ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 603/351/20Головуючий у 1-й інстанції Іванчук В.М.

Провадження № 22-ц/817/68/21 Доповідач - Сташків Б.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Сташків Б.І.

суддів - Хома М. В., Щавурська Н. Б.,

за участю секретаря - Сович Н.А.

та сторін- представника заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області -Смільської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу № 603/351/20 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2020 року, ухваленого суддею Іванчук В.М., повний текст рішення складено 28 жовтня 2020 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року представник заявника - адвокат Андрусенко І.Я. звернувся до суду з заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким встановити факт неправильності запису в архівній виписці від 28.01.2011 року №32, виданій Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації, де заявника у наказі №42 Монастириської райдрукарні від 2 липня 1996 року помилково записано як ОСОБА_1 та правильним вважати ОСОБА_1 ; встановити факт, неправильності запису в архівному витягу від 05.02.2015 року №33, виданому Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації, де заявницю у наказі №11 Монастириської райдрукарні від 1 березня 1999 року помилково записано як ОСОБА_1 та правильним вважати ОСОБА_1 ; встановити факт, неправильності запису в архівному витягу від 05.02.2015 року №35, виданому Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації, де заявницю у наказі №12 Монастириської райдрукарні від 28 лютого 2000 року помилково записано як ОСОБА_1 та правильним вважати ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог заявник посилався на те, що через помилки у виписках у заявника в подальшому можуть виникнути багато труднощів для реалізації своїх прав при подачі документів для призначення пенсії. Вказував, що виправити помилки у прізвищі в архівних довідках немає можливості, оскільки на даний час ліквідована установа у якій працювала заявник, тому вона змушена звернутись до суду для вирішення питання про встановлення факту неправильності записів у виписках.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено.

Встановлено факт неправильності запису в архівній виписці від 28.01.2011 року №32, виданій Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації, де заявницю ОСОБА_1 у наказі №42 Монастириської райдрукарні від 2 липня 1996 року помилково записано як ОСОБА_1 та правильним вважати ОСОБА_1 .

Встановлено факт, неправильності запису в архівному витягу від 05.02.2015 року №33, виданому Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації, де заявницю ОСОБА_1 у наказі №11 Монастириської райдрукарні від 1 березня 1999 року помилково записано як ОСОБА_1 та правильним вважати ОСОБА_1 .

Встановлено факт, неправильності запису в архівному витягу від 05.02.2015 року №35, виданому Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації, де заявницю ОСОБА_1 у наказі №12 Монастириської райдрукарні від 28 лютого 2000 року помилково записано як ОСОБА_1 та правильним вважати ОСОБА_1 .

Не погодившись із вказаним рішенням суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поступила апеляційна скарга, у якій заінтересована особа просить оскаржуване рішення скасувати .

У доводах апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування усіх обставин справи.

Зокрема вважає, що заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту необхідно залишити без розгляду, оскільки встановлення юридичного факту необхідне для призначення пенсії, а, отже, встановлення даного факту пов`язане з вирішенням спору про право, а саме, права на призначення пенсії.

Таким чином, на думку апелянта дана справа не може розглядатися у порядку окремого провадження. Вважає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив, що документи, у яких заявник просить встановити факт,що має юридичне значення, не є правовстановлюючими документами, оскільки таким правовстановлюючим документом є трудова книжка яка є основним документом про трудову діяльність працівника.

На апеляційну скаргу поступив відзив від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у якому сторона заявника вказує, що доводи апелянта про наявність спору у даній справі є безпідставними, оскільки заявник до органів Пенсійного фонду з питань призначення пенсії не звертався. Зазначає, що виправлення помилок у архівних довідках не пов`язане з вирішенням спору про право, оскільки заявник не оспорює трудовий стаж, а також відмову у призначенні пенсії.

У судовому засіданні представник Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області Смільська В.М. апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених в ній.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, однак її представник ОСОБА_4 про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у відсутності заявника.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 23 березня 2011 року, заявник зазначена як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 травня 1995 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Ковалівською сільською радою від 20 травня 1995 року.

Згідно картки платника податків від 14.11.2019 року, ОСОБА_1 ?, ІНФОРМАЦІЯ_1 , присвоєно номер платника податків - НОМЕР_3 .

У паспорті громадянина України серія НОМЕР_4 , виданого Монастириським РВ УМВС України в Тернопільській області від 07.12.1996 року, заявник зазначена як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно трудової книжки НОМЕР_5 від 02.04.1985 року, заявник записана як ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до архівної виписки із наказу №42 по Монастириській рай друкарні від 02 липня 1996 року, зазначено: надати ОСОБА_1 відпустку за власний рахунок по догляду за дитиною до 3-х річного віку з ІНФОРМАЦІЯ_5 по ІНФОРМАЦІЯ_3. В даній виписці та наказі прізвище заявника прізвище вказано ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).

Також, відповідно до архівного витягу із наказу №11 по Монастириській рай друкарні від 01 березня 1999 року вирішено: надати друкарю високого друку ОСОБА_1 відпустку за власний рахунок для догляду за хворою дитиною на 1 рік згідно медичного заключения з 1 березня 1999 року по 1 березня 2000 р. Підстава заключения рай ВКК і заява ОСОБА_1 додаються. В даній довідці та наказі прізвище заявника вказано як ОСОБА_1 .

Згідно архівного витягу із наказу №12 по Монастириській рай друкарні від 28 лютого 2000 року, зазначено: надати друкарю високого друку ОСОБА_1 відпустку за власний рахунок для догляду за хворою дитиною на 1 рік згідно медичного заключення рай ВТК з 29 лютого 2000 року по 28 лютого 2001 року. Підстава заява ОСОБА_1 додаються. В даній довідці та наказі прізвище заявника вказано як ОСОБА_1 .

