ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2021Справа № 910/18252/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "АСТРА" (36007, м. Полтава, вул. Ковпака, 59-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС ПРОФІ" (03124, м. Київ, вул. Радищева, 3)

про стягнення 1 458 759,80 грн.

за участю представників

від позивача: Коломієць С.В.

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні 10.02.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "АСТРА" із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС ПРОФІ" про стягнення 1 458 759, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 80/01 від 01.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "АСТРА" залишено без руху. Встановлено шестиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовних заяв шляхом подання відповідних документів.

07.12.2020 до канцелярії суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "АСТРА" про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про виправлення описок в позовній заяві, що при розгляді справи слід врахувати виправлення в позовній заяві, а саме в третьому абзаці слід читати: 15.10.2020 згідно видаткової накладної № 27409 на суму 345 265, 80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18252/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

23.12.2020 до канцелярії суду надійшла заява представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "АСТРА" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

12.01.2021 через загальний відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання та надати час для врегулювання спору у позасудовому порядку.

У судовому засіданні 13.01.2021 судом клопотання відповідача задоволено та відкладено підготовче засідання на 27.01.2021.

У судовому засіданні 27.01.2021 представник позивача повідомив суд, що відповідач не вчиняє ніяких заходів щодо врегулювання спору мирним шляхом, на зв`язок не виходить та просив суд закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 21.01.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 10.02.2021.

У судовому засіданні 10.02.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання, призначена на 10.02.2021 відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, про причини відсутності суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення підготовчого засідання до суду не подано.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "АСТРА" (надалі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС ПРОФІ" (надалі - покупець/відповідач) було укладено договір поставки товару № 80/1 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця будівельні матеріали (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору найменування, асортимент, загальна кількість товару, ціна за одиницю, загальна вартість партії передбачається в рахунку- фактурі, який є невід`ємною частиною даного договору.

У п. 4 договору сторони визначили строки та порядок товару, а саме: строк поставки товару встановлюється постачальником та покупцем на кожну партію товару окремо згідно письмового замовлення покупця. Замовлення може бути спрямоване постачальнику шляхом використання факсимільних або комп`ютерних засобів зав`язків, з подальшою передачею оригіналу замовлення постачальнику (п. 4.1.); адреса поставки: м. Київ, вул. Віскозна, 17 (п.4.2.); датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (п. 3.4.).

Розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника, на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур на кожну партію (п. 6.1. договору).

Додатковою угодою № 1 від 02.01.2019 сторони виклали п. 6.1 договору у новій редакції: «Покупець проводить оплату партії протягом 12 (дванадцяти) календарних днів, починаючи з дня фактичного отримання товару. Сума поставленого, але не оплаченого товару не може перевищувати 4 000 000,00 (чотири мільйони) гривень (максимальний ліміт заборгованості)».

В подальшому додатковою угодою № 2 від 18.06.20219 сторони виклали п. 6.1 договору в наступній редакції: «Покупець проводить оплату партії протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня, починаючи з дня фактичного отримання товару. Сума поставленого, але не оплаченого товару не може перевищувати 6 000 000,00 (шість мільйонів) гривень (максимальний ліміт заборгованості)».

Відповідно до п. 12.1. цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31 грудня 2018 року, а у відношенні грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Якщо жодна із сторін за 10 днів до закінчення терміну дії даного договору письмово не заявила про своє бажання розірвати договір, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, на тих же умовах.

За доводами позивача, на виконання умов договору постачальником протягом вересня-жовтня 2020 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 615 371,80 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Відповідачем товар прийнятий без зауважень та оплачений лише частково, у зв`язку з чим в останнього утворився борг у сумі 1 458 759,80 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Отже, спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по сплаті за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну 1 615 371,80 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками, зокрема № 24946 від 25.09.2020 на суму 330 117,80 грн, № 25857 від 02.10.2020 на суму 336 161,00 грн, № 27409 від 15.10.2020 на суму 345 265,80 грн; № 28128 від 21.10.2020 на суму 320 119,20 грн та № 28757 від 26.10.2020 на суму 283 648,00 грн. Поставка вказаного товару відповідачу також підтверджується товарно-транспортними накладними, належним чином завірені копії яких міститься в матеріалах справи.

За доводами позивача, відповідачем було лише частково оплачено товар за видатковою накладною № 24946 від 25.09.2020, неоплаченим залишився товар за вказаною накладною у сумі 173 565,80 грн та товар за видатковими накладними № 25857 від 02.10.2020, № 27409 від 15.10.2020, № 28128 від 21.10.2020, № 28757 від 26.10.2020 на загальну суму 1 458 759,80 грн.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 6.1. договору у редакції додаткової угоди № 2 від 18.06.2019 встановлено, що покупець проводить оплату партії протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня, починаючи з дня фактичного отримання товару

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 458 759,80 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з наданням правової допомоги в розмірі 13 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У якості понесених витрат позивач надав суду Договір про надання правничої допомоги № 14 від 04.11.2020, Ордер серія ВІ № 1025205 від 16.11.2020 та детальний розрахунок витрат за надану ТОВ БФ «Астра» професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Суд враховує п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони Договору про надання правничої допомоги № 14 від 04.11.2020 передбачили розмір гонорару 25 000, 00 грн.

Так, зі змісту Звіту розрахунку витрат за надану ТОВ БФ «Астра» професійну правничу допомогу вбачається, що загальна вартість послуг адвоката Коломієць С.В. склала 13 000,00 грн із розрахунку 13 годин витраченого часу (1 год. = 1 000,00 грн), до якого входили, зокрема, вивчення відзиву відповідача. Отримання копії рішення суду по справі - орієнтовно 4 год.

Таким чином, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "АСТРА", з покладанням на Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС ПРОФІ" обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС ПРОФІ" (03124, м. Київ, вул. Радищева, буд. 3; ідентифікаційний код: 38316724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "АСТРА" (36007, м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 59-А; ідентифікаційний код: 13938392) заборгованість в розмірі 1 458 759 (один мільйон чотириста п`ятдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 80 коп.; витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 881 (двадцять одна тисяча вісімсот вісімдесят одна) грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.02.2021

Суддя Л.Г. Пукшин