ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 р. Справа № 2-а-4174/10/0270
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі :
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича, суддів Свентуха Віталія Михайловича, Воробйової Інни Анатолівни, при секретарі судового засідання Димчишеній Тетяні Вікторівні
за участю представників сторін:
позивача : Желіховського В.М., Шолохова В.В.
відповідача : Волощука В.О., Мазур О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін"
до: державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ :
товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Гервін" подано позов до ДПІ у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000722310/0 від 14.10.2010р., № 0000732310/0 від 14.10.2010р., № 0000421722/0 від 14.10.2010р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310 від 14.10.2010р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неповне з`ясування податковою інспекцією, при здійсненні перевірки, всіх фактичних обставин справи, наслідком чого стало прийняття оскаржуваних рішень. Зокрема, по податковому повідомленню-рішенню 0000722310/0 від 14.10.2010р., позивач наголошує на безпідставному виключенню перевіряючими зі складу валових витрат товариства витрати, понесені на оплату послуг згідно договорів, укладених з ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП"; по податковому повідомленню № 0000732310/0 від 14.10.2010р. - суб`єктивний підхід відповідача при тлумаченні норм Закону України "Про податок на додану вартість"; по податковому повідомленню № 0000421722/0 від 14.10.2010р. - відсутність порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" так як 1412 грн. податку на оздоровлення працівників нараховані та в повній мірі перераховані до місцевого бюджету, чого не прийнято до уваги перевіряючими інспекторами; по рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310 від 14.10.2010р. - не врахування відповідачем відсутності на підприємстві встановленого ліміту каси та строків притягнення до відповідальності.
Представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених письмово та доданих до матеріалів справи, зазначивши, що приймаючи оспорюванні позивачем податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Вінниці виходила зі встановлених в ході проведеної документальної перевірки фактів порушення вимог ТОВ "Гервін" податкового законодавства. Вважає нарахування оскаржуваними рішення податкових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій правомірним, а вимоги позивача безпідставними.
В судовому засіданні представники відповідача в задоволенні позову ТОВ "Гервін" просили відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ДПІ у м. Вінниці проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Гервін" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р., висновки якої відображено в акті № 2198/2301/13315739 від 04.10.2010р.
Зокрема, проведеною перевіркою відповідачем встановлено порушення ТОВ "Гервін":
- п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 2 квартал 2009 року в сумі 183101 грн.;
- п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.4 п. 7.4; п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено чисту суму по податку на додану вартість в періоді, що перевірявся в розмірі 686406 грн., в тому числі за січень 2008р. - 1378 грн., за лютий 2008р. - 2328 грн., за березень 2008р. - 1410 грн., за квітень 2008р. - 30383 грн., за травень 2008р. - 1997грн., за червень 2008р. - 254 грн., за серпень 2008р. - 3067 грн., за вересень 2008р. - 1466 грн., за жовтень 2008р. - 444 грн., за листопад 2008р. - 1109 грн., за червень 2009р. - 146481 грн., за березень 2010р. - 139399 грн., за квітень 2010р. - 78214 грн., за травень 2010р. - 12787 грн., за червень 2010р. - 265635 грн.;
- п. 2.3 Положення 637 "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", в результаті чого підприємством перевищено граничну суму готівкового розрахунку з іншим підприємцем протягом одного робочого дня - 05.08.2009р. на суму 21500 грн.;
- п.п 4.2.9 "е" п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого перевіркою донараховано 1411 грн. податку з доходів фізичних осіб.
На цій підставі ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000722310/0 від 14.10.2010р., яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 274652 грн., з яких 183101 грн. за основним платежем та 91551 грн. за штрафною санкцією;
- № 0000732310/0 від 14.10.2010р., яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1003046 грн., в тому числі 686406 грн. - основний платіж та 316640 грн. - штрафні санкції;
- № 0000421722/0 від 14.10.2010р., яким визначено 4233 грн. податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб, де 1411 грн. - основний платіж та 2822 грн. - штрафні санкції.
Також, на підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000742310 від 14.10.2010р. про застосування до позивача 43000 грн. штрафних (фінансових) санкцій згідно абз. 1 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог судом встановлено наступне.
Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000722310/0 від 14.10.2010р.
Як вбачається з акту перевірки, виявлені порушення п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та завищення в 2 кварталі 2009 року валових витрат у сумі 732405 грн., на думку податкової інспекції, виникли у зв`язку з безпідставним включенням позивачем до складу валових витрат отримані від ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" м. Київ послуги, виконання яких не підтверджено належними доказами. Відповідач трактує, що надані на перевірку акти виконаних робіт від 30.06.2010р. не містять обсяги виконаних робіт в натуральному виразі, їх об`єм, не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутній розрахунок їх вартості, не конкретизовано фактичний зміст та обсяг даних послуг, їх безпосередня прив`язаність з господарською діяльністю підприємства, що на думку податкового органу є підставою для виключення віднесених на їх основі сум зі складу валових витрат товариства.
Проте з таким висновком відповідача погодитись не можливо.
Матеріалами справи підтверджується, що 18.05.2009р. між ТОВ "Гервін" (Замовник) та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" м. Київ (Підрядник) укладений договір № 18/05/СДЖ, відповідно до умов якого Підрядник прийняв участь у складанні вихідних даних, розрахункової моделі та комп`ютерному розрахунку з використанням програмного комплексу SCAD антенно-щогольних споруд. Згідно акту виконаних робіт від 30.06.2009р., вартість даної послуги склала 441234 грн., в т.ч. ПДВ - 73539 грн., яка згідно податкової накладної № 4803 від 30.06.2009р. повністю оплачена позивачем.
Крім того, 19.05.2009р. між ТОВ "Гервін" (Замовник) та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" м. Київ (Підрядник) укладений ще один наступний договір № 19/05/СДЖ, відповідно до умов якого Підрядник прийняв участь у визначенні оптимальної схеми електропостачання об`єктів Б та лабораторних вимірюваннях. Згідно акту виконаних робіт від 30.06.2009р., вартість даної послуги склала 437652 грн., в т.ч. ПДВ - 72942 грн., що оплачена позивачем згідно податкової накладної № 4803/1 від 30.06.2009р.
Відповідно до пункту 5.1. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств”, із змінами та доповненнями, (далі - Закон про прибуток) валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Пункт 5.3. ст. 5 Закону про прибуток передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових витрат. Серед таких обмежень вартості виконаних підрядних робіт, виконані роботи, які виключено відповідачем зі складу валових витрат позивача - відсутні. Крім того, п. 5.11. ст. 5 Закону про прибуток не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Статтею 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон про бух облік) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Мін`юсті 05.06.1995р. за №168/704 (далі - положення №88), визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до норм цивільного законодавства (глави 52, 61, 62 Цивільного кодексу України) договір підряду, як і договір про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт являє собою документально оформлені наміри сторін про виконання та оплату певної роботи, які складають предмет такого договору. Підтвердженням виконання сторонами договірних відносин є первинні документи, що свідчать про наявність результатів у вигляді виконаних робіт та передачі їх від однієї сторони договору підряду до іншої.
Згідно із нормами зазначених глав Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Ця ж умова відображена і в розділі 3, укладених між позивачем та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", договорів.
Стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов`язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що для підтвердження включення вартості виконаних підрядних робіт до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом про бух облік, Законом про прибуток, а саме: документи, що підтверджують факт приймання виконаних робіт від підрядника; документи, що підтверджують зв`язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.
Так, судом на підставі досліджених у судовому процесі обставин справи та на їх підтвердження письмових доказів встановлено, що умовами договорів № 18/05/СДЖ від 18.05.2009р. та № 19/05/СДЖ від 19.05.2009р. не передбачено будь-яких вимог щодо форми та змісту акту виконаних робіт. Наявність в актах від 30.06.2009р. підписів сторін договору про здачу та прийняття виконаних робіт є достатньою умовою що підтверджує виконання досягнутої між сторонами домовленості.
Акти, якими оформлювався факт прийняття позивачем виконаних робіт від підрядника - ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву робіт, їх вартісне вираження, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, такі акти, не визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку. Що ж до відсутності в них одиниці виміру, то з огляду на характер виконаних робіт - участь у визначені схеми електропостачання, лабораторних вимірюваннях, складання вихідних даних, розрахункової моделі, то застосування кількісного чи числового виміру до таких послуг є неможливим.
Інша необхідна умова для підтвердження включення вартості виконаних робіт до складу валових витрат, а саме зв`язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку, позивачем також дотримана.
Відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов`язки. Укладення договору, який передбачає виконання робіт та отримання за це плати, є ознакою господарської діяльності.
Судом встановлено, що позивачем на основі виконаних ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" робіт в подальшому укладались ціла низка інших договорів підряду з різними суб`єктами господарювання пов`язаних з розвитком мереж мобільного зв`язку, в підтвердження чого суду для огляду величезний масив господарських та бухгалтерських документів, що свідчать про їх виконання.
Обґрунтовуючи відсутність у позивача права на включення до складу валових витрат вартості виконаних робіт за вищезазначеними договорами відповідач стверджує, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування.
Наводячи вищевказані доводи відповідачем ні в акті перевірки № 2198/2301/13315739 від 04.10.2010р, ні в судовому розгляді справи не надано жодних доказів на їх підтвердження.
Як встановлено судом, дійсне (реальне) виконання робіт за вищезазначеними договорами з ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", а саме - настання майнових результатів, податковим органом не досліджувалось. В судовому засіданні перевіряючий ревізор-інспектор підтвердила, що окрім самих актів виконаних робіт жодних інших документів щодо фактичного виконання умов договорів від 18.05.2009р. та 19.05.2009р. з ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" нею не встановлювались та не досліджувались. Тому висновки податкового органу про те, що при проведенні перевірки був встановлений факт невиконання робіт за укладеними договорами є безпідставними та нічим не обґрунтованими.
Також у судовому засіданні представники відповідача не змогли назвати документи, які, на їх думку, повинні належним чином підтверджувати реальність виконання договорів.
За нормами чинного цивільного законодавства, а саме статті 234 ЦК України, вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а є оспорюваним та має визнаватися недійсним судом в порядку встановленому законодавством.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що за вказаними договорами не настали реальні правові наслідки, обумовлені ними.
Нікчемний правочин за нормами чинного цивільного законодавства України є різновидом недійсних правочинів. За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦКУ.
Судом встановлено, що, укладаючи вищезазначені договори № 18/05/СДЖ від 18.05.2009р. та № 19/05/СДЖ від 19.05.2009р., сторонами - позивачем та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" в момент їх вчинення дотримані усі вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, зміст усіх вищезазначених договорів на вимогу ч.1 ст. 203 ЦК України не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства. В момент вчинення договорів сторони дійшли згоди з усіх істотних умов такого виду договорів.
І ТОВ "Гервін" і ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" мали на день вчинення таких договорів та їх виконання необхідний обсяг як цивільної дієздатності, так і обсяг цивільної правоздатності згідно із ч.2 ст. 203 ЦК України та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.
Правочин за умовою ч.5 ст. 203 ЦК України має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Кожен правочин має правову ціль, яка повинна бути законною та досяжною. Судом встановлено, що при вчиненні вищезазначених договорів стояла законна та досяжна мета щодо виконання підрядних робіт, обумовлених такими договорами. Про реальність здійснення їх умов сторонами свідчить те, що усі роботи за ними виконані у повному обсязі, акти приймання виконаних робіт підписані обома сторонами та їх вартість повністю оплачена. Тобто, правові наслідки за такими договорами є такими, що настали: роботи виконані та оплачені.
Таким чином, перевіряючі ревізори-інспектори не мали права заперечувати юридичну силу первинних документів - актів виконаних робіт від 30.06.2009р., які відображають господарські операції з ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", у зв`язку з чим стверджувати про завищення ТОВ "Гервін" валових витрат у 2 кварталі 2009 року на 732405 грн. не має підстав.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000722310/0 від 14.10.2010р. є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000732310/0 від 14.10.2010р.
Згідно із актом перевірки порушення позивачем п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі –Закон про ПДВ) , на думку відповідача, полягає в тому, що ТОВ "Гервін" включено до складу податкового кредиту податкові накладні, що виписані не у відповідному звітному (податковому) періоді без документів, що підтверджують факт отримання податкових накладних із запізненням на суму 43890 грн.
Однак з таким висновком податкового органу суд погодитись не може.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ підставою для включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) є податкові накладні чи митні декларації (інші подібні документи згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 7.2.6 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з`ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов`язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Як вбачається із даної норми, подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов`язком покупця. Аналогічні положення містяться і в абзаці 2 пункту Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165.
В законодавстві не встановлено строку для отримання податкових накладних та чинності для них.
Тобто, при формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані.
Матеріали справи свідчать, що позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого ПДВ 43890 грн. на підставі податкових накладних, фактичне отримання яких відбулось в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані.
Таким чином жодних порушень п.п 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ при формуванні податкового кредиту в даному випадку позивач не допустив. Крім того, така ж правова позиція зазначена Верховним Судом України, який у своїй постанові від 06.12.2005 р. по справі № 21-105сво05 підтвердив, що недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
Так як податковий кредит в сумі 43890 грн. сформований ТОВ "Гервін" правомірно, суд не вбачає в діях останнього порушень п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, а отже висновок податкового органу по даному факту є безпідставним.
Суд також не може погодитись із думкою відповідача про порушення ТОВ "Гервін" п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ. Як вбачається з акту перевірки ДПІ у м. Вінниці вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту послуги, отримані від ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" по податкових накладних № 4803 від 30.06.2009р. на суму 441234 грн., в т.ч. ПДВ 73539 грн. та № 4803/1 від 30.06.2009р. на суму 437652 грн., в т.ч. ПДВ 72942 грн., так як на думку податкового органу оплачені за відповідними накладними послуги не могли бути використані в господарській діяльності ТОВ "Гервін.
Крім того, відповідачем в акті перевірки зазначено про завищення позивачем сум податкового кредиту на 496035 грн. у зв`язку зі встановленими відхиленнями між сумами податкового зобов`язання та податкового кредиту з контрагентами ТОВ "Гервін", а саме: березень 2010р. на суму 139399 грн. (ТОВ "Віндекс-Т" - не встановлене місце знаходження, а декларація по ПДВ за березень 2010р. визнана недійсною); квітень 2010р. на суму 91001 грн. (ТОВ "Віндекс-Т" - не встановлене місце знаходження, а декларація по ПДВ за квітень 2010р. відсутня); червень 2010р. на суму 265635 грн. (ТОВ "Ресурс Менеджмент" - відсутня декларація за червень 2010р.).
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Висновки відповідача про те, що отримані від ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" послуги, пов`язані з прийняттям участі у визначенні оптимальної схеми електропостачання об`єктів БС та лабораторних вимірювань, прийняття участі у складанні вихідних даних, розрахункової моделі та комп`ютерного розрахунку з використанням програмного комплексу SCAD антенно-щогольних споруд не могли бути використані позивачем в його господарській діяльності є надуманими та нічим не підтвердженими. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Гервін" проводить свою діяльність пов`язану з будівництвом (створенням) об`єктів архітектури - веж базових станцій стільникового радіотелефонного зв`язку, і послуги отримані від ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" безпосередньо пов`язані з такою діяльністю позивача, оскільки спрямовані на забезпечення належної оцінки технічного стану та паспортизації таких будівель і споруд.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
При цьому, в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі про ПДВ передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме, наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.
Як вбачається з матеріалів справи, всі податкові накладні, на підставі яких ТОВ "Гервін" сформований податковий кредит відповідали вимогам п.п. 7.2.1 ст. 7 Закону про ПДВ, оскільки містили всі необхідні у таких випадках обов`язкові реквізити.
Оскільки судом встановлена відсутність законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту за податковими накладними, не прийнятими ДПІ у м. Вінниці до уваги, податковий кредит, на думку суду, є правомірно сформованим.
Порушення суб`єктами господарювання - продавцями товару, послуг правил ведення господарської діяльності, порушення вимог податкового законодавства щодо сплати податків та податкового звітування, в тому числі неналежне оформлення податкових накладних, само по собі не впливає на право платника податку (покупця) на формування валових витрат та віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки добросовісний платник податків не може нести відповідальність та зазнавати певних негативних наслідків за неправомірні дії недобросовісних контрагентів.
В судовому засіданні відповідач не довів, що відомості, які зазначені в податкових накладних, отриманих позивачем за виконані послуги, не відповідають дійсності, а проведені господарські операції з контрагентами не мали реального характеру. При цьому, суд враховує і ту обставину, що податковий орган проводячи перевірку інших документів, окрім податкових накладних та актів виконаних робіт, не досліджував, тобто прийшов до висновку про виявлене порушення на підставі неповно з`ясованих обставин.
Крім того, суд вважає за необхідним відмітити, що органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні чи розрахункові документи та визначати підстави не включення будь-яких сум до податкового кредиту.
Таким чином суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Вінниці безпідставно, при проведені перевірки, не взято до уваги документи що підтверджують понесені позивачем витрати в ході здійснення господарських відносин з контрагентами та віднесені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 686406 грн., у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення № 000732310/0 від 10.10.2010р. є протиправними, а тому підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представниками позивача надані копії податкових декларацій контрагентів, з відмітками податкового органу про їх прийняття, договорів та інших документів, відсутність яких стало підставою для зменшення податкового кредиту та застосування штрафних санкцій (а.с. 131 - 209). Представники позивача не змогли пояснити суду обставин наявності доданих до позовної заяви копій документів, причин не прийняття їх до уваги під час перевірки або спростувати їх справжність.
Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000421722/0 від 14.10.2010р.
В пункті 3.5.1 акту перевірки від 04.10.2010р. зазначено, що позивач в порушення п.п. 4.2.9 "е" п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не утримав податок з наданих послуг на оздоровлення не працівників підприємства згідно платіжного доручення від 27.04.2009р. № 139 в сумі 8000 грн.
У зв`язку з цим, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000421722/0 від 14.10.2010р. ДПІ у м. Вінниці донарахувала позивачу 1411,2 грн. податкового зобов`язання.
Проте, в процесі розгляду справи даний факт свого підтвердження не знайшов. А саме, судом встановлено, що податок з доходів фізичних осіб на оздоровлення працівників в сумі 1412 грн. був нарахований із наданої послуги, та 30.04.2009р. перерахований до місцевого бюджету в повному обсязі, згідно платіжного доручення № 401 від 30.04.10 ( т.1 а.с. 212). Даний факт також підтверджується і бухгалтерською довідкою підприємства № 653 від 18.10.10 та випискою про рух документів ( т. 1 а.с. 210-211).
Оскільки в даному випадку жодного порушення законодавства з питань оподаткування доходів фізичних осіб позивач не допустив, донарахування 1411,2 грн. податкового зобов`язання з даного платежу здійснено безпідставно, і відповідно податкове повідомлення-рішення № 0000421722/0 від 14.10.2010р. є протиправним.
Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310 від 14.10.2010р.
Згідно доповнення до акту планової виїзної перевірки від 13.10.2010р. № 40458/2301/13315739 відповідач констатував факт порушення ТОВ "Гервін" п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2004р., а саме: товариство здійснило розрахунки за виконані послуги з ФОП ОСОБА_1 готівковими коштами з каси підприємства через директора ТОВ "Гервін" ОСОБА_2 одним касовим ордером від 05.08.2009р. № 226 на суму 31500 грн., тим самим перевищило граничну суму готівкового розрахунку протягом одного робочого дня, встановленою в розмірі 10000 грн.
За виявлене порушення ДПІ у м. Вінниці на підставі абз. 1 ст. 1 Указу Президента України від 12.0619.95р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосувало до ТОВ "Гервін" 43000 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийнявши відповідне рішення № 0000742310 від 14.10.2010р.
Суд вважає дане рішення протиправним з огляду на таке.
Застосований до позивача згідно оскаржуваного рішення штраф за порушення у сфері готівкового обігу в розмірі 43000 грн. є адміністративно-господарською санкцією в розумінні абз. 3 ст. 239 і ч. 1 ст. 241 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як слідує з доповнення до акту перевірки, виявлене податковим органом порушення п. 2.3 Положення № 637 мало місце 05.08.2009р., а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310 прийнято відповідачем 14.10.2010р., тобто поза межами річного строку, встановленого ст. 250 ГК України.
З огляду на це ДПІ у м. Вінниці не мала правових підстав приймати рішення № 0000742310 від 14.10.2010р. про застосовування до ТОВ "Гервін" штрафних (фінансових) санкції.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростували доводи позивача відповідач суду не надав.
Таким чином суд приходить до висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0000722310/0 від 14.10.2010р., № 0000732310/0 від 14.10.2010р., № 0000421722/0 від 14.10.2010р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310 від 14.10.2010р. не відповідають критеріям правомірності, визначеним в статті 2 КАС України, оскільки є необґрунтованими, упередженими, такими, що прийняті не розсудливо та без дотримання принципу рівності перед законом, а тому судом визнаються протиправними та скасовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 58, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000722310/0 від 14.10.2010р., № 0000732310/0 від 14.10.2010р., № 0000421722/0 від 14.10.2010р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310 від 14.10.2010р.
Присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Гервін" 3,40 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 13.12.10
Головуючий суддя Загороднюк Андрій Григорович
Судді Свентух Віталій Михайлович
Воробйова Інна Анатолівна
07.12.2010