ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                       ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "19" липня 2007 р.                                                                   Справа № 6/131

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А.Д., при секретарі Байталюку В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Дочірнього підприємства “Рокитне” Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард”

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 23 866,96 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Лінецький Р.І., довіреність від 12.03.2007 № 04-125/271;

від відповідача: Ставчанський  Д. І., довіреність від 28.06.2007 року

В С Т А Н О В И В :

Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард”, с. Рокитне Новоселицького району, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 23 866,96  грн.

Свою вимогу позивач обґрунтовує тим, що відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі-Закон № 875), для підприємств (об’єднань), установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотки від чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. В силу вимог Закону № 875 відповідач зобов'язаний самостійно визначити норматив робочих місць для інвалідів, забезпечити створення та зайнятість на них інвалідів в порядку, визначеному цим Законом. За невиконання вимог ст. 19 Закону № 875 підприємства (об'єднання), установи, організації в силу ст. 20 цього ж Закону України сплачують штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, а також пеню у розмірі 120 % облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів № 2769 за 2006 рік форми № 10-ПІ, середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів в 2006 році становила 0 чоловік(и), в той час коли встановлений норматив склав 6 чоловік. Таким чином, відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити до 15.04.2007 на рахунок Фонду кошти у розмірі 23866,96 грн. Дана сума підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті штрафних санкцій відповідно до поданого підприємством вказаного вище звіту форми 10-ПІ. Однак, на день звернення з даною позовною заявою  відповідачем кошти не перераховані.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що фактично в 2006 році на підприємстві працювали 7 інвалідів.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 02.07.2007 суд замінив відповідача на Дочірнє підприємство “Рокитне” Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард”.

В судовому засіданні представник відповідача надав суду докази (належним чином засвідчені копії наказів про прийняття на роботу, копії витягів з трудових книжок та копії посвідчень інвалідів) в підтвердження того, що на підприємстві “Рокитне” в 2006 році дійсно працювали 7 інвалідів та при поданні звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів № 2769 за 2006 рік  була допущена описка.

Представник позивача в судовому засіданні на заперечував про достовірність наданих представником відповідача вказаних доказів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 року зі змінами і доповненнями (далі –Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, –у кількості одного робочого місця.

Відповідно до вимог частини другої вказаної статті Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно наданого звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006 рік № 2769 форми № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2006 становила 156 чоловіка, а середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів в 2006 році становила 0 чоловік(и), в той час коли встановлений норматив склав 6 чоловік(и).

Відповідно до частини першої статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Однак, на підставі наданих в судовому засіданні додаткових матеріалів судом встановлено, що у вищевказаному звіті відповідачем допущена описка, а кількість фактично працюючих на підприємстві інвалідів в 2006 році склала 7 чоловік, що підтверджується належним чином засвідченими копіями наказів про прийняття на роботу, копіями витягів з трудових книжок та копії посвідчень інвалідів. Не заперечує проти цього також і представник позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 118, 160-163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернівецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, та подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, встановленого частиною 5 статті 186 КАС України.

Суддя                                                           А. Паскарь