ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2021 року м. Кропивницький

справа № 383/1266/19

провадження № 22-ц/4809/185/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.

з участю секретаря: Демешко Л.В.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Бурлаченко Сергій Юрійович;

відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Бем Юрій Юрійович.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2020 року, у складі головуючого судді Замши О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

В обгрунтування позову вказував, що він успадкував земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,25 га, розташованої на території Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 002533, виданого Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області 29.03.2002.

Зазначав, що ОСОБА_3 померла - ІНФОРМАЦІЯ_1.

05.07.2006 за життя ОСОБА_3 уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з приватним підприємцем ОСОБА_2 (на сьогодні фізична особа-підприємець).

Відповідач на підставі договору зобов`язався щорічно сплачувати орендну плату у розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки та вносити у строк до 31.01. поточного року.

Позивач зазначав, що в порушення умов договору відповідач не сплачувала вчасно орендну плату та допустила заборгованість, починаючи з 2012 року по 2018 рік, яка складає - 9173,08 грн.

Посилаючись на порушення умов договору в частині сплати орендної плати за землю, просив розірвати договір оренди, який був укладений між відповідачем та ОСОБА_3 та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2020 року позов задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі від 05.07.2006, який було укладено між ОСОБА_3 та приватним підприємцем ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 6,25 га, яка розташована на території Витязівської сілької ради Бобринецького району Кіровоградської області кадастровий номер 3520883200:02:000:0112.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2017 - 2018 рік в розмірі 2620,88 грн.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за кожен день прострочення за 2018 рік в розмірі 60,54 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилається на безпідставність доводів позивача, що ним не отримувалася орендна плата.

Вказує, що судом не взято до уваги той факт, що ОСОБА_1 у судовому засіданні, яке відбулося 16.09.2020 визнав факт отримання орендної плати починаючи з 2012 року та визнав, факт написання розписок за період з 2012 по 2017 рік включно.

Крім того, відповідач зазначає, що надати до суду докази виплати орендної плати за період з 2012 по 2014 рік не було можливим і заявив клопотання про застосування строків позовної давності за цей період.

Також посилається на те, що позивач приховує факт отримання орендної плати в розмірі 65000,00 грн. за період з 2015 по 2018 рік, а 28.10.2018 здійснено переказ на рахунок ОСОБА_1 у сумі 27000,00 грн., про що свідчить дублікат чека.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, пояснення позивача та його представника, які просили відмовити у її задоволенні, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.

Встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-КР №002533, виданого 29.03.2002 ОСОБА_3 була власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,25 га., яка розташована на території Витязівської сільської ради Бобринецького району (а.с.16).

05.07.2006 ОСОБА_3 уклала з приватним підприємцем ОСОБА_2 договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 20 років.

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 2 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та складає 1310,44 грн.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.10 Договору). Орендна плата вноситься до 31.01. поточного року (п.11 Договору).

28.09.2012 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом та успадкував належну ОСОБА_3 земельну ділянку та набув її у власність (а.с.17,18).

Відповідно до п. 40 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни або розірвання договору.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 набув права орендодавця щодо належної йому на праві спадкування земельної ділянки.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення договору оренди землі і є такими, що випливають з земельних правовідносин.

Звернувшись із даним позовом позивач просив розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача на його користь орендну плату та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону).

Статтею 21 Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ст.21 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Законом України «Про оренду землі» визначено, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання ним орендної плати у встановленому розмірі (ст.ст. 13, 15, 21 Закону).

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати за 2012 - 2014 роки у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду в жовтні 2019 року, вимоги про стягнення орендної плати за 2012, 2013 та 2014 роки заявлені поза межами строку позовної давності, а доказів про поважність пропуску позовної давності не надано.

Доведеною та встановленою є обставина щодо систематичної несвоєчасної сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Відповідач, належним чином не виконав умови договору щодо виплати позивачу орендної плати за 2017 рік та 2018 рік у розмірі 2620,88 грн.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України «Про оренду землі».

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим, як зазначалося вище, згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином судами встановлено, що відповідачем допущено прострочення виплати орендної плати за договором оренди землі 05.07.2006.

Також, у матеріалах справи відсутні докази, що відповідач намагався вчасно та у повному обсязі виконати свій обов`язок щодо сплати орендної плати за 2017-2018 роки.

В матеріалах справи міститься копія дубліката чека про здійснення грошового переказу на ім`я ОСОБА_1 від 28.10.2019 на суму 27000,00 грн.

Вказаний документ не містить відомостей про об`єкт оренди та період оплати щодо якого проводиться виплата, здійснений не відповідачем безпосередньо, а іншою особою, яка не є стороною в договірних відносин.

Отже, наведене свідчить про не належне виконання договірних зобов`язань з боку відповідача.

Пунктом 14 спірного договору визначений вид та умови забезпечення виконання зобов`язання, а саме пеня у розмірі 0,03% несплаченої суми за кожен день прострочення у разі невнесення орендної плати у строк, визначений договором, а тому судом правильно стягнуто пню за кожен день прострочення.

Неналежне виконання умов договору, а саме - невиконання обов`язку зі своєчасної сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке, з огляду на положення статті 526 ЦК України, дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість у подальшому.

Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

08.02.2021 - складено постанову.

Головуючий суддя О.Л. Дуковський

Судді Л.М. Дьомич

О.А. Письменний