Єдиний унікальний номер 219/7176/20

Номер провадження 22-ц/804/308/21        

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021  року                                                                                                                     м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Космачевської Т.В.,

суддів: Корчистої О.І., Канурної О.Д.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Медінцевої Н.М. в місті Бахмуті Донецької області, повне судове рішення складено 09 листопада 2020 року, в справі номер 219/7176/20 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів державної допомоги,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2020 року до Артемівського міськрайонного суду Донецької області звернулось УПСЗН Бахмутської міської ради з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення надміру виплачених коштів державної допомоги, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 09 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до УПСЗН Бахмутської міської ради із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації пільг з проханням про призначення їй державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям.

В розписці-зобов`язанні від 09 січня 2019 року відповідачка зазначила, що вона не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, не є приватним підприємцем.

У заяві на призначення допомоги відповідач взяла на себе обов`язок повідомити про всі зміни у сім`ї, ставила свій підпис і усвідомлювала, що надання неточних чи неповних відомостей тягне за собою відповідальність за законодавством України та одночасно давала згоду на отримання інформації відносно себе, та членів своєї сім`ї, пов`язаною з наданням допомоги, уповноваженими особами управління. Своїм підписом відповідач підтвердив поінформованість, що вся інформація подана у заяві, а також документи додані до неї, можуть бути перевірені органом соціального захисту населення для забезпечення цільового використання бюджетних коштів, а також підтвердив достовірність цієї інформації.

11 лютого 2019 року позивачем прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям.

11 лютого 2019 року відповідачці призначена державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям: з 01 січня 2019 року по 20 червня 2019 року у розмірі 2924,02 грн. щомісяця, з 21 червня 2019 року по 30 червня 2019 року у розмірі 3298,96 грн щомісяця.

11 лютого 2019 року призначена державна соціальна допомога на дітей одиноким матерям: з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року у розмірі 1115,67 грн. щомісяця.

Згідно з актом №22 про проведення перевірки правильності та достовірності інформації, наданої ОСОБА_1 для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, від 03 липня 2019 року виявлено надання відповідачкою недостовірних даних щодо сукупного доходу сім`ї, а саме приховано факт отримання чоловіком відповідачки – ОСОБА_2 доходу отриманого у ТОВ «Керамик-Арт» з липня 2018 року по грудень 2018 року, що вплинуло на визначення розміру призначеної державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року.

Тому  позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачені кошти

державної допомоги у розмірі 7464,84 грн.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2020 року в задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів державної допомоги відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодився позивач УПСЗН Бахмутської міської ради, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зауважує, що на підставі заяви відповідачки Управлінням 11 лютого 2019 року прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям. 

Згідно з актом №22 про проведення перевірки правильності та достовірності інформації, наданої ОСОБА_1 для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, від 03 липня 2019 року виявлено надання відповідачкою недостовірних даних щодо сукупного доходу сім`ї, а саме приховано факт отримання чоловіком відповідачки доходу отриманого у ТОВ «Керамик-Арт» з липня 2018 року по грудень 2018 року

Вважає, що надання недостовірної інформації відповідачкою вплинуло на визначення розміру призначеної державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року.

В відзиві на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_1 просила суд залишити без задоволення апеляційну скаргу УПСЗН Бахмутської міської ради, рішення суду першої інстанції – без змін.

Вважає апеляційну скаргу позивача необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Зазначає, що 14.01.2019 року в бухгалтерії ТОВ «Керамік-Арт» вона отримала довідку про доходи свого чоловіка, яку надала до УПСЗН Бахмутської міської ради, довідка була перевірена спеціалістом позивача.

На час звернення до УПСЗН Бахмутської міської ради вона надала всі достовірні дані про себе, свою сім`ю, власність, доходи та майно.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову УПСЗН Бахмутської міської ради.

Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються  як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до свідоцтв про народження у ОСОБА_1 є троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8-9).

З заяви ОСОБА_1 від 09 січня 2019 року вбачається, що відповідачка просила позивача призначити їй щомісячну державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї, державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям (а.с. 10-12).

Згідно з довідкою про склад сім`ї відповідача від 21 січня 2019 року до складу сім`ї ОСОБА_1 входять: ОСОБА_2 , чоловік, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , син, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 17).

З довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_1 отримала щомісячну одноразову допомогу при народженні 1-єї дитини, з липня 2018 року по грудень 2018 року в загальній сумі 5160,00 грн (а.с. 18).

З довідки про отримання пільг від 02 січня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 за період з 01 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року не отримувала пільг, згідно з копією довідки про доходи з липня 2018 року по грудень 2018 року не отримувала доходи за місцем роботи (а.с. 19-20).

Відповідно до довідки про доходи від 14 січня 2019 року, виданої ТОВ «Керамік-Арт», ОСОБА_2 отримав заробітну плату за період з липня 2018 року по грудень 2018 року без податків в загальній сумі 20241,92 грн, сплачено ним аліментів за цей період в розмірі 6220,66 грн. (а.с. 21).

З довідки від 27.06.2019 року вбачається, що ОСОБА_2 працює в ТОВ «Керамік-Арт» з 01.12.2013 року на посаді електромонтера з обслуговування підстанції, за період з липня 2018 року по серпень 2018 року та з вересня 2019 року по грудень 2019 року  отримав дохід в розмірі 17936,14 грн (а.с. 29).

Згідно з рішенням від 11 лютого 2019 року ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям за період з  01.01.2019 року по 20.06.2019 року в розмірі 2924,02 грн, за період з 21.06.2019 року по 30.06.2019 року в розмірі 3298,96 грн (а.с. 24).

Рішенням від 11.02.2019 року ОСОБА_1 призначено допомогу сім`ям з дітьми  за період з 01.01.2019 року по 30.06.2019 року в розмірі 1115,67 грн (а.с. 25).

Відповідно до рішення від 03 липня 2019 року ОСОБА_1 , призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім?ї за період з 01.01.2019 року по 20.06.2019 року в розмірі 1887,24 грн, з 21.06.2019 року по 30.06.2019 року в розмірі 2262,18 грн (а.с. 30).

Згідно з рішенням від 03.07.2019 року ОСОБА_1 призначено допомогу сім`ям з дітьми  за період з 01.01.2019 року по 30.06.2019 року в розмірі 908,31 грн (а.с. 31).

Актом №22 про проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій та соціальної допомоги від 03 липня 2019 року встановлено, ОСОБА_1 надано невірну інформацію про доходи, внаслідок цього було надмірно виплачено кошти в сумі 7464,84 грн протягом періоду з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року (а.с. 26-27).

З копії листів від 23 серпня 2019 року на ім`я відповідача, вбачається, що ОСОБА_1 повідомлялась позивачем про те, що їй за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року надмірно виплачено кошти допомоги одиноким матеріям у розмірі 1244,16 грн, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у розмірі 6220,68 грн (а.с. 34-39).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей відповідачем, що вплинуло або могло вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване

право   чи   цивільний   інтерес.   Порушення   права   пов`язане   з   позбавленням   його  володільця

можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» визначено, що соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі у розмірі, який залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Цей Закон спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям.

Порядок призначення та виплати соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім`ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації. У заяві дається згода сім`ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону. До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються, зокрема, декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім`ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону).

Статтею 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» встановлені умови, за яких державна соціальна допомога не призначається, зменшується її розмір або припиняється виплата.

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №250 соціальна допомога призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

За змістом пункту 6 Порядку №250 для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу праці та соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї).

Форма декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (зі змінами), затверджена наказом Міністерством соціальної політики України від 22 липня 2003 року №204, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2003 року за №709/8030 (був чинний на момент звернення відповідача за призначенням соціальної допомоги).

У частині четвертій статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» визначено, що якщо сім`єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

Відповідно до пункту 25 Порядку №250 виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 (провадження №61-33727сво18).

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц (провадження №61-29030св18).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

В  матеріалах  справи  відсутні  відомості  про  те,  що  ОСОБА_1 ,  подаючи  декларацію про

доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та не

вказавши у ній відомості про доходи чоловіка ОСОБА_2 , мала на меті навмисно приховати ці дані.

Отже, враховуючи соціальний статус сім`ї відповідачки, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідачки, апеляційний суд вважає, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, висновків суду не спростовують та не впливають на правильність винесеного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати позивача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради залишити без задоволення, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2020 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді:

Повне судове рішення складено 11 лютого 2021 року.

Суддя: