Справа №442/3930/20

Провадження №2/442/115/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Грицай М.М.,

з участю секретаря – Антоненко В.О.,

представника позивача – адвоката Вернієвської О.Б.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Вернієвської О.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Попелівська сільська рада Дрогобицького району Львівської області про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Адвокат Вернієвська О.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , звернулася із позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Попелівська сільська рада Дрогобицького району Львівської області, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач у мережі інтернет на своїй сторінці користувача соціальної мережі Facebook з іменем « ОСОБА_4 » (Оля ОСОБА_5 ) розповсюдила широкому колу громадян недостовірну інформацію у стверджувальній формі про позивачку, яка принижує її честь, гідність та ділову репутацію, а саме: 08 травня 2020 року розмістила публікацію (пост) разом із відео, в якому озвучена недостовірна негативна інформація наступного змісту: «Подивіться люди добрі, ото є лікар – ОСОБА_6 ) ОСОБА_7 . Подивіться, що вона витворяє! Вона не дає жити, вона з сусідами воює вже скільки років. Вона вже до того додумалась, що вона бере сміття, носить на чуже поле, лиє там соляру і там палить. Хоча рядом є її земля, то вона того не робить. От подивіться, вони свідомо беруть і нас топлять дощовою водою. Дощі будуть і нас буде топити. Як може неадекватна людина працювати на такій посаді. Ви мені скажіть? Прошу поширення». 15 травня 2020 року відповідачка розмістила ще одну публікацію (пост) із відео, в якому озвучена недостовірна негативна інформація наступного змісту: «От подивіться люди добрі, що робить ОСОБА_6 лікар Трускавецької міської лікарні. Подивіться, вона викопала трубу, фактично вона її вкрала на комунальній власності на землі сільської ради. Вона її заварювала, забетонувала, нарешті взагалі взяла її і вийняла. От подивіться, що робиться, що робиться з моїми квіточками, моїми ліліями, подивіться. А ще впереді ціла ніч і що мені далі робити. Ми вже викликали і сільську раду, і міліцію, і дільничого. Прийдуть, пофотографують і кожен умиває руки! Що далі ми маємо робити? Будь ласка, підкажіть».

Представник позивача вказала на те, що в позивачки встановлена зовнішня камера відеоспостереження у її будинковолодінні, яка знімає також частину подвір`я відповідачки, і підтверджується те, що саме відповідачка знімала відеозаписи, які були викладені на її сторінці і в яких ОСОБА_1 , не володіючи жодними доказами стверджує, що позивачка постійно конфліктує з сусідами, носить сміття на чуже поле, де і спалює його, свідомо затоплює дощовою водою її, вкрала трубу, яка належала сільській раді. Крім того, ствердила, що ОСОБА_3 є неадекватною людиною і не може працювати на посаді лікаря, у зв`язку з чим позивачка змушена була звернутися до лікаря-психіатра для отримання довідки щодо не перебування її на психіатричному обліку, а тому за станом здоров`я може працювати на займаній посаді лікаря.

Розповсюджена інформація мала на меті дезінформувати та негативно налаштувати проти позивачки невизначене коло осіб, у тому числі, родичів, друзів, колег, ділових партнерів тощо. Крім того, вважає, що інформація подана у формі тверджень (даних) та не може розцінюватись як оціночні судження.

Зазначає також, що згідно протоколу засідання комісії Попелівської сільської ради від 07.05.2020 ними було підтримано та одноголосно проголосовано за те, щоб позивач забрала (витягнула) власну трубу, яку колись проклала з метою відводу стічних вод від свого буднику, а яму, яка утвориться на її місці – засипала. Комісія зобов`язалась перевірити належність виконаних робіт. Позивач разом зі своїм чоловіком виконувала рішення комісії, на що власне агресивно відреагувала відповідачка та здійснила відеофіксацію їх дій, після чого відразу виклала його (поширила) на сторінці в соціальній мережі Facebook.

Таким чином, вважає, що інформація, розповсюджена про позивачку, є негативною та недостовірною, внаслідок поширення якої відбулось порушення особистих немайнових прав позивачки на повагу до гідності та честі та на недоторканність ділової репутації, оскільки така інформація спотворила та принизила її оцінку діяльності з боку громадськості та суспільства, породила сумніви щодо дотримання позивачкою моральних норм та норм закону. Просила визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_3 , інформацію у вигляді відеозапису, що розміщений: ІНФОРМАЦІЯ_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці ОСОБА_1 у мережі Інтеренет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_1 у відео (тривалістю 00 хв 41 сек.), а також інформацію у вигляді відеозапису, що розміщений: ІНФОРМАЦІЯ_3 з ІНФОРМАЦІЯ_4 на сторінці ОСОБА_1 у мережі Інтеренет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у відео (тривалістю 01 хв 02 сек.). Також просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 25000,00 грн та судові витрати.

Позивач у судове засідання не з`явилась, однак, її представник позовні вимоги підтримала та пояснила, що між сторонами попередньо виник земельний спір. У зв`язку із конфліктною ситуацією відповідач 08.05.2020 опублікувала відеозапис у соціальній мережі Фейсбук, а 15.05.2020, коли знову випали рясні дощі, на її сторінці з`явився новий відеоролик, у яких принизливо згадувалось про позивачку. Про це останній почали розповідати на роботі, де вона працює лікарем. З неї насміхалися її співробітники та пацієнти, і це для неї було принизливо, оскільки цінить свою роботу та професію.

Доповнила, що розповсюджена інформація мала на меті дезінформувати та негативно налаштувати проти позивачки невизначене коло осіб, серед яких родичі, друзі, колеги, ділові партнери, тощо. Опублікована інформація стосується саме позивачки та на час поширення даних відео і на день подання даного позову, остання дійсно працює лікарем Трускавецької міської лікарні уже більше 20 років. У спірній інформації неодноразово прямо вказується як її прізвище, так і її посада. Крім того, вважаю, що інформація подана саме у формі фактичних тверджень. Метою цієї інформації є створення негативного ставлення з боку суспільства до неї. У результаті цілеспрямованих умисних дій відповідачки щодо поширення вищезазначеної недостовірної інформації про позивача, і усвідомлювання при цьому нею наслідків своїх дій, що принизили честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 , якій було спричинено значну моральну шкоду.

Зазначає, що відповідач нікуди не зверталася з приводу фіктивної сторінки з її іменем у соціальній мережі, на якій розміщене її є фото. При цьому, відеоролики були викладені в інтернет у той самий день, що й зняті.

Акцентує увагу на висловах відповідачки, які звучать на відзнятих нею відеороликах. Достатньо того, щоб відповідач поширила таку інформацію лише одній особі, і не важливо яким способом, таке слід розцінювати як приниження честі, гідності та ділової репутації позивачки.

Представник позивача також звернула увагу суду на те, що нею було своєчасно надано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та заяву про можливе їх збільшення. Оскільки з поважних причин вона не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених позивачкою судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, просить згідно поданої заяви вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що надані позивачем для суду відеоролики дійсно знімала вона особисто. Її земельну ділянку постійно затоплювали стічні води, тому вона у відчаї зняла позивачку на відео. Однак, своєї сторінки у ОСОБА_8 вона не має і згадані відеоролики туди не викладала. Для чого наприкінці відео вона сказала: «прошу поширення», пояснити не може. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог та пояснив, що відповідач дійсно знімала позивача на відео, але їм невідомо, хто саме поширив таке у соціальних мережах і кому належить сторінка у Фейсбуці, на яку вказує представник позивача. Навряд чи відповідач змогла б назвати свою сторінку англійською. Її фото на згаданій сторінці, на його переконання, не свідчить про те, що ця сторінка у ОСОБА_8 належить саме їй. Оскільки відповідач відео знімала для себе особисто, то й коментувати могла як завгодно. Зі сторони ОСОБА_3 були, на думку відповідачки, неправомірні дії, тому останньою нічого не було спотворено. У той же час, позивачем не доведено, що вказане відео було поширене відповідачкою для інших.

Вислухавши пояснення учасників справи та їх представників, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав показання про те, що з 2002 по 2020 роки він був головою Попелівської сільської ради. Йому відомо, що між ОСОБА_1 та іншими сусідами був спір з приводу стічних вод, оскільки, коли падав дощ, земельні ділянки підтоплювало. У той час у сільську раду зверталась письмово і ОСОБА_3 , яка теж скаржилася на затоплення її ділянки. У сільській раді створили комісію, виходили на місце. Після того, як ОСОБА_3 перекрила трубу, якою стікали води, ОСОБА_1 почала скаржитися на останню. Однак, згодом з`ясувалось, що ця труба позивачки, і вона її забрала. Натомість, було придбано іншу трубу, якою вивели стічні води в іншу сторону. Про відеозаписи ОСОБА_1 йому нічого не відомо.

Судом встановлено, що в соціальній мережі «Facebook» на сторінці користувача « ОСОБА_4 » були розміщені відеозаписи, в яких розповсюджена інформація про позивача ОСОБА_3 . Дані відеозаписи були переглянуті іншими особами, що підтверджується відміткою під ними про кількість переглядів.

Згідно експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, виготовленого ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» на замовлення представника позивача – ОСОБА_10 02.06.2020, встановлено, що в структурі постів, розміщених на сторінці користувача соціальної мережі «Facebook» з іменем « ОСОБА_4 » знаходяться відео-програвачі, які дозволяють переглядати відеоряди із звуковим супроводом. До експертного висновку долучено цифровий носій, яким підтверджується, що оператор Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет здійснив відеозаписи дій на екрані монітора під час перегляду відеорядів, розміщених на сторінці користувача «Olia Kulinich».

Згідно довідки, виданої КНП «Трускавецька міська лікарня» 23.06.2020 № 185, ОСОБА_3 працює в КНП «Трускавецька міська лікарня» на посаді лікаря – уролога відділення хірургічного профілю (хірургія, урологія, травматологія, гінекологія), наказ № 246-ос від 15.05.2020.

З довідки про проходження обов`язкового попереднього та періодичного психіатричних оглядів, виданої КНП «Дрогобицька районна лікарня» Дрогобицької районної ради вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на «Д» обліку не перебуває.

З оглянутого в судовому засіданні диску, на якому розміщені відео-файли, встановлено, що текст, викладений (процитований) у позовній заяві, як недостовірна, негативна інформація про позивача, відповідає тексту, озвученому на відео. При цьому, відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що відеоролики відзняті та прокоментовані саме нею, а знімала їх в силу конфлікту, який виник між нею та позивачкою через стічні води. У той же час, дана інформація відповідачем спростована не була, натомість, ґрунтовних пояснень з приводу висловленої нею наприкінці відео фрази: «Прошу поширення» ОСОБА_1 суду не надала.

Суд зазначає, що статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності зі ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У свою чергу, ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно із ч.1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

За змістом ч. 1- 3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Згідно п. 15 зазначеної постанови, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Пунктом 18 зазначеної постанови передбачено, що обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

З цього випливає, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивачів покладається на відповідачів, а на позивачів покладено лише обов`язок доказування факту поширення такої інформації відповідачами. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 200 ЦК України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Крім цього, суд бере до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 742/1159/18, який зазначив, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Аналізуючи інформацію, поширену відповідачкою у відео, суд дійшов висновку, що така містить фактичні дані та викладена у категоричній стверджувальній формі, у формі констатації конкретних фактів (обставин), а отже, може бути перевірена на предмет її відповідності та дійсності.

Суд дійшов висновку, що вказана інформація є недостовірною, оскільки така не спростована відповідачем, а також негативною, оскільки ОСОБА_1 у ній стверджує про вчинення ОСОБА_3 відповідних дій, зокрема, неетичної поведінки в суспільному житті тощо, і така, на переконання позивача, порушує її право на повагу до гідності, честі і, в тому числі, ділової репутації, зважаючи на те, що остання працює лікарем. Заклики відповідача у відеоролику до поширення такої інформації підтверджують лише про її наміри розповсюдити таку іншим особам. У свою чергу, поява цієї інформації в інтернетпросторі свідчить про її розповсюдження відповідачем щонайменше одній особі, що і є поширенням зазначеної недостовірної та негативної інформації.

У частині 4 статті 32 Конституції України закріплено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то стаття 23 ЦК України передбачає підстави моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв`язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації.

Верховний суд України в п. 9 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

На підтвердження факту заподіяння моральної шкоди в позовній заяві зазначено про те, що після поширення відповідачкою недостовірної інформації позивачці спричинено значну моральну шкоду – втрату немайнового характеру. Через приниження, викликані поширенням недостовірної інформації, погіршилось здоров`я позивачки, репутація як на роботі, так і в особистому житті. При цьому, заподіяння відповідачем моральної шкоди, яку слід оцінити саме в розмірі 25000 грн, позивачем не доведено, а тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і така підлягає стягненню, на переконання суду, в сумі 2000 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, стягненню з відповідача в користь позивача підлягають витрати, понесені на проведення експертизи в розмірі 5160,00 грн, а також судовий збір в сумі 2942,80 грн (840,80 грн + 2102,00 грн).

Керуючись ст.ст.10, 11, 81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов адвоката Вернієвської О.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_3 задоволити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_3 , інформацію у вигляді відеозапису, що розміщений: ІНФОРМАЦІЯ_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці ОСОБА_1 у мережі Інтеренет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у відео (тривалістю 00 хв 41 сек.).

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_3 , інформацію у вигляді відеозапису, що розміщений: ІНФОРМАЦІЯ_3 з ІНФОРМАЦІЯ_4 на сторінці ОСОБА_1 у мережі Інтеренет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у відео (тривалістю 01 хв 02 сек.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заподіяну моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2942,80 грн (дві тисячі дев`ятсот сорок дві гривні 80 коп) сплаченого судового збору та 5160,00 грн (п`ять тисяч сто шістдесят гривень) судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.02.2021.

Суддя  Грицай М.М.