Судове рішення #91893907

Ухвала

08 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 761/16749/15-ц

провадження № 61-1735ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Всеукраїнська громадська організація «Гільдія кінорежисерів «24/1», Міністерство економічного розвитку і торгівлі, ОСОБА_4 про визнання недійсним авторського договору,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Всеукраїнська громадська організація «Гільдія кінорежисерів «24/1», Міністерство економічного розвитку і торгівлі, ОСОБА_4 про визнання недійсним авторського договору, у якому, із урахуванням заяви про зміну підстав позову, просила визнати недійсним авторський договір про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року із «Додатками № 1 і № 2», укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 за участі Всеукраїнської громадської організації «Гільдія кінорежисерів «24/1».

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , який є автором твору «Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - трьох запорізьких козаків: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 02 липня 2002 року № НОМЕР_1 . Після смерті батька вона є єдиним спадкоємцем, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 квітня 2010 року.

У травні 2014 року під час розгляду цивільної справи № 753/21118/13-ц вона дізналася, що 13 травня 2014 року Державною службою інтелектуальної власності проведено реєстрацію договору, який стосується права автора на твір «Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - трьох запорізьких козаків: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », майнові права який відповідно до договору належать відповідачу та видане рішення про реєстрацію цього договору, який стосується права автора на твір від 28 квітня 2014 року № 2457.Зазначений договір порушує її права, як спадкоємця за законом після смерті її батька, і повинен бути визнаний судом недійсним з підстав, передбачених статтями 44, 48 Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року та статтею 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права», оскільки цей договір не підписувався її батьком, а також за текстом договору неправильно зазначено дата видачі паспорта громадянина України її батьку, підпис та прізвище не зазначені над лінією строки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору. Висновком судово-почеркознавчої експертизи підтверджено, що підпис в оспорюваному договорі зроблено батьком позивача ОСОБА_5 . Доводи сторони позивача, що в оспорюваному договорі неправильно зазначено дату видачі паспорта ОСОБА_5 , а також підпис та прізвище цієї особи міститься посередині відповідної лінії строки, суд оцінив критично, оскільки наведене не є самостійною підставою для визнання правочину недійсним.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним авторський договір про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року із «Додатками № 1 і № 2», укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 за участі Всеукраїнської громадської організації «Гільдія кінорежисерів «24/1». Вирішено питання про розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновок експертів від 03 березня 2017 року № 8792/8793/16-32 не може бути прийнятий судом, оскільки для дослідження наданий оспорюваний авторський договір від 21 вересня 2003 року не у повному обсязі, а саме без додатків № 1 та № 2 та без акту приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року. Разом з тим, висновок експертів від 15 червня 2020 року № 198/19899/19-24/15600-15626/20-34 за результатами проведення судово-технічної експертизи документі є повним і об`єктивним доказом у справі та узгоджується з наявними матеріалами справи; згідно із зазначеним висновком оспорюваний авторський договір є фактично підробленими документами, оскільки виконані шляхом монтажу, а саме додрукування тексту, спочатку виконано підпис від імені ОСОБА_5 , а потім нанесений друкований текст на документах. Врахувавши докази, наявні у матеріалах справи, висновок експертів від 15 червня 2020 року № 198/19899/19-24/15600-15626/20-34, надані пояснення експерта у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, суд дійшов висновку про те, що права позивача, за захистом яких вона звернулася, порушені.

28 січня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Всеукраїнська громадська організація «Гільдія кінорежисерів «24/1», Міністерство економічного розвитку і торгівлі, ОСОБА_4 про визнання недійсним авторського договору повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак



  • Номер: 2/761/53/2019
  • Опис: за позовом Дахно Наталії Володимирівни до Кулакова Сергія Артуровича, треті особи без самостійних вимог: Всеукраїнська громадська організація «Гільдія кінорежисерів «24/1», Міністерство економічного розвитку і торгівлі, третя особа з самостійними вимогами Кирич Едуард Ілліч про визнання недійсним авторського договору
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 761/16749/15-ц
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Ступак Ольга В`ячеславівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Направлено до апеляційного суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.06.2015
  • Дата етапу: 18.03.2019
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація