статті 261 ЦК України покладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено, тобто носія права, а не іншої особи, у тому числі якій за законом надано повноваження із захисту цього права (у справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий).

А тому, Суд дійшов висновку, що у разі пред`явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; оскільки в протилежному випадку має місце безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.

Дійшовши цього висновку та враховуючи, що ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником), при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме Боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись Боржник в особі уповноваженого органу.

Тому, визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Водночас, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.

Підсумовуючи викладене, з огляду на необхідність відповідно до положень статті 13 ЦК України оцінювати судом добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права і до моменту звернення з позовом, враховуючи обов`язок суду при вирішенні питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, (тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права, Суд дійшов висновку, що у спорі у справі про банкрутство обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2020 року по справі № 14/325"б", положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14).

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу. Отже, при дослідженні питання пропуску позовної давності в спорі слід з`ясовувати, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися боржник в особі уповноваженого органу.

Тож при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2018 року у справі № 904/8293/17, колегія суддів вважає обґрунтованим відхилення судами попередніх інстанцій доводів позивача про поважність причин пропуску строку позовної давності через те, що у справі про банкрутство був призначений новий ліквідатор позивача, з огляду на те, що заміна ліквідатора у справі та призначення нового не є підставою для поновлення строку позовної давності. Стороною у справі є ВАТ "Завод "Дніпропрес" як юридична особа, а дії арбітражного керуючого (прирівняного до службової особи підприємства-боржника) у цій справі є здійсненням прав і обов`язків цієї юридичної особи відповідно до положень статті 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та норм Глави 17 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № Б3/081-12/24.

З огляду на наведені вище правовові висновки Верховного Суду, спростовуються викладені у відповіді на відзив твердження арбітражного керуючого Куліченка М.В., про те, що позов про витребування майна подано Позивачем у межах трирічного строку позовної давності, оскільки про наявність належного Боржнику майна, арбітражний керуючий дізнався після свого призначення ліквідатором (ухвала суду від 25.07.2017 р. у справі №10/24/2011/5003) та ознайомлення із матеріалами справи про банкрутство ТОВ ВКП "Моріс", а також за наслідками отриманих ліквідатором у 2018 році відповідей на запити від державних органів та підприємств щодо наявності та зареєстрованого за Боржником майна.

Крім цього, відповідно до постанови Верховного Суду від 09.04.2020 року у справі №10/Б-743, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3234/16.

Отже, початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

Саме ця остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 має враховуватись судами під час вирішення тотожних спорів, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17.

Також, Суд зазначає, що оскільки право власності боржника на спірне майно було порушено в момент його вибуття з власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли юридична особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з власності оспорюваного майна у володіння іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/18 зроблено висновок про застосування норми права, згідно якого за наявності правових підстав для витребування майна від добросовісного набувача відповідно до статей 387, 388 ЦК України мають застосовуватися положення статті 267 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Стаття 253 ЦК України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В силу ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

За змістом ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписи ст. 260 ЦК України передбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року у справі № 922/1467/19, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Як вказувалося вище, рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 року у справі № 7/144-09 (залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010 року) було вирішено розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 року № 2, укладений між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" повернути Виконавчому комітету Вінницької міської ради за актом прийому-передачі цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К.Маркса, 18а.

Також, за змістом наявного в матеріалах справи листа арбітражного керуючого Куліченка М.В. № 02-15/137 від 25.04.2019 року (адресований Кабінету Міністрів України та Вінницькій міській раді), "07.10.2009 р. працівники та керівник ТОВ ВКП "Mоріс", в порушення умов договору оренди та законодавства, не були допущені на територію котельні представниками Вінницької міської ради та комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго", про що був складений відповідний акт. Тільки 24.12.2009 року, тобто через 2,5 місяці після дострокового та протиправного захоплення котельні представниками Вінницької міської ради та комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго", договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 року № 2 розірвано в судовому порядку згідно постанови Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 7/144-09.

На цьому завершились одинадцять років успішної господарської діяльності ТОВ ВКП"Моріс" та партнерства з міською владою м. Вінниця.

У зв`язку з тим, що господарська діяльність ТОВ ВКП "Моріс" було заблоковано та позбавлено доступу до майна підприємства, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.05.2011 р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ ВКП "Моріс", а ухвалою від 09.06.2011 р. розпорядником майна ТОВ ВКП "Моріс" призначено Болховітіна В.М.".

