Справа № 2а-68/10

                                                    ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

    17 травня 2010 року.                                          Царичанський районний суд Дніпропетровської області, як адміністративний суд, в складі:

    головуючого – судді Ритова В.І.

    при секретарі Бережній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до БАБАНСЬКОГО Максима Вікторовича про поновлення строку оскарження постанови, визнання дій незаконними, протоколу нечинним  та  скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

                                                    В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до інспектора ДПС Бабанського М.В. і просить поновити строк на оскарження постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, визнати   незаконними дії Бабанського М.В. по складанню адміністративного протоколу АЕ № 078857 від 21.01.2010 року у відношенні нього, протокол нечинним   та  скасувати постанову серії АЕ № 129743  від 21 січня 2010 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122, 126, 36 Кодексу  України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 800 грн.

    На обгрунтування позовних вимог вказав, що 21 січня 2010 року інспектором ДАІ Бабанським М.В. у відношенні нього складено адміністративний протокол та вказаною вище  постановою  накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 800 грн. за ч. 1 ст. 122, 126, 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення за те, що він того ж дня, о 16 годині 30 хвилин, в смт. Царичанка по вул.. Комсомольській, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21, а також не передав для перевірки посвідчення водія, не мав при собі страхового полісу цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху України.

    Вважає дії відповідача незаконними по складанню протоколу, протокол вважає нечинним і просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення з наступних підстав.

    Правопорушення він не вчиняв, оскільки особисто передав відповідачеві на його вимогу посвідчення на право керування транспортними засобами, яке завжди перебуває з ним, коли він керує транспортом. Він повідомив відповідача, що не являється власником автомобіля, яким керував, автомобіль службовий та належить Дніпропетровському облавтодору і він не може виступати стороною договору цивільно-правової відповідальності вказаного автомобіля. Він знаходився при виконанні своїх безпосередніх службових обов’язків та перевіряв стан дорожнього покриття, коли поїхав на знак 3.21. Вказане було викликано службовою необхідністю. Свідків під час складання протоколу не було.

    У постанові, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, не вказано мотиви відхилення його доводів про те, що він не скоював зазначених правопорушень.

    Постанова винесена в день складання протоколу і він не зміг скористуватися послугами адвоката або іншого фахівця в галузі права, підготовитись до розгляду справи.

    Зразу після складання протоколу він з дозволу працівників міліції поїхав у своїх справах і про те, що на нього накладено адміністративне стягнення, він дізнався лише 15 лютого 2010 року, коли звернувся до начальника Царичанського ДАІ Манойло О.С. із запитанням, коли буде розглядатися справа, на що отримав копію постанови від 21 січня 2010 року. Таким чином він пропустив строк на оскарження постанови і вважає, що строк пропустив з поважної причини.

    В судовому засіданні позовні вимоги позивач ОСОБА_3 підтримав у повному обсязі з посиланням на доводи, викладені у позовній заяві.

    Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що позивач притягнутий до адміністративної відповідальності правомірно і у відповідності з чинним законодавством.

    Вислухавши пояснення позивача, свідків, перевіривши матеріали, суд приходить до наступного висновку.

    Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

    Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

    Позивач пояснив, що отримав копію постанови про накладення на нього адміністративного стягнення 15 лютого 2010 року і цей довід відповідачем не спростовано, звернувся з позовом до суду 19 лютого 2010 року, а тому суд вважає, що він не пропустив строк для оскарження постанови, оскільки подав адміністративний позов на четвертий день після отримання копії, а статтею 289 КУпАП передбачено десятиденний строк для оскарження постанови.

    Враховуючи вказане, суд вважає, що адміністративна справа повинна розглядатися і вирішуватися в порядку, встановленому КАС України.

    В судовому засіданні встановлено, що 21 січня 2010 року у відношенні ОСОБА_3 інспектором ДПС Бабанським М.В. складено протокол про адміністративне правопорушення і винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122, 126, 36  КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 800 грн.

    Позивач пояснив, що він власним автомобілем під’їхав до автовокзалу в смт. Царичанка, заїхав на територію вокзалу, порушивши вимогу дорожнього знаку, який забороняє в’їзд, але це він зробив, виконуючи свої службові обов’язки, перевіряючи стан дорожнього покриття, посвідчення водія він працівнику міліції не передав, а показав у розкритому стані, поки шукав  страховий поліс, протокол уже було складено і працівник міліції  сказав, що він уже не потрібний.

