ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" серпня 2006 р. Справа № 14/225-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Друзяк К.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Херсон,
до відкритого акціонерного товариства "Південний електромашинобудівний завод", м. Нова Каховка Херсонської області, про стягнення 82396грн. 44коп. заборгованості по сплаті штрафних санкцій, за участю представників позивача: Осипова Л.І., дов. № 01-12/6 від 10.01.2006р., Марченко І.П., дов. № 01/12-7 від 14.08.2006р., відповідача: Роза І.П., дов. № 4028/1037 від 18.07.2006р.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 82396грн. 44коп. заборгованості по сплаті штрафних санкцій за недотримання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Представник позивача на засіданні суду надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в ході судового засідання надав усні пояснення відповідно до яких заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.
1. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції, що існувала на момент виникнення спірних правовідносин, для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлює норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Статтею 18 вказаного Закону встановлено коло суб'єктів, які здійснюють працевлаштування інвалідів, так, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Як стверджує відповідач, він звертався до прокурора м. Нова Каховка, вказуючи про готовність приймати на роботу інвалідів, інформував міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, проте, згідно довідки відділу кадрів у 2005 році інвалідів для працевлаштування на ВАТ "Південелектромаш" не направлялись.
Згідно Постанови КМУ від 03.05.1995р. № 314, якою затверджено Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, робоче місце для інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.
Згідно з проведеною атестацією робочих місць за умовами праці на ВАТ "Південелектромаш" 3 01.04.2005р. по 01.07.2005р., висновками головного державного експерта умов праці Херсонської області №№ 45, 54, 61, 78, 92 підтверджено наявність 608 робочих місць з важкими і шкідливими умовами праці, на яких праця інвалідів заборонена.
Відповідач звертає увагу на те, що ст. 17 Закону України від 21.03.1991р. № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", дозволяє інвалідам працювати на підприємствах з звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.
Ст. 5 Закону України від 14.10.1992р. № 2694-ХІІ "Про охорону праці", забороняє пропонувати працівникам роботу, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.
Згідно п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів на робочому місці інваліда повинні бути створені "необхідні умови праці інваліда". Таким чином, на думку відповідача, праця інвалідів може застосовуватися на тих підприємствах і на тих посадах, де це являється об'єктивно можливим з урахуванням особливостей захворювання інваліда. А у випадках, якщо умови праці передбачають підпвищений ризик для життя та здоров'я особи або являються важкими чи шкідливими, то на ткаих посадах праця інвалідів відповідно до наведених правових норм використовуватися не може.
З питанням щодо зменшення нормативу працевлаштування інвалідів відповідач звертався до Новокаховської міської ради та Фонду соціального захисту інвалідів, про це не принесло ніяких результатів.
Відповідно до ст. 20 Закону України від 21.03.1991р. № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції, що існувала на момент виникнення спірних правовідносин, сплату штрафних санкцій підприємства, установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їхньому розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Тобто, на думку відповідача, закон чітко встановлює джерело, з якого мають сплачуватися штрафні санкції.
У судовому засіданні оголошувалась перерва для підготовки вступної та резолютивної частин постанови.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі (їхніх представників), що прибули в судове засідання, дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд,
в с т а н о в и в :
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-ХІІ, в редакціях Законів України від 14.10.1994р. № 204/ВР, від 05.07.2001р. № 2606-ІП та від 15.06.2004р. № 1771-IV (далі Закону) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно з наданою державною статистичною звітністю, затвердженою наказом Мінпраці України від 29.12.2004р. № 338, (форма № 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік"), встановлений Законом норматив в ВАТ "Південний електромашинобудівний завод" в 2005 році не виконано - при нормативі працевлаштування "90 осіб" фактично працювало 76 інвалідів.
Пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. № 314 визначено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином, обов'язок зазначених органів щодо працевлаштування інвалідів виникає лише після надання підприємствами відповідної інформації про наявні робочі місця для інвалідів.
Згідно з інформацією Новокаховського міського центру зайнятості відповідач протягом 2005 року щомісяця надавав "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках" за формою № 3-ПН, але тільки в листопаді та грудні інформував про наявність вакансій. При дослідженні судом наявних у справі письмових доказів, а саме представлених відповідачем звітів за формою 3-ПН встановлено, що про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для інвалідів відповідач інформував міський центр зайнятості лише станом на 28.12.2005 року.
До управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради відповідач протягом 2005 року з питанням про направлення інвалідів для працевлаштування не звертався.
Оскільки результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником, в даному випадку інвалідом, та власником або уповноваженим ним органом (стаття 21 Кодексу законів про працю України), то безпосереднє працевлаштування здійснює власник або уповноважений ним орган підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності та господарювання.
У зв'язку з невиконанням встановленого ст. 19 Закону нормативу, в силу дії ст. 20 зазначеного Закону, п. 3, 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою КМУ від 28 грудня 2001 року № 1767, відповідач був зобов'язаний не пізніше 15 квітня 2006 року самостійно сплатити в доход Державного бюджету на рахунок Державного казначейства штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом і складає 82396грн. 44коп.
Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не пов'язує застосування штрафних санкцій з будь-якими іншими обставинами, що перешкоджали працевлаштуванню інвалідів, оскільки вказана відповідальність є за своєю природою альтернативним зобов'язанням.
За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню, а заперечення відповідача проти позову не приймаються господарським судом до уваги.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 94, 161-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Південний електромашинобудівний завод", ідентифікаційний код - 00213196, адреса - будинок № 35, вул. Першотравнева Херсонської області, р/рахунок - № 26007302820086 ХФ ПІБ м. Нова Каховка, МФО - 352264 на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, ідентифікаційний код - 24104230, адреса - будинок № 5-а, вул. 40 років Жовтня, місто Херсон, р\рахунок - № 31212230600002 в банку УДК по Херсонській області, МФО - 852010, одержувач ВДК по м. Херсону, код 24104230, 50070000; 01- платежі до Фонду соціального захисту інвалідів, 82396грн. 44коп. заборгованості по сплаті штрафних санкцій.
Виконавчий лист видати після набрання судовим рішенням законної сили та звернення заінтересованої особи з відповідною заявою.
3. Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
4. Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ю.В. Гридасов
Дата складення постанови у повному
обсязі відповідно до статті 160 Кодексу
адміністративного судочинства України 19.08.06 р.