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що ТОВ ВКП "Моріс" знало про порушення своїх прав та інтересів ще у 2009 році та мало право на звернення до суду із вимогами щодо витребування майна або відшкодування його вартості після набрання законної сили судовим рішенням про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 року № 2 в судовому порядку. Однак, відповідних дій Позивачем вчинено не було.

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ ВКП "Моріс", складеного 26.10.2012 року за участі розпорядника майна Болховітіна В.М., представників комітету кредиторів та ТОВ ВКП "Моріс", виявлено 89 одиниць найменування цінностей ТОВ ВКП "Моріс", на загальну суму 2 282 358,59 грн.

У листі арбітражного керуючого Куліченка М.В. № 02-15/137 від 25.04.2019 року повідомлено, що згідно переліку виявленого майна, 13 одиниць основних засобів підприємства (загальною вартістю 2 027 671,24 грн) знаходяться на території Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", за адресою: вул.К.Маркса, 18А, м. Вінниця та на прилеглій території.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що в інвентаризаційних описах основних засобів ТОВ ВКП "Моріс" № 1, № 2 на 22.10.2012 року, зазначене рухоме майно, яке просить витребувати Позивач у Відповідача, в т.ч., котел водогрійний Vitomax 200М 241004, заводський № НОМЕР_1 , реєстр. № 674, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою та котел водогрійний Vitomax 200М 241005, заводський №714380800167, реєстр. № 675, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою.

Отже, за наслідками проведеної інвентаризації основних засобів Боржника, ТОВ ВКП "Моріс" ще у 2012 році знало про наявність належного йому майна, яке перебувало на території Відповідача.

Водночас, Позивач - ТОВ ВКП "Моріс", будучи об`єктивно обізнаним про перебування належного йому майна на території КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", на протязі близько 8 років не вжив жодних заходів щодо звернення до суду з відповідними вимогами.

Також, слід зазначити, що після оскарження Позивачем за адміністративним позовом рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 року № 2525 щодо передачі на баланс Відповідача віднесених до переліку комунальної власності двох котлів Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 (ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2014 року, ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року та ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 року по справі №127/27435/14-а) та роз`яснення судом касаційної інстанції у № 127/27435/14-а, що заявлені позивачем вимоги підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, ТОВ ВКП "Моріс" в особі уповноваженого органу (ліквідатора) мало право у 2016 році на оскарження відповідного рішення Вінницької міської ради в порядку господарського судочинства, чого останнім зроблено не було (доказів протилежного Позивачем суду не надано).

Зважаючи на викладені обставини, правові висновки Верховного Суду та приписи законодавства, спростовуються викладені у заперечені арбітражного керуючого Куліченка М.В. № 02-15/287 від 14.08.2020 року твердження про те, що саме з 11.02.2019 р. (лист Відповідача № 34/993 від 11.02.2019 р., підготовлений за наслідками отримання останнім актів огляду та перевірки майна ТОВ ВКП "Моріс") є порушеним право ТОВ ВКП "Моріс" на належне йому на праві власності майно та саме з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що Позивач в особі ліквідатора боржника, звернувся до Господарського суду Вінницької області 13.01.2020 року (дата поштового штампа на описі вкладення та дата поштового оформлення відправлення, наклеєного на конверті, якими направлено позов до суду) із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння із пропуском позовної давності за відповідними позовними вимогами, а тому наявні підстави для застосування спливу позовної давності, про що заявлено Відповідачем.

В силу ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В. № 02-15/3 від 03.01.2020 року (вх. № 02.1-34/363/20) до КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька міська рада про витребування рухомого майна по справі № 10/24/2011/5003(902/28/20) в межах справи №10/24/2011/5003, в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 204,00 грн, підлягають віднесенню на Позивача згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В. №02-15/3 від 03.01.2020 року (вх. № 02.1-34/363/20) до КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька міська рада про витребування рухомого майна по справі № 10/24/2011/5003(902/28/20) в межах справи № 10/24/2011/5003, повністю.

2. У зв`язку з відсутністю фінансування суду на відправлення вихідної поштової кореспонденції, копію рішення направити сторонам та третій особі на відомі суду адреси електронної пошти, а саме: арбітражному керуючому Куліченку М.В. - arbitr.pochta@gmail.com; КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" - office@vmte.vn.ua; Вінницькій міській раді - vinrada@vmr.gov.ua.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 17.5 Перехідних положень ГПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 15 лютого 2021 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. 2 прим.: 1 - до справи; 2 - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).