ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07.2007 Справа № 7-Н30/1
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Куліш Р.Ф. (доповідач),
суддів: Ясир Л.О., Лисенко О.М.(зміна складу колегії суддів відбулася на підставі розпорядження № 488 від 18.07.2007),
при секретарі судового засідання: Корх Д.В.,
за участю представників сторін:
від позивача –Кабишева Т.М., представник, довіреність № 47 від 20.11.2006;
від відповідача-1:–Тищик О.І., представник , довіреність №7309 від 27.06.07р.
від відповідача-2–- Милошенко С.В., представник , довіреність №25/256-195 від 22.09.06р. та Крапівко М.Л., представник, довіреність № 25/256-55 від 22.06.07р.;
прокуратури Дніпропетровської області–Кузьменко С.В., прокурор,
розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно промислова компанія "Приват-Інвестор”, м. Дніпропетровськ та закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.06р. у справі № 7-Н30/1
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно промислова компанія “Приват-Інвестор”, м. Дніпропетровськ
до відповідача–1: закритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Приватбанк”, м.Дніпропетровськ
до відповідача –2: державного підприємства “Науково-виробниче об”єднання “Павлоградський хімічний завод”, м.Павлоград
за участю прокурора Дніпропетровської області
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-промислова компанія "Приват-Інвестор", м. Дніпропетровськ ( далі –ТОВ “БПК “Приват-Інвестор”) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними договору № 9 та додаткових угод до нього від 26.06.1995 року, укладених з закритим акціонерним товариством “Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ ( далі –ЗАТ “КБ “ПриватБанк”) та виробничим об'єднанням "Павлоградський хімічний завод" як таких, що не відповідають вимогам закону. Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірний договір та додаткові угоди до нього від імені ЗАТ “КБ "ПриватБанк" підписані не головою правління Тігіпко С.Л., про що зазначено
безпосередньо в договорі та додаткових угодах, а іншими особами, які не мали повноважень на право підписання. Отже, договір та додаткові угоди до нього укладено з порушенням вимог закону, що у відповідності зі статтею 48 Цивільного кодексу УРСР є підставою для визнання їх недійсними.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2006 року № 7-Н30/1у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору уступки права вимоги відмовлено з посиланням на те, що протягом тривалого часу ЗАТ “КБ “ПриватБанк”, в особі голови правління Дубілета А.В., на якого покладено функції по підписаню договору, визнавав укладення оспорюваного договору уступки права вимоги з додатковими угодами до нього, підтверджував наявність цього договору листуванням, участю в складенні графіку погашення заборгованості, чим зі свого боку схвалював укладення договору.
Не погодившись з вказаним рішенням, з апеляційними скаргами до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернулись позивач по справі - ТОВ “БПК “Приват-Інвестор” та відповідач-1- ЗАТ “КБ “ПриватБанк”. Скаржники просили рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права (ст. ст. 48, 63 Цивільного кодексу УРСР) та процесуального (ст.ст. 36, 43 Господарського процесуального кодексу України), вважаючи, що жодні належні докази наступного схвалення укладеної спірної угоди відсутні.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 року № 7-Н30/1 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2006 року скасовано, визнано недійсним договір №9 та додаткові угоди до нього від 26.06.1995 року, укладені між ЗАТ “КБ “ПриватБанк” та виробничим об'єднанням "Павлоградський хімічний завод", як такі, що суперечать вимогам Закону, з посиланням на фіктивність договору уступки вимоги та невідповідність його закону.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2007 р. №7-Н30/1 постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 року № 7-Н30/1 скасована, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.07р. у справі № 7-Н30/1 розгляд справи призначено на 02.07.07р.
Ухвалою від 02.07.2007 № 7-Н30/1 розгляд апеляційних скарг відкладений на 18.07.2007 р.
Розпорядженням голови суду від 02.07.2007 р. № 13 справу № 7-Н30/1 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Куліш Р.Ф.(доповідач), судді Ясир Л.О. та Герасименко І.М.
Ухвалою від 04.07.2007 р. № 7-Н30/1 вказана колегія суддів: прийняла справу до свого провадження; об’єднала розгляд апеляційних скарг ТОВ “БПК “Приват-Інвестор” та ЗАТ “КБ “ПриватБанк” в одне апеляційне провадження та призначила розгляд цих скарг теж на 18.07.2007 р.
В судовому засіданні 18.07.2007р. було оголошено перерву до 31.07.2007 р., 14:30 годину (ст.77 ГПК України).
Доповненнями до апеляційної скарги скаржники також просять скасувати рішення суду, посилаючись на те, що при розгляді цієї справи були порушені права, гарантовані ст. 6 Конвенції та практикою застосування цієї статті Європейським судом з прав людини, яка має прецедент ний характер, а також на відсутність пропуску строку позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час розгляду справи.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2007 р. у спарві № 7-Н30/1 встановлено, що при розгляді справи апеляційним господарським судом залишилося поза увагою питання про застосування строків позовної давності.
Надавши оцінку даним обставинам, суд встановив, що згідно з положенням статті 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Приписи наведеної норми застосовують і до позовів про визнання угод недійсними.
Статтею 75 цього ж Кодексу передбачено, що позовна давність застосовується господарським судом або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
У даному випадку, як свідчить лист ЗАТ КБ “Приватбанк” від 11.08.2000 за № 20.3.2/6-449 позивач дізнався, що на договорі про уступку вимоги відсутній підпис уповноваженої особи, тобто з моменту отримання цього листа –11.08.2000 позивач дізнався про порушення його права, з позовом до господарського суду звернувся 20.09.2002 , тобто в межах строку позовної давності, встановленої ст.ст. 71, 76 ЦК УРСР.
Що стосується суті розгляду справи апеляційним судом, то колегія суддів встановила наступне.
26.06.1995р. ЗАТ “КБ “ПриватБанк”, ТОВ “БПК “Приват-Інвестор” та ВО "Павлоградський хімічний завод" уклали договір № 9 про уступку права вимоги, відповідно до умов якого ЗАТ “КБ “ПриватБанк” відступило ТОВ “БПК “Приват-Інвестор” право вимоги до ВО "Павлоградський хімічний завод" за кредитними договорами: № 239 від 15.08.1994р., № 242 від 17.08.1994р., № 291 від 20.09.1994р., № 341 від 13.10.1994р., № 346 від 18.10.1994р., № 364 від 14.11.1994р., договорами на овердрафтове обслуговування: № 001 від 24.11.1994р., № 002 від 16.12.1994р., договором на факторингове обслуговування № 008 від 26.01.1995р., укладеним між ЗАТ “КБ “ПриватБанк”
та ВО "Павлоградський хімічний завод", а ТОВ “БПК “Приват-Інвестор” прийняло право вимоги в повному об’ємі.
26.06.1995р. ЗАТ “КБ “ПриватБанк” та ТОВ “БПК “Приват-Інвестор” уклали дві додаткові угоди до названого договору. За однією з додаткових угод додатково передане право вимоги до ВО "Павлоградський хімічний завод" за
кредитним договором № 175 від 30.05.1994р. та кредитним договором № 300273802 від 06.02.1995р. За іншою –змінено (викладено в новій редакції) пункт 1 договору, яким визначалося за якими угодами передано право вимоги до ВО "Павлоградський хімічний завод", а саме: за кредитними договорами: № 239 від 15.08.1994р., № 242 від 17.08.1994р., № 291 від 20.09.1994р., № 341 від 13.10.1994р., № 346 від 18.10.1994р., № 364 від 14.11.1994р., договорами на овердрафтове обслуговування: № 001 від 24.11.1994р., № 002 від 16.12.1994р., договором на факторингове обслуговування № 008 від 26.01.1995р. Також, за новою редакцією пункту 1 договору ТОВ “БПК “Приват-Інвестор” приймає право вимоги. За цією ж додатковою угодою договір уступки права вимоги доповнено пунктом 2, згідно якого в рахунок виконання зобов’язань перед ЗАТ “КБ “ПриватБанк” товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-промислова компанія "Приват-Інвестор" зобов’язується перерахувати Банку 475 928 812 500 крб., що еквівалентно 3 293 625 доларам США за курсом придбання клірингової палати „Експрес” (114500) на 26.06.1995р. Договір доповнено пунктом про те, що він вступає в силу з 26.12.1995р.
В договорі уступки права вимоги та додаткових угодах до нього зазначено, що з боку ЗАТ “КБ “ПриватБанк” вони укладені головою правління Тігіпко Сергієм Леонідовичем, що діє на підставі статуту.
Оскільки позивач стверджував, що договір підписано не головою правління, а іншою особою, то для з’ясування належності підписів на договорі уступки права вимоги та додаткових угодах до нього Тигіпко С.Л. у справі призначалася судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта ставилося питання: чи належить підпис на договорі № 9 уступки права вимоги від 26.06.1995р., додаткових угодах від 26.06.1995р. до цього договору (дві додаткові угоди), вчинений від імені ЗАТ “КБ “ПриватБанк”, вказаному в преамбулі цих документів голові правління Тігіпко Сергію Леонідовичу.
Відповідно до висновку криміналістичної судово-почеркознавчої експертизи № 123 від 07.07.2006р. підпис-оригінал від імені Тігіпко Сергія Леонідовича, зображення якого виконано за допомогою друкуючого пристрою, в договорі № 9 уступки права вимоги від 26.06.1995р. , в графі „БАНК”, двох додаткових угодах від 26.06.1995р., в графах „БАНК”, виконаний не Тігіпко Сергієм Леонідовичем, а іншою особою.
Відповідно до статуту ЗАТ “КБ “ПриватБанк”( п. 9.4.4) голова правління банку укладає угоди, підписує контракти, надає довіреності
Згідно з роз’ясненнями Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.99 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, з подальшими змінами, підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що
не відповідає вимогам закону. В той же час, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди
чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наступне схвалення договору та додаткових угод до нього, виходячи з наступного.
26.06.1995р., вих. № 922, ЗАТ “КБ “ПриватБанк” гарантує ВО "Павлоградський хімічний завод" незмінність сукупного зобов’язання останнього за кредитними договорами за умови належного виконання зобов’язань за договором уступки права вимоги. Розмір цього зобов’язання 3 293 625 доларів США за курсом придбання клірингової палати „Експрес” на 26.06.1995р., що відповідає сумі, вказаній в додатковій угоді, яку позивач повинен сплатити відповідачу-1. Лист з боку ЗАТ “КБ “ПриватБанк” підписано головою правління Тігіпко С.Л. та головним бухгалтером Городненко Л.І.
07.10.1997р. ЗАТ “КБ “ПриватБанк” звернулося з листом до генерального директора ВО "Павлоградський хімічний завод", вих. № 1-1/2-405, в якому послалося на укладення додаткової угоди до оспорюваного договору. Лист підписав заступник голови правління Ткаченко І.Г.
08.01.1998р. між ЗАТ “КБ “ПриватБанк” та ВО "Павлоградський хімічний завод" складено графік погашення заборгованості ВО "Павлоградський хімічний завод" перед ТОВ “БПК “Приват-Інвестор” згідно договору № 9 від 26.06.1995р. З боку ЗАТ “КБ “ПриватБанк” графік підписано заступником голови правління Пікуш Ю.П., затверджено головою правління Дубілет А.В.
ЗАТ “КБ “ПриватБанк” в особі голови правління Дубілета А.В. разом з ТОВ “БПК “Приват-Інвестор” звернулося до голови Комісії, заступника Генерального директора Національного Космічного Агентства України Зеленюка С.С. та Генерального директора ВО "Павлоградський хімічний завод" Шимана Л.Н. з листом (вих. № 20.1.32/10 від 09.01.2002р.), в якому привели всі обставини укладення та виконання оспорюваного договору.
Отже, протягом тривалого часу відповідач-1, в тому числі і в особі голови правління Дубілета А.В., визнавав укладення оспорюваного договору уступки права вимоги з додатковими угодами до нього, підтверджував наявність цього договору листуванням, участю в складенні графіку погашення заборгованості, чим з свого боку схвалював укладення договору.
Крім того, у позовних заявах ЗАТ “КБ “ПриватБанк” про стягнення з ВО “Павлоградський хімічний завод” боргу за кредитними договорами № 291 від 10.09.94 р., № 001 від 24.11.94, № 364 від 14.11.94, № 002 від 16.12.94 та інше,
містяться данні, що ВО “Павлоградський хімічний завод” виконувались обов”язки за договором № 9 від 26.06.95, про що було відомо ЗАТ “КБ “ПриватБанк”, що свідчить також про наступне схвалення оспорюваної угоди (копії позовних заяв долучені до матеріалів справи).
Тому доводи скаржника в частині несхвалення в наступному договору, що оспорюється, не можуть бути прийняті до уваги.
З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги доводи скаржників, та керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,-
П О С Т А Н О В И В :
- апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно промислова компанія Приват-Інвестор”, м. Дніпропетровськ та закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення;
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.06р. у справі № 7-Н30/1 залишити без змін.
Головуючий суддя Р.Ф.Куліш
Суддя Л.О.Ясир
Суддя О.М.Лисенко
З оригіналом згідно
Помічник першого заступника голови суду Л.В.Черниш
31.07.2007