СПРАВА № 2 а - 913 / 2010 р.
П О С Т А Н О В А
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
12 квітня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області
в складі : головуючого - судді Чигриної Л.Г.
при секретарі Рашиній І.В.
розглянувши в судовому засіданні у залі суду м. Антрацит
справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці
та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області
„Про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахувати та сплатити одноразову компенсацію»,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області про визнання
дій відповідача протиправними, зобов’язання нарахувати та сплатити одноразову компенсацію.
В обгрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 послався на те, що він є
громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС 1 категорії і користується пільгами встановленими законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням cepii НОМЕР_1 від 25.12.2009 року.
У зв»язку з захворюванням, пов»язаним з виконанням обов’язків воїнської служби із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Луганською обласною МСЕК йому з 11.12.2009 року була встановлена 3 група інвалідності по 1.01.2013 року.
Згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на одноразову компенсацію, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, розмір якої для інвалідів
3 групи становить 30 мінімальних заробітних плат.
Листом від 17.02.2009 року відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області - повідомив йому про те, що всі компенсаційні заплати передбачені ст. 48 Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що базуються на розмірі мінімальної зарплати, виплачуються у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України.
Відповідач зазначив, що вказане стосується і одноразової компенсації учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та послався на те, що постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року розмір одноразової компенсації для інвалідів 3 групи встановлено -189 гр. 60 коп. Відповідно з розмірами встановленими зазначеною постановою йому було проведено нарахування одноразової компенсації, як інваліду 3 групи в розмірі
189 гр.60 коп., однак на даний час виплата компенсації відповідачем йому не проведена у зв"язку з відсутністю відповідних коштів.
Вважає, що відповідач невірно провів йому нарахування, всупереч Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік», згідно якого мінімальна заробітна плата на грудень 2009 року складала 744 гр..
Вважає, що відповідач повинен був провести розрахунок одноразової допомоги виходячи з 30 мінімальних заробітних плат, яка на час встановлення йому групи інвалідності становила 744 гр., а сума, яка повинна була йому виплачена, мала складати не 189 гр. 60 коп., а 22 320 гр.:
30 х 744 гр. = 22 320 гр.
Оскільки він фактично суму нарахованої компенсації в розмірі 189 гр. 60 коп. не отримав, то просить стягнути з відповідача суму компенсації у розмірі 22 320 гр, а
дії Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області щодо відмови у виплаті одноразової компенсації, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та інваліду 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнати протиправними.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 не з’явились.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву від 23.03.2010 року про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги ОСОБА_1
підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі. ( а.с. 21)
Відповідач – Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області в судове засідання також не з’явився, представник відповідача Олейнікова Л.І. подала заяву від 23.03.2010 року про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала , в запереченні на позов зазначила, що ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміри компенсаційних виплат визначені залежно від розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно ст. 63 вказаного Закону фінансування витрат, пов’язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з ч. 2 ст.95 Конституції України виключно Законом України «Про Державний Бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Частиною 2 ст.4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону України « Про Державний Бюджет України». Виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету, держава гарантує виплату одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності захворювання пов’язане з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи в розмірах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 26.07.1996 року № 836.
Паспорт бюджетної програми, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства фінансів України від 10.02.2009 року № 51/118 передбачає виплату одноразової компенсації при встановленні інвалідності громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і обсяг бюджетного призначення на ці цілі відповідно до розмірів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07. 1996 року.
Відповідно до розмірів встановлених вищевказаною постановою позивачу нараховано 189 гр. 60 коп., виплата буде проведена при надходженні коштів.
Крім того, послалась на те, що відповідно до ст. 48 Закону України " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » розмір мінімальної зарплати для виплати одноразової компенсації визначається на момент встановлення інвалідності.
На момент встановлення інвалідності ОСОБА_1 11.12.2009 року діяло положення ст. 71 Закону України " Державний бюджет України на 2009 рік " якою надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Зазначене положення ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік " не визнано неконституційним.
Вважає, що при нарахуванні одноразової компенсації ОСОБА_1 дії Управління були правомірними. Управління діяло відповідно до Конституції України, діючого законодавства та постанов Кабінету Міністрів України.
Зауважила на те, що Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради заперечує про зобов'язання Управління зробити донарахування та виплату одноразової компенсації в розмірі 22320 гр..
Пунктом 6 ст. 51 Бюджетного Кодексу України встановлено, що будь – які зобов'язання, взяті юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та Законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державно бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Згідно зі ст.119 та ст.121 Бюджетного Кодексу України Управління, як одержувач коштів Державного бюджету, несе цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність за нецільове використання цих коштів.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства фінансів України від 10.02.2009 року № 51/118 затверджено паспорт бюджетної програми на 2009 рік за КПКВК 2501250, яким передбачена виплата одноразової компенсації при встановленні інвалідності в розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07. 1996 року.
Зазначене свідчить про те, що Управління не вправі було збільшити виплати і провести донарахування за рахунок коштів Державного бюджету України на користь
ОСОБА_1 одноразової компенсації у сумі 22 320 гр., оскільки це призведе до нецільового використання бюджетних коштів.
Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Суд , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повно і всебічно з»ясованих обставинах в адміністративній справі та підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні , вважає позов таким , що підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС 1 категорії. ( а.с.9)
У зв»язку з захворюванням, пов»язаним з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, він з 11.12.2009 року був визнаний інвалідом 3 групи до 1.01.2013 року, внаслідок захворювання, пов»язаного з виконанням обов’язків воїнської служби із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.( а.с.10)
У зв»язку з встановленням позивачу ОСОБА_1 3 групи інвалідності, відповідачем була нарахована одноразова компенсація в розмірі 189 гр. 60 коп., згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виплата позивачу ОСОБА_1 вказаної одноразової компенсації відповідачем не проведена у зв"язку з ненадходженням відповідних коштів.( а.с.12)
Суд не погоджується з такою позицією відповідача і вважає її необґрунтованою.
Позивач ОСОБА_1, як інвалід 3 групи 1 категорії має право на одноразову компенсацію, передбачену для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, внаслідок Чорнобильської катастрофи у зв»язку з встановленням, згідно висновку МСЕК від 11.12.2009 року, інвалідності 3 групи.
Згідно ст. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам
ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім»ям, які втратили годувальника із числа осіб віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов»язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в розмірах, зокрема, інвалідам 3 групи –
30 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч.7 ст.48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно ст.19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 25.07.1996 року « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено конкретні розміри компенсаційних виплат у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким встановлено розмір допомоги як кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати величину на час виплати.
Відповідно до ст. 55 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік», із змінами, внесеними згідно із Законом № 1715-VI ( 1715-17) від 06.11.2009 року,
розмір мінімальної заробітної плати з 1.11.2009 року встановлено в сумі 744 гр.
Вказаний Закон не містить будь-яких обмежень щодо застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Більш того, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017 від 5.10.2000 року визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.
Відповідно до норм ст.ст. 5,6 Закону України « Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017 від 5.10.2000 року, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку.
Відповідно до ст. 17 вказаного Закону основні державні соціальні гарантії встановлюються Законами України з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень – до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір виплат, який застосовував відповідач, тривалий час не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд вважає, що відповідач повинен був застосовувати ст. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України « Про Державний бюджет України на 2009 рік», при цьому розрахунок одноразової компенсації у зв’язку з встановленням позивачу 3 групи інвалідності мав бути таким:
30 х 744 гр. = 22 320 гр., де
- 30 – кратність відносно до розміру мінімальної заробітної плати при компенсації інвалідам 3 групи;
- 744 гр. – величина розміру мінімальної заробітної плати на грудень 2009 року, згідно Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік», із змінами, внесеними
згідно із Законом № 1715-VI ( 1715-17) від 06.11.2009 року.
Оскільки позивач ОСОБА_1 фактично суму нарахованої компенсації в розмірі 189 гр. 60 коп. не отримав, то відповідач повинен йому виплатити суму в розмірі 22320 гр.
Суд вважає, що дії Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області щодо відмови позивачу у виплаті одноразової компенсації у зв’язку із встановленням 3 групи інвалідності внаслідок
ненадходження відповідних коштів - є протиправними.
Суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 суми одноразової компенсації у зв"язку з встановленням
3 групи інвалідності в розмірі 22 320 гр..
Відповідно до ст. 94 ч. КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України або із місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа. Згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За ч.2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року ( із змінами та доповненнями) громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільняються від сплати державного мита Суд не стягує з відповідача (із місцевого бюджету) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору, оскільки згідно п.37 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України " Про державне мито" від 21.01.1993 року ( із змінами та доповненнями) органи соціального забезпечення звільняються від сплати державного мита.
На підставі викладеного,
керуючись ст. ст. 6, 94,99,122,160,161,162,163,167 КАС України,
ст.19 Конституції України, Законом України « Про статус та соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
Законом України « Про державний бюджет України на 2009 рік», із змінами, внесеними згідно із Законом № 1715-VI ( 1715-17) від 06.11.2009 року,
Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017 від 5.10.2000 року, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
1. Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області щодо відмови у виплаті одноразової компенсації у зв’язку із встановленням 3 групи інвалідності – протиправними.
2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області за рахунок коштів Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 невиплачену одноразову компенсацію у зв"язку з встановленням 3 групи інвалідності в розмірі 22 320 гр. ( двадцять дві тисячі триста двадцять гр.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на
апеляційне оскарження.
Суддя Антрацитівського міськрайонного суду Чигрина Л.Г.