СПРАВА № 2 а - 10 / 2010 р.

      П О С Т А Н О В А

          ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

16 квітня  2010 року     Антрацитівський    міськрайонний суд  Луганської області

                           у складі :   головуючого - судді                    Чигриної   Л.Г.

                                                           при секретарі                                Рашиній    І.В.

розглянувши  в  судовому засіданні у залі суду  м. Антрацит

адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в   м. Антрацит Луганської області « Про  бездіяльність

УПФУ в м. Антрацит   Луганської  області  та  стягнення   недоплаченої  щомісячної соціальної допомоги, згідно  Закону  України   «Про соціальний захист дітей війни»,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1  звернувся  до суду  з  позовом  до  Управління   Пенсійного   Фонду України   в   м. Антрацит   Луганської   області   про  бездіяльність УПФУ в м. Антрацит   Луганської  області  та  стягнення   недоплаченої  щомісячної соціальної допомоги, згідно  Закону  України   «Про соціальний захист дітей війни».

            В обґрунтування позовних  вимог позивач  ОСОБА_1  послався  на те, що він

має правовий статус „ дитини війни".

Відповідачем йому недосплачувалось підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

            Просить суд відновити  йому пропущений строк для звернення до суду за захистом  порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по теперішній час.

            Визнати  неправомірною  діяльність  Управління   Пенсійного   Фонду України   в  

м. Антрацит по нарахуванню  та  виплаті  йому  щомісячної  соціальної допомоги, згідно

Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит нарахувати  та виплатити на його  користь  невиплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 року у сумі  3891 гр. 90  коп.

В   судовому  засіданні    позивач  ОСОБА_1   позовні  вимоги    підтримує, просить їх задовольнити  у повному обсязі.

Зауважив на те, що він  є людиною похилого віку, про порушення своїх прав   дізнався

від свого представника  ОСОБА_2 влітку  2009 року, тому  звернувся за відновленням своїх  порушених прав спочатку до відповідача 1.07.2009 року, а потім  21.09.2009 року - до суду.    

Представник    позивача ОСОБА_1  – ОСОБА_2 в   судовому  засіданні   позовні  вимоги  ОСОБА_1  також   підтримує. Впродовж   судового розгляду справи неодноразово уточнював, змінював та  збільшував  їх об»єм.

Остаточно просить відновити  ОСОБА_1    пропущений строк для звернення до суду за захистом  порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 2010

рік для визнання незаконними  дій (бездіяльності)  УПФУ в   м. Антрацит  Луганської  області  з відмови у виплаті 30 % мінімальної пенсії за віком у вигляді доплати  до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону  України   «Про соціальний захист дітей війни».

Визнати  дії (бездіяльність)  УПФУ в   м. Антрацит  Луганської  області  з відмови у виплаті  30 %  мінімальної  пенсії  за  віком у  вигляді  доплати  до пенсії, передбаченої

ст.6 Закону  України   «Про соціальний захист дітей війни» незаконними та  такими, що порушують   конституційні права та свободи  ОСОБА_1  з  01.01.2006 року по січень 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит  Луганської  області  нарахувати  недонараховану суму на користь  ОСОБА_1, як дитині війни,  щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни"  з  01.01.2006 року по січень 2010 року, з урахуванням коефіцієнту інфляції у зв»язку з несвоєчасною їх виплатою.

Виплатити  недонараховану суму на користь  ОСОБА_1, як дитині війни,  щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни"  з  01.01.2006 року по січень 2010 року, з урахуванням коефіцієнту інфляції у зв»язку з несвоєчасною їх виплатою.

Стягнути з відповідача на користь  ОСОБА_1  судові витрати, державне мито та послуги банку.                    

Зауважив на те, що  ОСОБА_1  є людиною похилого віку, має слабке здоров’я, з 19.09.2006 року страждав на перелом лівого плеча, а з  жовтня 2008 року – на плексопатію плеча зліва, має травму голови, є ветераном праці, мав виробничу травму.

Відповідач -  УПФУ в  м. Антрацит  в судове засідання не з»явився, надіслав заперечення на позов, просив справу розглянути у  відсутності свого представника, вимоги  позивача  ОСОБА_1,  повністю не  визнав посилаючись на те, що  згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що набрав чинності з 1.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Разом з цим ст.7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", вводяться з 1 січня 2006 року, а ст. 6 - в 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України по питаннях бюджету.

В 2006 році урядом не вводився порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно зі ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 цього закону, якою встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячному грошовому забезпеченню, або державній соціальній допомозі, що виплачується замість пенсії, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (окрім тих, на які розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту"), в розмірі 50% надбавки, встановленої для учасників війни.

Зазначив, що позивач  не є інвалідом, тому підвищення до пенсії у 2007 році йому не виплачувалось.

 Після прийняття  Конституційним Судом України  рішення № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року  про визнання неконституційними   змін, внесених до Закону  України "Про соціальний захист дітей війни", Урядом не вводився порядок надання пільг, передбачених ст.6 зазначеного  Закону.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-УІ від 28.12.2007 року (п. 41 розділу II)

встановлено, що в 2008 році дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного

довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

З  22.05.2008 року після скасування Конституційним Судом України  змін, внесених до

Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"

№ 107-УІ від 28.12.2007 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист'" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, проведено  підвищення  у таких розмірах: з 22 травня – 48 гр.10 коп., з 1 липня – 48 гр.20 коп. та з 1 жовтня 49 гр.80 коп..

В 2009 році та січні 2010 року виплати проведені в розмірах на рівні грудня 2008 року.

Вважає, що всі нарахування позивачу  проведені вірно та в межах коштів, виділених з Державного бюджету для виплати підвищень дітям війни.

    Крім того, звернув увагу суду на те, що на цей час відсутній механізм вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії.

Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статі 28 Закону України № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті б Закон)1 України № 2195-ІУ "Про соціальний захист дітей війни". Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем, що зазначено в Ухвалі Конституційного Суду України №   27-у/2009 від 19.05.2009 року.

Тобто, визначення підвищення до пенсії дитині війни в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статі 28 Закону України № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є невірним.

Послався на те, що є недоречним посилання позивача на положення ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено виплату нарахованих сум пенсії, не отриманих з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, за минулий час без обмеження будь-яким строком, оскільки виплата державної соціальної підтримки дітям війни, передбачена статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є додатковою виплатою до пенсії.

Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина.     Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки. Тож в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 Закону.

Крім того, наполягав на застосуванні при розгляді справи строку позовної давності для звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Щодо вимог позивача про стягнення на його користь підвищення до пенсії з урахуванням індексу інфляції та компенсації  втрати частини доходів, звернув увагу на те, що згідно п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року   № 1078 до об'єктів індексації, визначених у п.2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.

    Просить в позивачу ОСОБА_1  відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Суд , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за  своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повно  і всебічно  з»ясованих обставинах  в адміністративній  справі та підтверджених  доказами, які були досліджені в судовому

засіданні ,  вважає  позов  таким , що   підлягає  частковому  задоволенню   з наступних підстав.

    Позивач  ОСОБА_1   має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням  № НОМЕР_1 від 5.01.2006  року та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».(а.с. 6)

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни"  дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення   ( 2 вересня 1945 року)  Другої світової війни було менше 18 років.

    Позивач  ОСОБА_1  громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено паспортом (а.с.5)

          Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від                         18 листопада 2004 року № 2195-ІУ, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

    Суд вважає, що вимоги позивача  ОСОБА_1 у частині підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за 2006 рік не підлягають задоволенню  з наступних підстав.                                          

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від   20.12.2005 року  № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».         Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України  на 2006 рік» від 19.01.2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2.04.2006 року,              пункт 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1.01.2006 року, а ст. 6- у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету», при цьому, Порядок надання пільг, передбачених                    ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.

Положення наведеної норми неконституційними визнані не були та не скасовувались.     Таким чином, суд вважає, що  дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни, за 2006 рік  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – є правомірними.  

Що стосується вимог позивача   ОСОБА_1  у частині підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за 2007 рік, то суд вважає їх такими, що   підлягають  частковому задоволенню  з наступних підстав.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 1.01.2007 року, статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання .чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України    «Про    соціальний   захист дітей війни»  виплачується    особам,  які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) у розмірі 50 %  від розміру надбавки,  встановленої  для  учасників  війни.                                         Ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, була зупинена.

        Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення ст.ст. 71,111 Закону України

«Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті   6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На  час  розгляду даної справи розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише  ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної   заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.    

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з І січня - 380 гр., з 1 квітня - 387 гр., з 1 жовтня - 395 гр..

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15.03.2007 року «Про Державний бюджет Україна на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28.03.2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня -    380 гр., з 1 квітня - 406 гр., з 1 жовтня – 411 гр..

При цьому, вказана стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.28 Закону України « Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410 гр. 06 коп.; 415 гр. 11коп..

