КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/14595/19

провадження № 22-ц/824/651/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Кирилюк Г.М.,

суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.

при секретарі Гайворонському В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Павлова Ігоря Геннадійовича на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року в складі судді Панченко О. М.,

встановив:

03.10.2019 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 28.03.2019 вона позичила ОСОБА_2 12 000 доларів США, які останній зобов`язався повернути до 29.04.2019. До цього часу відповідач своє зобов`язання з повернення боргу не виконав, від зустрічей з нею відмовляється.

Посилаючись на вказані обставини та положення ст. 15, 509, 525, 625 ЦК України просила стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за курсом НБУ долара до гривні станом на 03.10.2019 в розмірі 298 317 ,23 грн, 3% річних в розмірі 3 849,52 грн, суму судового збору - 3 021, 67 грн та витрати на правничу допомогу адвоката -12 500 грн, а всього 317 688,42 грн.

05.02.2020 ОСОБА_1 подала заяву про зменшення позовних вимог. Зазначила, що 26.11.2019 ОСОБА_2 повернув їй частину грошових коштів в сумі 1 000 доларів США. З огляду на вказану обставину, просила суд стягнути з відповідача на її користь суму боргу у розмірі 11 000 доларів США, що є еквівалентним 273 375,30 грн, 3 % річних у розмірі 6 763,06 грн, суму судового збору - 3 021, 67 грн та витрати на правничу допомогу адвоката -12 500 грн, а всього 295 659,73 грн.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 11 000 доларів США, що є еквівалентним 273 375, 30 грн, 3% річних в розмірі 6 763, 06 грн, судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 3 021,67 грн, витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 12 500 грн, а всього 295 659,73 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Павлова І. Г. про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Павлов І. Г. просить скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Зазначив, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки, судова повістка відповідачу не направлялась через відсутність належного фінансування суду.

Також зазначив, що фактично відповідачу було передано в борг 1 000 доларів США, який він повернув позивачу в листопаді 2011 року, про що свідчить розписка позивача, яка знаходиться в матеріалах справи.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористалась.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Павлов І. Г. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Пояснив, що відповідач не заперечує факт написання розписки від 28.03.2019, проте не погоджується з тим, що ним було отримано 12 000 доларів США. Отримані за вказаною розпискою 1 000 доларів США він повернув 26.11.2019 року. З огляду на вказану обставину, він не оскаржує рішення суду з підстав неправильності визначення суми боргу та її складових.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Басараб Н. В. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження укладення договору позики надана розписка, що є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику. Наявність у позивача оригіналу боргової розписки доводить факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань. Дійсність та достовірність договору позики відповідачем не спростована, факт отримання грошей підтверджений належними доказами у справі.

Оскільки у визначений сторонами у договорі строк відповідач кошти в повному обсязі не повернув, боржник зобов`язаний сплатити позивачу суму основного боргу з урахуванням сум, визначених частиною другою статті 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Доводи відповідача про те, що ним було отримано меншу суму грошових коштів, ніж та, що зазначена в наданій ним розписці, не підтверджені жодним доказом.

Повернення 26.11.2019 відповідачем 1 000 доларів США в рахунок погашення боргу, про що позивачем надану відповідну розписку, не є доказом виконання боржником свого зобов`язання з повернення позики в повному обсязі.

Апеляційна скарга не містить жодного заперечення щодо розміру стягнутої суми боргу з визначенням її гривневого еквіваленту згідно з офіційним курсом НБУ, а також 3% річних в гривневому еквіваленті.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо допущення судом першої інстанції норм процесуального права.

Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право має бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до довідки Деснянського районного суду м. Києва від 07.05.2020, підписаної суддею Панченко О.М., через відсутність належного фінансування суду на відправку поштової кореспонденції судова повістка ОСОБА_2 про виклик в судове засідання, призначене на 06.05.2020, 15.30 год., не була направлена засобами поштового відправлення (а.с.56).

Матеріали справи не містять також доказів повідомлення відповідача про судове засідання в інший спосіб, ніж направлення засобами поштового зв`язку.

Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права щодо ухвалення заочного рішення без належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, у відповідності до п. 3 ч.3 ст.376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що розмір задоволених позовних вимог становить 100%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 021,67 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 500 грн , сплата яких підтверджується квитанцією №821943 від 02.10.2019.

Відповідно до частини 1 статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Жодних заперечень відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять.

Керуючись ст.367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Павлова Ігоря Геннадійовича задовольнити частково.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року скасувати.

Постановити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму боргу 11 000 доларів США, що є еквівалентним 273 375,30 грн, 3 % річних в розмірі 6 763 грн 06 коп., суму судового збору - 3 021, 67 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката -12 500 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 лютого 2021 року.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. А. Семенюк