Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 569/14542/19

провадження № 61-3152св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Назар Васильович,

заінтересована особа (стягувач) - акціонерне товариство «Кредобанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Шимків С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 та просила суд визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2019 року № 59507903.

Скарга мотивована тим, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н. В. 09 липня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59507903 на виконання виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2016 року № 569/13255/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором від 26 липня 2007 року № 192-07, відповідно до договору поруки від 26 липня 2007 року № 192-07/2 у розмірі 13 477 547,69 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк») судових витрат у розмірі 3 654,00 грн.

Вважає, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Н. В. порушив вимоги щодо територіальної компетенції з відкриття зазначеного виконавчого провадження, оскільки вона проживає, працює та отримує заробітну плату у м. Рівному, що не відноситься до виконавчого округу міста Києва.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2019 року № 59507903 винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н. В.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватним виконавцем всупереч чинного законодавства України прийнято до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника в іншому виконавчому окрузі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На ухвалу місцевого суду приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Н. В. подав апеляційну скаргу.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 30 січня 2020 року ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року скасовано.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 921,00 грн судового збору за подання апеляційного скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що приватним виконавцем 09 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59507903 з дотриманням статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи, що ОСОБА_1 має відкритий рахунок у акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») з місцем реєстрації у місті Києві.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду місцевого суду залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що всупереч статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець не мав інформації щодо знаходження грошових коштів боржника у банках за місцем знаходження у м. Києві.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що приватний виконавець Павлюк Н. В. здійснює примусове виконання судових рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюком Н. В. від 09 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59507903 на підставі виконавчого листа № 569/13255/14-ц виданого 09 лютого 2016 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором від 26 липня 2007 року № 192-07, відповідно до договору поруки від 26 липня 2007 року № 192-07/2 у розмірі 13 477 547,69 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» судових витрат у розмірі 3654,00 грн (а. с. 7).

Згідно з даними паспорта ОСОБА_1 проживає (зареєстрована) за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 4).

Відповідно до довідки про доходи від 29 липня 2019 року № 38 ОСОБА_1 працює головним інженером у приватному акціонерному товаристві «Речовий ринок», юридична адреса: м. Рівне, вул. Замкова, 34А (а. с. 5).

АТ КБ «ПриватБанк» (юридична адреса: м. Київ вул. Грушевського 1д) повідомило приватного виконавця, що арешт на кошти ОСОБА_1 накладений в сумі 1 4829 321,86 грн. На рахунках недостатньо коштів для виконання постанови (а. с. 18).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду та відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2,суд апеляційної інстанції виходив з того, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з дотриманням статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи, що ОСОБА_1 має відкритий рахунок у АТ КБ «ПриватБанк» з місцем реєстрації у місті Києві.

Колегія суддів погоджується з указаним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону№ 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон) про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. Пунктом 2 частини другої цієї статті Закону у повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону, передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин першої, другої, третьої, шостої статті 25 Закону виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Таким чином, зазначені норми законодавства визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.

З приписів частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII вбачається, що виконавець розпочинає примусове виконання рішень на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов до суду у випадках передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку встановлених законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на запит приватного виконавця від АТ КБ «ПриватБанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського 1д) надійшло повідомлення про те, що арешт коштів боржника накладений в сумі 14 829 321,86 грн. Крім того, банк зазначив у повідомленні, що на рахунках недостатньо коштів для виконання постанови (а. с. 18).

Так, згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

За правилами частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, а також майнові права та обов`язки.

Виходячи з положень частини першої статті 179, статті 177 ЦК України, одним із різновидів майна є гроші.

Частиною 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Порядок відкриття банками рахунків своїм клієнтам та види рахунків, що можуть відкриватися банками або іншими установами - учасниками платіжної системи своїм клієнтам, визначено статтями 6, 7 зазначеного Закону.

Частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Наявність у ОСОБА_1 банківського рахунку (в тому числі, розрахункового рахунку) передбачає наявність у боржника майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку та, відповідно, майна в розумінні Глави 13 ЦК України.

На підставі викладеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про те, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н. В., з урахуванням наявності коштів боржника на рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського 1д) прийнято до виконання виконавчий документ та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 30 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук