Справа № 426/48/20

Провадження № 22-ц/810/160/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД

УХВАЛА

12 лютого 2021 року м.Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кострицького В.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Лозко Ю.П., розглянувши в порядку ст. 357 Цивільного процесуального кодексу України питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ( третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача) на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 20 січня 2021 року по справі за позовом Сватівської районної державної адміністрації в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне некомерційне підприємство «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської районної ради Луганської області, Комунальне некомерційне підприємство «Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Сватівської районної ради Луганської області, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 20 січня 2021 року закрито підготовче провадження у цивільний справі та призначено справу до розгляду по суті.

04 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ч.2 ст.353ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Згідно п.4 ч.5 ст.357ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Частиною 7 ст.357ЦПК України визначено, що про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Відповідно до статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч.1 ст.8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до частини другої статті 352ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не перешкоджає подальшому провадженню (не є остаточним рішенням), a тому відсутні підстави для розгляду апеляційної скарги на вказане процесуальне рішення. Апелянт має процесуальну можливість поновити свої права в інший спосіб - шляхом заперечення проти цієї ухвали в апеляційній скарзі на остаточне рішення суду.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 лютого 2019 року, справа № 755/18427/17, провадження № 61-47348св18, який відповідно до ч.4 ст.263ЦПК України підлягає до застосуванню судами України.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №219/10010/17 (провадження №14-190цс19) зазначено, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.

Відповідно до п.п. 15.11 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Оскільки ОСОБА_1 оскаржує ухвалу суду, яка не входить до переліку ухвал, визначених ч.1 ст.353 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка подала апеляційну скаргу відповідно до положень ст.357 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.353 ЦПК України, заперечення на ухвали суду, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Керуючись ст.ст. 352, 353, п.п. 15.11 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 20 січня 2021 року по справі за позовом Сватівської районної державної адміністрації в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне некомерційне підприємство «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської районної ради Луганської області, Комунальне некомерційне підприємство «Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Сватівської районної ради Луганської області, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: