Справа № 2-а-1052/2010 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2010 року, Суддя Джанкойського міськрайонного суда Автономної Республіки Крим Козуб О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання здійснити перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року у розмірі 1225 гривень 20 копійок,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 11.01.2010 року звернулася  до адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання здійснити перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року у розмірі 1225 гривень 20 копійок . Свої вимоги мотивувала тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 цього Закону,  дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але вказана допомога, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 року, виплачується їй не в повному обсязі, внаслідок чого порушені її законні права.

        У судове засідання не з'явилася позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлена, надала на адресу суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

      У судове засідання представник відповідача УПФУ в Джанкойському районі АРК не з’явився, належним чином повідомлений. Начальником УПФУ в Джанкойському районі АРК надано на адресу суду письмові заперечення, згідно яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, розглянути справу у відсутність їх представника. Відповідно до письмових заперечень відповідачем зазначено, що в ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого у абзаці 1 ч. 1 цієї статті – виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Не поширюється поняття мінімального розміру пенсій за віком, у встановленому абз.1 ч. 1 ст. 28 вказаного Закону, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулювання виплат дітям війни, передбаченою у ст.6 Закону № 2195-ІV. Зазначили, що у ст.7 Закону № 2195 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна допомога дітям війни не здійснюється, отже для стягнення з коштів Пенсійного Фонду України відсутні правові підстави. Пенсійним Фондом України за рахунок коштів Державного бюджету України на 2007-2008 роки реалізовано бюджетну програму. Згідно постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року, яка є єдиним нормативно-правовим актом, який регулює розмір соціальної гарантії для дітей війни у 2008 році, Управління, як орган державної виконавчої влади, діючи на підставі, в рамках повноважень та способом, передбаченим Конституцією України та Законами України, робило виплату цього підвищення позивачеві у розмірах, визначених даною постановою і Пенсійний Фонд України повністю виконав свої зобов’язання щодо забезпечення виплати державних соціальних гарантій, заборгованість відсутня. Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України, оскільки позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач пропустив річний строк без поважних причин і позивачу було відомо про розмір підвищення до пенсії протягом усього періоду одержання пенсії, посилалися на ст.68 Конституції України, стосовно того, що не знання законів не звільняє від відповідальності.

    Повідомлено відповідачем у письмових запереченнях, що Рішення Конституційного Суду України № 6-рп2007 прийнято 09.07.2007 року і опубліковано у офіційному виданні — Офіційному Віснику України № 52 від 27.07.2007 року. Поважність причин пропуску річного строку звернення до адміністративного суду позивачем не зазначено.  

     Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

      Згідно з п. 10 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

      Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, з урахуванням наданих сторонами письмових заяв та письмових заперечення відповідача, оцінивши обставини, зазначені сторонами, вважає, що позовні вимоги позивача  підлягають частковому    задоволенню з наступних підстав.

     Судом встановлено , що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком і відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням.

      Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року, позивач має право на отримання державної щомісячної соціальної допомоги, яка виплачується до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

     За період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року позивачу не нараховувалася та не виплачувалася відповідачем Управлінням Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що не оспорюється сторонами і підтверджено відповідачем у письмових запереченнях.

     Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 викладено в такій редакції «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» (пункт 41 розділу ІІ).

     Згідно із ст. 54 Закону  України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. В грудні 2008 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI,  розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність складав 498,00 грн.

        Рішенням Конституційного Суду України  від 22.05.2008 №10-рп/2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI, визнаних неконституційними.

      Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 (п. 8) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах:  з 1 липня - 48,2 грн. та з 1 жовтня - 49,8 грн.

     Ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

     Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

      Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян - таке обмеження є недопустимим.

      Ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Виходячи з наведеного, рішення Конституційного Суду України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Позивач ОСОБА_1  за період  з  01.01.2009 року по 31.12.2009 року мала право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

      Згідно з ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004, законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. З огляду на викладене Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року суперечить зазначеній нормі закону та згаданим Рішенням Конституційного Суду України і положенням Конституції України, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод.

