Справа №2-1594/2010 року                                                                                          

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

    06 травня 2010 року                                                          м. Первомайський  

    Первомайський міськрайонного суд Харківської області у складі судді Библів С.В., при секретарі Герасименко Н.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -  

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Первомайського міськрайонного суду з позовом до управління ПФУ в Первомайському районі Харківській області про визнання дій відповідача щодо відмови перерахунку йому державної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними, зобов'язання відповідача перерахувати йому державну та додаткову пенсію з 01.03.2010 року.  

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є інвалідом ІІІ групи інвалідності, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Одержує пенсію по інвалідності на підставі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст.50 цього ж закону. Оскільки розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, передбаченим цим Законом, позивач 01.03.2010 року звернувся із заявою до відповідача про перерахунок державної та додаткової пенсії за шкоду здоров'ю на підставі ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішення Конституційного Суду України №26-рп/2008 від 22.05.2008 року. Відповідач у своєму листі відмовив йому в перерахунку та послався на те, що пенсійне забезпечення осіб, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснюється згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 від 28.02.1991 р., ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 року та на підставі постанов КМУ, якими і керується головне управління при нарахуванні і виплаті пенсій. На підставі цієї норми Пенсійний фонд при нарахуванні основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 застосував норми постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постанови КМУ від 03.01.2002 року № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», пункт б частини І якої встановлює, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок: основної та додаткової пенсії,  передбаченої ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, з 01.01.2008 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107 були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В новій редакції Закону ст.50 встановлює, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи – 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

    Позивач до судового засідання не прибув, але надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, на задоволенні позову наполягає. Відповідач у судове засідання не з’явився, надав заперечення проти позову та клопотання про слухання справи за його відсутності.  За таких підстав суд вирішив розглянути справу у відсутності сторін.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши та проаналізувавши письмові матеріали справи, суд приходить до такого:  

    позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківській області та є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с.10). 01 лютого 2008 року позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності по захворюванню, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК  №043666 (а.с.12).  

01.03.2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсій у розмірах, встановлених ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, але 02.03.2010 року отримав відмову (а.с.8-9).  

    Відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних, юридичних осіб, держави.  

    Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

    Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.  

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.    

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІІ групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

    Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.  

    Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.        

Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1. Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІІ групі - 6 мінімальних пенсій за віком.  

    Суд не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною третьою доповнена Законом України №2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності 31 березня 2005 року), тоді як частина третя ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” змінена Законом України від 17 листопада 2005 року №3108-15 (набрав чинності 13 грудня 2005 року).  

    Згідно ч.3 ст.67 спеціального Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.    

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

    Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.             Таким чином, для позивача як інваліда 3-ї групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених вище розмірів, виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком.  

    Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі №1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається   .  

    Ухвалюючи судове рішення у даній справі суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею  8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.  

    Обґрунтовуючи у березні 2010 року відмову в перерахунку позивачеві основної і додаткової пенсії відповідач виходив з положень Закону України від 28.12.2007, № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" згідно якого тексти статей 50 і 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції, а саме: особам, віднесеним до категорії 1, мінімальний розмір пенсії встановлено в розмірі 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і з липня 2008 року – 760 грн., а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю: інвалідам ІІІ групи у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року положення ст.67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18 підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34 підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35 пунктів 36-100 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.  

    Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, п.16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.  

Згідно ч.3 ст.67 спеціального Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати перерахувати позивачу основну та додаткову пенсію відповідно до вимог ст.ст.49, 50, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із того, що розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб.  

    Відповідно до приписів ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, із першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.  

    Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1. звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області із заявою про перерахунок пенсії 01 березня 2010 року.  

    Враховуючи викладене, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 01.03.2010 року.

    На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.4 ст.45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", керуючись ст.ст. 1, 3, 6, 10, 11, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -  

П О С Т А Н О В И В:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.  

    Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірах, менших, ніж передбачено статтею 50, частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

    Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області  здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з 01 березня 2010 року відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком.  

    Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через Первомайський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду в десятиденний строк з дня його проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

    Повний текст рішення виготовлений 11.05.2010 року.

                        Суддя