І Інстанція

справа № 2-1075/10

категорія 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2010 року                                  м. Севастополь

    Нахімовський районний суд м. Севастополя  у складі:

головуючого судді: Кравченко В.Є., при секретарі : Пронкіній К.О., за участю представника позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права проживання та зобов’язання не чинити перешкоди,

ВСТАНОВИВ:

    Позивач - ОСОБА_3 звернулась до Нахімовського районного суду м. Севастополя з позовної заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на кімнату № 33-7 у квартирі АДРЕСА_1 за неповнолітньою донькою сторін – ОСОБА_4.

     У судовому засіданні представник позивача змінив позовні вимоги та просив визнати за позивачем - ОСОБА_3 право проживання разом з ОСОБА_4 у кімнаті № 33-7 квартири АДРЕСА_1 з зобов’язанням відповідача не чинити перешкод у проживанні у даній кімнаті. Підставою для задоволення позову представник позивача вказує ч.4 ст.29 ЦК України, яку суд повинен застосувати до спірних правовідносин як аналогію закону, оскільки неповнолітня дитина знаходиться на повному утриманні позивача у справі, проживає разом з нею, потребує лікування на Південному берегу Криму або в Одесі, до того ж ОСОБА_4 є власницею 2/3 часток вищевказаної кімнати, отже, має право користування  даною кімнатою, оскільки це приміщення є найбільш здібним для їх сумісного проживання  під час лікування у Криму, однак, відповідач  не визнає її права, як матері дитини користуватися  цим  житлом, чим ущемляє права неповнолітньої дитини.

    Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Вважає, що  вимоги позивача суперечать нормам чинного законодавства, також зазначив, що він не чинить перешкод своєї доньки ОСОБА_4 в проживанні у кімнаті № 33-7 квартири АДРЕСА_1, коли вона перебуває у м. Севастополі, проте, він заперечує проти проживання за даною адресою його колишньої дружини – позивача у справі, так як у теперішній час він одружений на іншій жінці, їх сім’я очікує появлення дитини, житлова площа кімнати 33-7 (18,30 кв.м.) не дозволяє сумісне проживання разом п’яти чоловік. При цьому відповідач зазначив, що  м. Севастополь має достатню віддаленість від Південного берегу Криму та Одеси, отже процес лікування може бути погіршений у зв’язку з труднощами переїзду до медичних закладів, проте відповідач, як батька дитини ніколи не відхилявся від виконання своїх обов’язків по утриманню, вихованню дитини, своєчасно сплачує аліменти, та готовий взяти доньку до собі для постійного проживання або систематичного оздоровлення у м. Севастополі.

    Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Згідно з договором дарування кімнати, укладеного 15 серпня 2006 року даруватель подарував, а обдаровувані  ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прийняли у дар житлову кімнату 33-7, житловою площею 18,3 кв.м, яка знаходиться у квартири АДРЕСА_1

     Відповідно до даного договору ОСОБА_2 получив у дар 1/3 частки кімнати, а ОСОБА_4 отримала у дар 2/3 частки кімнати.

     З моменту  розірвання шлюбу  позивач у справі - ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дочкою – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 виїхала з м. Севастополя та постійно проживають в АДРЕСА_2

Статтею 14 Сімейного кодексу  передбачено, що, якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.

 Відповідно ст. 177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Таким чином, оскільки  ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 він може здійснювати управління майном своїй дочки.

Згідно ст.78 Житлового кодексу України члени сім'ї, що проживають у жилому приміщенні, наймач якого тимчасово відсутній, вправі користуватися всім займаним приміщенням. При цьому, вони здійснюють права і обов'язки за договором найму цього приміщення.

Статтею 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення... До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки... Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Згідно ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Оскільки ОСОБА_3 перестала буди членом сім’ї ОСОБА_2, а їх дочка – ОСОБА_4, залишилася членом сім’ї, тільки вона має право користуватися правом мешкання у кімнати.

Крім того, аналізуючи сукупність обставин, приведених позивачем в обґрунтування уточненої позовної заяви, суд виходив з того, що відповідач - ОСОБА_2 не позбавлений батьківських прав, належним чином виконує аліментні зобов’язання, готовий оздоровлювати доньку у м. Севастополі в будь – який час, оскільки є її батьком, не перешкоджає її проживанню разом з ним, у судовому порядку, або через відповідну Службу у справах сім’ї у відношеннях з дочкою не призначені зустрічі за участю матері.

Відповідно до ст.18 Сімейного кодексу України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є:

1) встановлення правовідношення;

2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;

3) припинення правовідношення, а також його анулювання;

4) припинення дій, які порушують сімейні права;

5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;

6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором;

7) зміна правовідношення;

8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

    Таким чином, Сімейним кодексом України не передбачено визнання права та покладення обов’язків, у зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

    У зв’язку з чим, посилання представника позивача на необхідність застосування ч.4 ст.29 ЦК України до спірних правовідносин за аналогією закону суд вважає неспроможним, оскільки аналогія  закону має бути застосована, якщо спірні правовідносини не врегульовані ЦК України або іншими актами цивільного законодавства, тощо.

     Надання позивачем довідки про одержання путівки від 12.10.2010 року, в якості обґрунтування доводу позову, що  кімната № 33-7 квартири АДРЕСА_1 є найбільш здібним приміщенням для здійснення оздоровлення та лікування дитини у санаторіях Південного берегу Криму або Одеси, в силу ч.2 ст.57 ЦПК України, не приймається  судом в якості належного доказу, оскільки цим доказом ОСОБА_3 не обґрунтувала суттєвість його значення для даної цивільної справи та  відношення до предмету доказування.

    Інших обставин в обґрунтування доводів заявленого позову, з врахуванням  уточнень його предмета, позивачем у порядку ст.ст. 10,60 ЦПК України не приведено, а в силу ст. 11  цього Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням  фізичних осіб, поданим, відповідно  до ЦПК України, в межах  заявлених ними вимог і  на підставі доказів сторін.  

    Керуючись ст.ст.11-16,29 ЦК України, ст.ст. 14, 18, 153, 177 Сімейного кодексу України, ст.ст. 64, 78 Житлового кодексу України, ст.ст. 3,10,11, 57-61,88,168,209,212,214-218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

    У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права на проживання з ОСОБА_4 в кімнати № 33-7 квартири АДРЕСА_1 та зобов’язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди в проживанні – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Нахімовський районний суд м. Севастополя протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

                     Суддя -підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя                  В.Є.Кравченко