справа № 2-977/10

                            Категорія 26

 Р І Ш Е Н Н Я            

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі: головуючого – судді Кравченко В.Є., при секретарі –  Пронкіній К.О. за участю –представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

До Нахімовського районного суду м. Севастополя звернулися позивачі, які просять у судовому порядку стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 суму запозичених грошових коштів  за  розпискою та усною домовленістю, у загальному розмірі 96 625 грн. 76 коп., а саме позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачки ОСОБА_7 2 650 доларів США, у гривневому еквіваленті у розмірі 20 241 грн. 76 коп., позивач ОСОБА_5 просить стягнути  з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 10 000 доларів США у гривневому еквіваленті 76 384 грн. 00 коп.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та їх представник позов підтримали у повному обсязі, просили суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_7 та представник відповідачів ОСОБА_4 позов визнали частково, а саме борг у розмірі 2 650 доларів США, у гривневому еквіваленті за станом курсу НБУ на час ухвалення рішення, у іншій частині позов не визнають, у зв’язку з його недоведеністю.

Суд дослідивши докази по справі, а саме оригінал розписки від 11.07.2008 року, яка була залучена судом до матеріалів справи, вислухавши пояснення сторін, встановив, що „11” липня 2008 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_7  виникли відношення з приводу  позики грошових коштів, які були оформлені відповідним борговим документом, а саме розпискою, відповідно до якої ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_1 у позику суму розмірі 5 000 доларів США, та яка зобов’язалась повернути цю суму. Термін  повернення  грошових коштів сторонами встановлено не було.

Як встановлено судом, відповідачка ОСОБА_7 частково повернула суму боргу, та її заборгованість перед ОСОБА_1 складає 2 650 доларів США, ці обставини підтверджуються поясненнями представника ОСОБА_1 та поясненнями ОСОБА_7, в яких відповідачка не заперечувала проти стягнення в судовому порядку цієї заборгованості.

Позивач ОСОБА_5, посилаючись на усну домовленість між ним та відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вимагає стягнути у солідарному порядку з відповідачів 10 000 доларів США.

ОСОБА_7 та представник відповідачів під час розгляду справи заперечував факт передання 10000,00 доларів США від позивача ОСОБА_5 , посилаючись на відсутність у матеріалах справи належних доказів у підтвердження існування боргових відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові)грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Отже, розписка засвідчує лише факт отримання грошей позичальником, вона не замінює договору позики. Боргові документи мають підтверджувати дві обставини: факт отримання боржником грошей та їх кількість та точно визначений строк повернення грошей, а у разі його відсутності - момент пред’явлення вимоги. Отже, обов’язковим реквізитами боргового документу є власноручний підпис боржника(позичальника), а факультативними дата, місце видачі, термін повернення  вказівка про свідків, тощо.

Відповідно до ст.7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Згідно статті 526 ЦК України зобов’язання повинне виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного стану.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо термін виконання боржником зобовязань не встановлений або обумовлений моментом предявлення вимог, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати цей борг в сімиденний термін з дня предявлення вимоги.

Позивач ОСОБА_1 реалізувала своє право вимоги шляхом подання позову.

Згідно з вимогами ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи принцип диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суду були надані докази про наявність обов’язку ОСОБА_7  повернути залишок суми боргу за розпискою  від 11.07.2008 року, еквівалентну  2650 доларів США, та ці обставини не заперечені боржником у суді, у зв’язку з цим, з врахуванням розрахунку представника позивача, наданого 30.04.2010 року стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 підлягає сума заборгованості у розмірі 21003,63 грн.

      Також відповідно до приписів статей 79, 88 ЦПК України на користь ОСОБА_1 з відповідача підлягають стягненню судові витрати, пов’язані з розглядом справи у суді пропорційно задоволеним вимогам, а саме, судовий збір, в сумі 210,03 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в сумі 125,00 грн., а також, витрати позивача, пов’язані з явкою до суду, нотаріальні послуги, у розмірі 305,29 грн. , разом  – 21643,95 грн.

В частині заявленого позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення грошової суми у розмірі 10 000 доларів США слід відмовити, оскільки позивач не довів обґрунтованість цих вимог належними та допустимим доказами, а такий спосіб відновлення порушеного права, як стягнення грошових коштів, переданих на підставі усної домовленості, чинне законодавства не передбачає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 15,16, 526,530, 612, 1046, 1047, 1050 ЦК України, ст.ст. 10,11, 58-60, 79,88, 212- 215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 суму позики у розмірі 21003,63грн., судові витрати, пов’язані з розглядом справи у суді, пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 210,03 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в сумі 125,00 грн., а також, витрати позивача, пов’язані з явкою до суду, нотаріальні послуги у розмірі 305,29 грн., разом суму – 21643,95 грн.

У іншій частині заявленого позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі у 10-тиденний термін заяви про апеляційне оскарження, та подачі апеляційної скарги у 20-тиденний термін або у порядку передбаченому ст. 294 ЦПК України.

Головуючий:

Суддя Нахімовського районного суду

м. Севастополя                                В.Є.Кравченко