ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

20 грудня 2010 р.           Справа № 2-а-4294/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Іващук Олени Іванівни,

при секретарі судового засідання:   Чорному В.В.,  

за участю представників сторін:

позивача      :   Тишківського С.Л.,

відповідача :   Пастернак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1   

до:   Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України у Вінницькій області  

про: визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ :

В жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення щодо застосування фінансових санкцій.

Позов мотивовано наступним.

17.09.2010 року працівниками ДПА у Вінницькій області була проведена перевірка щодо контролю за порядком проведення готівкових розрахунків за товари (послуги)  господарської одиниці – кафетерій « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться в оренді у ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено акт №0203/02/32/2-2351817069 від 17.09.2010р. про порушення позивачем вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

23 вересня 2010 року, на підставі вказаного акту перевірки Регіональним управлінням департаменту САТ ДПА у Вінницькій області винесено рішення про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 6800 грн. за реалізацію спиртних напоїв та тютюнових виробів на території закладу охорони здоров`я, що є порушенням ст.15-3 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Позивач вважає, що прийняте рішення незаконне, оскільки територія кафетерію належить до земель запасу Літинської селищної ради і надана в 10-річну оренду її чоловіку, а відтак територія кафетерію не належить до території Літинської центральної районної лікарні, що і унеможливлює, на думку позивача, застосування до неї штрафних санкцій за порушення ст.15-3 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”

На підставі вищенаведеного, позивач звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду та просила визнати протиправним і скасувати рішення Регіонального управління департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області від 23 вересня 2010 року №0207422800-21щодо накладення штрафних санкцій в розмірі 6800 грн.

Ухвалою суду від 29.10.2010 р. провадження у справі відкрито.

Відповідно до ухвали суду від 25.11.2010 року на підставі ст. 26 КАС України адміністративну справу було прийнято до свого провадження суддею Іващук О.І.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити його, обґрунтовуючи позовні вимоги обставинами, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, що викладені в заперечені, які долучені до матеріалів справи (а.с.51, 52).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №514127, дата проведення державної реєстрації 04.02.2009 року, яке зареєстровано Літинською районною державною адміністрацією Вінницької області. Окрім того, остання перебуває на обліку у Літинському відділенні Хмільницької ОДПІ, що стверджується відповідною довідкою (а.с.16).

Свою підприємницьку діяльність позивач здійснює у кафетерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Дане приміщення кафе знаходиться в оренді у позивача, що підтверджується договором найму (оренди) будівлі від 05.03.2009 року, який укладений між ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_2 (а.с.13-14).

У свою чергу приміщення кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, оскільки був збудовано ним на земельній ділянці, яка була передана йому в оренду Літинською селищною радою відповідно до договору оренди від 20 квітня 2007 року (а.с.26-28).

17 вересня 2010 року працівниками ДПА у Вінницькій області була проведена перевірка щодо контролю за порядком проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) господарської одиниці – кафетерій « ІНФОРМАЦІЯ_1 »,  що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За наслідками проведеної перевірки був складений акт від 17.09.2010 року №203/02/32/2-2351817069 (далі – Акт), в якому вказано, що в порушення ст. 15-3 Закону України від 19.12.95р. №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (надалі Закон №481), здійснюється торгівля алкогольними напоями на території закладу охорони здоров`я - Літинської центральної районної лікарні.

Даний Акт став підставою для прийняття Регіональним управлінням Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області рішення від 23.09.2010 року про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 6800 грн. за порушення ст. 15-3 Закону №481.

Визначаючись щодо позовних вимог з визнання незаконним рішення про застосування фінансових санкцій суд виходив з наступного.

В силу статті 15-3 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 року № 481/95 передбачено обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів і закладів охорони здоров`я.

Підставою для застосування Регіональним управлінням Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області фінансових санкцій до ОСОБА_1 було розташування кафетерію, через який відбулась реалізація двох пляшок пива «Чернігівське» на території закладу охорони здоров`я – Літинської центральної районної лікарні.

Однак, з таким твердженням відповідача погодитись не можна за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, приміщення кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить чоловіку позивача - громадянину ОСОБА_2 , що підтверджується дозволом на розміщення об`єкта торгівлі, виданого Літинською селищною радою (а.с.37).

Сама ж земельна ділянка, на якій розташовано кафетерій, була виділена ОСОБА_2 на підставі рішення Літинської селищної ради Вінницької області №159 від 11 квітня 2007 року із земель запасу Літинської селищної ради (а.с.25).

Як встановлено судом, зазначеним вище рішенням одночасно було припинено право Літинської центральної районної лікарні постійного користування цією земельною ділянкою та вилучено її до земель запасу Літинської селищної ради.  

В подальшому, відповідно до договору оренди землі від 20 квітня 2007 року Літинська селищна рада Вінницької області передала земельну ділянку площею 0,0087 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в оренду ОСОБА_2 строком на 10 років, про що також свідчить акт передачі-прийому земельної ділянки (а.с.29).

Крім того, беззаперечним доказом того, що вказана земельна ділянка не належить до Літинської центральної районної лікарні, є лист Літинської селищної ради Вінницької області від 18.11.2010 року №432(а.с.72).

Таким чином, судом встановлено, що приміщення кафетерію, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не відноситься до закладів охорони здоров`я, оскільки  належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , а земельна ділянка, площею 0,0087 га, яка зайнята кафетерієм, належить до земель запасу Літинської селищної ради і перебуває в оренді у цього ж громадянина, який у свою чергу передав будівлі кафетерію в оренду для  здійснення господарської діяльності своїй дружині – позивачу у справі.

Отже, приміщення кафетерію «Здоров`я» не знаходиться на території закладу охорони здоров`я  - Літинської центральної районної лікарні, а розміщене на земельній ділянці, яка належить до земель запасу Літинської селищної ради і на даний час перебуває в оренді позивача.

Згідно ст.320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Частина перша ст.319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується,   розпоряджається  своїм майном на власний розсуд.

З наведеного вище, суд приходить до висновку, що твердження Регіонального управління департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області про знаходження господарської одиниці позивача на території закладу охорони здоров`я, а відтак порушення ОСОБА_1 вимог ст.15-1 Закону № 481/95,  не відповідають дійсності і є безпідставними.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Протилежністю верховенства права є свавілля. Держава не може діяти свавільно, вона обмежена правом. І не тільки створеним нею законодавством, а й правом, яке існує апріорі, незалежно від її розсуду - природним правом, або природними правами кожної людини.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Норми частини 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як видно з матеріалів справи, відповідач не надавав суду ніяких доказів, що земельна ділянка, яка розташована за адресою:   АДРЕСА_1 .

Суд, проаналізувавши вищевикладене, приходить до висновку що рішення Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області  про  застосування до позивача фінансових санкцій є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.2 ст.162 Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, доказів правомірності, законності та обґрунтованості ухваленого відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій  до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Крім того, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають  присудженню з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області  про застосування фінансових санкцій від 23.09.2010 року №0207422800-21.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 гривні 40 копійок понесених судових витрати зі сплати судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено:   23.12.10 року  

Суддя          Іващук Олена Іванівна

20.12.2010