Справа № 2-а-1093\2009 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2009 року, суддя Джанкойського міськрайонного суда Автономної Республіки Крим Козуб О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про відновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни за 2006-2007 роки у розмірі 2733 гривні 30 копійок,-
встановив:
20.02.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про відновлення пропущеного строку для звернення з позовом до адміністративного суду та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни за 2006-2007 роки у розмірі 2733 гривні 30 копійок, посилаючись на ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.77 і ст.110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» № 3235-IV від 20.12.2005 року, п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.45,51,61,63,65 Закону України «Про Конституційний суд України», 8, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, ст.55, 95, ст.147,150,152 Конституції України та на п. 5,6 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007, ст.ст.6,17,18,19, 99,100, 104-108 КАС України.
У судове засідання не з'явилася позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлена, надала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутність та підтримання позовних вимог у повному обсязі. Згідно змісту позову позивач просила суд зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни за 2006-2007 роки у розмірі 2733 гривні 30 копійок, відновити пропущений нею строк звернення за захистом прав та інтересів до адміністративного суду за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, пояснивши, що вона має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яке здійснюється згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» та ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з системи пенсійного забезпечення. Підвищення до пенсії за 2006-2007 роки у розмірі, який визначається відповідно до положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», їй не виплачувалося в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідачем Управлінням Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК нарахування та виплата підвищення до пенсії їй як дитині війні у 2006-2007 роках не проводилося. Позивач у позові зазначив стосовно пропуску річного строку звернення до адміністративного суду, який, як вона вважала, пропущений з поважних причин, оскільки вона дізналася про порушення своїх прав з моменту висвітлення у засобах масової інформації про прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року.
У судове засідання представник відповідача УПФУ в Джанкойському районі АРК не з’явився, належним чином повідомлений. Начальником УПФУ в Джанкойському районі АРК надано на адресу суду письмові заперечення, згідно яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, розглянути справу у відсутність їх представника. Відповідно до письмових заперечень відповідачем зазначено, що позивач ОСОБА_1 як дитина війни має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги виникло з 09.07.2007 року, оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп2007, п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” визнано неконституційним, і ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року є діючою з 09.07.2007 року, що відповідно до загальновизнаних принципів права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України , дія нормативно-правового акту у часі необхідно визначати так, що дія його починається з моменту набрання чинності цим актом і зупиняється з закінченням його дії (рішення Конституційного Суду України № 1-рп99 від09.02.1999 року), у зв’язку з чим право позивача у частині отримання ним щомісячної державної допомоги з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року відсутнє. З 01.01.2007 року діяла редакція Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка до 09.07.2007 року не змінювалася, не визнавалася у цей період неконституційною і підлягала застосуванню. Ст.6 вказаного Закону або іншими нормами цього Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачається процедурного порядку здійснення призначення та виплати підвищення до пенсії дітям війни, оскільки ні Законом України “Про соціальний захист дітей війни” ні іншими законодавчими актами не визначено поняття “мінімальної пенсії за віком”, а ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яка встановлює що, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності необхідного страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, містить частину 3, згідно якої встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України від 09.07.2006 року № 1058-ІV. Відсутній конкретний механізм реалізації ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, і питання щодо реалізації вказаної норми Закону не вирішено шляхом внесення змін до Закону. Відповідач посилався у запереченнях на ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,відповідно якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і зазначив, що згідно п.п. 9, 10 Положення “Про Пенсійний Фонд України”, Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів ПФУ через територіальні управління, при цьому реалізація нормативних приписів та пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету ПФУ, який затверджується Постановою КМУ щорічно. Бюджет Пенсійного Фонду України на 2007 рік затверджений Постановою КМУ № 513 від 21.03.2007 року, будь-яких змін до вказаного бюджету не вносилося. Також, представник відповідача зазначив, що згідно ч. 5 ст. 18, ч. 2 ст. 73 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року, кошти Пенсійного фонду України не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Зміна умов та норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону. Відповідно до п. 15 Виключних положень цього Закону, всі інші закони та нормативно-правові акти застосовуються в частині, яка не протиречить цьому Закону, але до вказаного Закону змін стосовно пенсійного забезпечення для окремих категорій громадян, а також особливим умов для дітей війни не внесено. Стосовно виплат щомісячної державної допомоги дітям війни у 2006 році, зазначено відповідачем у запереченнях, що згідно п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в цілях приведення окремих норм законів у відповідність цьому закону, дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено на 2006 рік, при цьому змін до Державного бюджету на 2006 рік не вносилося. Вважають свої дії правомірними та обґрунтованими. Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України, оскільки позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач пропустила річний строк без поважних причин і позивачу було відомо про розмір підвищення до пенсії протягом усього періоду одержання пенсії, у тому числі з 01.01.2006 року, посилалися на п.14 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року. Рішення Конституційного Суду України № 6-рп2007 прийнято 09.07.2007 року і опубліковано у офіційному виданні — Офіційному Віснику України № 52 від 27.07.2007 року, а позивач звернувся до суду 20.02.2009 року. Поважність причин пропуску річного строку звернення до адміністративного суду позивачем не зазначено. Відповідачем у запереченнях зазначено обставини, які не стосуються суті розгляду вказаного адміністративного позову ОСОБА_1, а саме стосовно розміру та порядку, який передбачений для виплати дітям війни підвищення до пенсії у розмірі 10% за 2008 рік, які позивачем не заявлялися і не можуть прийматися до уваги при розгляді вказаного позову, як на підставу заперечення позову ОСОБА_1
