ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6575/20

Провадження № 2/210/562/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"04" січня 2021 р.                                                         м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Ступак С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику в наслідок ушкодження його здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Гузєв І.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди працівнику в наслідок ушкодження здоров`я.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30 листопада 2020 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 працючи в період часу з 10.11.1983 по 10.10.1997 року на посаді гірничого майстра шахти «№1 ім. Артема» РУ ім. Кірова ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», здійснював нагляд за виконанням технологічних операцій і безпосередньо особисто виконував окремі операції, підпадав під вплив несприятливих факторів виробничого середовища від працюючих машин та механізмів. 10.10.1997 року рішенням лікувальної експертної комісії ДУ «Україниський науково-дослідний інститут промислової медицини» позивачу було встановлено професійні захворювання: двобічний кохлеарний неврит з легким ступенем зниження слуху. Туговухість І ст.

Представник позивача зазначає, що позивач 30.10.1997 року, вперше пройшов огляд лікарсько-трудовою експертною комісією, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 5 %, 01.10.1998 року повторно позивачу було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 5 % по кохлеарному невриту, та визначено необхідність в оздоровленні в профілакторії, 29.11.2000 року повторно позивачу було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 5 % по кохлеарному невриту, та визначено необхідність в оздоровленні в профілакторії, 29.10.2002 року повторно позивачу було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 5 % по кохлеарному невриту, 01.11.2004 року повторно позивачу було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 10 % по кохлеарному невриту, 28.09.2006 року повторно позивачу було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 15 % по кохлеарному невриту, та визначено необхідність в забезпеченні медикаментозним лікуванням, 12.10.2009 року повторно позивачу було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 15 % по кохлеарному невриту з 01 вересня 2009 року безстроково, та визначено необхідність в забезпеченні медикаментозним лікуванням. Таким чином, Позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії і лікування.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено звичайний спосіб життя позивача, його систематично турбують патологічні зміни у внутрішньому вусі, які викликають запаморочення і порушення координації рухів, та призводять до головного болю, загальної слабкості. Вказані вимушені негативні зміни призводять до зниження якості життя позивача.

Шахту ім. Артема РУ ім Кірова, на якій працював позивач, передано на баланс до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». На момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», являється також правонаступником ш. № 1 ім. Артема Рудоуправління ім. Кірова ВО «Кривбасруда» У зв`язку з чим, просить суд стягнути на користь позивача 70845,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Представник Відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Стаднік Я.В. подала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що підприємство не погоджується з доводами та вимогами Позивача, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідно до ч.1-4 ст.153, ст.158 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничий приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо. Наголосила на тому, що Позивачем надано Акти розслідування причин профзахворювання, та копії трудової книжки його загальний стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів 14 років, на шахті № 1 ім. Артема РУ ім. Кірова ВО «Кривбасруда» концерну «Укррудпром».

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником РУ ім. Кірова. Згідно наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001 «Про подальшу реструктуризацію РУ ім. Кірова» передано об`єкти та виробничі потужності Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення статутного фонду. Відповідно до зазначеного наказу перехід прав і обов`язків від Державного підприємства до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» не відбувся.

Відповідно до Наказу Міністерства промислової політики України від 07 квітня 2004 року №166 «Про створення ВАТ «Криворіжсталь» створено акціонерне товариство «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» шляхом перетворення Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Затверджено Статут відкритого акціонерного товариства «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь». У зв`язку з вищевикладеним, вбачається, що Рудоуправління імені Кірова ВО «Кривбасруда» не передавало свої права і обов`язки Відповідачу, отже, відповідач не є правонаступником ДП «Рудоуправління ім. Кірова».

Відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2011 по справі №Б38/330-10 ліквідовано юридичну особу Державне підприємство «Рудоуправління ім. Кірова». Також, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа - Державне підприємство «Рудоуправління ім. Кірова» припинена, дата запису - 20 вересня 2011 року, номер запису 12271170019006457. З цього вбачається, що Державне підприємство «Рудоуправління ім. Кірова» існувало до 2011 року та припинено без правонаступництва.

Позивач оцінив свої моральні страждання в розмірі, що становить 70845,00 грн., відповідач вважає суму завищеною, такою, що не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої стверджує позивач. Вказана сума позовних вимог абсолютно не відпповідає вимогам розумності та справедливості.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці НОМЕР_1 виданої на ім`я ОСОБА_1 , останній з 10.11.1983 року прийнятий на шахту № 1 «ім. Артема» підземним горним майстром на підземних роботах по видобутку руди, 08.10.1985 року переведений підземним горниммайстром на дільницю № 1 шахти «ім. Артема», працював до 30.12.1998 року, та був звільнений з підприємства на підставі ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату (а.с. 24-33).

Відповідно до висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу державної установи «Український НДІ промислової медицини» про хронічне професійне захворювання від №540 від 03.10.1997 року, Позивачу встановлено діагноз: двобічний кохлеарний неврит з легким ступенем зниження слуху. Туговухість І ст. – захворювання професійні (а.с. 16-17).

У зв`язку із заподіянням шкоди, Позивач 30.10.1997 року пройшов огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі - ЛТЕК), де йому з 27.10.1997 року було встановлено ступень втрати професійної працездатності – 5% первинно, з переоглядом до 01.10.1998 року, повторно 01.10.1998 року позивачу було встановлено ступень втрати професійної працездатності – 5% по кохлеарному невриту з переоглядом до 01.10.2000 року, повторно позивач проходив огляди ЛТЕК 29.11.2000 року, 29.10.2002 року, та 01.11.2004 року, та огляди медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому 28.09.2006 року було встановлено ступень втрати професійної працездатності – 15% по кохлеарному невриту з переоглядом до 01.08.2009 року, 12.10.2009 року позивачу було встановлено ступень втрати професійної працездатності – 15% безстроково, та визначено потребу у забезпеченні медикаментозним лікуванням, що підтверджується виписками із акта ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги», та виписками із акта МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» виданими на ім`я Позивача. (а.с. 9-15).

Враховуючи вищевикладене, позивачу ОСОБА_1 визначено ступень втрати професійної працездатності – у 15% з 01 вересня 2009 року безстроково.

Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 10.10.1997 року вбачається, що позивач працюючи в шахті № 1 «ім. Артема» РУ ім. Кірова концерну «Укррудпром», підпадав під дію умов з підвищеною генерацією шуму через неефективність засобів індивідуального захисту. Причини виникнення професійного захворювання, є недосконалість технологічного процессу по видобутку руди, машин та механізмів, шум на шахті № 1 «ім. Артема» РУ ім. Кірова. (а.с.18-20)

Відповідно до постанови № 7890 від 24.12.2001 року, виданого фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про продовження раніше призначеної страхової виплати, ОСОБА_1 у зв`язку із пошкодженням здоров`я на виробництві РУ «КГДМК» було продовжено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової втрати працездатності (а.с.22-23).

Отже, за загальним правилом про дію нормативно-правового акту в часі до кожної події, факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказана подія, факт чи відносини мали місце (ст. 58 Конституції України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України, відповідно в п. 5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно зі ст.ст.440, 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин), шкода, спричинена особі чи майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному об`ємі особою, яка завдала шкоди. Моральна шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

При цьому, відповідно до ст.441 ЦК УРСР, організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі ст.450 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), організації, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточуючих, зобов`язані відшкодувати шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно ч.1,3 ст.13 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників в галузі охорони праці.

Також, у відповідності до вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності згідно ст.83 ЦК України УРСР 1963 року не застосовуються. Дана норма також регламентується п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди). Аналогічний правовий висновок міститься у Постановах Верховного Суду України №6-156цс14, №6-188цс14 та №6-207цс14 від 24 грудня 2014 року.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Таким чином, судом встановлено, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, на підприємстві відповідача позивач тривалий час працював, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 6 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992р. N2694-XII (зі змінами та доповненнями), які діяли на час виникнення правовідносин, передбачено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Стаття 153 Кодексу законів про працю України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 10.10.1997 року встановлено, що ОСОБА_1 працював тривалий час на шахті № 1 «ім. Артема» Рудоуправління ім. Кірова.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Доводи представника Відповідача зазначені у відзиві про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником шахти № 1 «ім. Артема» Рудоуправління ім. Кірова на якому працював ОСОБА_1 , спростовуються, постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.02.2020 року у справі №212/8630/19, в ході розгляду якої встановлений факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», виходячи з наступного.

01.07.1975 року промислове об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у виробниче об`єднання, до складу якого увійшли всі рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць.

Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.

01.01.1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського.

Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України.

Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром.

28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова.

30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.

Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року.

П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Відповідно до Додатку №1 до Наказу №165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта «ім. Артема», на якій працював позивач на момент отримання ним професійного захворювання, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Згідно ст.37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об`єднання)» (в редакції, що діяла станом на 09.01.1990 року) об`єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу.

Таким чином, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником у даній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженнями Позивача про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником шахти «ім. Артема» Рудоуправління ім. Кірова та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди Позивачу. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відповідача є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання втратив професійну працездатність, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно приймати ліки, проходити щорічні курси реабілітації, бо без них його стан погіршується. Повноцінно працювати позивач не може, оскільки відчуває шум у вухах, запаморочення і порушення координації рухів.

При цьому суд враховує, що моральні страждання Позивача мають постійний характер, постійні фізичні страждання, що знаходить також підтвердження в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз`яснення, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно чого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який обмежений в можливості роботи, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 45 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 22, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 268, 1167, 1168 ЦК України,ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, в зв`язку з ушкодженням здоров`я – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, у розмірі 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь держави судовий збір 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С. В. Ступак