        Посилання представника відповідача на те, що для доплат до пенсії за іншими нормативними актами поняття «мінімальна пенсія за віком» не застосовується, а в законодавстві відсутнє визначення розміру, з якого обчислюється надбавка до пенсії по ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути прийняті до уваги судом, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду України застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Суд, з урахуванням положень ЗУ «Про прожитковий мінімум» та виходячи з того, що державна соціальна допомога дитям війни визначена виходячи з розміру прожиткового мінімуму, вважає необхідним застосовувати саме розмір прожиткового мінімуму на відповідний рік, і неврегульованість питання щодо поняття «мінімальної пенсії за віком» не може бути підставою для обмеження прав позивача і не виплати, передбачених йому відповідними Законами соціальних виплат.

       Посилання відповідача УПФУ в Джанкойському районі АР Крим на те, що ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003  року не може бути застосована при визначенні розміру державної соціальної допомоги дитині війни, а застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», приймається до уваги, оскільки ці обставини встановлені у відповідному Рішенні Конституційного Суду України за 2009 рік, але при визначенні, нарахуванні та виплаті вказаних підвищень до пенсії дітям війни повинен здійснюватися у розмірі прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний рік, оскільки до даних правовідносин застосовується положення ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».            

      Мінімальна пенсія встановлена для нарахування соціальних надбавок Постановою КМУ №1 від 03.01.2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету» та розмір підвищення дітям війни, встановлений Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року, не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, яка виплачується до пенсії, оскільки суперечить нормам діючого законодавства. Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року, є порушення засад пріоритету Законів над підзаконними актами, у зв’язку з чим розрахунок підвищення дітям війни повинен здійснюватися відповідно до розміру встановленого ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а саме ст.6 вказаного Закону.

       Суд вважає, що дії відповідача є неправомірними щодо не нарахування і не виплати у повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги дитині війні ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства у вказаний період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, оскільки позивач мала право на отримання підвищення до пенсії у вказаному розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму на відповідний рік, і вказані дії відповідача не відповідають вимогам Конституції України, Рішенням Конституційного суду України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

      Суд, задовольняє позовні вимоги позивача ОСОБА_1 частково і вважає необхідним для повного захисту прав позивача зобов’язати відповідача УПФУ в Джанкойському районі АР Крим здійснити нарахування та виплатити підвищення до пенсії позивачу ОСОБА_1 як дитині війни у розмірі 30% прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року з урахуванням нарахованих та виплачених сум цього підвищення за спірний період, але без зазначення суми цієї допомоги, оскільки саме суд зобов’язує відповідача провести ці дії і нарахувати, здійснити перерахунок і визначити цей розмір недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за вказаний спірний період виходячи із прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний  рік. Саме ці дії входять в повноваження УПФУ в Джанкойському районі АРК. Суд не має таких повноважень щодо нарахування та визначення цієї суми допомоги.

         Суд, задовольняючи частково позовні вимоги позивача ОСОБА_1 вважає, що строк, передбачений ст.99 КАС України не пропущений, і підстав для застосування ч. 1 ст. 100 КАС України, про що заявлено відповідачем у письмових запереченнях проти позову ОСОБА_1, не вбачається, оскільки позивач звернулася з вказаним адміністративним позовом до суду 11.01.2010 року, що підтверджується штампом суду, тобто в межах річного строку, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України. Законом України «Про соціальний захист дітей війни», як є спеціальним Законом за вказаними правовідносинами, не передбачено спеціальних строків виплати підвищення до пенсії, а тому застосовується загальний річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, передбачений ст.99 КАС України.

     Суд, відповідно до вимог ст. 94 КАС Ураїни, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок стягує на користь позивача за рахунок Державного бюджету.

       На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 11,12, 14, 70, 71, 94, ч. 2 ст. 122, 159, 160, 161-163 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

           Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання здійснити перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року у розмірі 1225 гривень 20 копійок задовольнити частково.

       Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок та виплатити дитині війни ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого на 2009 рік, з урахуванням виплачених сум у 2009 році.

       Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок з Державного бюджету України.

      У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

      Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, складання її повного тексту заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                               Козуб О.В.