ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" серпня 2006 р. Справа № 2/189-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Тереховій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Херсон
до Херсонської міської Ради, м.Херсон
про визнання зобов'язання недійсним
за участю:
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2., довіреність від 18.08.2005р.
від відповідача: Копилова А.С., довіреність від 19.06.2006р. № 09-56-21
в с т а н о в и в:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (свідоцтво про державну за НОМЕР_1, видане Дніпровським райвиконкомом м.Херсона) звернувся до господарського суду Херсонської області з адміністративним позовом до Херсонської міської Ради. У позовній заяві ПП ОСОБА_1 просить визнати недійсним покладене на суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА1 зобов'язання про сплату орендної плати в розмірі 39817,61 грн., покладене на нього рішенням Херсонської міської Ради НОМЕР_2 та розрахунком розміру орендної плати від 20.05.2005 року, здійсненим Херсонським міським управлінням земельних ресурсів; зобов'язати Херсонську міську Раду в триденний строк відкликати інформацію, надіслану державній податковій інспекції м.Херсона про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13 травня 2003 року між ПП ОСОБА_1 та комплексу "Шиномонтаж", зареєстрований у Херсонському міському управлінні земельних ресурсів НОМЕР_3.
Обставини справи та обґрунтування позовних вимог викладені у тексті позовної заяви.
В судовому засіданні позивач в особі свого представника підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на надані докази.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим. Крім того, відповідач висловив свою позицію по спірному питанню у письмовому запереченні, яке полягає в наступному.
Згідно п.2.3. Договору оренди земельної ділянки від НОМЕР_4 орендодавець, тобто Херсонська міська рада може змінювати розмір орендної плати та вимагати від Орендаря її збільшення.
Своїм рішенням від НОМЕР_2 Херсонська міська рада відповідно до ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 2 Закону України "Про оплату за землю" змінила розмір орендної плати , також зазначеним рішенням було визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради від НОМЕР_5 "Про встановлення орендної плати за земельні ділянки". Зазначене рішення ради, судом не законним не визнано, а отже, як закон місцевого рівня є загальнообов'язковим для виконання на території міста.
Рішення міської ради від НОМЕР_5 на сьогодні не є чинним, тому орендарі не можуть сплачувати орендну плату за цим рішенням.
Але, відповідно до Закону України "Про оренду землі" розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін. Тому, поки позивач не вкладе з Херсонською міською радою додаткової угоди за якою він буде здійснювати орендну плату за новими тарифами на нього не може бути покладено такого зобов'язання. Тому податкова інспекція не має повноважень щодо стягнення з позивача орендної плати на яку він не погоджувався, поки він не вкладе додаткової угоди.
Так як позивача не задовольняє новий розмір орендної плати він може відмовитися від наданої йому земельної ділянки та розірвати договір оренди, але при цьому, відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі" він повинен сплати орендну плату за фактичну оренду землі. Про зміну орендної плати позивач міг дізнатися із засобів масової інформації, у яких це було висвітлено відповідно до част.5 Рішення міської ради від НОМЕР_2, а отже ще тоді міг прийняти рішення про подальшу оренду землі.
Таким чином Херсонська міська рада не покладала на позивача без його згоди зобов'язання по сплаті орендної платні більшого розміру. Та якщо позивач вважає, що його права порушено посадовими особами котрогось з управлінь виконавчого комітету або податкової інспекції він має право оскаржити у суді саме їх дії.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи13 травня 2003 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Херсонською міською радою строком на п'ять років був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3 га із земель запасу під розміщення комплексу "Шиномонтаж" (далі -Договір). Вказаний договір був зареєстрований у Херсонському міському управлінні земельних ресурсів НОМЕР_4.
Згідно з пунктом 2.3. Договору, розмір орендної плати був визначений у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки - згідно з рішенням сесії Херсонської міської ради від НОМЕР_5. Згідно з розрахунком орендної плати, проведеним Херсонським міським управлінням земельних ресурсів 26.11.2002р. до укладення Договору і відповідно до його умов, річний розмір орендної плати був визначений у розмірі 341245 грн.
Після укладення і державної реєстрації Договору позивач почав в порядку та розмірах, визначених Договором, сплачувати орендну плату на рахунок міського бюджету.
В грудні 2005 році позивачу стало відомо, про те, що Херсонським міським управлінням земельних ресурсів внесені 20.05.2005р., в односторонньому порядку, зміни в розрахунок від 26.11.2002р., за якими на позивача покладався обов'язок замість раніше погодженого розміру орендної плати сплачувати її з розрахунку 39817,61 грн. на рік. Оскільки Херсонське міське управління земельних ресурсів не є стороною Договору, а внесені ним зміни суперечили його умовам, позивач 10.02.2006 звернувся до нього із запитом про підстави збільшення розміру орендної плати. На цей запит Херсонське міське управління земельних ресурсів своїм листом від НОМЕР_6 повідомило, що з приводу укладання додаткових угод до договорів оренди позивачеві необхідно звернутися до управління з питань регулювання земельних відносин міської ради.
Звернувшись до вказаного управління, позивач дізнався про те, що з часу укладення і державної реєстрації Договору, Херсонською міською радою було прийнято ряд рішень, якими був змінений розмір орендної плати за землю і які стали підставою для покладання на позивача додаткових грошових зобов'язань.
Так, 21.01.2005р. на XXII сесії Херсонської міської ради IV скликання було прийнято рішення НОМЕР_2 "Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки". Вказаним рішенням було визнано таким, що втратило чинність, рішення Херсонської міської ради від НОМЕР_5, і встановлені нові, відмінні від попередніх, розміри орендної плати за земельні ділянки. Пунктом 2 рішення, орендарі були зобов'язані отримати в Херсонському міському управлінні земельних ресурсів довідки про розрахунок орендної плати, а згідно з п. З рішення, на управління з питань регулювання земельних відносин виконавчого комітету міської ради був покладений обов'язок внести зміни до раніше укладених договорів щодо розмірів орендної плати і, починаючи з 01.03.2005р., справляти орендну плату відповідно до даного рішення ради.
В подальшому це рішення відповідача з переліком орендарів було направлено до державної податкової інспекції у м. Херсоні з переліками орендарів як державному органу, який відповідно до статті 27 Закону України "Про плату за землю", здійснює контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. І на підставі вказаного рішення Херсонської міської ради державна податкова інспекція у м. Херсоні вже почала нараховувати на позивача штрафні санкції за несплату земельного податку у зміненому розмірі, що підтверджується довідкою ДПІ м.Херсона від 28.03.2006р.
Проте вважаю, що покладання на позивача зобов'язання про сплату розміру орендної плати в розмірі, встановленому рішенням Херсонської міської ради від НОМЕР_2, є неправомірним з таких підстав.
Частиною першою статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до ч.1. ст.2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Взаємні зобов'язання сторін у даному випадку виникли відповідно до ст.4 Цивільного кодексу України 1963 року, чинного на дату укладення і державної реєстрації Договору, з передбаченої законом угоди. Відповідно до цього взаємні права і обов'язки сторін за Договором регулюються як його умовами, так і положеннями закону.
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 06.10.1998р., чинної на дату укладення Договору, орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду), - є однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки. Положення про те, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, - є однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки, - міститься і в ч.1 ст.15 чинної редакції Закону від 02.10.2003р.
Згідно з вказаними вимогами закону позивач та відповідач при кладенні Договору домовились про те, що орендна плата за земельну ділянку, виходячи з її розміру, вартості, локального коефіцієнту та індексу інфляції становить 3412,45 грн. на рік.
В обох редакціях Закону України "Про оренду землі" (статті 21 і 23 відповідно) міститься також і положення про те, що умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Відповідно до статті 30 Закону, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягаення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Відповідно до п. 3.1. Договору, Херсонська міська рада наділена правом вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у випадках, передбачених у п.2.3. цього Договору. Як було зазначено вище, Херсонська міська рада у п.3 свого рішення від НОМЕР_2 зобов'язало своє структурне управління внести зміни до раніше укладених договорів щодо розмірів орендної плати.
Але всупереч цьому ні відповідач самостійно, ні його структурні підрозділи до позивача в установленому законом порядку з питанням щодо внесення змін у Договір не звертались, його згоди не отримували, і на розгляд господарського суду наявний спір не виносили. Проте це не завадило відповідачеві відповідно до ч. 3. ст. 24 Закону України "Про оренду землі»повідомити державну податкову інспекцію у м. Херсоні про зміну існуючого Договору, відповідно до якої у позивача з 01.03.2005р. виникло грошове зобов'язання по орендній платі, яке в 12 разів перевищує її розмір, узгоджений за Договором. І після цього у позивача виникло податкове зобов'язання відповідно до Закону України "Про плату за землю".
Статтею 162 ЦК України 1963 року встановлено, що одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом. Таке ж положення міститься і у ст.255 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р.
Але викладене свідчить, що на порушення вимог закону і умов Договору відповідач в односторонньому порядку поклав на позивача грошове зобов'язання, яке значно перевищує розмір орендної плати, про який сторони домовились у Договорі. Якби позивач був при укладенні договору повідомлений про таке істотне зростання розміру орендної плати в майбутньому, то за таких умов він би на укладення договору не погодився.
Своїми діями по односторонньому підвищенню розміру орендної плати з 3412,45 грн. до 39817,61 грн. на рік відповідач не тільки поклав на позивача не передбачене договором або законом грошове зобов'язання, а й порушив встановлене статтею 25 Закону України "Про оренду землі" право орендаря отримувати доходи, а й створив безпосередню загрозу для завдання йому збитків.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 14 ЦК, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до статті 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. Частинами 1, 2 статті 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однією із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемні умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою
земельною ділянкою. Згідно з ч.3 цієї ж статті, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місцем, у якому відбулися зазначені зміни. В силу статті 27 Закону, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Статтею 35 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст. ст. 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
1. Адміністративний позов приватного підприємця ОСОБА_1. задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним покладене на суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 зобов'язання про сплату орендної плати в розмірі 39817,61 грн., покладене на нього рішенням Херсонської міської Ради НОМЕР_2 та розрахунком розміру орендної плати від 20.05.2005 року, здійсненим Херсонським міським управлінням земельних ресурсів.
3. Зобов'язати Херсонську міську Раду в триденний строк відкликати інформацію, надіслану державній податковій інспекції м.Херсона про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13 травня 2003 року між ПП ОСОБА_1 та комплексу "Шиномонтаж", зареєстрований у Херсонському міському управлінні земельних ресурсів НОМЕР_3.
4. Роз"яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.В.Скобєлкін