     Таким чином, суд  вважає, що з  9.07.2007 року, тобто з моменту прийняття рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6-рп/2007 , відповідач мав нарахувати позивачу  підвищення розміру пенсії, як дитині війни, тому вимоги позивача  ОСОБА_1  

підлягають задоволенню  лише за період з 9.07.2007 року по  31.12.2007 року, а не з 1.01.2007 року по 31.12.2007 року, як просив позивач.

Суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 у частині підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за 2008 рік також  підлягають частковому задоволенню  з наступних підстав.                                          

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України          (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05. 2008 року N10-рп/2008.

    У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін де деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

    Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають, чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з рішення Конституційного суду №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, суд  вважає,  що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком діяло з 22.05.2008 року, оскільки з 1.01.2008 року вказана стаття 6 була викладена в іншій редакції, за якою виплата 30 % підвищення  пенсії  передбачена не була.

    За приписами ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін де деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч.1 ст. 28   Закону

України « Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  для осіб, які втратили працездатність, затверджений прожитковий мінімуму на одну  особу з розрахунку

на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 гр., з  1 липня 2008 року  по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 гр., з 1 жовтня 2008 року по  31 грудня  2008 року в розмірі 498 гр..

Враховуючи, що позивачу, починаючи з 1.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмiрi 10 % прожиткового мiнiмуму для осіб, які втратили працездатність, а повинні провадити виплати, починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року  у  розмiрi   30% мiнiмальної пенсії за віком, а тому суд  погоджується з посиланнями позивача на протиправність  дій відповідача  щодо проведення перерахунку та виплати їй підвищення до пенсії за вказаний період.

Суд вважає, що  лише за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а не з 1.01.2008 року по 31.12.2008  року, відповідач мав нарахувати позивачу   підвищення розміру пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.

Отже, суд  приходить до висновку, що є всі правові підстави для  визнання неправомірними  дій Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит  в порушенні права  позивачки на отримання підвищення до пенсії  у відповідності з вимогами  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням  встановленого законодавством  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином,  суд  в важає, що відповідач мав провести перерахунок та  виплату позивачу   ОСОБА_1   підвищення до пенсії  тільки з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

    Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.    

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і  вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Вважаю  на необхідне поновити позивачу ОСОБА_1  строк  звернення до суду з адміністративним позовом  за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року  та з 22.05.2008 року по  20.09.2008 року включно, оскільки останній пропустив його з поважної причини.  

В судовому засіданні  встановлено, що позивач ОСОБА_1  є людиною похилого віку, має слабке  здоров»я, з 2006 року проходить амбулаторне лікування з приводу  захворювань: з 19.09.2006 року страждав на перелом лівого плеча,  з  жовтня 2008 року – на плексопатію плеча зліва, має травму голови, є ветераном праці, мав виробничу травму.

Про порушення своїх прав дізнався від свого представника  ОСОБА_2 влітку  2009 року, тому  звернувся за відновленням своїх  порушених прав спочатку до відповідача 1.07.2009 року, а потім  21.09.2009 року - до суду.    

З 21.09.2008 року, на думку суду, позивачем ОСОБА_1  строк  звернення до суду з адміністративним позовом  за захистом порушених прав, свобод та інтересів  не  є пропущеним.

Таким чином, суд  вважає на необхідне зобов’язати   вiдповiдача нарахувати та сплатити позивачу пiдвищення до пенсiї, як дитинi війни у розмiрi 30 % мiнiмальної пенсi за віком за період з  9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року ,  з урахуванням фактично виплачених сум.  

Що стосується вимог позивача ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року  по 31.01.2010 року , то вважаю, що такі  вимоги  підлягають  повному  задоволенню  з наступних підстав.

Суд вважає відмову ПФУ в м. Антрацит  в проведенні перерахунку та виплаті позивачу   підвищення до пенсії  за період з  01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року  по 31.01.2010 року  також    неправомірною .

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни"  (у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії  або  щомісячне  грошове  довічне  утримання чи державна  соціальна  допомога, що виплачується замість  пенсії, підвищується  на 30 % мінімальної пенсії за віком.          

Відповідно до ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 року № 835-УІ було надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах та  межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

           Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.     Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей  війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

На виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах:                  з 22 травня - 48,1 гр., з 1 липня - 48,2 гр.  та з 1 жовтня - 49,8 гр..                     Розмір підвищення до пенсії з 1.01.2009 року цією постановою не визначений  та змін стосовно цього питання у 2009 році в вищезазначену постанову не вносилося.           Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1.01.2009 року по даний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.»                           Отже, нарахування та виплата у 2009- 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.                                 Таким чином,  суд  в важає, що відповідач має провести перерахунок та  виплату позивачу   ОСОБА_1   підвищення до пенсії   за період  з  01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року по 31.01.2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.  

Щодо  посилань позивача ОСОБА_1  про зобов»язання відповідача нарахувати та   виплатити йому недоплачену, як дитині війни,  щомісячну  державну  соціальну допомогу  ( боргу)  спочатку у розмірі 3891 гр.90 коп., а потім у сумі 4091 гр.40 коп., то  суд  приходить до висновку, що  вони є необґрунтованими.                         Самостійне здійснення судом перерахунку розміру соціальної допомоги дітям війни стане підміною функції органів  Пенсійного Фонду, що неприпустимо відповідно до чинного  законодавства.                                             Суд вважає на необхідне  с тягнути з   Управління  Пенсійного Фонду України   в                   м. Антрацит  Луганської області   на користь   позивача  ОСОБА_1  недоплачену суму,           як дитині війни, щомісячну державну соціальну  допомогу, передбачену ст. 6   Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»  за період   з  9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року ,  01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року по 31.01.2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.  

Щодо  вимог позивача  ОСОБА_1   про індексацію ( компенсацію ), то вони  на думку суду  також  не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що посилання позивача на наявність правовідносин між сторонами є безпідставними, оскільки, спірні правовідносини

регулюються спеціальним законом і не відносяться до тих,що регулюються правовідносинами зобов'язального права.                                         Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» така компенсація та індексація передбачені тільки у разі, якщо належні громадянинові суми були нараховані та своєчасно не виплачені, а у даному випадку позивачу відповідачем ніяких сум не нараховувалося, у зв'язку з чим вимоги зазначених Законів не виникли, правовідносини не поширюються.                                 Згідно ст.2 Закону України ?ро індексацію грошових доходів виселення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму, відповідно до законодавства.     Відповідно  до  п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 17.07.2003 року   № 1078 до об'єктів індексації, визначених у п.2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.     Відповідно до ст. 94 ч. КАС України  якщо судове рішення  ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України або із місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.                                             Згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.                                         Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_1    сплатив  судовий збір у розмірі                           3 гр . 40 коп.,  згідно  квитанції  від 21.09.2009 року. ( а.с.2).                         Суд вважає на необхідне  стягнути з Державного бюджету на користь позивача ОСОБА_1   суму судового збору в розмірі   3 гр. 40 коп ..                         Що стосується  вимог позивача  ОСОБА_1   про стягнення суми у розмірі 1 гр ., яка  є комісійними доходами банку, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вказана сума не відноситься до судових витрат.

На підставі викладеного,

керуючись ст. ст. 6, 8,9, 87,94, 99,122,160,161,162,163,167  КАС України,

    ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004             року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,             Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007  від 9.07.2007 року,

    Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від                 22.05.2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на

    2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,             Законом  України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»,

        П О С Т А Н О В И В  :

Позовні    вимоги   ОСОБА_1  -   задовольнити  частково.

1.     Поновити  ОСОБА_1  строк  звернення до суду з   адміністративним позовом  до  Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області щодо  захисту  її  порушених прав, свобод та інтересів за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 20.09.2008 року включно, визнавши причину  пропущення строку  звернення  поважною.                                                            

2.     Визнати дії   Управління  Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області  щодо невиплати  соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року по 31.01.2010 року – неправомірними.                                          

3.       Зобов»язати   Управління  Пенсійного Фонду України в  м. Антрацит  Луганської області   здійснити  нарахування   ОСОБА_1     підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період   з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року ,  з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року по 31.01.2010 року,  з урахуванням фактично виплачених сум, в решті  вимог -   відмовити за необґрунтованістю.

4.     Стягнути з   Управління  Пенсійного Фонду України в  м. Антрацит  Луганської області   на користь   ОСОБА_1     недоплачену суму, як дитині війни, щомісячну державну соціальну  допомогу, передбачену ст. 6   Закону України Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  за період   з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року ,  з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року по 31.01.2010 року,  з урахуванням фактично виплачених сум, в решті  вимог -   відмовити за необґрунтованістю.

5.     Стягнути   з   Державного Бюджету  України   на користь ОСОБА_1       витрати, пов»язані   зі   сплатою  судового збору   в   розмірі   3 гр. 40 коп .              ( три  гр. 40 коп.), в решті  вимог -   відмовити за необґрунтованістю.

Постанова  може бути оскаржена  в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі заяви про апеляційне  оскарження  протягом десяти днів з дня її проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                                            Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на

апеляційне оскарження.

Суддя   Антрацитівського   міськрайонного   суду                          Чигрина Л.Г.