Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2021 р. Справа№200/80/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради (місцезнаходження: 84116, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Г.Батюка, буд.40) з вимогами:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи з 01.10.2016 по 20.02.2019;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу як особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи з 01.10.2016 по 20.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу була призначена державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям інвалідам. Позивач через адвоката звернувся до відповідача з вимогою виплатити заборгованість з соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям інвалідам, яка виникла за період з 01.10.2016 по 20.02.2019, але відповідач проігнорував адвокатський запит. Листом від 08.12.2020 повідомив адвоката про відсутність підстав для виплати допомоги позивачу. Вважає дії відповідача щодо невиплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю, протиправними та такими, що порушують її конституційні права, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив, відповідно до якого зазначив, що позивачу припинено з 01.10.2016 виплату соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, оскільки строк дії довідки про взяття на облік позивача закінчився. Згідно ст.9 Закону України «Про Державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» держава соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням. На думку представника відповідача, позивачем не надано до суду доказів того, що він був позбавлений права і можливості реалізувати своє право на соціальне забезпечення, гарантоване Конституцією України в порядку, визначеному, зокрема Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". У зв`язку з чим, представник департаменту вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.01.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

За правилами п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами ч.3 ст.263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України з м.Дебальцеве до м.Слов`янськ, що підтверджується довідкою від 06.02.2019 №1429-5000027356 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААБ №434165 ОСОБА_1 з 08.01.2013 встановлено другу групу інвалідності як особі з інвалідністю з дитинства безстроково.

З листа відповідача від 08.12.2020 №07-169/5038 вбачається, що вперше ОСОБА_1 звернувся до Управління та одержав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1429027465 від 02.03.2015. Згідно з заявою від 05.03.2015 ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям- інвалідам з 01.03.2015. Відповідно до п.6 Порядку довідка, видана до 20.06.2016, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону. Строк дії довідки про взяття на облік ОСОБА_1 закінчився, тому виплату допомоги припинено з 01.10.2016. У період з 01.10.2016 по 31.07.2018 заявник з питання призначення допомоги або з інших питань до Управління жодного разу не звертався. Особова справа ОСОБА_1 надіслана до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради за запитом від 01.08.2018. ОСОБА_1 вдруге взято на облік як внутрішньо переміщену особу у м. Слов`янську 06.02.2019 та відповідна інформація внесена до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб України. Згідно документів, які були отримані від управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, допомога заявнику за заявою від 30.07.2018 не призначена згідно рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконкомі Краматорської міської ради від 21.09.2018 №131. ОСОБА_1 звернувся до Управління за призначенням державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю 21.02.2019. Відповідно до п.7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, згідно з рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Слов`янської міської ради від 26.02.2019 №11-32/894, заявнику призначено державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства II групи з 01.02.2019 довічно. Призначена допомога виплачується щомісяця, заборгованості з виплати Управління не має.

У зв`язку з чим позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Право позивача на отримання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства відповідачем не оспорюється. В судовому порядку виплата державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства позивачу не припинялася.

Спірним питанням даної справи є правомірність не виплати позивачу державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства за період з 01.10.2016 по 20.02.2019.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст.24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України гарантовано визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16 листопада 2000 року №2109-III (далі - Закон №2109-III) відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Так, згідно зі ст.1 Закону №2109-III право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Частиною 2 ст.4 Закону №2109-III визначено, що на дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку.

У відповідності до приписів ст.6 Закону №2109-III виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку переогляду особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, а в разі визнання знову особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць.

Якщо строк переогляду пропущено з поважної причини, виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення виплати, але не більш як за 3 роки, за умови, що за цей період її визнано особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю. При цьому, якщо при переогляді особи з інвалідністю з дитинства переведено до іншої групи інвалідності (вищої або нижчої), то державна соціальна допомога за зазначений період виплачується за попередньою групою.

У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок нез`явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною з інвалідністю.

У відповідності до ст.10 Закону №2109-III державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об`єднаннями зв`язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання. Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою державною адміністрацією строки. Призначена державна соціальна допомога виплачується особі з інвалідністю з дитинства незалежно від одержуваного нею заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів. Державна соціальна допомога, яка призначена на дитину з інвалідністю віком до 18 років, виплачується незалежно від одержання на неї інших видів допомоги.

Підстави припинення і відновлення виплати державної соціальної допомоги визначені у ст.14 Закону №2109-III.

Так, виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

У разі влаштування дитини з інвалідністю віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у повному розмірі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

При зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.

Суд звертає увагу, що позивачу припинено виплату державної соціальної допомоги у зв`язку зі скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Проте, Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» не містить такої підстави для припинення виплати допомоги, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат. При цьому Верховний суд відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №6-51цс17.

В свою чергу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (пункт 25 цього рішення).

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві державної соціальної допомоги позивачу за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на її отримання.

При цьому право на отримання державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства є об`єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді такої допомоги суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (пункт 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення позивачу виплати державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи з 01.10.2016 по 31.01.2019 здійснено не у спосіб, передбачений Законом №2109-III, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, згідно положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що для повного та ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи з 01.10.2016 по 31.01.2019 та зобов`язати Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу як особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи з 01.10.2016 по 31.01.2019.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу як особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи з 01.02.2019 по 20.02.2019 задоволенню не підлягають, оскільки матеріалами справи підтверджено призначення соціальної допомоги позивачу з 01.02.2019.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо строку звернення за захистом порушеного права.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Так, за результатом розгляду справи встановлено, що порушення прав позивача на отримання належних сум соціальних виплат відбулося з вини органу, що призначає і виплачує страхові виплати, і мало триваючий характер.

Оскільки процесуальний строк обмежує лише строк звернення до суду з позовом, і не обмежує строк захисту порушеного права, якщо спеціальними нормами матеріального права встановлені більші строки для такого захисту, позивач має право захистити своє порушене право на виплату страхових за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Аналогічна позиція міститься в правових висновках неодноразово викладених в рішеннях Верховного Суду України (зокрема, в рішенні від 25 травня 2016 року в справі №21-1249а16), а також в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі №805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що питання стосовно судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради (місцезнаходження: 84116, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Г.Батюка, буд.40, код ЄДРПОУ 25954290) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи з 01.10.2016 по 31.01.2019.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу як особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи з 01.10.2016 по 31.01.2019.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складено 05.02.2021.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Загацька