    Відповідач, не визнаючи позовні вимоги, пояснив, що притягнув до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 у відповідності з чинним законодавством, страхового полісу у позивача не було і, оглянувши в судовому засіданні представлений позивачем страховий поліс, пояснив, що він є недійсним, оскільки строк його дії скінчився у вересні 2009 року. Позивач проти цього не заперечував.

    Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_3 не передавав працівнику міліції посвідчення водія та не мав страхового полісу, про що заявляв працівнику ДАІ.

    Враховуючи вказане, суд вважає, що  дії інспектора ДПС Бабанського М.В. по складанню адміністративного протоколу  не можна визнати незаконними, а  протокол АЕ № 078857 від 21.01.2010 року визнати нечинним, оскільки, на думку суду, ОСОБА_3 допустив порушення правил дорожнього руху, а саме,  умисно проїхав на територію автовокзалу, порушивши вимогу дорожнього знаку 3.21, який забороняє в’їзд, в порушення вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП не передав для перевірки посвідчення водія і за наявності двох порушень Правил дорожнього руху не надав працівнику міліції страховий поліс, якого взагалі на той час не мав.

    Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що він порушив вимоги дорожнього знаку у зв’язку з виконанням службових обов’язків, оскільки він не надав жодного доказу того, що  при виконанні службових обов’язків йому чинним законодавством дозволяється порушення Правил дорожнього руху. Про те, що позивач керував власним автомобілем, а не службовим, він сам уточнив в судовому засіданні. Не приймає до уваги суд і довід позивача про те, що він був позбавлений можливості скористатися послугами адвоката або іншого фахівця в галузі права, оскільки під час складання адміністративного протоколу він про це не заявляв.

    Таким чином,  суд приходить до висновку, що в цій частині позову ОСОБА_3 слід відмовити.

    В той же час суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення підлягають задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно майнову шкоду, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

    Під час розгляду справи ці  вимоги виконано не було, оскільки в постанові відсутнє зазначення про це. Не зазначено ні пом’якшуючі, ні обтяжуючі обставини, у зв’язку з чим не зрозуміло, чому позивачу обрано майже найтяжчу міру покарання – штраф в розмірі 800 грн.

    Окрім того, в постанові зазначено: „Ураховуючи, що гр.. ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122, 126 КУпАП, та керуючись положеннями статті 14-1, частин п’ятої, шостої статті 258 та статті 283 КУпАП та на підставі ст. 36, ПОСТАНОВИВ: притягнути гр.. ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 800 (вісімсот)гривень.

    З даної постанови не видно, за якою ж частиною статті 126 КУпАП притягується до адміністративної відповідальності позивач ( стаття передбачає три частини з різними мірами відповідальності), оскільки частину вказаної статті у постанові не зазначено.

    Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 36 КУпАП  при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

    Як вбачається з оскаржуваної постанови адміністративне стягнення за кожне правопорушення накладено не було, у зв’язку з чим за наявності відповідних обставин при частковому задоволенні позовних вимог і скасуванні постанови в частині накладення адміністративного стягнення за одне із правопорушень, суд позбавляється можливості вирішити питання про залишення покарання за друге правопорушення.

    Дане порушення процесуального закону при накладенні адміністративного стягнення, на думку суду, повинно тягнути скасування всієї постанови, як винесеної в порушення норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.

    Таким чином, суд приходить до висновку, що постанову серії АЕ № 129743 від 21 січня 2010 року про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122, 126, 36 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 800 грн. слід скасувати.

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 158 -  163, 167 КАС України, суд

                                               П О С Т А Н О В И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_3 про поновлення строку на оскарження постанови, визнання дій інспектора ДПС БАБАНСЬКОГО Максима Вікторовича незаконними, визнання протоколу нечинним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

    Скасувати, як незаконну, постанову серії АЕ № 129743 від 21.01.2010 року про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 800 грн. за ч. 1 ст. 122, 126, 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

    В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовити.

    Стягнути з БАБАНСЬКОГО Максима Вікторовича  на користь держави 3 грн. 40 коп. судових витрат.

    Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з подачею апеляції через районний суд або шляхом подачі протягом десяти днів заяви про апеляційне оскарження постанови з послідуючою подачею протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови апеляційної скарги через районний суд.

    Головуючий                                                           В.І.Ритов.