У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року

м. Київ

справа №607/9820/14-к

провадження № 51-141ск21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого Антонюк Н. О.,

суддів: Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року і

ВСТАНОВИВ:

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за ст. 356 КК (за епізодом від 01 вересня 2010 року) у зв`язку із відсутністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення.

Цим же вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356 КК (за епізодом від 29 вересня 2010 року), ч. 1 ст. 122 КК та на підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Згідно з ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання за вказані кримінальні правопорушення на підставі п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Не погоджуючись із названими судовими рішеннями, засуджений оскаржив їх у касаційному порядку.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить перед Судом касаційні вимоги про скасування вироку та ухвали місцевого суду, закриття провадження у справі або направлення її на новий розгляд в суд першої або апеляційної інстанцій.

Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону тому, що не вирішив питання про відвід головуючого судді Кунцьо С. В., оскільки, на його думку, цей суддя не міг в подальшому брати участь у справі, так як був особисто зацікавлений в результатах провадження, переконував написати заяву про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Зазначає, що суд незаконно відмовив у призначенні повторних судово-медичної та почеркознавчої експертиз, а також не задовольнив його клопотання про повторний допит судово-медичного експерта ОСОБА_2 , що вказує на неповноту, однобічність розгляду кримінального провадження. Ці недоліки судового розгляду, на думку скаржника, не були виправлені під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції, суд формально переглянув як саму справу, так і доводи щодо експертиз у цій справі.

Мотиви Суду

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі, згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обставини, на які посилається в касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо аргументів засудженого про те, що суд першої інстанції не вирішив питання про відвід головуючого судді Кунцьо С. В., колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до положень ст. 80 КПК за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, засуджений неодноразово звертався із заявами про відвід судді Кунцьо С. В. Ухвалами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2019 року та 28 лютого 2020 року було відмовлено у їх задоволенні, оскільки обставини, на які вказував засуджений, не були підтверджені належними доказами. Підстави, на які посилався ОСОБА_1 , за своєю суттю зводились до незгоди із постановленими суддею процесуальними рішеннями в ході розгляду кримінального провадження, а відтак не були такими, за наявності яких суддя не міг брати участь у розгляді справи.

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції не було порушено вимог статей 75, 76 КПК.

Щодо аргументів засудженого про неодноразові розмови головуючого судді про закриття провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, то відповідно до положень ст. 285 КПК особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Щодо тверджень засудженого про відмову у задоволенні клопотань про огляд фотоапарата потерпілого, у проведені повторної судово-медичної експертизи, інших експертиз, у витребуванні рентген знімків руки потерпілого, у допиті експерта ОСОБА_2 , то суд апеляційної інстанції визнав такі клопотання безпідставними.

Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Тобто наведена норма надає апеляційному суду право, а не наділяє обов`язком повторного дослідження обставин справи.

Крім того, ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника Бутрина С. В. про призначення повторної судово-медичної експертизи потерпілому та судової почеркознавчої експертизи медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених ст. 332 КПК. Це положення кримінального процесуального законодавства наділяє суд правом, а не обов`язком прийняти рішення про необхідність проведення експертизи.

Засуджений стверджує, що судом не було задоволено його клопотання про повторний допит експерта ОСОБА_2 . Водночас вирішення такого клопотання сторони кримінального провадження виноситься на розсуд суду. Залежно від обставин конкретного кримінального провадження суд у кожному конкретному випадку приймає рішення про необхідність виклику експерта для допиту. Саме тому законодавець у диспозиціях низки статей кримінального процесуального законодавства вказує, що суд має право, а не зобов`язаний вчинити певну процесуальну дію. Так, у ч. 1 ст. 356 КПК вказано, що суд має право викликати експерта для допиту.

Твердження засудженого про те, що не всі судді під час апеляційного розгляду слухали його аргументи, а тому не могли прийняти законне та обґрунтоване рішення є припущенням автора касаційної скарги, обумовлене його суб`єктивним сприйняттям.

Посилання засудженого у касаційній скарзі на те, що ухвала апеляційного суду постановлена незаконним складом суду також є необґрунтованим, оскільки засуджений та його захисник не заявляли відводи жодному з членів колегії суддів апеляційного суду. Крім того, як вбачається з ухвали, вона постановлена відповідно до вимог ч. 4 ст. 31 КПК та підписана трьома суддями.

Суд апеляційної інстанції не встановив неповноти судового розгляду чи будь-яких інших порушень дослідження доказів, а тому доводи засудженого фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду і є необґрунтованими.

Апеляційний суд із додержанням приписів статей 404, 405 КПК переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі засудженого, визнав їх необґрунтованими, і зазначив в ухвалі відповідні мотиви та підстави прийнятого рішення. З такими висновками погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК, є законною, вмотивованою та обґрунтованою.

Таким чином, обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Тому колегія судів касаційного суду вважає, що у відкритті касаційного провадження засудженому необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н. О. Антонюк А. П. Бущенко Т. В. Шевченко