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере учать у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, включаючи письмові заперечення відповідача, оцінивши обставини, зазначені сторонами, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком і відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.7). Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року, позивач має право на отримання державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З 01.01.2006 року по 31.12.2007 включно року позивачу не нараховувалася та не виплачувалася відповідачем Управлінням Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що не оспорюється сторонами і підтверджено відповідачем у письмових запереченнях.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року (в редакції, що діяла на спірний період 2006-2007 роки), дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року, зупинено на 2006 рік згідно із п.17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235 від 20.12.2005 року. Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” № 3367 від 19.01.2006 року, п.17 ст. 77 ЗУ “ Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235 від 20.12.2005 року виключено, а ст. 110 вказаного Закону викладено у наступній редакції “Ст. 110.Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст.5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджується з 01.01.2006 року, а ст.6 — у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
П. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195, з урахуванням ст. 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” відповідно до якої встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачуються замість пенсії, відповідно до ст. 6 цього Закону, виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Коституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 111 вказаного Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним), оскільки зупинення дій положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму, та порушується гарантоване у ст. 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Ст. 152 Конституції України передбачено що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і дітей війни.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Суд, при розгляді вказаної справи, встановив, що позивач ОСОБА_1 не отримувала у 2006-2007 роках підвищення, і мала право на отримання вказаної державної соціальної допомоги дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, оскільки Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” № 3367 від 19.01.2006 року, п.17 ст. 77 ЗУ “ Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235 від 20.12.2005 року, яким призупинено дію ст. 6 вказаного Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виключено, а відповідно до положень ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Кабінетом Міністрів України порядок запровадження у 2006 ріці пільг, передбачених ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не був визначений. Дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, а саме до дня прийняття рішення Конституційним судом України № 6-рп2007, оскільки відповідно до п. 3 цього рішення, положення п.12 ст. 71 вказаного Закону втратило чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення. Ст. 73 Закону України “Про Конституційний суд України” № 422\96-ВР від 16.10.1996 року, передбачено, що у разі, якщо Закони та інші правові акти Верховної Ради України або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Право на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Таким чином, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235 від 20.12.2005 року ( із внесеними змінами), для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року встановлено прожитковий мінімуму для осіб, які втратила працездатність: з 1 січня 2006 року – 350 гривень, з 01.04.2006 року – 359 гривень, з 1 жовтня 2006 року – 366 гривень.
Ч.3 ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 встановлено, що у 2007 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006, збільшений на 1 відсоток.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання соціальної допомоги, яка прямо передбачена законом. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання державної соціальної допомоги, і наділена як дитина війни, зазначеною соціальною гарантією. Держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Посилання відповідача УПФУ в Джанкойському районі АР Крим на те, що мінімальна пенсія встановлена для нарахування соціальних надбавок визначена Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, яка виплачується до пенсії, оскільки суперечить нормам діючого законодавства. Застосуванню підлягають норми Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії».
Суд вважає, що дії відповідача є неправомірними щодо не нарахування і не виплати щомісячної державної соціальної допомоги дитині війні ОСОБА_1 в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до діючого законодавства у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, оскільки вказані дії не відповідають вимогам Конституції України, Рішенню Конституційного суду України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що діяла у спірний період 2007 року. Посилання представника відповідача на те, що відсутній механізм виплат спірних сум та відсутність внесення змін до Закону, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки Законом України “Про соціальний захист дітей війни” визначені порядок та органи, на які покладений обов'язок виконувати виплати державної соціальної підтримки дітей війни та встановлені джерела фінансування цих виплат. Норми Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, якими керувався відповідач, визнані неконституційними та не відповідають основному Закону України – Конституції України і обжемують права громадян, знижують життєвий рівень громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму та порушують гарантоване у ст. 48 Конституції України право кожного громадянина на достатній життєвий рівень.
Суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, про що заявлено відповідачем, оскільки строк звернення до суду про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006 і 2007 роки позивачем пропущений без поважних причин, оскільки позивач звернулася з вказаним адміністративним позовом до суду 20.02.2009 року, тобто поза межами річного строку, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України. Законом України «Про соціальний захист дітей війни», як є спеціальним Законом за вказаними правовідносинами, не передбачено спеціальних строків виплати підвищення до пенсії, а тому застосовується загальний річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, передбачений ст.99 КАС України. У позові позивач зазначив, що вона дізналася про порушення своїх прав з моменту висвітлення у засобах масової інформації про прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, але не зазначила коли саме і з яких засобів.
Суд, відповідно до вимог ст.ст. 94 КАС Ураїни, відмовляє у стягненні на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 8 гривень 50 копійок, оскільки в задоволенні позовних вимог їй відмовлено. У стягненні на користь позивача витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 7 гривень 50 копійок сплачених позивачем при поданні позову суд відмовляє, оскільки вказані витрати при подані адміністративного позову не передбачені КАС України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 11,12, 14, 70, 71, 94, 99, 100,ч. 3 ст. 122, ст.ст. 159, 160, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
постановив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про відновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни за 2006-2007 роки у розмірі 2733 гривні 30 копійок у повному обсязі.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, складання її повного тексту заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Козуб О.В.