Встановлено, що у вищевказаних архівних витягах прізвище заявника помилково вказано як « ОСОБА_1 », замість вірного « ОСОБА_1 », що підтверджується відомостями, що зазначені у паспортних та реєстраційних документах заявника, де вірно зазначено прізвище заявника - « ОСОБА_1 ».

Наведене підтверджується архівним витягом із наказу №34 по Монастириській райдрукарні від 07.08.1985 року, виданого архівним відділом Монастириської РДА від 13.07.2020 року, ОСОБА_1 прийнято на роботу друкарем по третьому розряду відрядно-преміальної оплати праці з 08.08.1985 року.

Згідно даних архівної виписки із наказу №42 по Монастириській рай друкарні від 02 липня 1996 року, ОСОБА_1 надано відпустку за власний рахунок по догляду за дитиною до 3-х річного віку з ІНФОРМАЦІЯ_5 по ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так, ІНФОРМАЦІЯ_4 у заявниці народився син ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого Монастириським відділом реєстрації актів громадського стану від 16 травня 1996 року. У трудовій книжці ОСОБА_1 , попередньо був запис її прізвища як ОСОБА_1 , що вказано у наказі №42.

Також, відповідно до Архівного витягу із наказу №11 по Монастириській райдрукарні від 01 березня 1999 року, друкарю високого друку ОСОБА_1 надано відпустку за власний рахунок для догляду за хворою дитиною на 1 рік згідно медичного заключення з 1 березня 1999 року по 1 березня 2000 р. Згідно відомостей ПФУ про застраховану особу від 05 січня 2015 року, ОСОБА_1 в зазначений період заробітної плати не отримувала.

Згідно архівної виписки із наказу №12 Монастириської райдрукарні від 28 лютого 2001 року вказано у зв`язку із закінченням відпустки по догляду за хворою дитиною у друкаря високого друку ОСОБА_1 , перевести її на посаду прибиральниці з 1 березня 2001 року з сплатою по І розряду (за її згодою).

Як вбачається з архівного витягу із наказу №28 по ОКП Монастириській районній друкарні від 02.09.2002 року, ОСОБА_1 з 02.09.2002 року переведено на посаду друкаря високого друку з оплатою праці по ІІІ розряду. Покладено на ОСОБА_1 виконання обов`язків прибиральниці з оплатою по І розряду.

Відповідно до архівної виписки із наказу №40 по ОКП «Монастириська районна друкарня» від 02.12.2002 року, звільнено від обов`язків прибиральниці ОСОБА_1 , яка тимчасово виконувала дані обов`язки.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту неправильності запису в архівній виписці від 28.01.2011 року №32, виданій Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації, архівному витягу від 05.02.2015 року №33, виданому Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації та архівному витягу від 05.02.2015 року №35, виданому Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації, відповідатиме інтересам заявника та забезпечить реалізацію його законних прав.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Між сторонами виникли правовідносини зі встановлення юридичного факту належності правовстановлюючих документа, який регулюються нормами ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Положеннями ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено перелік справ, що підлягають розгляду в порядку окремого провадження, серед яких, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому засіданні можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення(стаття 315 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31 березня 1995 року № 5, зазначено, що при розгляді справ про встановлення відповідно до п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи у паспорті, у тому числі факт належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документи належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц .

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.

Як вбачається зі справи заявник просила встановити факт неправильності запису в архівній виписці від 28 січня 2011 року №32, виданій Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації, де заявника у наказі №42 Монастириської райдрукарні від 2 липня 1996 року помилково записано як ОСОБА_1 та правильним вважати ОСОБА_1 ; встановити факт, неправильності запису в архівному витягу від 05.02.2015 року №33, виданому Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації, де заявницю у наказі №11 Монастириської райдрукарні від 1 березня 1999 року помилково записано як ОСОБА_1 та правильним вважати ОСОБА_1 ; встановити факт, неправильності запису в архівному витягу від 05 лютого 2015 року №35, виданому Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації, де заявницю у наказі №12 Монастириської райдрукарні від 28 лютого 2000 року помилково записано як ОСОБА_1 та правильним вважати ОСОБА_1

З аналізу вищезазначених документів та даних, які в них містяться судом встановлено, що при складанні правовстановлюючих документів, а саме архівної виписки від 28.01.2011 року №32, виданої Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації, архівного витягу від 05.02.2015 року №33, виданому Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації та архівного витягу від 05.02.2015 року №35, виданому Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації, допущено помилки при написанні прізвища заявника, а саме замість вірного « ОСОБА_1 » вказано « ОСОБА_1 », що не відповідало прізвищу вказаному в свідоцтві про народження, паспорті громадянина України та інших документах.

Встановлено, що будь-які можливості усунути вказані помилки в позасудовому порядку у заявника відсутні, оскільки виправити помилки в архівних виписці та витягах немає можливості через ліквідацію юридичної особи з якою заявник перебувала у трудових відносинах.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - є обґрунтованими та доведеними у відповідності до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України належними, допустимими та достатніми доказами та з огляду на викладене, обґрунтовано задовольнив подану заяву про встановлення факту.

Заперечення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо права заявника на призначення пенсії із врахуванням даних, що містяться у правовстановлюючих документах, про встановлення факту належності яких просила ОСОБА_1 у даному випадку не можуть бути підставою для відмови у задоволені заяви.

При цьому, само по собі посилання заінтересованої особи на існування між ним та заявником спору про право не може беззаперечно свідчити про наявність такого спору та бути підставою для застосування наслідків, передбачених частиною шостою статті 294 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки наведені доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного тексту постанови - 09 лютого 2021 року.

Головуючий: Сташків Б.І.

Хома М.В.

Судді: Щавурська Н.Б.