Справа № 2-241/10

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29 квітня  2010 року       Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Андрухіва В.В.

при секретарі             Василенко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ  майна, -

Встановив:

            Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача  про поділ майна, набутого під час шлюбу, яке вона вважає  об'єктом права спільної  сумісної власності подружжя, вказуючи, що у 2001 році вона разом з відповідачем придбали нежитлове приміщення магазину-офісу (АДРЕСА_1, комп’ютерний магазин «Ваш комп’ютер», загальною площею 38,4 кв.м), що зареєстроване за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності № 142 від 4.12.2002 року. В даному приміщені відповідач веде господарську діяльність як приватний підприємець. Посилаючись на ст.. 69-71 СК України,   просила задовольнити позовні вимоги.

            У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги  підтримав, просив  поділити вказане в позовній заяві майно, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини вказаного приміщення, зазначаючи що відповідно договору купівлі-продажу спірного майна відповідач (покупець) виступає як громадянин України – фізична особа, таким чином, майно зареєстроване за відповідачем як за громадянином України – фізичною особою, а не за фізичною особою – підприємцем. Крім того, представник позивача зазначав, що подружжя має неповнолітню дитину, яка є інвалідом з дитинства, майже три роки подружжя проживає окремо, дитина мешкає з матерію, тому частка майна дружини може бути збільшена до 2/3 частин.  

             Відповідач  у судовому засіданні позов не визнав, зазначаючи, що нежитлове приміщення магазину-офісу (АДРЕСА_1, комп’ютерний магазин «Ваш комп’ютер»), яке зареєстровано з ним на підставі свідоцтва про право власності № 142 від 4.12.2002 року - є майном приватного підприємця, тому розподілу не підлягає.    

  Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

      Судом встановлені наступні факти і відповідні ним правовідносини.

            5.10.1996 року сторони зареєстрували шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу народилася дочка – ОСОБА_3.

    З 2006 року сторони припинили шлюбні відносини та проживають окремо.

            В період шлюбу ОСОБА_2 було придбано нежитлове приміщення магазину-офісу (АДРЕСА_1, комп’ютерний магазин «Ваш комп’ютер», загальною площею 38,4 кв.м), яке зареєстровано з відповідачем на підставі свідоцтва про право власності № 142 від 4.12.2002 року, виданого на підставі свідоцтва про право власності № 23732 від 26.11.2002 року, в якому відповідач веде господарську діяльність як приватний підприємець.

    Згідно п.29 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства про розгляді справ про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», з посиланнями на  ст.. 57,61 СК України та ст.. 52 ЦК України, майно приватного підприємства чи фізичної особи – підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

    Відповідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.13) ОСОБА_2 – є суб’єктом підприємницької  діяльності з 15.05.2000 року. Спірне нежитлове приміщення було придбане відповідачем у Одеської міської ради 26.11.2002 року, тобто після реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця.

    Доводи позивача про те, що відповідач придбав спірне приміщення не як суб’єкт підприємницької діяльності, а як фізична особа, суд не бере до уваги, оскільки відповідач є фізичною особою-підприємцем, придбав приміщення для ведення підприємницької діяльності та використовує його саме для цієї мети з моменту придбання, що стороною позивача у судовому засіданні не оспорювалося.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що згідно з роз’ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року (п.29) спірне нежитлове приміщення не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу,  а тому спірне майно розподілу не підлягає, і у задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1  задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ  майна – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області  через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК.

Суддя:                         В.В.Андрухів