І інстанція

справа № 2-1827/10

                                            категорія 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 квітня 2010 року                                   м. Севастополь

    Нахімовський районний суд м. Севастополя  у складі:

головуючого судді: Кравченко В.Є.,при секретарі : Пронкіній К.О.,за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача: ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом вселення,

ВСТАНОВИВ:

    Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Нахімовського районного суду м. Севастополя  з позовною заявою до ОСОБА_3, в якому просить усунути  перешкоди у користуванні будинком шляхом вселення. Підставою для  задоволення позову позивач зазначає те, що за рішеннями  Нахімовського районного суду м. Севастополя від 01 лютого  2008 року  та від 23 січня 2009 року за нею було визнано право власності на 1/6 частку будинку АДРЕСА_1 , яке зареєстровано КП «БТІ та ДРОНМ» Севастопольської міської Ради. Проте, після винесення вказаних судових рішень ОСОБА_3 категорично на допускає позивача у зазначене домоволодіння, чим позбавляє її можливості добровільного вселення до її частки домоволодіння, отже, чинить перешкоди в реалізації прав останній щодо користування  та володіння нерухомого майна, якими наділений власник у встановленому законом порядку.

    Позивач та його представник у судовому засідання підтримали  свої позовні вимоги та просила суд задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись  на те, що реалізація всіх повноважень власника захищено законом та Конституцією України.

    Відповідач  ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги на визнала, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивачка рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополі від 02 березня 2007 року була знята з реєстраційного обліку за  адресою:  будинок АДРЕСА_1 у зв’язку з тривалим           непроживанням, у зв’язку з чим, за її думкою, наявність зареєстрованого за нею право власності на частку даного будинку  не може бути правовою підставою для вселення в нього. Також підтвердила всі обставини, на які посилалась позивач у позові, зазначив, що свідомо не впускала ОСОБА_1 в домоволодіння  АДРЕСА_1, оскільки вважає неможливим їх сумісне проживання.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, знаходить заявлені позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 з 1991 року знаходилась у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4, чоловікові  на праві приватної власності належав будинок АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, проте, після його смерті позивач не одержала у встановленому законом порядку та строки свідоцтво про право власності на спадщину. Проте, позивач не встигла здійснити державну реєстрацію  свого права власності в КП «БТІ та ДРОНМ» СМР, у зв’язку з тим, що  ОСОБА_4 вже була подарована Ѕ частка будинку відповідачеві на підставі вищевказаного договору дарування від 29.06.2006 року і ця реєстрація не дозволяла здійснити реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на належну їй 1/6 частку спірного домоволодіння.

Виходячи з того, що за рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 01 лютого 2008 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на 1/6 частку будинку АДРЕСА_1, як за спадкоємцем першої черги за законом після свого чоловіка – ОСОБА_4,  ОСОБА_1 з метою підтвердження свого права власності, звернулась до суду з позовом про визнання вищевказаного договору дарування частково недійсним та припинення права власності ОСОБА_5 на спірну частку нерухомого майна, оскільки вважала собі її добросовісним набувальником.

Обставини належності на праві власності  позивачці 1/6 частки вищевказаного домоволодіння були підтверджені заочним рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 23 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору дарування, припинення право  власності, згідно з яким, на підставі  ч.3 ст.388 ЦК України, договір дарування був визнаний частково недійсним та було відновлено право власності ОСОБА_1 на спірну частку нерухомого майна.

Рішення  суду від 23.01.2009 року набуло законної сили.

     В силу ч. 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені  судовим  рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті  самі  особи  або  особа,  щодо  якої встановлено  ці обставини.

     Отже, факт належності спірної частки нерухомості позивачу у справі є преюдиціальним, не підлягає повторному доведенню та не заперечений відповідачем у справі.

     Право власності на належну ОСОБА_1 1/6 частку будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за нею в КП «БТІ та ДРОНМ» Севастопольської міської Ради під реєстровим номером 448 від 06.10.2009 року.  

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач чинить перешкоди позивачеві у користуванні власністю, у зв’язку з чим ОСОБА_1 позбавлена можливості вселитися до її частки будинку, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та не заперечене безпосередньо відповідачем. Підставою таких дій  відповідач зазначає те, що за заочним рішенням від 02.03.2007 року у справі № 2-1133/2007 ОСОБА_1 була  знята з реєстраційного обліку за даною адресою, тому, за її думкою, остання не має законних підстав для вселення в домоволодіння.

З такою позицією відповідача суд не погоджується.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки ОСОБА_1 є правомочним власником частини будинку вона має право користуватися майном на рівних умовах здійснення своїх прав з ОСОБА_3, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Наявність заочного рішення від 02.03.2007 року по справі № 2-1133/2007 року про зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку, на думку суду, не може бути безумовною підставою для позбавлення її можливості реалізувати повноваження власника, які вона підтверджувала в судовому порядку на протязі 2008-2009 років. Крім того, посилання відповідача на це рішення судом не вважаються правомірними, оскільки воно ухвалено на підставі того, що відповідачеві ОСОБА_5 на праві власності належала Ѕ частка спірного домоволодіння в силу договору дарування від 29.06.2006 року, якій у подальшому в цієї частині визнаний недійсним, як такий, що укладений з порушенням закону (рішення від 23.01.2009 року).

Аналізуючи сукупність встановлених обставин, суд вважає, що задоволення заявленого позову бути відповідати завданням цивільного судочинства, встановленими у ст.1 ЦПК України, згідно з якими, вирішення справи повинно відбуватися справедливо, неупереджено з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

На підставі ст.ст. 84,88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача також підлягають стягненню 8,50 грн. судового збору, 37,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 319, 328, 391 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 10, 11, 30, 57-60, 61, 209, 212-218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

    Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом вселення задовольнити.

    Вселити ОСОБА_1 в 1/6 частку будинку АДРЕСА_1.

    Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов’язані з розглядом справи, а саме судовий збір, в сумі 8,50 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, в сумі 37,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги в Нахімовський районний суд м. Севастополя протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя                  В.Є.Кравченко